Рішення № 84257347, 03.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 вересня 2019 р. Справа № 120/1901/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Ніконової Т.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Обревко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

до: управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39845483)

про: визнання постанови протиправною та її скасування

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_2 до управління Держпраці у Вінницькій області про визнання постанови протиправною та її скасування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 08.05.2019 року відповідачем прийнято наказ №483-о, яким призначено проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 на предмет додержання законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин та інших питань. 08.05.2019 року відповідачем проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 , за результатами якого складено Акт №ВН 1232/192/АВ від 08.05.2019 року. У вказаному Акті інспектором праці зафіксовано порушення позивачем вимог ч.1 ст. 21 КЗпПУ, а саме неоформлення трудових відносин з ОСОБА_3 ; п.6 ст. 24 КЗпПУ - неукладення договору у письмовій формі, що є обов`язковою умовою при прийнятті на роботу працівників приватними підприємцями-фізичними особами, що використовують найману працю. Такий висновок управління Держпраці у Вінницькій області зробило, опираючись на те, що гр. ОСОБА_3 за барною стійкою здійснила відпуск кави, за готівку та видала чек на ім`я ОСОБА_2 , кафе-бар на суму 10 грн., чек № 0203001612 від 08.05.2019 року час продажу 13 год. 14 хв. 30 сек. Однак, на думку позивача такий висновок є хибним, адже ОСОБА_3 проходила стажування, крім того, звернув увагу на те, що саме 08.05.2019 року направлено повідомлення до ДФС про прийом на роботу ОСОБА_3

30.05.2019 року на підставі Акту інспекційного відвідування відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВН 1232/192/НП/АВ/ТД-ФС, якою до ФОП ОСОБА_2 застосовано штраф у розмірі 125190,00 грн. Вважаючи, що постанова про накладення штрафу є протиправною, з метою її скасування, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2019 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.07.2019 року.

11.07.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_2 допустив до роботи без укладання трудового договору ОСОБА_3 , чим порушенно ч.1 ст.21 КЗпПУ - не оформлення трудових відносин з ОСОБА_3 та п.6 ст. 24 КЗпПУ - не укладення трудового договору у письмовій формі, що є обов`язковою умовою при прийнятті на роботу працівників приватними підприємцями-фізичними особами, що використовують найману працю. Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України). Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ФОП ОСОБА_2 повідомлений про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності належним чином, клопотання про відкладення терміну справи від нього не надходило. За результатами розгляду справи начальником Управління Держпраці у Вінницькій області винесено постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № ВН/1232/192/НП/АВ/ТД-ФС у розмірі 125190 грн. Враховуючи викладене, вважає, що підстави для задоволення даного позову відсутні.

17.07.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач звернув увагу суду на те, що продаж ОСОБА_3 кави інспекторам праці не свідчить про виконання нею роботи з відома роботодавця з врахуванням процесу трудової діяльності. Пояснення ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 , на яких ґрунтується відзив, і оскаржувана постанова не можуть свідчити про те, що ОСОБА_3 систематично здійснювались будь-які роботи чи надавались послуги на користь позивача та містять ознаки трудових відносин, адже в письмових поясненнях позивач вказав, що ОСОБА_3 з 06.05.2019 року стажується з 11 до 14 години, в тому розумінні, що навчається та спостерігає за характеристиками товару та цінами, оскільки допуск до роботи без проведення інструктажу та укладення трудового договору з повідомленням в ДФС є недопустимим. Крім того, звернув увагу суду на те, що трудовий договір укладений з ОСОБА_3 07.05.2019 року, а повідомлення в ДФС сформоване 08.05.2019 року. Також зауважив, що ОСОБА_3 не отримувала коштів за свою роботу.

За таких обставин, вважає, що у межах спірних правовідносин відсутні підстави для притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_2 відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, оскільки в його діях відсутні усі складові: фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин (трудовий договір був укладений, однак фізично на місці здійснення підприємницької діяльності не знаходився) та виплата йому заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

31.07.2019 року на адресу суду надійшла від позивача заява про виклик свідка. Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначив, що ОСОБА_3 може надати інформацію, пов`язану із предметом спору.

У судовому засіданні 31.07.2019 року позивач та його представник підтримали подану заяву та просили її задовольнити. Представник відповідача не заперечувала щодо виклику у судове засідання свідка.

Ухвалою суду від 31.07.2019 року клопотання позивача про виклик свідка задоволено, викликано до суду для допиту в якості свідка ОСОБА_3 , закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2019 року.

У судовому засіданні 16.08.2019 року представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Крім того, звернула увагу суду на те, що ОСОБА_3 з 06.05.2019 року проходила стажування у кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3" з 11 до 14 години. 07.05.2019 року з нею заключений трудовий договір, а 08.05.2019 року направлено повідомлення в ДФС. Також акцентувала увагу суду на тому, що її довірителя не було належним чином повідомлено про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Відтак, вважає, що відповідач протиправно виніс оскаржувану постанову.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.08.2019 року заперечувала щодо задоволення позову, з підстав, викладених у відзиві. Крім того, аби спростувати позицію представника позивача стосовно належного повідомлення ФОП ОСОБА_2 щодо розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності просила суд оголосити перерву з метою надання додаткових доказів.

Також, 16.08.2019 року в якості свідка було допитано ОСОБА_3 , яка пояснила, що 06.05.2019 року прийшла до ФОП ОСОБА_2 , який запропонував їй роботу продавця у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_2 . Так, 06.05.019 року вона з 12:00 до 17:00 була в кафе, ознайомилась з цінами, касовим апаратом та умовами праці.

07.05.2019 року з 12:00 до 21:00 вона була в кафе, дивилась як робити каву, обслуговувати людей, працювати з касовим апаратом.

07.05.2019 року із нею було укладено трудовий договір, оплата по договору становить за місяць - 4200 грн., виплата здійснюється два рази в місяць. Копію договору отримала 08.05.2019 року в другій половині дня.

08.05.2019 року о 12:00 вона прийшла на роботу. В кафе знаходилась матір ФОП ОСОБА_2 , яка наглядала за її роботою. Коли матір ФОП ОСОБА_2 ненадовго відлучилась прийшли люди і замовили каву. Вона вирішила обслужити людей та здійснила продаж кави, отримала кошти в сумі 10 грн. та видала чек.

З урахуванням наданих у судовому засіданні пояснень представниками сторін та показів свідка, суд задовольнив клопотання представника відповідача, оголосив перерву у судовому засіданні до 03.09.2019 року та визнав особисту явку позивача обов`язковою для надання пояснень щодо належного його повідомлення про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

У судове засідання, 03.09.2019 року позивач не з`явився. Присутня у судовому засіданні представник позивача пояснила, що ОСОБА_2 не має можливості бути присутнім у судовому засіданні та надала виписку із медичної карти хворого №20613 ОСОБА_2 , у якій міститься запис про струс головного мозку та забій м`якої тканини потиличної частини. У зв`язку із обставинами що склались, просила проводити розгляд справи за особистої участі позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні, 03.09.2019 року, надала суду додаткові докази, а саме - роздруківку телефонних дзвінків за період з 17.05.2019 року по 30.05.2019 року з телефонних номерів 672980 та НОМЕР_2 , яка підтверджує належне повідомлення ФОП ОСОБА_2 про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Заслухавши клопотання представника позивача про оголошення перерви до одужання позивача та думку представника відповідача, суд протокольною ухвалою на місті ухвалив відмовити у його задоволенні у зв`язку з тим, що представником відповідача долучено до матеріалів справи докази про належне повідомлення ОСОБА_2 та враховуючи те, що позивач довірив своє представництво представнику, яка не обмежена надати пояснення з цих обставин та надати відповідні докази.

