Рішення № 84257408, 06.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року Справа № 160/2749/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Стенюкова Л.М . Лейченко І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №ДН1125/263/АВ/ТД-ФС/582 від 27.09.2018р., -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Карачунівське рибоводне господарство» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та, з урахуванням адміністративного позову у редакції від 24.04.2019р., просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН1125/263/АВ/ТД-ФС/582, винесену 27.09.2018р. Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, якою на позивача накладено штраф у сумі 223380,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за наслідками проведеної перевірки, оформленої актом інспекційного відвідування, відповідачем було винесено 27.09.2018р. вищенаведену постанову за якою було встановлено допущення позивачем гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору за що до позивача на підставі ст.265 КЗпП України було застосовано штраф у розмірі 223380 грн. Позивач вважає, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки у направленні не зазначені чітко підстави для здійснення інспекційного відвідування, що є порушенням вимог ч.1 ст.6, ч.4 ст.2 Закону №877; у період з 23.08.2018р. по 27.08.2018р. перевірка на підприємстві позивача не здійснювалася, інспектори на підприємство у вказаний час не з`являлися, у даний період позивачем лише надавалися на вимогу інспектора праці документи та фактично така перевірка відбувалася у приміщенні контролюючого органу, тобто, відбулося невиїзне інспекційне відвідування, на яке відповідний наказ та погодження позивача (об`єкта відвідування) було відсутнє, що є порушенням п.15 Порядку №295; відповідачем не було дотримано порядку повідомлення позивача - не пізніше ніж за 5 днів до дати розгляду його справи в порушення п.6 Порядку №509, вказаний факт уже був предметом судового розгляду та наявна постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019р. у справі №160/2750/19, яка набрала законної сили; при розгляді справи відповідачем не були враховані письмові заперечення позивача від 31.08.2018р.; щодо допущення до роботи без оформлення трудового договору гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 , позивач вказує на те, що з 14.08.2018р. по 16.08.2018р. ОСОБА_3 знаходився на території підприємства з дозволу директора з метою накосити трави та очерету для себе, жодної роботи на підприємстві не виконував, а гр. ОСОБА_2 працював на підприємстві з 01.09.2010р. та був звільнений 30.04.2011р., жодної роботи не виконував, такі докази у відповідача відсутні, а пояснення гр. ОСОБА_2 відібрані у нього 15.08.2018р. є недопустимими доказами, так як відібрані до початку пред`явлення направлення та до початку проведення перевірки, зазначає, що вказаний факт не підтверджений відповідачем жодними доказами та спростовується постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 26.10.2018р. у справі №216/5020/18, яка набрала законної сили та встановлені у ній факти і висновки є обов`язковими для адміністративного суду згідно до вимог ч.4, ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України. За викладеного, позивач вважає, що у суду є всі підстави для визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив у задоволенні позову позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що на підставі наказу №696-І-ПО та направлення №277 від 22.08.2018р. інспекторами праці було проведено позаплановий захід - інспекційне відвідування позивача з питань оформлення трудових відносин та своєчасності і повноти нарахування і сплати заробітної плати, відвідування проводилось за юридичною адресою позивача: АДРЕСА_1 ) 3/415 та за фактичним місцем здійснення господарської діяльності: акваторія Карачунівського водосховища із застосуванням відео фіксації. Під час його проведення (15,16 серпня 2018р.) серед присутніх при перевірці працівників підприємства знаходився ОСОБА_3 , який представився підсобним працівником та пояснив, що працює два дні на господарських роботах та вирішує питання свого працевлаштування офіційно, а отже, гр. ОСОБА_3 з 14.08.2018р. працював без оформлення трудових відносин та без повідомлення ДФС про початок роботи. Також і 15.08.2018р. гр. ОСОБА_2 були надані пояснення, що він працює охоронцем з 2010р., а з липня 2018р. його не допускають до виконання обов`язків та видали трудову книжку із записом про звільнення з 30.04.2011р., що також свідчить, що він був допущений позивачем до роботи без оформлення трудового договору. Зазначене є порушенням позивачем вимог ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови КМУ від 17.06.2015р. №413 за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, а тому, відповідач вважає, що оспорювана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Щодо неналежного повідомлення позивача про дату розгляду справи, то відповідач вказує на те, що таке повідомлення позивачеві було направлено 18.09.2018р., що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, копія якого додана до відзиву, а тому вважає, що відповідачем було дотримано п.6 Порядку №509.

Ухвалою суду від 06.05.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.05.2019р. на 13:30 годину (а.с.2 том 1).

У підготовчому засіданні 27.05.2019р. у зв`язку з неявкою учасників справи, розгляд справи було відкладено на 05.07.2019р. на 13:30 годину, що підтверджується змістом протоколу підготовчого засідання (а.с.156 том 1).

Ухвалою суду від 05.07.2019р. строк підготовчого засідання було продовжено у зв`язку з необхідністю виклику та допиту свідків до 05.08.2019р. (а.с.3-4,6 том 2).

Окрім того, у підготовчому засіданні 05.07.2019р. була оголошена перерва до 12.08.2019р. до 13:30 години, що підтверджується змістом протоколу підготовчого засідання (а.с.4-6 том 2).

У підготовчому засіданні 12.08.2019р. були допитані свідки та було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 06.09.2019р. на 11:00 годину, що підтверджується ухвалою суду та протоколом підготовчого засідання (а.с.45-48 том 2).

06.09.2019р. у судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, а представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

У ході судового розгляду справи, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карачунівське рибоводне господарство» 08.09.2009р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг , вул . Калиниченка , буд . 3 офіс 413, що підтверджується відомостями із ЄДРПОУ станом на 16.10.2018р. (а.с.14-18 том 1).

01.08.2018р. за зверненням гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_2 (заяви до управління праці від 31.07.2018р.) та на підставі Порядку №295, відповідачем був прийнятий наказ за №627-І та направлення №259/263 від 02.08.2018р. за якими було призначене інспекційне відвідування позивача з питань виявлення неоформлених трудових відносин у період з 15.08.2018р. по 16.08.2018р., що підтверджується змістом наведеного наказу та направлення (а.с.181-182 том 1).

16.08.2018р. відповідачем була сформована вимога №ДН-1125/263/ПД про надання документів необхідних для проведення інспекційного відвідування у строк до 10:00 год. 23.08.2018р., яка була вручена позивачеві під підпис 20.08.2018р., що підтверджується змістом наведеної вимоги (а.с.184-186 том 1).

Також 16.08.2018р. посадовими особами відповідача було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ДН1125/263/НП через ненадання позивачем інформації для проведення інспекційного відвідування у зв`язку з чим інспекційне відвідування було перенесено до 23.08.2018р., що підтверджується змістом наведеного акту (а.с.187-191 том 1).

Надалі, 22.08.2018р. на підставі наказу №696-І-ПО та направлення №277 було поновлено інспекційне відвідування позивача з 23.08.2018р. по 27.08.2018р., що підтверджується копією відповідного наказу та направлення (а.с.193-194 том 1).

27.08.2018р. за наслідками проведення інспекційного відвідування, посадовими особами відповідача був складений акт інспекційного відвідування за №ДН1125/263/АВ за висновками якого було встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ №413, а саме: факти допущення 14-16.08.2018р. до роботи без оформлення трудового договору гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 , що підтверджується змістом наведеного акту (а.с.22-29,195-241 том 1).

На підставі наведеного акту, посадовою особою відповідача 27.09.2018р. було прийнято постанову за №ДН1125/263/АВ/ТД-ФС/582 за якою до позивача за допущення до роботи без оформлення трудового договору гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України застосований штраф у розмірі 223380 грн., що підтверджується копією наведеної постанови (а.с.19-20, 245-246 том 1).

Позивач оспорює наведену постанову, просить визнати її протиправною та скасувати посилаючись на те, що факти допуску до роботи без оформлення трудового договору гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 відповідачем не підтверджені жодними доказами, спростовуються постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу за якою провадження у справі було закрито через відсутність у діях директора позивача складу адміністративного правопорушення, а рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду встановлені факти недотримання за наслідками проведення даного інспекційного відвідування позивача порядку повідомлення позивача про розгляд справи у строки, передбачені п.6 Порядку №509, дані судові рішення набрали законної сили та є обов`язковими для адміністративного суду за правилами п.4, п.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи, допитавши свідків - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.

Повноваження, правові відносини суб`єктів владних повноважень та суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства про працю, питання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідальність за порушення законодавства про працю врегульовуються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877 ( далі - Закон №877), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295, який набрав чинності з 16.05.2017р. та був чинним до 14 травня 2019р. (далі - Порядок №295), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509 (далі - Порядок №509), а також нормами ст.265 Кодексу законів про працю України.

Так, ч.3 ст. 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, п.2 Порядку №295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, у тому числі Держпраці та його територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, що передбачено п.п. 2 п.5 Порядку №295.

Відповідно до абз. 3 ст.1 Закону №877 заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій,оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону №877 передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

У відповідності до вимог ч.2 ст.7 Закону №877 на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду контролю (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по-батькові і засвідчується печаткою.

Отже, наведене свідчить про те, що повноваження по здійсненню державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, покладено на Держпраці та його територіальні органи шляхом проведення, зокрема, станом на серпень 2018р. інспекційних відвідувань та підставою для притягнення суб`єкта господарювання (юридичної особи), який використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України є виявлені під час інспекційного відвідування факти виконання фізичною особою роботи без оформлення трудових відносин.

У даному випадку, судом у ході судового розгляду справи було встановлено, що підставою для накладення на позивача штрафу стали висновки Управління Держпраці у Дніпропетровській області відображені у акті інспекційного відвідування позивача від 27.08.2018р. про допущення позивачем до виконання роботи без оформлення трудового договору працівників - ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , що підтверджується змістом копії наведеного акту та оспорюваної постанови (а.с.19-20, 22-29, 195-235,245-246 том 1).

Разом з тим, наведені висновки щодо допуску позивачем до роботи без оформлення трудового договору гр. ОСОБА_7 . спростовуються його свідченнями наданими 12.08.2019р. під час допиту його у ході розгляду даної справи, який, будучи попередженим про кримінальну відповідальність та приведеним судом до присяги (присяга та розписки наявні у матеріалах справи), пояснив, що у позивача працював його зять - ОСОБА_8 , у момент проведення перевірки, коли не пам`ятає, приблизно рік тому у серпні, знаходився на території підприємства позивача та косив траву і очерет для себе, приблизно 2 рази у місяць, на територію підприємства позивача потрапляв без відома керівництва завдяки роботі на ньому його зятя, ніколи у позивача не працював, гроші не отримував, зазначив, що під час перевірки позивача говорив інспектору, що не працює у позивача.

Оскільки своїми свідченнями гр. ОСОБА_3 спростував надані ним пояснення відповідачеві у ході проведення інспекційного відвідування у період з 15-16.08.2018р. щодо виконання ним роботи на підприємстві позивача без оформлення трудових відносин, надані відповідні докази відповідачем у вигляді його пояснень зафіксованих засобами відеофіксації не є належними, достатніми та достовірними доказами у розумінні ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються.

Інших доказів, які б свідчили про виконання будь-якої роботи на підприємстві позивача гр. ОСОБА_3 у період проведення інспекційного відвідування позивача (15-16 серпня 2018р.) відповідачем суду не надано.

Таким чином, вищенаведені свідчення гр. ОСОБА_3 спростовують докази відповідача про допущення позивачем його до роботи без оформлення трудового договору у вказаний період, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафу за наведене порушення за оспорюваною постановою на підставі абз.2 ч.2 ст.256 КЗпП України є необґрунтованим та протиправним.

Також, судом під час розгляду справи був допитаний в якості свідка гр. ОСОБА_4 , який працював на підприємстві позивача більше 20 років інспектором рибохорони, майстром-рибоводом, працював офіційно, у його обов`язки входило відслідковувати, щоб не крали рибу, щоб на причалі був порядок, з графіком роботи був ознайомлений, за отримання зарплати розписувався у відомості, проте зазначив, що заробітну плату не виплачували своєчасно, через що ним були написані заяви до Держпраці та до прокуратури, після написання цих заяв він був звільнений за прогули та на даний час у позивача не працює.

Допитаний у якості свідка гр. ОСОБА_2 пояснив, що з 01.09.2010р. по червень 2018р. працював на підприємстві позивача охоронцем (грузив рибу, гріб листя), з посадовими обов`язками його ніхто не ознайомлював, працював за графіком доба через три, ніде не розписувався, ні на чергуванні, ні за отримання заробітної плати, платили по 500 грн. в місяць, зарплата виплачувалась несвоєчасно у зв`язку з чим написав заяву до Держпраці та до прокуратури через що у червні 2018р. йому була видана позивачем трудова книжку зі змісту якої він довідався, що був звільнений з 30.04.2011р., під час виплати зарплати у відомостях не розписувався і ніхто з працівників також не розписувався.

Разом з тим, вищенаведені свідчення ОСОБА_2 жодними доказами, які б свідчили про те, що він виконував роботу на підприємстві позивача, наприклад копії графіків чергування, відомостей на отримання заробітної плати, ознайомлення його із його посадовими обов`язками не надано, вказані свідчення надані через неприязні стосунки, між позивачем та ОСОБА_2 , які виникли внаслідок його звільнення з роботи, а тому вказані наведені свідчення не можуть бути прийняті судом в якості належних, достатніх та достовірних доказів, виходячи з вимог ст.ст. 72-73 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зазначити, що жоден із допитаних свідків (ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3 ) не підтвердив факту роботи на підприємстві позивача гр. ОСОБА_2 .

Окрім того, судом враховується і те, що факти відсутності доказів щодо здійснення фактичної роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у ТОВ «Карачунівське рибоводне господарство», зокрема, підтвердження того, що саме входить до їх обов`язків, що ними фактично виконано, підпорядкування їх внутрішньому трудовому розпорядку, отримання грошових коштів, відомості щодо особи, яка здійснила їх допуск до виконання робіт та інші відомості, які б підтверджували обставини, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, уже встановлені постановою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.10.2018р. у справі №216/5020/18, за якою провадження у справі відносно ОСОБА_9 (директора позивача) за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП було закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, вказана постанова суду набрала законної сили 05.11.2018р., що підтверджується її змістом (а.с.75-79 том 1).

Згідно ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За викладених обставин та враховуючи те, що вищенаведеною постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.10.2018р. у справі №216/5020/18 було встановлено факт відсутності у діях директора позивача - ОСОБА_9 складу адміністративного правопорушення, яке полягає у допущенні гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (що у тому числі і є предметом даного спору), дана постанова набрала законної сили, а тому висновки даної постанови у питанні саме чи мали місце такі дії та чи вчинені вони посадовою особою позивача (директором ОСОБА_9 ) є обов`язковими для адміністративного суду та звільнені від доказування під час розгляду даної адміністративної справи виходячи з вимог ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, за умови відсутності факту вчинення позивачем (директором ОСОБА_9 ) правопорушення, яке полягає у допущенні до роботи гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 без оформлення трудового договору, що встановлено вищенаведеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафу саме за допущення до виконання роботи без оформлення трудового договору вищенаведених осіб за оспорюваною постановою є необґрунтованим, протиправним та таким, що суперечить вищенаведеному чинному законодавству України.

Щодо допущення посадовими особами відповідача процедурних порушень, пов`язаних із проведенням інспекційного відвідування, які визначені Законом №877, Порядком №295 та Порядком №509, а саме: не зазначення у направленні чітких підстав для проведення заходу державного нагляду (контролю); відсутності рішення керівника на проведення невиїзного інспекційного відвідування згідно до п.15 Порядку №295, погодженого із об`єктом відвідування; порушення відповідачем порядку повідомлення позивача про дату розгляду справи у строки, визначені п.6 Порядку №509, слід зазначити наступне.

За приписами ч.3 ст.7 наведеного Закону №877 визначено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника - п.6 Порядку №509.

А п.7 Порядку №509 встановлено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Отже, вищенаведеними норами ст.7 Закону №877, Порядку №295 та Порядку №509 на орган державного нагляду (Держпраці) покладено обов`язок по дотриманню процедури проведення такого інспекційного відвідування, яка полягає у належному оформленні як наказу, так і направлення на проведення такого відвідування (зазначення у направленні підстав для здійснення заходу), вручення суб`єкту господарювання таких документів, що дає можливість посадовим особам державного нагляду (Держпраці) приступити до проведення такого інспекційного відвідування.

Також, вищевказані норми свідчать про те, що про розгляд справи суб`єкт господарювання повинен бути повідомлений відповідачем не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам та справа може бути розглянути без участі представника суб`єкта господарювання лише за умови, якщо його поінформовано у наведений спосіб та від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Разом з тим, судом у ході розгляду даної справи було встановлено, що відповідачем вказані вимоги п.6 Порядку №509 дотримані не були та відповідачем доказів проінформованості позивача станом на 27.09.2018р. не пізніше ніж за п`ять днів до дати її розгляду, суду не надано, що є недотриманням не лише вимог п.6 Порядку №509, а й порушенням права позивача на участь у процесі прийняття рішення, що передбачене п.9 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, є безпідставними та необґрунтованими доводи представника відповідача по те, що таке повідомлення позивачеві було направлено 18.09.2018р., що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, копія якого додана до відзиву, з огляду на те, що вищенаведені норми покладають обов`язок на органи контролю проінформувати, повідомити (оповістити, довести до відома) суб`єкта господарювання про дату розгляду справи до початку її розгляду не пізніше ніж за п`ять днів до дати її розгляду, а не здійснити лише заходи з надіслання такого повідомлення, що не відповідає змісту п.6 наведеного Порядку №509.

Окрім того, судом враховується і те, що вказані факти не повідомлення відповідачем позивача про розгляд його справи у строки, визначені п.6 Порядку №509 за результатами проведення даного інспекційного відвідування згідно акту №ДН1125/263/АВ від 27.08.2018р. були предметом судового розгляду у іншій справі та за результатами її розгляду були встановлені факти розгляду справи відповідачем 27.09.2018р. без наявності належних доказів повідомлення відповідачем позивача про дату розгляду його справи згідно змісту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019р. у справі №160/2750/19, яке набрало законної сили 31.07.2019р., а тому суд приходить до висновку, що вказані встановлені судом факти не доказуються при розгляді даної справи у якій беруть участь ті самі особи та особа (позивач) щодо якої встановлені ці обставини виходячи з вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення доводи представника позивача про допущення позивачем процедурних порушень щодо не зазначення у направленні чітких підстав для проведення заходу державного нагляду (контролю), що є порушенням вимог ст.7 Закону №877, оскільки вказані твердження спростовуються аналізом змісту направлення від 02.08.2018р. №259/263, який свідчить про те, що у ньому зазначені підстави для інспекційного відвідування, а саме: звернення громадян (вх. №5286 від 31.07.2018р.), що відповідає підставам, визначеним у ч.1 ст.6 Закону №877, а посилання позивача на фактичне проведення невиїзного інспекційного відвідування на яке рішення керівника згідно до п.15 Порядку №295, погодженого із об`єктом відвідування, відсутнє, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодними доказами призначення невиїзного інспекційного відвідування не доведено позивачем, а відповідачем не підтверджено.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів та не наведено обґрунтованих підстав, які б свідчили про правомірність, обґрунтованість та законність прийняття відповідачем оспорюваної постанови про застосування до позивача штрафу у розмірі 223380 грн. за допуск позивачем до виконання роботи без оформлення трудового договору гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі та аналізу норм вищенаведеного чинного законодавства України.

При цьому, слід зазначити, що не підлягає застосуванню у даних правовідносинах правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №820/1432/17 у відповідності до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку представник відповідача посилається у відзиві, оскільки підлягають застосуванню норми права у подібних правовідносинах лише у разі коли відповідачем доведено факти виявлених порушень, тоді як у цій адміністративній справі відповідачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами факту допущення позивачем (директором ОСОБА_9 ) до роботи працівників без оформлення трудового договору виходячи з вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваної постанови відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що є порушенням відповідачем п.9 ч.2 наведеного Кодексу, а, відповідно, зазначене призвело до порушення відповідачем прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача, понесені ним по сплаті судового збору згідно квитанції №0.0.1323101467.1 від 12.04.2019р. у розмірі 3350 грн. 70 коп. (а.с.61 том 1).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карачунівське рибоводне господарство» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №ДН1125/263/АВ/ТД-ФС/582 від 27.09.2018р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1125/263/АВ/ТД-ФС/582 від 27.09.2018р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карачунівське рибоводне господарство» штрафу у розмірі 223380 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39788766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карачунівське рибоводне господарство» (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Калиниченка, буд. 3 офіс 413, код ЄДРПОУ 36607305) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3350 грн. 70 коп. (три тисячі триста п`ятдесят гривень 70 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 16.09.2019р.

Суддя С.О. Конєва