Рішення № 84257525, 03.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1439/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

за участю представника позивача Овсяннікова С.В.,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Універмаг Луцьк» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Універмаг Луцьк» (надалі - ПрАТ «Універмаг Луцьк», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2019 №0000451401, №000044140.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Універмаг Луцьк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 в частині, що стали предметом заперечення на акт планової документальної перевірки, за наслідками якої був складений акт від 04.01.2019 №104/14-01/01557325.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесені податкові повідомлення-рішення №0000451401 від 16.01.2019 про донарахування штрафних санкцій на суму 365 400 грн. та №0000441401 від 16.01.2019 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток 3 682 903 грн.

ПрАТ «Універмаг Луцьк» не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що надані первинні документи розкривають зміст господарських операцій, а також підприємство мало право на подання фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0000451401, №000044140.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає, що ГУ ДФС правомірно було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а відтак просила суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 11.10.2018 №3553 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «Універмаг Луцьк» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 та законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, за наслідками якої був складений акт від 21.11.2018 №24577/14-01/31979894.

У зв`язку з поданням ПрАТ «Універмаг Луцьк» заперечення на вищезазначених акт, на підставі наказу від 17.12.2018 №4539 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Універмаг Луцьк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 в частині, що стали предметом заперечення на акт планової документальної перевірки, за наслідками якої був складений акт від 04.01.2019 №104/14-01/01557325, яким встановлено наступні порушення:

- статті 44, пункту 134.1 статті 134 ПК України, абзацу 5 статті 1, статті 2, пункту 3.2 статті 3, статті 9, статті 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, Порядку подання фінансової звітності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року №419, пунктів 4,5,8 Положення 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.08.2000 за №515/4736, пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.05.1999 №137, який зареєстровано в міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №392/3685, пунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пункту 3 розділу III Наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», пунктів 6,7, 8, 11, 20,29 П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування станом на кінець періоду, що перевірявся на 3 682 903,00 грн.

- пункту 176.2 статті 176 ПК України;

- підпункту 39.4.2. пункту 39.4 статті 39, пункту 49.20 статті 49 ПК України в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесено, податкове повідомлення - рішення від 16.01.2019 №0000451401, яким донараховано штрафні санкції в розмірі 365 400 грн. та податкове повідомлення - рішення від 16.01.2019 №0000441401, яким встановлено завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 682 903 грн.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.01.2019 №0000451401, №000044140, з огляду на таке.

При вирішенні даного публічно-правового спору суд враховує положення таких нормативно-правових актів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000451401 від 16.01.2019 року суд зазначає наступне.

ПрАТ «Універмаг Луцьк» було укладено договір позики №08/06/11 від 08 червня 2011 року із Венсімарс Менеджмент Лімітед (Республіка Кіпр).

Згідно статті 1.1 зазначеного договору, кредитор передає позичальникові в позику грошові кошти, які надалі іменуються «позика» для поповнення обігових коштів позичальника, а позичальник зобов`язується використати позику для поповнення обігових коштів позичальника, повернути кредиторові на умовах цього Договору таку ж суму позики і сплачувати кредиторові відсотки за користування позикою.

Протягом 2015 року ПрАТ «Універмаг Луцьк» нараховано відсотків за користування вказаною позикою в сумі 433855,62 доларів СІЛА, що складає з сумі 9 818 221 грн. згідно курсу Національного банку України на дату нарахування відсотків. Вказана сума відсотків віднесена ПрАТ «Універмаг Луцьк» на витрати при визначенні суми оподатковуваного прибутку/збитку бухгалтерським проведенням.

Перевіркою встановлено, що проведені операції мали вплив на об`єкт оподаткування податком на прибуток оскільки були відображені у складі витрат підприємства.

Тобто, проведені операції відповідають вимогам підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, відповідно до якої господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Зокрема, ПрАТ «Універмаг Луцьк» подано декларацію з Податку на прибуток за 2015 рік згідно якої в рядку 01 «Дохід від будь якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку» відображено 53 061 352,00 грн

Проте, 16.08.2016 року ПрАТ «Універмаг Луцьк» подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2015 рік згідно якої в рядку 01 «Дохід від будь якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку» відображено 17 227 266,00 грн., що на 35 834 000 грн., менше ніж в поданій звітній декларації з Податку на прибуток за 2015 рік.

У Акті 1 (п.п. 3.1.1.5, п. 3.2) відповідач вказує, що внаслідок порушень в обліку курсових різниць Товариство не відобразило у фінансовій звітності правильний показник річного доходу за 2015 рік, який, на думку, контролюючого органу становить не 17 227 300,00 грн., а 53 061 226,00 грн. (17 227 300,00 заявленого доходу + 35 883 926,00 грн. доходу від курсових різниць). Така сума річного доходу, на думку контролюючого органу, зобов`язувала Товариство подати звіт про контрольовані операції за 2015 рік.

У Акті 2 ( п.п.3.1.1.5) ГУ ДФС зазначає, що плановою перевіркою повноти визначення задекларованих ПрАТ «Універмаг Луцьк» показників у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року було встановлено її заниження на 35 647 930 грн. Перевіркою встановлено, що зменшення задекларованої суми доходів відбулося внаслідок не включення до складу доходів, сум курсової різниці по кредиторській заборгованості на дату балансу 31.03.2015 року, 30.06.2015, 30.09.2015, 31.12.2015 підприємство неправомірно не визначило та не відобразило в декларації з податку на прибуток за 2015 рік (№1600036665 від 16.08.2016 року) доходи від курсових різниць на суму кредиторської заборгованості ПрАТ «Універмаг Луцьк» занижено суму доходів від курсової різниці за 2015 рік на 35 647 930 Показник річного доходу товариства за 2015 рік становить 53 061 226,00 грн. і товариство зобов`язане подати звіт гро контрольовані операції за 2015 рік, на підставі вищевикладеного відповідач приходить до висновку про порушення ПрАТ «Універмаг Луцьк» п.39.4.2, п.39 ст.39, п.49.20 ст. 49 ПК України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28 лютого 2000 р. №419, платники податку на прибуток у визначених законом випадках подають органові державної податкової служби у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для подання податкової декларації:

- квартальну фінансову звітність (крім підприємств, що відповідно до Господарського кодексу України належать до суб`єктів малого підприємництва, у тому числі до суб`єктів мікропідприємництва);

- річну фінансову звітність.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами малого підприємництва є, зокрема, юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Оскільки річний дохід Товариства за 2015 рік не перевищував 10 млн. євро (242 287 000 грн. по середньорічному курсу НБУ за 2015 рік), а середньорічна кількість працівників не перевищувала 50 осіб, то товариство у 2015 році зобов`язане було подавати до контролюючого органу виключно річну фінансову звітність.

Порядок обчислення курсових різниць при складанні річної фінансової звітності врегульований пунктом 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», відповідно до якого на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу. Аналогічне положення міститься і в пункті 23 МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Отже, в силу пункту 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» та пункту 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28 лютого 2000 р. №419, обчислення курсових різниць суб`єктами малого підприємництва, оскільки останні подають лише річну фінансову звітність, здійснюється за результатами року.

У відповідності до п. 39.4.2. ст. 39 ПК України платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Вичерпний перелік контрольованих операцій означений п. 39.2.1.1. ст. 39 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 39.2.1.7. ст. 39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім, операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

За результатами проведеного на виконання пункту 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» обчислення курсових різниць чистий збиток Товариства від зміни курсових різниць у 2015 році склав 120 570 906,84 грн тобто. жодного доходу від курсових різниць у 2015 році у розмірі 35 833 926.00 гри. товариство не отримувало.

Оскільки дохід ПрАТ «Універмаг Луцьк» за 2015 рік склав 17 227 300 гри., тобто, менше 50 000 000 гри., то відповідно до п.п. 39.2.1.7. ПК України жодна з операцій ПрАТ «Універмаг Луцьк» у 2015 році не може вважатися контрольованою і звіт про контрольовані операції за 2015 рік товариство подавати не зобов`язане.

У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні представник відповідача як на правомірність оскаржуваного рішення посилалась на ту обставину, що ПрАТ «Універмаг Луцьк» є суб`єктом малого підприємництва, оскільки середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 10 осіб, тому мало подавати щоквартальну звітність і загальний розмір задекларованого доходу (звітні дати 31.03.2015, 30.06.2015, 30.09.2015, 31.12.2015) становить 53 061 300 грн., проте суд не погоджується з даними твердженнями з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 ГК України суб`єктами мікропідприємництва є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України; юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи інспектором ГУ ДФС за результатом проведеної перевірки складено додаток до акта перевірки (том 2 а. с. 163), яким встановлено середню кількість працівників за 2015 рік, яка становить 10,551, проте проведений розрахунок середньої кількості працівників ПрАТ «Універмаг Луцьк» в 2015 звітному році не відповідає приписам Інструкції зі статистики кількості працівників затвердженої Наказом Державного комітету статистики України №286 28.09.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722.

Пунктом 3.1. Інструкції, передбачено, що середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:

середньооблікової кількості штатних працівників;

середньої кількості зовнішніх сумісників;

середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Оскільки в 2015 році, у ПрАТ «Універмаг Луцьк» були відсутні трудові відносини з зовнішніми сумісниками, а також були відсутні працівники, які працювали за цивільно-правовими угодами, то відповідно показник середньої кількості працівників ПрАТ «Універмаг Луцьк» та показник середньооблікової кількості працівників ПрАТ «Універмаг Луцьк» фактично є тотожними.

Відповідно до п. 3.2.5. Інструкції Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3. 4,... 12.

Враховуючи ту обставину, що ПрАТ «Універмаг Луцьк» у 2015 році працювало 12 місяців, то відповідно до даних бухгалтерського обліку щодо обліку робочого часу та нарахування заробітної плати, утримання податків та зборів з нарахованих доходів працівникам позивача (відомості внесені у Податковий розрахунок Форма 1-ДФ), середньооблікова кількість працівників ПрАТ «Універмаг Луцьк» становила 10 чоловік.

Дане значення середньооблікової кількості працівників було отримане шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з січня 2015 року по грудень 2015 року включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому' періоді, тобто на 12.

Зокрема: 9 (січень) + 9 (лютий) + 9,96 (березень) + 10 (квітень) + 10 (травень) + 10 (червень) + 10 (липень) + 10,58 (серпень) + 11,96 (вересень) + 12 (жовтень) + 12 (листопад) + 12 (грудень) = 126,5 / 12 місяців =10,541, що відповідає розрахунку, проведеному представником позивача (том 3 а.с. 227).

При цьому, отриманий результат, а саме: 10,541, був округлений до цілого числа 10, згідно з правилами округлення результатів обчислень, передбачених п. 3 Додатку до Інструкції, якими передбачено, що округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо - більше або дорівнює "6", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.

Таким чином, оскільки середньооблікова кількість працівників ПрАТ «Універмаг Луцьк» за 2015 рік становила 10 чоловік та відповідно до ч. 3 ст. 55 ГК України позивач є суб`єктом мікропідприємництва, тому ПрАТ «Універмаг Луцьк» за 2015 рік мало право на подання спрощеного фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік, тобто тільки річного звіту.

Крім того, щодо права ПрАТ «Універмаг Луцьк» подавати уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2015 рік та фінансову звітність.

Частиною 50.1. стаття 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Звітний(податковий) період для ПрАТ «Універмаг Луцьк» становить один рік. .

Після подання позивачем звітної податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік, останнім були виявлені помилки, щодо відомостей в рядку 01 (Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку).

Таким чином, в силу приписів частини 50.1. статті 50 Податкового кодексу України в ПрАТ «Універмаг Луцьк» виник обов`язок подати уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2015 рік, що і фактично було зроблено 16.08.2016 року.

Фінансова звітність ПрАТ «Універмаг Луцьк» за 2015 рік, є обов`язковим додатком до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства , тому під час подання звітної та/або уточнюючої податкової декларації, до останньої додається відповідна фінансова звітність, яка складена за період, за який подається відповідна податкова декларація.

Форму і обсяг фінансової звітності, яка подається до податкових органів разом з Податковою декларацією з податку на прибуток підприємства платник податків визначає самостійно, в залежності від того, до якої групи суб`єктів господарювання відноситься такий платник податків.

Абзацом 8 п. 2 Порядку подання фінансової звітності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 (в редакції чинній станом на серпень 2016 року) передбачено, що платники податку на прибуток у визначених законом випадках подають органові державної податкової служби у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для подання податкової декларації:

- квартальну фінансову звітність (крім підприємств, що відповідно до Господарського кодексу України, належать до суб`єктів малого підприємництва, у тому числі до суб`єктів мікропідприємництва);

-річну фінансову звітність.

