Рішення № 84257429, 13.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 вересня 2019 р. Справа № 120/2238/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Управління соціального захисту населення Вінницької міської ради (Правобережне) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Управління соціального захисту населення Вінницької міської ради (Правобережне), у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення його знижки на оплату житлової площі, комунальних послуг та палива та зобов`язати відновити йому таку пільгу з 22 червня 2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на його письмове звернення Департаментом соціальної політики Управління соціального захисту населення Вінницької міської ради (Правобережне) листом вих. №Т-08-52452 від 13 червня 2019 року повідомлено, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію», на підставі якого йому надавалась знижка на оплату житлової площі, комунальних послуг та палива. Оскільки прийнятим законом про національну поліцію не передбачені такі пільги для колишніх працівників міліції, тому підстав для продовження надавати їх позивачу немає.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Ухвалою від 16 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

07 серпня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позивач перебував на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як пенсіонер МВС з 03 січня 2002 року та на підставі частини 4 статті 22 Закону України «Про міліцію» користувався пільгою у формі 50% знижки при оплаті за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством. Проте, у зв`язку із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» з 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію». Відтак, особи, які мали пільги на підставі Закону України «Про міліцію» з 07 листопада 2015 року втратили право на пільги. Водночас, абзацом 2 пункту 15 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Однак, пільги на оплату за користування житлом та комунальними послугами, а також за паливо Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено, як це було визначено Законом України «Про міліцію», а тому позивачу обгрунтовано припинено надання такої пільги.

13 серпня 2019 року позивачем подано до суду заперечення на відзив, у якому підтримав позовні вимоги, викладені у адміністративному позові.

Також 02 вересня 2019 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

Водночас, при ухваленні даного рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, суд звертає увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статтей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Зважаючи на те, що ухвалою від 16 липня 2019 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ та до 07 листопада 2015 року користувався пільгою на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України «Про міліцію».

У зв`язку із припиненням надання такої пільги позивач звернувся до Департаменту соціальної політики Управління соціального захисту населення Вінницької міської ради (Правобережне) із листом щодо її відновлення.

На письмове звернення позивача Департаментом соціальної політики Управління соціального захисту населення Вінницької міської ради (Правобережне) листом вих. №Т-08-52452 від 13 червня 2019 року повідомлено, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію», на підставі якого йому надавалась знижка на оплату житлової площі, комунальних послуг та палива. Оскільки прийнятим Законом України «Про Національну поліцію» не передбачені такі пільги для колишніх працівників міліції, тому підстав для продовження надавати їх позивачу немає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 4 статті 22 Закону України "Про міліцію", в редакції чинній на час надання позивачу згаданої пільги, працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

Частиною 6 цієї ж статті передбачалося, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

На підставі пунктів "а" та "в" підпункту 1 пункту 68 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в статтю 22 Закону України "Про міліцію" внесено зміни, а саме: частину 4 доповнено словами "в межах норм, встановлених законодавством", а частину 6 доповнено словами "якщо середньомісячний сукупний доход сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

Однак, зміни, внесені пунктом "в" підпункту 1 пункту 68 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року статтю 22 Закону України "Про міліцію", зокрема частини 6 та 7, викладено у такій редакції: "За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами 4, 5 цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року внесені зміни в Закон України "Про міліцію" і частина 7 статті 22 викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги, передбачені частинами 4, 5 та 6 цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" Кабінетом Міністрів України 04 червня 2015 року прийнято постанову №389, яка набрала чинності 1 липня 2015 року, та якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Приписами вказаного Порядку визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку дія останнього поширювалась на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України "Про міліцію".

Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 27 січня 2016 року до пункту 2 зазначеного Порядку було внесено зміни та слова "Про міліцію" (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв`язку з виконанням службових обов`язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні), виключено.

Разом із тим, з 07 листопада 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Згідно з абзацом 2 пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Відтак, Закон України "Про Національну поліцію" не містить норм, які б передбачали пільги, компенсації і гарантії не тільки для колишніх міліціонерів, а й для тих, які виходять на пенсію після вступу цього закону в силу.

Варто звернути увагу на тому, що Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи те, що останнім в часі є Закон України "Про Національну поліцію", то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.

За наведених обставин відповідач, припиняючи надання пільги позивачу у вигляді 50 % знижки на оплату житлово-комунальних послуг, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством.

Аналогічні правові позиції висвітленні в постановах Верховного Суду №484/655/16-а від 20 лютого 2018 року та №227/1458/16-а від 20 грудня 2018 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для відшкодування судових витрат.

Керуючись статтями 9, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 194, 205, 241, 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Департамет соціальної політики Управління соціального захисту населення Вінницької міської ради (Правобережне) (місцезнаходження: 21021, м. Вінниця, проспект Космонавтів, 30; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38782790)

Повний текст рішення складено 13.09.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович