Рішення № 84257889, 12.09.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

12 вересня 2019 року Справа № 913/345/19

Провадження №1/913/345/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова група “Укрфільтрсервіс” Завод “Фільтр” , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 546596 грн. 58 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання – Медуниця Р.І.

В присутності представників:

від позивача – адвокат Погорєлий Д.І., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КР № 000033 від 02.11.2015, довіреність № б/н від 22.04.2019;;

від відповідача – представник не викликався;

Суть спору: про стягнення 410400 грн. 00 коп. боргу, 27850 грн. 98 коп. 3% річних та 108345 грн. 60 коп. інфляційних нарахувань за договором поставки від 11.01.2017 № 242-СА-УМТС.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, вислухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.

Так, 11.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промислова група “Укрфільтрсервіс” Завод “Фільтр” (постачальник - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” (покупець - відповідач) був укладений договір поставки 242-СА-УМТС, за умовами якого постачальник (позивач) прийняв зобов`язання передати у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (продукція) в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі та специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору, а покупець (відповідач) зобов`язався прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію відповідно до умов договору (п. п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору п. 4 специфікації до договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію мали здійснюватись покупцем на 30 календарний день з моменту прийняття продукції.

Щодо строку дії договору, то за умовами п. 8.1 сторони дійшли згоди, що в разі належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, термін дії договору встановлюється до 31.12.2017 включно. В разі невиконання (неналежного виконання) сторонами своїх зобов`язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як свідчать матеріали справи, факти поставки товару підтверджуються видатковою накладною № 5 від 03.02.2017 на суму 273600 грн. 00 коп. та накладною № 8 від 10.02.2017 на суму 136800 грн. 00 коп., рахунками-фактури № 3 від 03.02.2017 та № 6 від 10.02.2017 з належними відмітками осіб про одержання товару на підставі товарно-транспортних накладних № 5 від 03.02.2017 та № 8 від 10.02.2017.

Оскільки відповідач оплату за поставлений товар на порушення вказаних вище умов договору не здійснив, утворилась заборгованість у сумі 410400 грн. 00 коп. та позивач звернувся до суду.

У зв`язку з порушенням строків оплати товару за покупцем виникло прострочення грошових зобов`язань та нараховані додаткові вимоги на підставі ст. 625 ЦК України у вигляді 3% в сумі 27850 грн. 98 коп. (за період з 06.03.2017 по 12.06.2019) та інфляційних нарахувань – 108345 грн. 60 коп. (за період з березня 2017 року по березень 2019 року).

У відзиві на позовну заяву від 10.07.2019 відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що від обраного позивачем третейського судді та від самого позивача не надходило пропозицій щодо третього третейського судді, а тому третейська угода є чинною та має виконуватись.

Позивач у відповіді на відзив доводи відповідача відхиляє та посилається на те, що третейський суд “ad hoc” сторонами не створено, хоча обмін пропозиціями відбувся.

Відповідач листом від 11.09.2019 подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову та його неповне задоволення з огляду на наступне.

Так, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За Господарським кодексом України договір поставки регулюється ст. 265, а саме: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ст. 712 ЦК України, згідно з якою до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки поставку товару позивачем відповідачу за видатковою накладною № 5 від 03.02.2017 на суму 273600 грн. 00 коп. та накладною № 8 від 10.02.2017 на суму 136800 грн. 00 коп., рахунками-фактури № 3 від 03.02.2017 та № 6 від 10.02.2017 з належними відмітками осіб про одержання товару на підставі товарно-транспортних накладних № 5 від 03.02.2017 та № 8 від 10.02.2017 підтверджено матеріалами справи, про що вказано вище, суд встановлює факт прострочення його сплати відповідачем на суму 410400 грн. 00 коп.

Згідно ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України законодавцем передбачено - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд розглядає спір по суті вимог та відхиляє заперечення відповідача про розгляд справи третейським судом, оскільки письмова вимога ТОВ “ПГ “УФС” Завод “Фільтр” від 20.03.2019 № 02/20032019/01 про третейський розгляд спору та відповідь ТОВ “ДТЕК Свердловантрацит” від 18.04.2019 свідчать про обрання сторонами двох третейських суддів, проте вони не обрали третього, тому підлягає застосуванню ст. 17 Закону України “Про третейські суди”, якою передбачено - якщо одна із сторін не призначить чи не обере належної кількості третейських суддів протягом 10 днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до розрахунку позивача 3% річних (за період з 06.03.2017 по 12.06.2019) є цілком обґрунтованими, які також підлягають до стягнення у сумі 27850 грн. 98 коп. на користь позивача.

Інфляційні нарахування, заявлені позивачем до стягнення у сумі 108345 грн. 60 коп., задовольняються судом частково на суму 99212 грн. 24 коп., виходячи з наступного.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державною службою статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наданого до позову розрахунку вбачається, що в період з березня 2017 року по квітень 2019 року позивач необґрунтовано відніс березень 2017 року, коли повинна була проводитися оплата боргу. Такий алгоритм розрахунку протирічить вищевказаному порядку визначення втрат від інфляції.

Судом зроблено уточнений розрахунок інфляційних нарахувань за період з квітня 2017 року по квітень 2019 року (середній показник індексу інфляції становить 124,17%). Таким чином, згідно програми “Законодавство” інфляційні нарахування складають 99212 грн. 24 коп. (410400,00 грн. х 124,17% - 410400).

З урахуванням викладеного вище, суд задовольняє позов частково та до стягнення підлягають 410400 грн. 00 коп. боргу, 27850 грн. 98 коп. 3% річних та 99212 грн. 24 коп. інфляційних нарахувань.

У задоволенні решти інфляційних нарахувань слід відмовити.

Витрати по судовому збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова група “Укрфільтрсервіс” Завод “Фільтр” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” про стягнення 546596 грн. 58 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гоголя, буд. 24-А, ідент. код 37596090 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова група “Укрфільтрсервіс” Завод “Фільтр”, м. Київ, вул. Ольгинська, буд. 2/1, кв. 10, ідент. код 31726922 – 410400 грн. 00 коп. боргу, 27850 грн. 98 коп. 3% річних, 99212 грн. 24 коп. інфляційних нарахувань та 8061 грн. 94 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти інфляційних нарахувань відмовити.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 16.09.2019.

Суддя Н.М.Зюбанова