Рішення № 84257403, 11.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року Справа № 0440/6693/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н.В. за участі секретаря судового засіданняАндріяша А.М. за участі: позивача представника позивача представника відповідача-1 представник відповідача-2 представника третьої особи ОСОБА_5 ОСОБА_14 Плахтій О.С. не з`явився Христич І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, Металургійного районного відділу у м. Кривому Розі Головного управління ДМС України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання дій, рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом, з урахуванням уточнень до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, Металургійного районного відділу у кривому Розі Головного управління ДМС України в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області в особі Металургійного РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.д.н. НОМЕР_1 , в наданні дозволу на імміграцію в Україну;

- визнати незаконним та скасувати рішення Металургійного РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області №5 від 24.07.2018 року, прийняте як територіальним підрозділом ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, про відмову громадянину Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_5 у наданні дозволу на імміграцію в Україну;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області в особі Металургійного РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області надати ОСОБА_5 дозвіл на імміграцію в Україну на підставі та в порядку, передбачених Законом України "Про імміграцію".

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області не зазначивши норму права, що стало підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію діяв протиправно, не на підставі, та не у спосіб, що передбачено Конотацією України та іншими законно-нормативним актами, у зв`язку із чим рішення міграційного органу № 5 від 24.07.2018 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем-1 до суду подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачу правомірно було відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну, оскільки в ході розгляду заяви позивача було встановлено невідповідність поданих документів законодавству України. Зокрема, відповідач зауважив, що в ході проведення перевірки відносно позивача було встановлено, що відповідно до листа-відповіді УСБУ у Дніпропетровській області від 13.06.2018 року №55/2-4901 надавати дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Єгипту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоцільно на підставі п. 6 ч. 1 ст.10 Закону України «Про імміграцію», а саме за порушення ним Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав.

Третя особа, Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області до суду надала пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції орган СБУ послався на те, що на адресу Управління СБУ у Дніпропетровській області від Металургійного РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області надійшов запит щодо перевірки наявності чи відсутності підстав для отримання дозволу н імміграцію в Україну громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_5 . Рекомендація Управління СБ України стосовно недоцільності надання дозволу на імміграцію, приймалося у межах своєї компетенції, виносилося при неухильному додержанні вимог чинного законодавства України, на підставі наявній в Управлінні СБ України службової інформації. Саме зазначена інформація, свідчить про наявність підстав, визначених у пункті 6 частини 1 статті 10 Закону про імміграцію, саме не виконання громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_5 свого прямого обов`язку, передбаченого статтею 26 Конституції України, щодо наділення іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, не тільки правами, але й обов`язками, як і громадян України, також не дотримання ним частини 3 статті 3 Закону про правовий статус іноземців, стосовно необхідності іноземцям та особам без громадянства неухильного додержання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів.

Оскільки, адміністративний позов не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161, 172 КАС України, тому ухвалою суду від 05.10.2018 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки.

Ухвалою суду від 09.11.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про залучення третьої особи задоволено, залучено до участі у справі №0440/6693/18 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області.

04.06.2019 року позивачем до канцелярії суду подано заяву про забезпечення позову, за результатами розгляду якої, ухвалою суду від 05.06.2019 року у задоволенні відмовлено.

Ухвалою суду від 26.06.2019 року витребувано додаткові письмові докази з Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області інформацію, що стала підставою для прийняття оскаржуваного позивачем рішення про відмову громадянину Єгипту ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в наданні дозволу на імміграцію в Україну згідно листа № 55/2-4901 від 13.06.2018 року управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову, просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на доводи викладені в письмових поясненнях, та додаткові докази надані згідно ухвали суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Арабської Республіки Єгипет, та згідно обліків ГУ ДМС України в Харківській області 13.06.2017 був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_2 , терміном дії до 13.06.2018.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 04.02.2017 (Серія НОМЕР_3 ) 13.06.2015р. між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином Арабської Республіки Єгипет та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України зареєстровано шлюб.

Як встановлено згідно копії паспорта позивача (серія НОМЕР_2 ), останній з 18.12.2017р. зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 . Також, в означеній копії паспорту проставлена відмітка міграційного органу щодо продовження терміну дії посвідки на території України строком до 01.06.2019 року.

З матеріалів справи видно, що дітьми позивача є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 30.03.2018р. (серія НОМЕР_4 ), та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 15.11.2016р. (Серія НОМЕР_5 ). Так, діти позивача є громадянами України, що підтверджується довідкою №1730/18 від 29.11.2018р. про реєстрацію особи громадянином України та паспортом громадянина для виїзду за кордон (серія НОМЕР_6 ) відносно сина, та паспортом громадянина для виїзду за кордон (серія НОМЕР_7 ) відносно доньки.

Факт спільного проживання позивача з дружиною та дітьми підтверджується актом від 21.08.2018, затвердженого начальником відділення №4 ТОВ «Сіті-сервіс-КР» та довідками про реєстрацію місця проживання особи від 02.04.2018 за № 1618/283 та 1618/284.

З огляду на обставину перебування у шлюбі з громадянкою України починаючи з 13.06.2015 року, з метою возз`єднання сім`ї, ОСОБА_5 у відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» 19.04.2018 року звернувся із заявою до Металургійного районного відділу у м. Кривому Розі Головного управління ДМС України про надання дозволу на імміграцію в Україну, оскільки шлюб з громадянкою України становить понад два роки.

19.04.2018 року Металургійним РВ у м. Кривому Розі ГУДМС України в Дніпропетровській області було направлено запит за вихідним № 1225/3117 до Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області щодо перевірки наявності чи відсутності підстав для отримання дозволу на постійне проживання для отримання дозволу на імміграцію в Україну стосовно громадянина Єгипту ОСОБА_5 .

Так, 20.06.2018 року за вхідним № 4252 на адресу Металургійного РВ у м. Кривому Розі ГУДМС України в Дніпропетровській області надійшла лист-відповідь від Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 13.06.2018 року № 55/2-4901, в якому зазначено, що надавати дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Єгипту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоцільно на підставі п. 6 ч. 1 ст.10 Закону України «Про імміграцію», а саме за порушення ним Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

24.07.2018 року провідним спеціалістом Металургійного РВ у місті Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області ОСОБА_12 за результатами розгляду звернення громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця Арабської Республіки Єгипет, який перебуваючи в Україні на законних підставах звернувся з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну складено висновок про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну. Приймаючи означений висновок, орган міграційної служби керувався вимогами п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію» та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та зазначив про те, що вважав би прийняти рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_5 .

На підставі вказаного висновку, Металургійним РВ у місті Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 24.07.2018 року прийнято рішення №5 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну із посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію».

21.05.2019 року від ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області до суду надано копії пояснень ОСОБА_13 від 25.04.2019р. на 4 арк., копія протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.04.2019 рок на 2 арк.

Також, 26.06.2019 року від ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області до суду надані копія Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.05.2019, копія Висновку судово-медичного експерта на 3 арк.; копія Договору про надання послуг комунальним закладом «Кризовий центр для жінок, постраждалих від насильства в сім`ї «З надією на майбутнє» Криворізької міської ради на 2 арк.; Витяг з веб-порталу «Судова влада України» від 25.06.2019 на 7 арк., копія листа Криворізького ВП Металургійне ВП ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області від 18.06.2019 №48/3-4108.

Як вбачається із наведених вище письмових доказів, які були надані органом міграційної служби до канцелярії суду, та досліджені судом, у відношенні позивача порушено кримінальне провадження, правова кваліфікація кримінального правопорушення: (КК України 2001) ст. 125, ч.1. Так, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.05.2019, 06.05.2019 року до чергової частини Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від ОСОБА_13 , 02.08.1986р . , про те, що 24.04.2019 перебуваючи за місцем мешкання по АДРЕСА_1 , її чоловік ОСОБА_5 наніс останній телесні ушкодження. Як видно із копії Висновку судово-медичного експерта за №579 від 26.04.2019 року у ОСОБА_13 виявлені ушкодження у вигляді: синців обличчя, тулуб, нижніх кінцівок - які виникли від ударної дії тупого твердого предмету.

Слід зазначити, що відповідно до Витягу з веб-порталу «Судова влада України» від 25.06.2019 року, в провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу перебуває справа у відношенні позивача як з приводу особи, яка притягається за скоєння адміністративного проступку, та справи, де останній значиться як відповідач. Так, справа №210/2529/19 за фактом вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, справа №210/3071/19 про стягнення аліментів, справа №210/3069/19 про розірвання шлюбу.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття рішення Металургійного РВ у м. Кривому Розі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області №5 від 24.07.2018 року про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

За приписами статті 4 цього Закону іноземці та особи без громадянства в порядку, визначеному законом України про імміграцію, можуть, зокрема, іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови та порядок імміграції в України іноземців та осіб без громадянства, регулюється Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III (далі - Закон № 2491-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями статті 1 Закону № 2491-IІI визначено, що імміграцією є прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрантом - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квотою імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозволом на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до статті 4 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів.

При цьому, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України (п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 2491-III).

Порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію, визначені статтею 9 Закону № 2491-III.