Крім того, у судовому засіданні судом досліджено відеофіксацію інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 від 08.05.2019 року. Так, на відео видно, що в ході здійснення інспекційного відвідування 08.05.2019 року з 13.00 до 14.00 в діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , який здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3» встановлено факт використання найманої праці гр. ОСОБА_3 , яка за барною стійкою здійснила відпуск кави, за готівку та видала чек на ім`я ОСОБА_2 на суму 10 грн., чек № 0203001612 від 08.05.2019 року час продажу 13 год. 14хв. 30 сек. Крім того, ОСОБА_3 зазначила, що працює на ставці та обіцяна винагорода складає 200 грн. в день.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , уродженець с.Вінницькі Хутори здійснює свою господарську діяльність за адресою АДРЕСА_2 кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування 08.05.2019 року № 2004/04-03 та наказу начальника Управління від 08.05.2019 № 483-0 інспекторами праці Управління Держпраці у Вінницькій області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на предмет додержання законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування складено акт 08.05.2019 року № ВН/1232/192/АВ, в якому зафіксовано порушення ч. 1 ст. 21 КЗпПУ - не оформлення трудових відносин з ОСОБА_3 та п. 6 ст. 24 КЗпП України - не укладення трудового договору у письмовій формі, що є обов`язковим при прийнятті на роботу працівників приватними підприємцями-фізичними особами, які використовують найману працю; ч.3 ст. 24 КЗпП України, Порядку подання повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, затвердженого постановою КМУ від 17.06.2015 року, не здійснено повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_3 . В порушення ст. 253 КЗпП України через не оформлення належним чином трудових відносин з ОСОБА_3 , відповідно працівник ОСОБА_3 позбавлена права на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, в ході здійснення інспекційного відвідування 08.05.2019 року діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3» встановлено факт використання найманої праці гр. ОСОБА_3 , яка за барною стійкою здійснила відпуск кави, за готівку та видала чек на ім`я ОСОБА_2 на суму 10 грн., чек № 0203001612 від 08.05.2019 року час продажу 13 год. 14 хв. 30 сек.

Під час проведення інспекційного відвідування громадянка ОСОБА_3 в усній формі пояснила, що проходить стажування, проте надати пояснення у письмовій формі стосовно здійснення роботи в інтересах підприємця відмовилась.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у своєму письмовому поясненні визнав, що за графіком роботи з 11:00 до 14:00 проходила стажування ОСОБА_3 , будь яких договорів з ОСОБА_3 не укладав.

07.05.2019 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір в письмовій формі на підставі наказу від 07.05.2019 року, відповідно якого ОСОБА_3 прийнято на роботу з 08.05.2019 року.

08.05.2019 року трудовий договір, укладений з ОСОБА_3 , передано для реєстрації повідомлення в ДФС о 14:26:45.

17.05.2019 року Управління Держпраці у Вінницькій області повідомило ФОП ОСОБА_2 про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, шляхом особистого повідомлення, про що складено телефонограму, та направлення рекомендованого листа.

На розгляд справи позивач не прибув, клопотання про відкладення розгляду справи не направив.

Постановою Управління Держпраці у Вінницькій області №ВН 1232/192/НП/АВ/ТД-ФС від 30.05.2019 року встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 ч. 1 ст. 21 КЗпПУ - не оформлення трудових відносин з ОСОБА_3 , п. 6 ст. 24 КЗпП України - не укладення трудового договору у письмовій формі, що є обов`язковим при прийнятті на роботу працівників приватними підприємцями-фізичними особами, які використовують найману працю; ч.3 ст. 24 КЗпП України, Порядку подання повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, затвердженого постановою КМУ від 17.06.2015 року, не здійснено повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_3

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.04.2015 за №438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі Порядок №295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства слідує, що працівник може бути допущений до роботи лише після укладення трудового договору та відповідно його реєстрації його в органах Державної фіскальної служби.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення інспекційного відвідування встановлено, факт допуску позивачем ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, без оформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу, без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку встановленому КМУ.

Суд перевіряючи наявність трудових відносин позивача із вищезазначеною фізичною особою також зазначає наступне.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи письмових пояснень ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наданих під час інспекційного відвідування, ОСОБА_3 проходила стажування у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У зазначених поясненнях зазначено, що трудовий договір між позивачем та ОСОБА_3 не укладався.

Більш того, трудовий договір, укладений 07.05.2019 року між позивачем та ОСОБА_3 , поданий на реєстрацію 08.05.2019 року о 14:26:45 в той час, як інспекційне відвідування розпочато 08.05.2019 року о 13.00 та закінчено о 14.00, тобто після закінчення інспекційного відвідування.

Таким чином, ФОП ОСОБА_7 підтвердив факт допуску працівника до роботи та факт виконання нею трудових обов`язків на робочому місці без оформлення трудового договору та його оформлення, однак представник позивача зауважила, що позивач, маючи намір укласти трудовий договір з ОСОБА_3 07.05.2019 року та 08.05.2019 року надав їй можливість ознайомитись з умовами праці та постажуватись, проте, суд не погоджується з такими доводами з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 29 Закону України "Про зайнятість населення", студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), па підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених /договором про стажування у вільний від навчання час. Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій. Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.

Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.

Умови та порядок проходження стажування передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 16.01.2013.

Відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України. Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655, стажування здійснюється для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних. Згідно п. 5.1 Порядку, стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за Індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості.

Центри зайнятості здійснюють контроль за виконанням робочих навчальних планів та робочих навчальних програм, індивідуальних програм стажування, дотриманням строків навчання безробітних, умов навчання та (або) проживання (п. 2.9).

Відтак, стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин чинним законодавством про працю не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку для навчання, стажування необхідним роботодавцю посадам з подальшим працевлаштуванням.

Суд зазначає, що ні під час проведення інспекційного відвідування, ні в процесі розгляду справи про накладення штрафу, ні до суду позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про професійне навчання найманого працівника, наказу про організацію стажування, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджують врегулювання відносин між роботодавцем і стажистом відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

Також, відсутні докази того, що ОСОБА_3 є студенткою вищого чи учнем професійно-технічного навчального закладу або що вказана особа зареєстрована, як безробітня, як і відсутня індивідуальна програма стажування, робочий навчальний план і програма. Не видавався також і наказ про стажування зазначеної особи із зазначенням місця проходження стажування, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста, режимом стажування, а також керівника стажування.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що між позивачем та гр. ОСОБА_3 станом на дату проведення інспекційного відвідування були наявні ознаки трудових відносин.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 допущено працівника ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стосовно доводів позивача про наявність трудового договору, укладеного 07.05.2019 року між ним та гр. ОСОБА_8 , суд приймає до уваги пояснення та доводи представника відповідача, що не спростовані позивачем. А саме те, що під час проведення інспекційного відвідування, 08.05.2019 року з 13:00 до 14:00, даний трудовий договір не був зареєстрований у ДФС та лише після завершення інспекційного відвідування належне повідомлення було скеровано до органів ДФС о 14:26:45.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №817/2331/16 (№К/9901/28195/18).

Стосовно доводів представника позивача про порушення порядку повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) передбачено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі-Порядок №509)

Так, пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до п. 6 Порядку №509 визначено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку №509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Судом встановлено, що 17.05.2019 року Управління Держпраці у Вінницькій області направило на адресу позивача рекомендований лист з повідомленням про вручення, в якому зазначило про те, що розгляд справи про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 відбудеться 30.05.2019 року о 10:00.

Більш того, 17.05.2019 року позивача про розгляд справи, який відбудеться 30.05.2019 року, повідомлено в телефонному порядку, що підтверджується відомістю із роздруківки телефонних дзвінків Управління Держпраці у Вінницькій області та копією Журналу реєстрації телефонограм. Номер телефону, зазначений в телефонограмі є ідентичним номеру, зазначеному в позовній заяві.

30.05.2019 року начальником Управління Держпраці у Вінницькій області постановою накладено штраф на позивача.

Вказана постанова направлена на адресу позивача у зв`язку з його неприбуттям на розгляд справи.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що Управлінням відповідно до п.6 Порядку №509 завчасно повідомлено позивача про розгляд справи про накладення штрафу, у зв`язку з чим позивач вважається повідомленим належним чином та вчасно.

Частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно висновків Верховного Суду в постанові від 20 червня 2018 року у справі №809/1198/17, фактичне неотримання рішень адресатом не залежать від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення.

Стосовно доводів позивача про те, що для притягнення до адміністративної відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин має бути наявність двох складових: як фактичний допуск працівника без наявнсті укладеного та зареєстрованого трудового договору та виплата йому заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків суд зазначає, що нормами абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України перелічено окремі та самостійні підстави для притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю та не залежать одна від одної.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч. 2 статті 2 КАС України, зобов`язаний перевірити рішення суб`єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні та допустимі докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю в розумінні зазначеної норми Закону.

З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена правомірність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування та правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Відповідач - управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39845483).

Повний текст рішення виготовлено 13.09.2019 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна