Рішення № 84258521, 04.09.2019, Горохівський районний суд Волинської області

Провадження №2/155/20/19

Справа №155/932/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді - Адамчук Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ревуцької М.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

співвідповідача - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Горохівської державної нотаріальної контори, Горохівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах відділ у Горохівському районі, Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області, ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з вищевказаним позовом до відповідачів в якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 30 травня 2000 року Горохівською державною нотаріальною конторою на ОСОБА_6 , яке зареєстроване в реєстрі за №1-859, а також визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №338615, який виданий 20 лютого 2009 року Горохівською районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,8955 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області на підставі розпорядження Горохівської районної державної адміністрації №366 від 03 жовтня 2008 року.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 . В даному шлюбі в них народилося троє дітей, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема, на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0215240 від 11 квітня 2000 року. Спадщина після померлого ОСОБА_7 фактично була прийнята позивачкою ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_5 , які спільно проживали із спадкодавцем. Однак відповідачка ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ») оформила дане спадкове майно на своє ім`я неправомірно, відтак отримала свідоцтво про право на спадщину за законом не входячи в коло спадкоємців за законом, визначених ст.529 ЦК УРСР, та повідомивши нотаріусу неправдиву інформацію про відсутність спадкоємців першої черги. Про існування спадкового майна позивачка дізналася лише 07 лютого 2018 року, коли звернулася до Горохівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на інше спадкове майно, але отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії. Вважає, що вона незаконно позбавлена права на спадкування земельної ділянки, тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 січня 2019 року до участі в даній справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_5 .

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні, кожен зокрема, позовні вимоги підтримали повністю із наведених у позовній заяві підстав, просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в судовому засіданні не заперечував факту неправомірної видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_11 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , оскільки вона відповідно до вимог ст.529 ЦК УРСР не входила до кола спадкоємців за законом. Разом з тим, ОСОБА_4 як в судовому засіданні так і в поданій до суду письмовій заяві просив застосувати строки позовної давності, оскільки позивачка дізналася про існування оскаржуваного свідоцтва ще 19 лютого 2013 року коли на її ім`я було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на майно спадкодавця ОСОБА_7 . З огляду на це, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача, Горохівської державної нотаріальної контори, Островська Т.В. , в судове засідання не з`явилася, однак в письмові заяві до суду позову не визнала, оскільки оскаржуване свідоцтво видавалося відповідно до чинного законодавства та наданої спадкоємцем довідки виконкому Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області. Розгляд справи просила проводити у її відсутність.

Співвідповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнав повністю, вважає, що оскаржуване свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_13 видане незаконно, оскільки остання не входила до кола спадкоємців за законом. Не заперечував щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Представники відповідачів, Горохівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах відділ у Горохівському районі та Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області в судове засідання не з`явилися, хоча повідомлялися про час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань не подавали.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного висновку.

Свідоцтвом про шлюб стверджується, що позивачка ОСОБА_1 10 листопада 1957 року в Терешківцівській сільській раді Горохівського району Волинської області зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , актовий запис №16.

Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається із спадкової справи №250 заведеної Горохівською державною нотаріальною конторою після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , від імені ОСОБА_11 до державної нотаріальної контори надходила заява про прийняття спадщини і 30 травня 2000 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі ст.529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) без вказівки на ступінь родинних відносин на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Райдуга» села Терешківці Горохівського району Волинської області розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0215240 від 11 квітня 2000 року. Дане свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №1-859.

Також в матеріалах вищевказаної спадкової справи наявна довідка Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області за №176 від 06 травня 2000 року відповідно до якої єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_7 є ОСОБА_14

Свідоцтвом про одруження стверджується, що ОСОБА_3 18 листопада 2001 року зареєструвала в Терешківцівській сільській раді Горохівського району Волинської області шлюб з ОСОБА_16 , актовий запис №06, і змінила своє дівоче прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».

З сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0215240 від 11 квітня 2000 року вбачається, що ОСОБА_7 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Райдуга» розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної частки в натурі (на місцевості).

Відповідно до листа відділу у Горохівському районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №31-3-0.191-642/105-18 від 25 квітня 2018 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0215240 від 11 квітня 2000 року не є втраченим, а знаходиться у відділі. Даний сертифікат, який було видано на ім`я ОСОБА_7 , переоформлений відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкова справа №250 від 30 травня 2000 року і на його заміну було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №338615 на спадкоємця ОСОБА_3 .

Довідкою Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області №23 від 07 лютого 2013 року стверджується, що заповіт ОСОБА_7 в сільській раді не посвідчувався, спадкоємицею померлого за законом є його дружина ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом фактичного володіння спадковим майно.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 лютого 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-99, спадкоємцем майна ОСОБА_7 , зокрема, права на пайовий фонд майна на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат серії НОМЕР_2 , виданого Терешківцівською сільською радою 04 лютого 2013 року, є його дружина ОСОБА_1

Довідкою Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області №697 від 21 листопада 2017 року стверджується, що заповіт ОСОБА_7 в сільській раді не посвідчувався, спадкоємцями померлого за законом є його дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_5 та внуки - ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Постановою державного нотаріуса від 07 лютого 2018 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7 було відмовлено.

Постановою державного нотаріуса від 07 лютого 2018 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_7 було відмовлено.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК (435-15), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК (435-15) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на день відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця.

Згідно з ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 526 ЦК УРСР передбачено, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

Згідно з ст.527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Статтею 529 ЦК УРСР передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з ст.553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Відповідно до ст.560 ЦК УРСР спадкоємці закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ст.561 ЦК УРСР - свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Як встановлено судом, свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) відповідачка ОСОБА_3 , будучи внучкою спадкодавця, отримала без достатніх правових підстав, так як на той час були два спадкоємці першої черги (дружина і син), які проживали разом із спадкодавцем та прийняли спадщину, що підтверджується витягом з погосподарської книги за 1996 рік №2 від 03 січня 2019 року (а.с.92) і, відповідно, земельну ділянку нею було набуто неправомірно, оскільки остання, всупереч ст.529 ЦК УРСР, не входила в коло спадкоємців за законом першої черги після смерті ОСОБА_7 , а тому видача державним нотаріусом Горохівської державної нотаріальної контори їй свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) є незаконною.

На думку суду, вказані обставини, відповідно до ст.1301 ЦК України є підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30 травня 2000 року державним нотаріусом Горохівської державної нотаріальної контори відповідачці ОСОБА_3 на право спадкування права на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0215240 від 11 квітня 2000 року, на заміну якого було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №338615, означає втрату нею права власності на цю земельну ділянку. А тому даний державний акт підлягає скасуванню.

На даний час, позивач, ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті свого чоловіка, так і відповідач ОСОБА_5 , як спадкоємець після свого батька, мають право успадкувати усі його майнові права, в тому числі і земельну частку (пай). Відтак, судом встановлено, що спірні правовідносини торкаються прав та інтересів позивача і підлягають захисту у встановленому порядку.

Частинами 1, 6 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст.ст.77-79 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими та достовірними.

Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_4 про застосування позовної давності, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Вирішуючи заяву представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд враховує, що строки, в межах яких особа може звернутись до суду за захистом своїх прав, обчислюються від дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про таке порушення. В судовому засіданні позивач вказала, що тільки в лютому 2018 року вона дізналася про те, що мала право на спадщину після смерті ОСОБА_7 , яка складалась з права на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0215240 від 11 квітня 2000 року. Вказані обставини також були підтверджені матеріалами спадкової справи з якої видно, що позивач та відповідач обоє зверталися для оформлення своїх спадкових прав на житловий будинок в лютому 2018 року і отримали відмову. Поряд з цим, твердження представника відповідача ОСОБА_4 про те, що позивачці було відомо про наявність спадкового майна ще у 2013 році не підтверджено належним чином та спростовується матеріалами справи. Ані відповідачем ОСОБА_3 , ані її представником ОСОБА_4 не було надано суду доказів, які б спростовували пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 .

За таких обставин, суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 було своєчасно подано до суду даний позов, а тому заява представника відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та вважає за можливе задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.524, 525, 526, 527, 529, 548, 549, 553, 560, 561 ЦК УРСР, ст.1301 ЦК України, п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 30 травня 2000 року Горохівською державною нотаріальною конторою на ОСОБА_6 , яке зареєстроване в реєстрі за №1-859.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №338615, який виданий 20 лютого 2009 року Горохівською районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,8955 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області на підставі розпорядження Горохівської районної державної адміністрації №366 від 03 жовтня 2008 року.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 13 вересня 2019 року.

Головуючий /підпис/

Згідно з оригіналом.

Голова Горохівського районного суду Адамчук Г.М.