Рішення № 84257831, 12.09.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року Справа № 915/872/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з`явився,

представника відповідача в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравто Конверсія”, вул.Академіка Філатова, б.10А, офіс 3/35, м.Київ, 01042

до відповідача: Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”, 54017, м.Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120

про: стягнення 493 804,29 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укравто Конверсія” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н без дати в якій просить суд стягнути з Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” заборгованість у розмірі 493 804,29 грн. з якої: 376 216,16 грн. – сума основного боргу, 117 588,13 грн. – сума неустойки.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №119 від 07.03.2017 в частині своєчасної оплати за поставлений по Договору товар.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2019 позовну заяву №б/н без дати Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравто Конверсія” залишено без руху. Вказаною ухвалою Товариству з обмеженою відповідальністю “Укравто Конверсія” надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 25.04.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 36350664.

02.05.2019 від позивача до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Суддя Семенчук Н.О. у період з 02.05.2019 по 17.05.2019 включно перебувала у запланованій щорічній відпустці.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01 липня 2019 року.

Відповідач у наданому до суду відзиві проти позовних вимог заперечує. Вказує, що пеня нарахована позивачем без урахування умов п.7.2 Договору, а саме не враховано 30 календарних днів з моменту строку оплати за товар та без врахування вимог ч.6 ст.232 ГК України. Вказує, що дата початку нарахування пені визначена без врахування вимог п.3 Специфікації №5 від 12.01.2018. Пеня нарахована без урахування умов, визначених сторонами у п.3.5 Договору, а саме – у разі ненадання/ надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим. Як на доказ поставки товару позивач посилається на видаткову накладну №13 від 23.04.2018, яка підписана працівником відповідача та свідчить про те, що товар переданий на завод , але при цьому доказів виконання умов п.3.4 Договору та п.3 Специфікації №5 від 12.01.2018 – позивач суду не надав. За такого, відповідно до умов п.3.5 Договору, товар вважається непоставленим і обов`язок його оплати відповідно до п.3 Специфікації №5 від 12.01.2018 для відповідача не настав.

Позивач у наданій до суду відповіді на відзив зазначає, що відомості викладені у відзиві щодо невиконання позивачем вимог п.3 Специфікації №5 від 12.01.2018 та п.3.4 Договору поставки №119 від 07.03.2017 не відповідають дійсності. Згідно п.6.2 Договору, приймання товару здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо – технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6. У відповідності до ст.12 вказаної Інструкції, прийом продукції по кількості здійснюється згідно транспортних та супровідних документів відправника. Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В такому разі складається акт про фактичну наявність продукції в акті зазначається, які документи відсутні. Відповідний акт щодо відсутності документів, які передбачені п.3 Специфікації та п.3.4 Договору, відсутній та не складався, оскільки всі документи позивачем надані відповідачу. Вказує, що позивачем у якості доказу поставки товару надано видаткову накладну №13 від 23.04.2018, яка підписана працівником відділу матеріально – технічного забезпечення ДП «МБТЗ» інженером II категорії Марикіною Т.В. та завірена гербовою печаткою підприємства, що підтверджує поставку товару та надання відповідних документів. Зазначає, що безпідставність тверджень відповідача також підтверджується тим, що до моменту подання відзиву на позов будь-яких претензій щодо поставки товару від відповідача не надходило. З метою спростування тверджень відповідача надає: товарно – транспортну накладну №7 від 20.04.2018 з відміткою про прийняття відповідачем товару, митну декларацію з відміткою про прийняття відповідачем товару, акт вхідного контролю силових блоків (двигунів) від 23.04.2018, акт вхідного контролю комплектуючих (коробок передач) від 10.05.2018, акт вхідного контролю обладнання від 25.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05 серпня 2019 року.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відрядженні, підготовче засідання у справі №915/872/19 призначене на “05” серпня 2019 року, о 10 год. 00 хв.– не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.08.2019 підготовче засідання призначене на 19 серпня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №915/872/19 до судового розгляду по суті на 12 вересня 2019 року.

06.09.2019 від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшла заява в якій адвокат просить суд розглянути справу №915/872/19 за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

12.09.2019 відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій просить суд розглянути справу за відсутності представника ДП “Миколаївський бронетанковий завод”. Вказує, що позов не визначає з підстав викладених у відзиві від 11.06.2019 №1386.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

07 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укравто Конверсія” (далі – постачальник) та Державним підприємством “Миколаївський бронетанковий завод” (далі – покупець) було укладено договір поставки №119 (далі – Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, поставити покупцю комплектуючі, запчастини, прилади, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається в Специфікаціях, що є Додатками до цього Договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним Договором (п.1.1 Договору).

У відповідності до п.3.2 Договору, постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки DDP – склад покупця, м.Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 120, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «INCOTERMS», у редакції 2010 року, якщо інші умови не визначені в Специфікації.

Згідно п.3.3 Договору, товар поставляється в наступні строки: 10 календарних днів з моменту оплати покупцем вартості товару ( в тому числі частково), якщо інший строк не визначений сторонами в Специфікації.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок – фактуру; видаткову накладну; товарно – транспортну накладну; сертифікат або паспорт якості на товар; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару.

Згідно п.4.1 Договору, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Відповідно до п.4.3 Договору, ціна Договору становить сумарну вартість поставленого товару згідно Специфікацій протягом періоду дії даного Договору.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному Договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізити іншого рахунку.

У відповідності до п.п. 5.2, 5.2.1, 5.2.2 Договору, оплата по даному Договору, якщо інше не визначено в Специфікації, здійснюється наступним чином: - передоплата, у розмірі 50% від суми Специфікації здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів від дати отримання рахунку постачальника на оплату; - остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем не пізніше п`яти календарних днів від дати поставки товару.

Згідно п. 6.2 Договору, приймання товару здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо – технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6

Відповідно до п. 9.3 Договору ( в редакції Додаткової угоди №2), договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем була підписана Специфікація №5 від 18.01.2018, згідно якої позивач передає у власність покупця товар на загальну суму 5 181 080,94 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.3 Специфікації №5, покупець сплачує передоплату в розмірі 80% вартості цієї специфікації протягом 5 банківських днів на підставі рахунку фактури з моменту підписання специфікації, решту 20% від суми даної специфікації покупець сплачує протягом 5 банківських днів з моменту прийняття товару покупцем, та надання документів згідно п.3.4 Договору, а також документи про проходження товару через кордон.

Згідно п.4 Специфікації №5, вона набирає чинності з моменту підписання та є невід`ємною частиною договору поставки (а.с.13).

Позивач, на виконання зобов`язань за Договором та Специфікації поставив відповідачу товар на загальну суму 5 181 080,94 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №13 від 23.04.2018 (а.с.14), товарно – транспортною накладною №7 від 20.04.2018 (а.с.49), прибутковою накладною №2313 від 02.05.2018 (а.с.51).

Товар згідно вказаної видаткової накладної був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на видатковій накладній. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно платіжного доручення №572 від 01.02.2018 було сплачено позивача 80% вартості товару – 4 144 864,78 грн. (а.с.15).

Позивач у позовній заяві зазначає, що у подальшому відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар в розмірі 660 000,00 грн. (90 000,00 грн. + 570 000,00 грн.), в підтвердження чого надає платіжне доручення №1617 від 18.05.2018 (а.с.16) та платіжне доручення №1647 від 04.06.2018 (а.с.17).

Таким чином заборгованість відповідача становить 376 216,16 грн. (5 181 080,94 грн. – 4 144 864,78 грн. – 90 000,00 грн. – 570 000,00).

З метою отримання грошових коштів за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача претензію – вимогу №13 від 14.03.2019 з вимогою погасити заборгованість (а.с.18).

Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти за поставлений товар у розмірі 376 216,16 грн. не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно вимог ст. 712 Цивільного Кодексу України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 376 216,16 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування – це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до п.7.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 83 353,81 грн. нараховану:

- на суму заборгованості 1 036 216,09 грн. за період з 30.04.2018 по 18.05.2018 у

розмірі 9 169,83 грн.;

- на суму заборгованості 946 216,00 грн. за період з 30.04.2018 по 04.06.2018 у

розмірі 15 865,32 грн.;

- на суму заборгованості 376 216,16 грн. за період з 30.04.2018 по 15.03.2019 у

розмірі 58 318,66 грн.

Здійснивши аналіз умов договору та розрахунку позивача суд прийшов до висновку, що останнім невірно визначений період початку нарахування пені.

Так, поставка товару на суму 5 181 080,94 грн. за видатковою накладною №13 здійснена позивачем 23.04.2018, 80% передоплати у розмірі 4 144 864,78 грн. здійснено відповідачем 01.02.2018, оплату решти 20% вартості товару відповідач повинен був здійснити протягом 5 банківських днів з моменту прийняття товару, тобто у строк до 30.04.2018 (включно) (23.04.2018 + 5 банківських дні). Враховуючи умови п. 7.2 укладеного сторонами договору, яким передбачено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості, то початок періоду нарахування пені з 31.05.2018, ані з 30.04.2019, як то визначено позивачем. За таких обставин нарахування позивачем пені на суму заборгованості 1 036 216,09 грн. за період з 30.04.2018 по 18.05.2018 у розмірі 9 169,83 грн. є безпідставним та відхиляється судом.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом за допомогою програми «ipLex» перевірений розрахунок пені з урахуванням вірного визначення періоду прострочення заборгованості, вірного визначення кількості днів прострочення, а саме без включення днів фактичної сплати суми заборгованості в період часу за який здійснюється стягнення пені (абз. 1 п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” ) та з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України та визначено, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 35 168,75 грн. нарахований:

- на суму заборгованості 946 216,00 грн. за період з 31.05.2018 по 03.06.2018 у

розмірі 1 762,81 грн.;

- на суму заборгованості 376 216,16 грн. за період з 31.05.2018 по 30.11.2018 у

розмірі 33 405,94 грн.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 48 185,06 грн. (83 353,81 грн. – 35 168,75 грн.) задоволенню не підлягають.

Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.81) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 8 782,00 грн. нараховані на суму заборгованості 1 036 216,00 грн. за період з 30.04.2018 по 15.03.2019.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою системи “Законодавство” та з урахуванням вірного визначення періоду заборгованості та суми заборгованості, розмір 3% річних становить 11 582,71 грн. нараховані:

- на суму заборгованості 1 036 216,16 грн. за період з 01.05.2018 по 17.05.2018 у

розмірі 1 447,86 грн.;

- на суму заборгованості 946 216,16 грн. за період з 18.05.2018 по 03.06.2018 у

розмірі 1 322,11 грн.;

- на суму заборгованості 376 216,16 грн. за період з 04.06.2018 по 15.03.2019 у

розмірі 8 812,74 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають 3% річних у розмірі 8 782,00 грн. які заявлені позивачем в позовній заяві.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.81) нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 25 452,32 грн. нараховані за період 30.04.2018 по 15.03.2019 на суму заборгованості 1 036 216,00 грн.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою системи “Законодавство” та з урахуванням вірного визначення періоду заборгованості та суми заборгованості, розмір інфляційних становить 25 452,32 грн. нараховані на суму заборгованості 376 216,16 грн. за період з червня 2018 року по лютий 2019 року.

Враховуючи положення ч. 1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України” у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовує наведених вище висновків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог частково.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України).

Керуючись ст.ст.2, 11, 13 ,73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий

завод” (вул. 1 Слобідська, 120, м.Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравто Конверсія” (вул.Академіка Філатова, б.10А, офіс 3/35, м.Київ, 01042, код ЄДРПОУ 39835831) заборгованості у розмірі 376 216,16 грн., пені у розмірі 35 168,75 грн., 3% річних у розмірі 8 782,00 грн., інфляційних у розмірі 25 452,32 грн. та 6666,35 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2019

Суддя Н.О. Семенчук