Так, згідно зі статті 9 Закону № 2491-ІІІ заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

Нормами ч. 1 ст. 10 Закону № 2491-III у наданні дозволу на імміграцію, а саме, дозвіл на імміграцію не надається 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 1983), який визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Згідно з п.п. 3 п. 2 Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи Державної міграційної служби - стосовно іммігрантів які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім тих, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України.

У пункті 12 Порядку № 1983 передбачено, що територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам.

Пунктом 14 Порядку № 1983 передбачено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 Порядку №1983 органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених ст. 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до регіональних органів Служби безпеки України, Робочого апарату Українського бюро Інтерполу та Державної прикордонної служби.

МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

Пунктом 16 Порядку №1983 передбачено, що у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію визначені частиною 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію". Так, дозвіл на імміграцію не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Положення пунктів 1, 3 не поширюються на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону (частина 2 статті 10 Закону України "Про імміграцію").

З аналізу наведених правових норм випливає, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Встановлення органом державної міграційної служби однієї з обставин, передбачених ст. 10 Закону України «Про імміграцію» є підставою для не надання дозволу на імміграцію.

Як було встановлено в судовому засіданні, та як вже зазначалось вище, для з`ясування питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію Металургійним районним відділом у м. Кривому Розі Головного управління ДМС України направлено запит до Управління СБУ у Дніпропетровській обл.

Листом Управління СБУ у Дніпропетровській області від 13.06.2018 року № 55/2-4901, повідомлено орган міграційної служби про те, що надавати дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Єгипту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоцільно на підставі п. 6 ч. 1 ст.10 Закону України «Про імміграцію», а саме за порушення ним Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Так, з метою перевірки вказаної інформації, судом витребувано в Управління СБУ у Дніпропетровській області додаткові письмові з приводу інформації, що стала підставою для прийняття оскаржуваного позивачем рішення про відмову громадянину Єгипту ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в наданні дозволу на імміграцію в Україну згідно листа № 55/2-4901 від 13.06.2018 року управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області, згідно Ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2019р. про витребування додаткових доказів.

Супровідним листом від 10.07.2019 року №55/30-2047ДСК-вих Управлінням СБУ у Дніпропетровській області надано до суду лист за обліковим № 55/2-2231дск від 10.04.2019, прим. №1 (вхідний №55/30-889 дск від 10.04.2019) на 2 аркушах з грифом обмеженого доступу "Для службового користування".

Судом при прийнятті рішення також враховані досліджені в судовому засіданні, інформація щодо порушення кримінального провадження, правова кваліфікація кримінального правопорушення: (КК України 2001) ст. 125, ч.1. Так, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.05.2019, 06.05.2019 року до чергової частини Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від ОСОБА_13 , 02.08.1986 р. , про те, що 24.04.2019 перебуваючи за місцем мешкання по АДРЕСА_1 , її чоловік ОСОБА_5 наніс останній телесні ушкодження. Як видно із копії Висновку судово-медичного експерта за №579 від 26.04.2019 року у ОСОБА_13 виявлені ушкодження у вигляді: синців обличчя, тулуб, нижніх кінцівок - які виникли від ударної дії тупого твердого предмету.

Слід зазначити, що відповідно до Витягу з веб-порталу «Судова влада України» від 25.06.2019 року, в провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу перебуває справа у відношенні позивача як з приводу особи, яка притягається за скоєння адміністративного проступку, та справи, де останній значиться як відповідач. Так, справа №210/2529/19 за фактом вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, справа №210/3071/19 про стягнення аліментів, справа №210/3069/19 про розірвання шлюбу.

За приписами ст. 69, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 75, ст. 76 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином відповідачем вчинені дії на виконання його повноважень, які передбачені Порядком № 1983 та на підставі отриманих матеріалів справи прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію відносно позивача.

Судом у визначеному чинним законодавством порядку, досліджено наданий лист та встановлено, що наведені факти свідчать про наявність підстав для висновку про недоцільність надання дозволу на імміграцію в Україну особі без громадянства громадянину Єгипту ОСОБА_5 на підставі пункту 6 частини 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію", а відповідно реалізація повноважень ГУ ДМС України, який забезпечує виконання законодавства про імміграцію, була здійснена в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, суд вважає, що відповідачі, заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача, належним чином обґрунтували правомірність своїх дій, а позивач не навів переконливих та нормативно обґрунтованих доказів про порушення чинного законодавства відповідачами та порушення його прав спірним рішеннями, відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України - у суду відсутні.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, Металургійного районного відділу у м. Кривому Розі Головного управління ДМС України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання дій, рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішення, - відмовити.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова