Рішення № 84257710, 10.09.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 вересня 2019 року Справа № 913/230/19

м. Харків Провадження № 9/913/230/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Пати Н.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 3 099 940 грн. 22 коп.

в присутності представників учасників справи:

від позивача – Єфременко О.О. – адвокат, довіреність від 17.05.2019 № 14-192;

від відповідача – Пальчик М.О. – адвокат, довіреність від 20.06.2019 № 06-06-15.

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" про стягнення пені в сумі 1 646 497 грн. 65 коп., 3% річних в сумі 436 274 грн. 23 коп., інфляційних втрат в сумі 1 017 168 грн. 34 коп., всього 3 099 940 грн. 22 коп.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що за договором постачання природного газу від 29.09.2017 № 5134/1718-БО-20 протягом жовтня-грудня 2017 року та протягом січня-березня 2018 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 43 433 632 грн. 84 коп., за який відповідач розрахувався в повному обсязі, але з порушенням строку, передбаченого п. 6.1 договору. У зв`язку з простроченням оплати отриманого природного газу позивач відповідно до п. 8.2 договору нарахував пеню в загальній сумі 1 646 497 грн. 65 коп., а відповідно до ст. 625 ЦК України – 3% річних в загальній сумі 436 274 грн. 23 коп. та інфляційні втрати в загальній сумі 1 017 168 грн. 34 коп.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Ворожцову А.Г.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 913/230/19, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 29.05.2019.

Відповідач відзивом від 21.05.2019 № 06-05-55 не заперечує факт оплати за поставлений природний газ з простроченням. Проте заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1 646 497 грн. 65 коп., оскільки відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), а позивач є постачальником енергоресурсу, тому положення ч. 2 ст. 2 Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок виконання відповідачем умов договору постачання природного газу від 29.09.2017 № 5134/1718-БО-20.

Позивачем надана відповідь на відзив від 24.05.2019 № 14/4-1572В, в якій позивач зазначає, що Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлює мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами – виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Однак НАК "Нафтогаз України" не є енергопостачальною компанією, а тому дія закону на спірні взаємовідносини не поширюється.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 16.10.2018 № 913/65/18 зазначено, що висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією, оскільки природний газ є енергетичним ресурсом, колегія суддів визнає передчасним і таким, що зроблено без урахування положень чинного законодавства і доводів позивача щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", згідно з якою встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій за несвоєчасну оплату спожитих енергетичних ресурсів підприємствами, які є виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції саме енергопостачальними компаніями.

Судове засідання, призначене на 29.05.2019, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Ворожцова А.Г. на лікарняному.

На підставі розпорядження керівника апарату від 24.06.2019 № 147-р, у зв`язку з припиненням повноважень судді Ворожцова А.Г., був проведений повторний автоматизований розподіл відповідної справи, яка розподілена судді Секірському А.В.

Ухвалою суду від 24.06.2019 розгляд справи № 913/269/19 розпочато спочатку зі стадії підготовчого провадження та повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду в підготовчому засіданні на 16.07.2019 об 11 год. 10 хв.

У судове засідання 16.07.2019 прибули представники сторін.

Ухвалою суду від 16.07.2019 за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 23.09.2019, повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому засіданні на 27.08.2019.

У судове засідання 27.08.2019 прибули представники сторін.

Ухвалою суду від 27.08.2019 закрито підготовче провадження. Повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 10.09.2019.

У судове засідання 10.09.2019 прибули представники сторін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач у справі), як Постачальником, та Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (відповідач у справі), як Споживачем, був укладений договір постачання природного газу від 29.09.2017 № 5134/1718-БО-20 (далі – Договір) (аркуші справи 19-28).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується передати Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ (далі – Газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено що, Газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

За умовами п. 2.1 Договору, Постачальник передає Споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) Газ орієнтованим обсягом до 5152 тис. куб.м.

Додатковою угодою від 05.04.2018 № 2 до договору поставки природного газу від 29.09.2017 № 5134/1718- БО-20 було внесено зміни в п. 2.1 договору, у зв`язку з чим п. 2.1 було викладено в наступній редакції: постачальник передає споживачеві в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 газ орієнтовним обсягом до 804 тис. куб.м. (аркуш справи 30).

Як зазначено у п. 3.7 Договору, приймання-передача Газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

У пункті 3.8 Договору, сторони визначили, що не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем поставки Газу, Споживач зобов`язується надати Постачальнику підписані та скріплені печатками Споживача два примірника акта приймання – передачі Газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного Газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше 10-го числа повертає Споживу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою.

Відповідно до п. 5.2 Договору, ціна за 1000 куб. м газу за цим Договором 7907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 9 488,64 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору, оплата за Газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки Газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий Газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором; п. 8.2 – у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою від 15.01.2018 № 1 до договору поставки природного газу від 29.09.2017 № 5134/1718- БО-20 було внесено зміни в п. 8.2 договору, у зв`язку з чим п. 8.2 було викладено в наступній редакції: у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (аркуш справи 29).

Позивач в період з жовтня 2017 року по березень 2018 року належним чином виконав умови даного договору, поставив природний газ відповідачеві за договором від 29.09.2017 № 5134/1718- БО-20, а саме:

- за жовтень 2017 року – 93,517 тис. куб.м. на суму 887 349,14 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 (а.с. 31), підписаним сторонами;

- за листопад 2017 року – 775,664 тис. куб.м. на суму 7 359 996,46 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 (а.с. 32), підписаним сторонами;

- за грудень 2017 року – 743,010 тис. куб.м. на суму 7 050 154,40 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 (а.с. 33), підписаним сторонами;

- за січень 2018 року – 1016,275 тис. куб.м. на суму 9 643 067,62 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 (а.с. 34), підписаним сторонами;

- за лютий 2018 року – 983,464 тис. куб.м. на суму 9 331 735,85 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 (а.с. 35), підписаним сторонами;

- за березень 2018 року – 965,505 тис. куб.м. на суму 9 161 329,37 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 (а.с. 36), підписаним сторонами.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення зобов`язань за договором.

Відповідач свої обов`язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого природного газу виконав з порушенням строків встановлених в договорі, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення строків оплати поставленого газу у розмірі 1 646 497,65 грн., згідно наданого позивачем розрахунку (аркуші справи 14-18).

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 436 274,23 грн. та інфляційні нарахування на суму боргу у сумі 1 017 168,34 грн., що підтверджено відповідними розрахунками позивача наявними в матеріалах справи.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність частково задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі за текстом – ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору постачав відповідачу природний газ, претензій щодо постачання природного газу у відповідача немає.

Обсяги поставленого газу в період жовтня 2017 року по березень 2018 року позивач підтверджує відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Втім, відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання за договором виконав з порушенням встановленого строку виконання, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню на заборгованість за поставлений природний газ за Договором в сумі 1 646 497,65 грн за періоди, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність за невиконання грошових зобов`язань визначена сторонами у п. 8.2. Договору, де передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Так, за порушення терміну сплати за зобов`язаннями жовтня 2017 року нарахована пеня у сумі 5 581,79 грн за період з 28.11.2017 по 11.12.2017.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями листопада 2017 року нарахована пеня у сумі 2 807,03 грн за період з 27.12.2017 по 27.12.2017.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями грудня 2017 року нарахована пеня у сумі 68 984,15 грн за період з 27.01.2018 по 06.03.2018.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями січня 2018 року нарахована пеня у сумі 153 955,79 грн за період з 27.02.2018 по 30.05.2018.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями лютого 2018 року нарахована пеня у сумі 712 407,08 грн за період з 27.03.2018 по 26.09.2018.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями березня 2018 року нарахована пеня у сумі 702 761,81 грн за період з 27.04.2018 по 26.10.2018.

Позивачем при розрахунку пені дотримані вимоги вищевказаних норм.

Водночас, суд звертає увагу, що 13.01.2015 було прийнято Закон України № 85-VIІІ "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі за текстом – Закон № 85-VIII), який був опублікований в газеті Голос України 06.02.2015 № 21 та набув чинності з 07.02.2015.

Статтею 1 Закону № 85-VIII визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно ст. 2 Закону № 85-VIII встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами – виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 Статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 Статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" – це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" – це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії – це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Отже, з урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства, позивач є енергопостачальною компанією в розумінні ст. 2 Закону № 85-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 905/1882/18, від 15.05.2019 у справі № 905/1308/18, від 02.07.2019 у справі № 905/303/18, від 25.07.2019 у справі № 913/647/18.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону № 85-VIII) житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець – суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо (п. 1 ч. 1 ст. 13 вказаного Закону в зазначеній редакції).

Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача, є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

За змістом п. 3.2 Статуту відповідача, основною метою діяльності відповідача є, зокрема: забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією. Тобто, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.

Як вказувалось, за умовами п. 1.2 договору газ, який постачався за Договором постачання природного газу від 29.09.2017 № 5134/1718-БО-20, міг бути використаний відповідачем виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Тобто, Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Сєвєродонецьк Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, тому для відповідача мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції триває до її завершення.

При цьому, посилання позивача щодо невірного застосування відповідачем норм ст. 2 Закону № 85-VIII, п. 27, ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" через визначення терміну "енергопостачальна компанія" в розумінні визначень, наведених в Законі України "Про електроенергетику" та ст. 275 ГК України, розцінюються судом як безпідставні, враховуючи таке.

Так, віднесення суб`єкта до "енергопостачальної компанії" в розумінні ст. 2 Закону № 85-VIII, для цілей визначення можливості застосування мораторію, обумовлено виключно ознаками, наведеними в цій статті та не залежить від необхідної відповідності такого визначення "енергопостачальника", наведеного в ст. 275 ГК України.

Такими спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у ст. 2 Закону № 85-VIII, є:

- здійснення поставок енергоресурсів;

- споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг;

- надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції.

Отже, наведене тлумачення змісту ст. 2 Закону № 85-VIII є таким, що відповідає меті її запровадження, враховуючи, що встановлений законодавцем мораторій на вимоги позивача до відповідача щодо спірної суми пені за своєю сутністю є компенсаційним засобом держави для виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, так само як і ст. 8 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" запроваджено мораторій на вимоги щодо нарахування та стягнення пені зі споживачів за прострочення платежів за житлово-комунальні послуги (у тому числі з газопостачання).

Заперечення позивача відносно застосування приписів ст. 714 ЦК України в силу загального характеру по відношенню до ст. 275 ГК України, судом також відхиляються, оскільки їх предмети регулювання відносно категорії "енергоресурси" взагалі не перетинаються, ст. 275 ГК України передбачає поставку енергії, а не енергоресурсів і підстав для ототожнення означених понять позивачем не наведено, а судом з матеріалів справи не вбачається.

Виходячи з наведеного, нарахування пені за спірним договором не має здійснюватися з 07.02.2015 на підставі вищенаведених вимог закону.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, нарахування позивачем пені за зобов`язаннями жовтня 2017 року – березня 2018 року є безпідставним на даний час, а тому у цій частині вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 436 274,23 грн, нараховані на зобов`язаннями жовтня 2017 року – березня 2018 року, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 14-18).

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Так, за порушення терміну сплати за зобов`язаннями жовтня 2017 року нараховані 3% річних у сумі 1 021,06 грн за період з 28.11.2017 по 11.12.2017.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями листопада 2017 року нараховані 3% річних у сумі 513,48 грн за період з 27.12.2017 по 27.12.2017.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями грудня 2017 року нараховані 3% річних у сумі 13 526,32 грн за період з 27.01.2018 по 06.03.2018.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями січня 2018 року нараховані 3% річних у сумі 30 187,44 грн за період з 27.02.2018 по 30.05.2018.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями лютого 2018 року нараховані 3% річних у сумі 196 252,37 грн за період з 27.03.2018 по 19.12.2018.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями березня 2018 року нараховані 3% річних у сумі 194 773,56 грн за період з 27.04.2018 по 06.02.2019.

Перевіркою судом розрахунку 3% річних за заявлені періоди порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено, тому вказані вимоги є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути інфляційні втрати у сумі 1 017 168,34 грн, нараховані на зобов`язання грудня 2017 року – березня 2018 року, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 14-18).

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Так, за порушення терміну сплати за зобов`язаннями грудня 2017 року нараховані інфляційні нарахування в сумі 18 997,12 грн за лютий 2018 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями січня 2018 року нараховані інфляційні нарахування в сумі 69 999,42 грн за період з березня по квітень 2018 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями лютого 2018 року нараховані інфляційні нарахування в сумі 456 591,14 грн за період з квітня по листопад 2018 року.

За порушення терміну сплати за зобов`язаннями березня 2018 року нараховані інфляційні нарахування в сумі 471 580,66 грн за період з травня 2018 року по січень 2019 року.

Перевіркою судом розрахунку інфляційних втрат у сумі 1 017 168,43 грн, нарахованих на зобов`язання грудня 2017 року – березня 2018 року, порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено, тому вказані вимоги є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 436 274,23 грн, інфляційні втрати в сумі 1 017 168,34 грн, всього 1 453 442,57 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1 646 497,65 грн слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" про стягнення 3 099 940 грн. 22 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, Сєвєродонецька ТЕЦ, ідентифікаційний код 00131050 на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720, 436 274,23 грн – 3% річних, 1 017 168,34 грн – інфляційні втрати, витрати зі сплати судового збору в сумі 21 801,64 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

5.Повний текст рішення складено і підписано – 16.09.2019.

Суддя А.В. Секірський