На момент подання уточнюючої Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік ПрАТ «Універмаг Луцьк», за кількості працюючих та сумою доходів від будь-якої діяльності за 2015 рік відповідав ознакам суб`єктів мікропідприємництва визначених статтею 55 Господарського кодексу України, оскільки середня кількість працівників за 2015 рік не перевищувала 10 чоловік, а річний дохід становив 17 227 266,00 грн., і відповідно був менший ніж еквівалент в 2 млн. євро (2 млн. євро, за середньорічним курсом НБУ за 2015 рік становило 48457400 грн.).

У зв`язку з наявністю ознак суб`єкта мікропідприємництва, ПрАТ «Універмаг Луцьк», мало право вибору форми річної фінансової звітності, яку воно зобов`язане надати разом з Податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2015 рік.

Зокрема, за змістом пункту 2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва» Затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25.02.2000 №39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 №25 (Далі за текстом П(С)БО 25), норми цього Положення (стандарту) застосовуються для складання Спрощеного фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва суб`єктами малого підприємництва - юридичними особами, що відповідають критеріям мікропідприємництва.

Системний аналіз наведених вище норм права, дає переконливі підстави стверджувати, що ПрАТ «Універмаг Луцьк» під час виконання свого обов`язку щодо подання уточнюючої Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік мало право складати та подавати Спрощений фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс).

Пунктом 2.2 Статті 2. «Зміст статей звіту про фінансові результати» Розділу III. «Спрощений фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва» П(С)БО 25 передбачено, що у статті «Інші доходи» відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів, відсотки, доходи від участі в капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів; дохід від неопераційних курсових різниць: інші доходи.

Згідно даних бухгалтерських регістрів/оборотів рахунків 506 та 6842 ПрАТ «Універмаг Луцьк» у 2015 звітному році операційні та неопераційні курсові різниці, що визначаються за правилами П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», і які могли б вплинути на збільшення Доходу від будь-якої діяльності ПрАТ «Універмаг Луцьк» - не виникали, і не призводили до збільшення річного доходу Позивача.

Відповідно вказані відомості і були внесені до відповідних рядків уточненої Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що була подана 16 серпня 2016 року та Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) за 2015 рік.

В свою чергу, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено представником відповідача, перевіряючі ГУ ДФС, вищевказані бухгалтерські регістри під час проведення планової та позапланової перевірки не досліджували та не зверталися з вимогами до позивача надати їх, відповідно прийшли до хибного висновку, про не відображення ПрАТ «Універмаг Луцьк» у річній фінансовій звітності збільшення доходу від отриманих курсових різниць.

Однак, фактично, збільшення річного доходу від будь-якої діяльності ПрАТ «Універмаг Луцьк» за рахунок курсових різниць - було відсутнє, тому в уточненій Податковій декларації з податку на прибуток підприємства, що була подана 16 серпня 2016 року, позивачем в рядку 01 (Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку), правильно зазначено суму річного доходу в розмірі 17 227 266 грн.

Відповідно ПрАТ «Універмаг Луцьк», не порушені вимоги, щодо подання звіту про контрольовані операції, передбаченого приписами Податкового кодексу України, а отже штрафні санкції до позивача застосовані протиправно

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого ГУ ДФС України у Волинській області податкового повідомлення-рішення №0000451401 від 16.01.2019 року, в зв`язку з чим останнє підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №000044140 від 16.01.2019 року суд зазначає наступне.

В Акті 2 (сторінки 18-19, 25) відповідач стверджує про неможливість фактичного надання послуг ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . наявним трудовим і матеріальним ресурсам. Перевіркою встановлено складання первинних документів без можливості фактичного виконання робіт на які вони складені та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну суму 3 682 903 грн.

Податковим повідомленням - рішенням від 16.01.2019 року №0000441401 встановлено завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 682 903 грн. внаслідок завищення витрат по операціях із ФОП ОСОБА_1 . та ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Поняття доходів визначено п.п 14.1.54. п. 14.1 ст. 14 ПКУ, згідно якого дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Підпунктом 134.1.1. п.134.1 ст.134 ПКУ встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1. ст. 135 ПКУ).

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.1999 р. № 290 встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо) (п. 7 Положення № 290).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Операції за договорами №01/03-2016 від 01.03.2016 року та №02012018 від 29.12.2017 року з ФОП ОСОБА_1 (послуги з прибирання приміщень та прилеглої території будівлі «Центрального універмагу», яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр- т. Волі, 1).

Товариство у 2016 році - 1 кв. 2018 року було власником будівлі «Центрального універмагу», яка знаходиться за адресою: м. Луцьк , пр- т. Волі , 1.

В силу ст. 322 ЦК України товариство, як власник будівлі «Центрального універмагу», яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр- т. Волі, 1, зобов`язане утримувати вказану будівлю в належному стані (включаючи її прилеглу територію).

Всупереч невірному висновку контролюючого органу (абз. 5 арк. 23) у 2016р. - 1 кв. 2018 року не здавалися в оренду третім особам:

1) 115,20 кв.м. корисних приміщень будівлі «Центрального універмагу», яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр-т. Волі, 1;

2) прилегла територія будівлі (предметом оренди в кожному випадку були окремі приміщення, а тому недоцільно було передавати прилеглу територію в користування будь- якому з орендарів);

3) фасадна частина (фасадні вікна), ліфтові иахти, дах (купол), частина вхідних площ та інші об`єкти, які не є корисною площею та не підлягають передачі в оренду.

Оскільки вказані об`єкти не були предметом оренди, жоден з орендарів не несе за них відповідальності, а тому їх утримання є обов`язком товариства.

З метою виконання вказаного обов`язку між Товариством та ФОП ОСОБА_1 укладено договори про надання послуг з прибирання №01/03-2016 від 01.03.2016 року та №02012018 від 29.12.2017 року.

Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів ФОП ОСОБА_1 у період з 01.03.2016 року по 28.02.2018 року надавав послуги з прибирання прилеглої території, фасадів, даху, ліфтових шахт та інших технічних приміщень будівлі за адресою: м. Луцьк, проспект Волі, 1.

Згідно додатку №1 до Договору №01/03-2016 та Договору №02012018 для виконання вказаних договорів необхідні 2 сервісні працівники (стаціонарно на повну ставку), 1 двірник (стаціонарно на повну ставку) та адміністратор (функції якого виконував сам ФОП ОСОБА_1 ).

У ФОП ОСОБА_1 були необхідні ресурси для виконання вказаного договору.

В тому числі, за даними акту (арк. 17) на період надання послуг за договорами №01/03- 2016 та №02012018 середня кількість працівників ФОП ОСОБА_1 склала 10-15 осіб (не рахуючи самого ОСОБА_1 ).

Окрім цього, згідно п.п. 10.4.4. Договору №01/03-2016 та Договору №02012018 виконавець наділений правом без будь-яких погоджень із замовником залучати до виконання договору третіх осіб.

Податковими органами зустрічної перевірки ФОП ОСОБА_1 не проводилося, а отже, не перевірялася можливість залучення ним субпідрядників або працівників на цивільно-правових засадах без оформлення трудових договорів.

Факт надання послуг за Договорами №01/03-2016 та №02012018 підтверджується належним чином складеними актами приймання-передачі послуг, які оглянуті судом та приєднані до матеріалів справи.

Договори №01/03-2016 та №02012018 фіктивним не визнавався і припинили свою дію за згодою сторін (про що сторони відповідні склали додаткові угоди).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у ПрАТ «Універмаг Луцьк» були всі законні підстави для віднесення затрат за Договором №01/03-2016 та Договором №02012018 до витрат.

Операції за договором №27/09-2016 від 27.09.2016 року з ФОП ОСОБА_1 (послуги з прибирання прилеглої території будівлі спортивного комплексу за адресою: м . Луцьк, пр-т. Василя Мойсея, 1).

Товариство у жовтні-грудні 2016 року було власником будівлі спортивного комплексу за адресою: м. Луцьк, пр-т. Василя Мойсея, 1 .

В силу ст. 322 ЦК України товариство як власник будівлі спортивного комплексу за адресою: м. Луцьк, проспект Василя Мойсея, 1 , зобов`язане утримувати вказану будівлю в належному стані (включаючи її прилеглу територію).

У період з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року прилегла територія будівлі спортивного комплексу за адресою: м. Луцьк, проспект Василя Мойсея, 1, не була передана в оренду жодним третім особам і обов`язок її утримання лежав на товаристві.

Вказане, зокрема, підтверджується п.п. 13.8.4 наданого до перевірки Договору оренди з ТзОВ «Фіт-Еталон» від 06.10.2016 року, відповідно до якого обов`язок утримання прилеглої території будівлі спортивного комплексу за адресою: м . Луцьк, проспект Василя Мойсея, 1 (місць для парковки), лежить на товаристві.

З метою виконання вказаного обов`язку між ПрАТ «Універмаг Луцьк» та ФОП ОСОБА_1 укладено 27.09.2016 року договір №27/09-2016 про надання послуг з прибирання (надалі - «Договір №27/09-2016»).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору ФОП ОСОБА_1 у період з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року надавав послуги з прибирання виключно прилеглої території будівлі за адресою: м. Луцьк, проспект Василя Мойсея, 1.

Твердження контролюючого органу (абз. 2 Арк. 12 Акту) про те, що об`єктом надання послуг з прибирання за Договором №27/09-2016 були будь-які внутрішні приміщення, є помилковим і спростовується змістом п. 1.1 вказаного договору.

Для виконання Договору №27/09-2016 згідно додатку №1 до вказаного договору необхідні 2 двірники (стаціонарно на повну ставку) та адміністратор (дистанційно).

У ФОП ОСОБА_1 . були необхідні ресурси для виконання вказаного договору. Зокрема, на період надання послуг за Договором №27/09-2016 середня кількість працівників ФОП ОСОБА_1 склала 10 осіб (не рахуючи самого ОСОБА_1 , який виконував функції адміністратора).

Окрім цього, згідно п.п. 10.4.4. Договору №27/09-2016 виконавець наділений правом без будь-яких погоджень залучати до виконання договору третіх осіб.

Таким чином відсутність у контрагентів позивача матеріальних і трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання господарських операцій та не свідчить про необґрунтованість податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Податковими органами зустрічної перевірки ФОП ОСОБА_1 не проводилося, а отже, не перевірялася можливість залучення ним субпідрядників або працівників на цивільно- правових засадах без оформлення трудових договорів.

Факт належного надання послуг за Договором №27/09-2016 підтверджується належним чином складеними актами приймання-передачі послуг №4 від 31.10.2016 року, №390 від 30.11.2016 року та №415 від 31.12.2016 року, які надавалися до перевірки.

Договір №27/09-2016 фіктивним не визнавався і припинив свою дію за згодою сторін 31.12.2016 року (про що сторони склали додаткову угоду №1 від 27.12.2016).

Таким чином на думку суду у товариства були законні підстави для віднесення затрат за Договором №27/09-2016 до витрат.

Операції за договором М15012018 від 13.01.2018 року з ФОП ОСОБА_1 (послуги з прибирання приміщень та прилеглої території будівлі ТРЦ «Мануфактура», яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2/2 ).

Товариство у 2018 року було власником будівлі ТРЦ «Мануфактура», яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська , 2/2 .

В силу ст. 322 ЦК України товариство як власник будівлі ТРЦ «Мануфактура» зобов`язане утримувати вказану будівлю в належному стані (включаючи її прилеглу територію).

Як встановлено судом, всупереч безпідставному висновку контролюючого органу (абз. 5 арк. 23) у 2018 році не здавалися в оренду третім особам:

1) прилегла територія ТРЦ «Мануфактура» (предметом оренди в кожному випадку були окремі приміщення, а тому недоцільно було передавати прилеглу територію в користування будь-якому з орендарів);

2) фасадна частина (фасадні вікна), ліфтові шахти, дах (купол), частина вхідних площ та інші об`єкти, які не є корисною площею та не підлягають передачі в оренду.

Оскільки вказані об`єкти не були предметом оренди, жоден з орендарів не несе за них відповідальності, а тому їх утримання є обов`язком товариства.

З метою виконання вказаного обов`язку між товариством та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг прибирання №15012018 від 13.01.2018 року.

Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів ФОП ОСОБА_1 у період з 15.01.2018 року по 28.02.2018 року надавав послуги з прибирання прилеглої території, фасадів, даху, ліфтових шахт та інших технічних приміщень будівлі ТРЦ «Мануфактура», яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2/2.

Згідно додатку №1 до Договору №15012018 для виконання вказаного договору необхідні 2 сервісні працівники (стаціонарно на повну ставку), 2 двірники (стаціонарно на повну ставку) та адміністратор (ФОП ОСОБА_1 ).

У ФОП ОСОБА_1 . були всі необхідні ресурси для виконання вказаного договору. в тому числі, за даними акту (арк. 17) на період надання послуг за Договором №15012018 середня кількість працівників ФОП ОСОБА_1 склала 6 осіб (не рахуючи самого ОСОБА_1 ).

Окрім цього, згідно п.п. 10.4.4. Договору №15012018 виконавець наділений правом без будь-яких погоджень залучати до виконання договору третіх осіб.

Як зазначено вище відсутність у контрагентів позивача матеріальних і трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання господарських операцій та не свідчить про необґрунтованість податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Податковими органами зустрічної перевірки ФОП ОСОБА_1 не проводилося, а отже, не перевірялася можливість залучення ним субпідрядників або працівників на цивільно-правових засадах без оформлення трудових договорів.

Факт належного надання послуг за Договором №15012018 підтверджується належним чином складеними актами приймання-передачі послуг, які оглянуті судом.

Договір №15012018 фіктивним не визнавався і припинили свою дію за згодою сторін (про що сторони склали відповідну додаткову угоду).

Із вищезазначеного випливає, що у товариства були законні підстави для віднесення затрат за Договором №15012018 до витрат.

Операції за договором №02042016 від 01.04.2016 року та №01012018 від 29.12.2017 року з ФОП ОСОБА_1 (послуги з прибирання приміщень та прилеглої території будівлі торгового центру «Майдан» за адресою; м. Чернівці, проспект Героїв Майдану, 71 ).?

Відповідно до п. 1.5, 16, 2.2 Договору оренді будівлі №05/1215-ЧР-О від 01.12.2015 року товариство як орендар усього торгового центру «Майдан» за адресою: м. Чернівці, проспект Героїв Майдану, 71 , повинне утримувати вказану будівлю в належному стані (включаючи її прилеглу територію).

Всупереч невірному висновку контролюючого органу (абз. 5 арк. 23) товариство у 2016 році - 1 кв. 2018 року не здавало в суборенду третім особам:

1) прилеглу територію ТЦ «Майдан» (предметом суборенди в кожному випадку були окремі приміщення, а тому недоцільно було передавати прилеглу територію в користування будь-якому з суборендарів);

2) фасадну частину (фасадні вікна), ліфтові шахти, дах (купол), частину вхідних площ та інші об`єкти, які не є корисною площею.

Оскільки вказані об`єкти ніколи не були предметом суборенди, жоден з суборендарів не несе за них відповідальності, а тому їх утримання є обов`язком товариства.

З метою виконання вказаного обов`язку між товариством та ФОП ОСОБА_1 укладено договори про надання послуг з прибирання №02042016 від 01.04.2016 року та №01012018 від 29.12.2017 року.

Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів ФОП ОСОБА_1 у період з 01.04.2016 року по 28.02.2018 року надавав послуги з прибирання прилеглої території, фасадів, даху, ліфтових шахт та інших технічних приміщень усього торгового центру «Майдан» за адресою: м. Чернівці, проспект Героїв Майдану, 71.

Згідно додатку №1 до Договору №02042016 та Договору №01012018 для виконання вказаних договорів необхідні 2 сервісні працівники (стаціонарно на повну ставку), 1 двірник (стаціонарно на повну ставку) та адміністратор (ФОП ОСОБА_1 ).

У ФОП ОСОБА_1 були необхідні ресурси для виконання зазначених договорів. В тому числі, за даними Акту (арк. 17) на період надання послуг за Договором №02042016 та Договором №01012018 середня кількість працівників ФОП ОСОБА_1 склала 10-15 осіб (не рахуючи самого ОСОБА_1 ).

Окрім цього, згідно п.п. 10.4.4. Договору №02042016 та Договору №01012018 виконавець наділений правом без будь-яких погоджень залучати до виконання договору третіх осіб.

Податковими органами зустрічної перевірки ФОП ОСОБА_1 не проводилося, а отже, не перевірялася можливість залучення ним субпідрядників або працівників на цивільно-правових засадах без оформлення трудових договорів.

Факт належного надання послуг за Договором №02042016 та Договором №01012018 підтверджується належним чином складеними актами приймання-передачі послуг, які надавалися до перевірки.

Вищезазначені договори фіктивними не визнавалися і припинили свою дію за згодою сторін (про що сторони відповідні склали додаткові угоди).

Із вищезазначеного випливає, що у Товариства були законні підстави для віднесення затрат за Договором №02042016 та Договором №01012018 до витрат.?

