Рішення № 84257700, 16.09.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2019 року Справа № 913/397/19

Суддя Господарського суду Луганської області Масловський С.В., розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 19.07.2019

за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49602)

до Державного підприємства “Первомайськвугілля” (місцезнаходження: вул. Куйбишева, б. 21, м. Гірське, Попасняньский район, Луганська область, 93292)

про стягнення 30250 грн 00 коп.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.07.2019 Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою б/н від 19.07.2019 до Державного підприємства “Первомайськвугілля” з вимогами про стягнення штрафу в сумі 30250 грн 00 коп. за невірно зазначену масу вантажу в залізничній накладній від 17.01.2019 №53877304 у вагоні №67663070.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2019 року Державне підприємство “Первомайськвугілля” згідно накладної №53877304 зі станції Світланове Донецької області здійснило відправлення вагону №67663070 на станцію Покровськ Донецької області, однак, під час проходження вагону через станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України уповноваженими особами Акціонерного товариства “Українська залізниця” було проведено перевірку маси вантажу в вагоні, за результатами якої встановлено, що маса вантажу у даному вагоні не відповідає масі, зазначеній у накладній, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом на нарахування штрафу, передбаченим ст. 118 Статуту залізниць України. Зазначене стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у строк, встановлений судом, не скористався, поважні причини неподання якого не повідомив, у зв`язку з чим на підставі приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Однак, 19.08.2019 року від представника відповідача через канцелярію господарського суду Луганської області надійшло клопотання №01/4-1-188 від 13.08.2019 про зменшення розміру штрафу, в якому останній, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, просить суд максимально можливо зменшити розмір штрафу, заявлений позивачем у позовних вимогах.

На підтримку своїх вимог посилається на те, що Державне підприємство “Первомайськвугілля” є державним збитковим підприємством, на підтвердження додає до клопотання копії балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 30.06.2019 та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2019 року. Крім цього, зазначає, що підприємство знаходиться на території проведення антитерористичної операції, що значно ускладнює виробничу діяльність та суттєво відбивається на його фінансовому стані. Також зазначає, що негативні наслідки від неправильного зазначення маси вантажу в накладній відсутні, а позивач не зазнав у зв`язку з цим жодних збитків.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до накладної №53877304 від 17.01.2019, яка у відповідності з ст. 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов`язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Світланове Донецької залізниці на станцію Покровськ Донецької залізниці відправлено вагон №67663070 з вантажем - вугілля кам`яне, не поіменоване в алфавіті.

Вантажоодержувачем за вказаною залізничною накладною (графа № 4) є Прат ЦЗФ “Мирноградська” (далі - вантажоодержувач) за адресою: 85322, Донецька область, м. Димитров, вул. Шосейна, 2.

Вантажовідправником за даною залізничною накладною (графа № 1) є ДП “Первомайськвугілля”.

Відповідно до долученого позивачем комерційного акту №454502/2/53 від 23.01.2019, засвідченого підписами начальника станції ОСОБА_1 , прийомоздавальника ОСОБА_2 .В. та приймальника поїздів ОСОБА_3 , 23.01.2019 на станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці при контрольному зважуванні вагона №67663070 виявлено, що вантаж вугілля кам`яне, брутто-97600 кг, тара з документу 23900 кг, нетто – 73700 кг, що більше маси зазначеної в документі на 5000 кг та вантажопідйомності 4700 кг. Зважування проводилось без відчеплення при повній зупинці на справних повірених 150 т вагонних вагах №8 ст. Павлоград-1 (повірка 12.12.2018) прийомоздавальником ОСОБА_4 в присутності ДС ОСОБА_1 , приймальника поїздів ОСОБА_3 Зважування проводилось двічі комісією в тому ж складі, маса брутто 97600 кг не змінилась. Навантаження в вагоні нижче бортів 80-100 см, рівномірне, з природними скосами до дверей вагону. Вантаж вкритий снігом, маркування не проглядається. Сніжне покриття не порушене, без вибірок та заглиблень. Вагон в технічному відношенні справний. Двері люка зачинені, течі та слідів течі вантажу не має.

Відповідно до долученого позивачем акту загальної форми №124, 23.01.2019 виконане контрольне зважування вагона №67663070 на справних повірених вагонних вагах №8 ст. Павлоград -1 (повірка 12.12.2018 р.) без відчеплення при повній зупинці. В документі зазначається: вугілля кам`яне, не поіменоване в алфавіті, вантаж розміщено та закріплено згідно п. 4 гп. 1 ТУ додатку 3 до СМГС, насипом, навантаження нижче бортів 800 мм, вантаж марковано з нанесенням малюнку з 5 борозд вздовж вагона від дверей до дверей, нетто 68700 кг, тара 23900 кг. В дійсності виявилось: вантаж вугілля кам`яне, брутто-97600 кг, тара з документу 23900 кг, нетто – 73700 кг, що більше маси зазначеної в документі на 5000 кг та вантажопідйомності 4700 кг. Навантаження в вагоні нижче бортів 80-100 см,рівномірне, без вибірок та заглиблень. Вантаж вкритий снігом, маркування не проглядається. Сніжне покриття не порушене. Вагон в технічному відношенні справний. Двері люка зачинені, течі та слідів течі вантажу не має.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати у сумі 30250,00 грн.

Відповідно до статей 909 ЦК України, 307 ГК України, та ст. 22 Статуту, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.

Відповідно до ст.23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (надалі - Правила), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001 року за №798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (ч. 1 п. 1.2 Правил).

Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з положенням ст. 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року №863/5084.

Згідно з п. 2.1 вказаних Правил, оформлення перевізних документів, вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

В силу приписів ч.ч. 1 і 2 с. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (пп. 4 п. 52 Статуту залізниць України).

Згідно з п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно пункту 28 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірні вагони є напіввагонами, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Залізниця має перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Частиною 1 ст. 26 ЗУ "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.

У відповідності зі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 05.04.2018 у справі №906/533/17.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як зазначено в п. 3.17.4. Постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до п. 22 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 №01-8/917 господарський суд має право зменшувати розмір штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як перевізником, та відповідачем, як відправником, укладено угоду на перевезення вантажу залізничним транспортом, що підтверджується оформленою залізничною накладною №53877304 від 17.01.2019, яка згідно з ст. 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом встановленої форми та двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка свідчить про наявність між сторонами правовідносин з перевезення залізничним транспортом. Правилами оформлення перевізних документів № 644 від 21.11.2000 на відповідача, як вантажовідправника, покладено обов`язок по заповненню залізничної накладної відомостями, зокрема щодо маси вантажу. Згідно накладної №53877304 від 17.01.2019, відповідачем, як відправником, було зазначено: маса вантажу вагону №67663070 – 68700 кг, а маса вантажу за результатами перевірки складає 73700 кг, яка більше маси зазначеної в документі на 5000 кг та більше маси вантажопідйомності на 4700 кг., що підтверджується комерційним актом №454502/1/53 від 23.01.2019. Зазначений комерційний акт №454502/2/53 від 23.01.2019 складено на станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці у відповідності до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року за №334, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в сумі 30250 грн 00 коп. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами.

Щодо клопотання відповідача, про зменшення розміру штрафних санкцій господарський суд зазначає наступне.

При цьому, у відповідності до приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні приписи містяться і в ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за ст. 233 ГК України є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в контексті коментованої норми обставин.

Відсутність завданих збитків, здійснення відповідачем провізної плати у повному розмірі та не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій.

Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена п. 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до п. 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Наведене узгоджується з позицією Верховного суду у складі Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 05.02.2019 року у справі №914/2339/17.

У пп.3.17.4 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Підпунктом 6.4 п.6 Роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” передбачено, що відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання. Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач також посилається на те, що останній є збитковим підприємством.

Однак, відповідачем в порушення вказаних приписів законодавства документально не підтверджено в даному випадку винятковості обставин для зменшення розміру штрафу, який заявлений до стягнення позивачем.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що має місце завантаження вагону на 4700 кг більше його вантажопідйомності, що значно впливає на безпеку руху.

З огляду на викладене у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену масу вантажу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню повністю, а саме в сумі 30250 грн. 00 коп. (6050 *5 = 30250).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Первомайськвугілля” (93292, Луганська область, Попаснянський район, м. Гірське, вул. Куйбишева, буд. 21, код ЄДРПОУ 32320594) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680 м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (49602, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф у розмірі 30250 (тридцять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2019.

Суддя С.В. Масловський