Також операції за договорами №01032018 від 01.03.2018 року та №01032018/3 від 01.03.2018 року з ФОП ОСОБА_2 (послуги прибирання приміщень та прилеглої території будівлі «Центрального універмагу», яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр-т . Волі, 1 та будівлі ТРЦ «Мануфактура» , яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2/2 ).

У зв`язку із розірванням договорів про надання послуг з прибирання території будівлі «Центрального універмагу», яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр-т . Волі, 1 , та будівлі ТРЦ «Мануфактура» , яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2/2 , товариство уклало із ФОП ОСОБА_2 .:

1. договір про надання послуг з прибирання №01032018 від 01.03.2018 року, відповідно до п. 1.1 якого ФОП ОСОБА_2 зобов`язалася надавати послуги з прибирання прилеглої території, фасадів, даху, ліфтових шахт та інших технічних приміщень будівлі за адресою: м. Луцьк, проспект Волі, 1.

2. договір про надання послуг з прибирання №01032018/3 від 01.03.2018 року, відповідно до п. 1.1 якого ФОП ОСОБА_2 зобов`язалася надавати послуги з прибирання прилеглої території, фасадів, даху, ліфтових шахт та інших технічних приміщень будівлі ТРЦ «Мануфактура», яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська , 2 /2.

Факт належного надання послуг за вказаними договорами у період з 01.03.2018 року по 30.06.2018 року підтверджується належним чином складеними актами приймання-передачі послуг, які оглянуті судом та приєднані до матеріалів справи.

Аргументи контролюючого органу про те, що у ФОП ОСОБА_2 були відсутні трудові та інші ресурси для виконання договорів про надання послуг з прибирання №01032018 від 01.03.2018 року, №01032018/3 від 01.03.2018 року є недостовірним та не можуть прийматися до уваги з огляду на наступне.

Як визнається актом, станом на 2 кв. 2018 року у ФОП ОСОБА_2 середня кількість працівників склала 3 особи (не рахуючи самої ФОП ОСОБА_2 , яка виконувала функції адміністратора), що спростовує припущення контролюючого органу про фіктивність здійснюваної нею діяльності.

Окрім цього, відповідно до п.п. 10.4.4 кожного з укладених між Товариством та ФОП ОСОБА_2 договорів остання має право без погодження та відома товариства залучати до виконання вказаних договорів не лише працівників, а й будь-яких третіх осіб.

Податковими органами зустрічної перевірки ОСОБА_2 не проводилося, а отже, не перевірялася можливість залучення ним субпідрядників або працівників на цивільно- правових засадах без оформлення трудових договорів.

Отже, у ФОП ОСОБА_2 є достатні фінансові (отримувана за договором плата) та інші (працівники, право залучення третіх осіб-субпідрядників без погодження з товариством) ресурси для виконання договорів про надання послуг з прибирання №01032018 від 01.03.2018 року, №01032018/3 від 01.03.2018 року.

Вищезазначені договори фіктивним не визнавався і припинили свою дію за згодою сторін (про що сторони відповідні склали додаткові угоди).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у ПрАТ «Універмаг Луцьк» були законні підстави для віднесення затрат за Договорами №01032018 від 01.03.2018 року, №01032018/3 від 01.03 2018 року до витрат.

Відповідні первинні документи, не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу статей 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Більше того, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної фіскальної служби або відомості, одержані від інших підрозділів фіскальної служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у фіскального органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі послуги в користь ПрАТ «Універмаг Луцьк» не надавались».

Водночас фіскальні органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсними правочинів, укладеного між Товариством у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентами, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, необхідно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Обов`язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України). Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Варто наголосити, що ПрАТ «Універмаг Луцьк», як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих контрагентів.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Наведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються кон вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.01.2019 року №0000451401, №000044140 діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на підприємство.

Проаналізувавши викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства, прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.01.2019 року №0000451401, №000044140, які з огляду на їх безпідставність підлягають скасуванню. Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 19 210 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 25.04.2019 року №1331638199.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 16.01.2019 року №0000451401, №000044140.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Приватного акціонерного товариства «Універмаг Луцьк» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 19 210 гривень. Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Універмаг Луцьк» (43025, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, будинок 1, ідентифікаційний код 01557325).

Відповідач: Головне управління ДФС у Волинській області (43000, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 16.09.2018 року.