Рішення № 84257218, 16.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2019Справа № 910/8863/19Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОТРАНС"

(49050, м. Дніпро, вул. В.Дубініна, буд.8)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

(03680, м. Київ, вул. Тверська, 5)

про стягнення 129 046, 30 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "УКРЕНЕРГОТРАНС" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою №3.5-567 від 01.07.2019 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 129 046, 30 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що пошкодження вагонів позивача відбулося на путях загального користування,що відносяться до зони відповідальності Акціонерного товариства "Українська залізниця" , у зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача суму збитків за пошкодження вагонів в розмірі 129 046, 30 грн.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у зв`язку з її малозначністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

05.08.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив повністю, з тих підстав, що був зафіксований саме факт крадіжки, а не пошкодження як зазначає позивач.

Крім того відповідач звернув увагу суду на те, що на думку відповідача у позивача відсутнє право на пред`явлення позову з приводу пошкодження вантажу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У січня-лютого 2019 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (найменування змінене на Акціонерне товариство "Українська залізниця") здійснювало перевезення вантажів у вагонах, які знаходяться в оперативному управлінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерготранс", саме: №52877487, №56681075, №52725660, №52878527, №53575429, №52877412, №53517850, №52984572, №53453809, №56853203, №52749264, №53575726, №56690126.

02.02.2019 у складі потягу №4500-77-4672 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прибув вагон №52877487 в пошкодженому розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 02.02.2018, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.

29.01.2019 у складі потягу №4671-604-4677 на станцію Інгулець РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прибув вагон №56681075 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: №8912 від 29.01.2019 , після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.

13.02.2019 у складі потягу №4671-150-4672 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прибув вагон №52725660 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 13.02.2019 p., після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.

13.02.2019 у складі потягу №4671-150-4672 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прибув вагон №52878527 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 13.02.2019 p., після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.

24.02.2019 у складі потягу №4666-27-4672 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прибув вагон №53575429 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 24.02.2019 p., після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.

21.02.2019 у складі потягу №4671-358-4672 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прибув вагон №52877412 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 21.02.2019 , після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.

22.02.2019 у складі потягу №4151-58-4677 на станцію Інгулець РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прибув вагон №53517850 в пошкодженому розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: №1729 від 22.02.2019 p., після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.

14.02.2019 у складі потягу №4671-195-4672 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прибув вагон №52984572 в пошкодженому розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлено повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 15.02.2019 p., після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.

14.02.2019 у складі потягу №4671-206-4672 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прибув вагон №53453809 в пошкодженому розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлено повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 14.02.2019 p., після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.

17.02.2019 у складі потягу №4671-278-4672 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прибув вагон №56853203 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлено повідомлення про ремонт форми ВУ-23М б/н від 17.02.2019., після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.

31.01.2019 у складі потягу №4671-644-4672 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прибув вагон №52749264 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлено повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 31.01.2019 p., після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.

29.01.2019 у складі потягу №4671-618-4677 на станцію Інгулець РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прибув вагон №53575726 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлено повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: №8944 від 30.01.2019 , після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.

29.01.2019. у складі потягу №4671-618-4677 на станцію Інгулець РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прибув вагон №56690126 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної та магістральної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлено повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: №8942 від 30.01.2019 p., після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.

Відповідно до п.21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 за №165/3458, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві AT «УКРЗАЛІЗНИЦІ».

Крім того вимоги, щодо відчеплення пошкоджених (розукомплектованих) вагонів викладені в телеграфній вказівці AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» №Ц-4-26/1518-18 від 14.05.2018р., де зазначено, що «При виявлені розукомплектованого вагону в експлуатації (з оформленим перевізним документом) в сформованому рухомому складі, відчеплення такого вагону здійснюється лише у разі незабезпечення поїзду автогальмами або впливу технічного стану на безпеку руху та збереження вантажу ».

Також в даній телеграфній вказівці зазначено, що після переведення розукомплектованих вагонів у неробочий парк вагоноремонтне підприємство AT «УКРЗАЛІЗНИЦІ» організовує та здійснює відновлення їх технічного стану.

На виконання вищезазначених Правил та телеграфної вказівки, у зв`язку з пошкодженням (розукомплектуванням) вказаних вагонів, їх було відправлено до Експлуатаційного вагонного депо Батуринська РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» в поточний ремонт з відчепленням.

Але, тривалий час ремонт вагонів не здійснювався, незважаючи на те, що згідно ст. 126 Статуту залізниць України (затвердженого постановою Кабінету України №457 від 06.04.1998р.), за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Незважаючи на викладене, ремонт вагонів організовано не було, відповідна відповідь нашому підприємству не надана. Внаслідок чого, ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» надав гарантійні листи з проханням організувати проведення ремонтних робіт за власний рахунок (включаючи придбання та поставку запасних частин) та гарантувати оплату вартості ремонтних робіт (гарантійні листи: №3.6-0208 від 01.02.2019р., №3.6-0309 від 17.02.2019р., №3.6-0215 від 03.02.2019р., №3.6-0165 від 30.01.2019р., №3.6-0292 від 14.02.2019р., №3.6-0297 від 15.02.2019р., №3.6-0334 від 21.02.2019р., №3.6-0347 від 23.02.2019р., №3.6-0358 від 24.02.2019р., №3.6-0162 від 29.01.2019р №3.6-0285 від 13.02.2019р.).

Після надання гарантійних листів, вагонним депо Батуринська РФ «Придніпровська хзалізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на адресу ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» був виставлений рахунок № 14/253 від 04.02.2019р., на проведення оплати за виконання робіт з технічного обслуговування на загальну суму 320 000,00 грн. з яких 10 726,34 були витрачені саме на зазначені вагони. Даний рахунок був сплачений ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» наступними платіжними дорученнями:

платіжне доручення №600022331 від 18.02.2019р. на суму 100 000 грн.;

платіжне доручення №600022295 від 13.02.2019р. на суму 100 000 грн.;

платіжне доручення №600022305 від 14.02.2019р. на суму 100 000 грн.;

платіжне доручення №600022321 від 15.02.2019р. на суму 20 000 грн.;

Також, у зв`язку з відсутністю у вагоноремонтного підприємства залізниці необхідних запасних частин потрібних для виконання ремонту пошкоджених вагонів, з метою прискорення виконання ремонтних робіт вагонам які знаходяться в оперативному управління ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» та які були або будуть відчеплені працівниками залізниці, ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» здійснило придбання нових головних частин повітророзподільника в кількості 45 шт. та магістральних частин повітророзподільника в кількості 20 шт., які в подальшому .... були передані до Структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», що підтверджується відповідними актами приймання-передачі деталей вантажних вагонів.

Вищезазначені деталі були придбані ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» у ТОВ «ОБ`ЄДНАННЯ ЄВРОТРЕЙД» на підставі прямих Договорів.

Вартість головної частини повітророзподільника складає -8400 грн.

Факт придбання головної частини повітророзподільника та її вартість підтверджується наступними документами:

видаткова накладна №00000000003 від 03.01.2019р.;

видаткова накладна №00000000016 від 21.01.2019р.;

платіжне доручення №2304 від 09.11.2018р.;

платіжне доручення №600022106 від 16.01.2019р.;

акт приймання передачі від 03.01.2019р. за Договором 1310 ПСТ від 13.10.2017р. в м. Кривий Ріг, щодо головних частин повітророзподільника у кількості 30 шт.;

акт приймання передачі від 21.01.2019р. за Договором 1310 ПСТ від 13.10.2017р. в м. Кривий Ріг, щодо головних частин повітророзподільника у кількості 15 шт.;

Вартість магістральної частини повітророзподільника складає - - 9120 грн. (дев`ять тисяч сто двадцять гривень 00 коп.).

Факт придбання магістральної частини повітророзподільника та її вартість підтверджується наступними документами:

видаткова накладна №00000000621 від 09.10.2018р.;

платіжне доручення №2108 від 12.10.2018р.;

акт приймання передачі від 09.10.2018р. за Договором 1310 ПСТ від 13.10.2017р. в м. Кривий Ріг;

Відповідно до Акту приймання-передачі деталей вантажних вагонів від 28 січня 2019 року ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» передав а СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прийняв головні частини повітророзподільника у кількості 15 шт. за наступними номерами: 12/18.67203, 12/18.67211, 12/18.67220, 12/18.68030, 12/18.68443, 12/18.68446, 12/18.68458, 12/18.68460, 12/18.68465, 12/18.68470, 12/18.68479, 12/18.68487, 12/18.68495, 12/18.68496, 12/18.68499.

Відповідно до Акту приймання-передачі деталей вантажних вагонів від 14 січня 2019 року ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» передав а СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прийняв головні частини повітророзподільника у кількості 30 шт. в числі яких є використані в ремонті частини за №66809, 67598.

Відповідно до Акту приймання-передачі деталей вантажних вагонів від 23 жовтня 2018 року ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» передав а СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» прийняв магістральні частини повітророзподільника у кількості 20 шт. в числі яких є використана в ремонті частина за №4547.

В подальшому дані запасні частини при проведені поточного ремонту з відчепленням пошкоджених (розукомплектованих) вагонів були встановлені на вагони, про що були складені відповідні форми повідомлень ВУ-22 та акти встановлення деталей. Так при відновлені пошкоджених вагонів були встановлені наступні запасні частини:

Вагон №52877487 - встановлено головну частину повітророзподільника за №67220 (ВУ-22 від 06.02.2019р. та акт огляду від 07.02.2019р.);

Вагон №56681075 - встановлено головну частину повітророзподільника за №68479 (ВУ-22 та акт огляду від 27.02.2019р.);

Вагон №52725660 - встановлено головну частину повітророзподільника за №68030 (ВУ-22 та акт огляду від 27.02.2019р.);

Вагон №52878527 - встановлено головну частину повітророзподільника за №68443 (ВУ-22 та акт огляду від 27.02.2019р.);

Вагон №53575429 - встановлено головну частину повітророзподільника за №67211 (ВУ-22 та акт огляду від 27.02.2019р.);

Вагон №52877412 - встановлено головну частину повітророзподільника за №68495 (ВУ-22 та акт огляду від 27.02.2019р.);

Вагон №53517850 - встановлено головну частину повітророзподільника за №68460 (ВУ-22 та акт огляду від 25.02.2019р.);

Вагон №52984572 - встановлено головну частину повітророзподільника за №68496 (ВУ-22 від 27.02.2019р.);

Вагон №53453809 - встановлено головну частину повітророзподільника за №68458 (ВУ-22 від 27.02.2019р.);

Вагон №56853203 - встановлено головну частину повітророзподільника за №68465 (ВУ-22 від 27.02.2019р.);

Вагон №52749264 - встановлено головну частину повітророзподільника за №68446 (ВУ-22 та акт огляду від 08.02.2019р.);

Вагон №53575726 - встановлено головну частину повітророзподільника за №66809 (ВУ-22 та акт огляду від 09.02.2019р.);

Вагон №56690126 - встановлено головну частину за №67598 та магістральну частину повітророзподільника за №4547 (ВУ-22 та акт огляду від 09.02.2019р.);

Загальна вартість деталей які були придбані ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» та встановлені на вагони при виконанні поточного ремонту з відчепленням складає 118 320,00 грн. з ПДВ.

В період січня місяця 2019 року вищезазначеним пошкодженим вагонам був виконаний поточний ремонт з відчепленням. По факту передачі вагонів до ремонту вагоноремонтними підприємствами були видані відповідні повідомлення форми ВУ-36М:

Повідомлення форми ВУ-36М №5332 від 07.02.2019 року на вагон №52877487 ;

Повідомлення форми ВУ-36М №31 від 27.02.2019 року на вагон №56681075;

Повідомлення форми ВУ-36М №5435 від 27.02.2019 року на вагони №52877412, 53575429, 52878527, 52725660 ;

Повідомлення форми ВУ-36М №6 від 25.02.2019 року на вагон №53517850 ;

Повідомлення форми ВУ-36М №5440 від 27.02.2019 року на вагони №56853203, 52984572, 53453809 ;

Повідомлення форми ВУ-36М №0228 від 08.02.2019 року на вагон №52749264 ;

Повідомлення форми ВУ-36М №132 від 09.02.2019 року на вагон №53575726 ;

Повідомлення форми ВУ-36М №133 від 09.02.2019 року на вагон №56690126 ;

Факт виконання робіт з поточного ремонту з відчепленням підтверджується Актами виконаних робіт №1 від 14.02.2019р. та№3 від 28.02.2019р.

Загальна вартість виконаних ремонтних робіт без урахування вартості запасних частин складає: 10 726,34 грн. з ПДВ.

Отже, за твердженнями позивача, внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів, ним були понесені витрати на придбання запасних частин на загальну суму 129 046, 30 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№3.5-410 від 21.05.2019, в якій просив останнього відшкодувати понесені Приватним акціонерним товариством "Укренерготранс" збитки на загальну суму 129 046,30 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповіді на вказану претензію відповідач не надав, збитки, які завдані позивачу, не відшкодував.

Спір у справі виник внаслідок того, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) позивача при перевезенні залізничним транспортом, відповідач, на думку Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс", зобов`язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 129 046,30 грн (придбані деталі - 118 32 грн + технічне обслуговування на суму 10 726,34 грн).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України. Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст.5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п.5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613 перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (найменування змінене на Акціонерне товариство "Українська залізниця") здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" за залізничними накладними №№53845301, 53916094, 45958170,41270158,48175558, 41849217, 46023479, 48028039, 48132252, 34727883, 45420601.

Згідно з ст.8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п.3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п.4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

Як встановлено судом, знаявних в матеріалах справи документів вбачається, що про відсутність таких деталей як головна та/або магістральна частина повітророзподільника було зазначено безпосередньо у повідомленнях форми ВУ-23М від 30.01.2019, 31.01.2019, 17.02.2019, 14.02.2019, 15.02.2019, 22.02.2019, 21.02.2019, 24.02.2019, 13.02.2019, 29.01.2019, 02.02.2018 щодо вагонів №№ 56690126, 53575726, 52749264, 56853203, 53453809, 52984572, 53517850, 52877412, 53575429, 52878527, 52725660, 56681075, 52877487.

Відповідно до п.6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне не обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно п.6.2.1 зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставлення такого вагону в состав потягу.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони №№ 56690126, 53575726, 52749264, 56853203, 53453809, 52984572, 53517850, 52877412, 53575429, 52878527, 52725660, 56681075, 52877487 власності (оренди) Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Відповідно до п.4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №875/5096 обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з п.п.20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Отже на виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вагонів №№56690126, 53575726, 52749264, 56853203, 53453809, 52984572, 53517850, 52877412, 53575429, 52878527, 52725660, 56681075, 52877487 їх було відправлено до структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів №56690126, 53575726, 52749264, 56853203, 53453809, 52984572, 53517850, 52877412, 53575429, 52878527, 52725660, 56681075, 52877487 позивачем було придбано та надано структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» необхідні деталі - 45 головних та 20 магістральні частини повітророзподільника.

Відповідно до п.22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з п.14 цих Правил.

З наявних у матеріалах справи актів, видаткових накладних, актів приймання-передачі та платіжних доручень позивача вбачається, що останнім було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту розукомплектованих вагонів №56690126, 53575726, 52749264, 56853203, 53453809, 52984572, 53517850, 52877412, 53575429, 52878527, 52725660, 56681075, 52877487, а також їх технічне обслуговування (встановлення деталей на вагони) на загальну суму 129 046,30 грн (придбані деталі - 118 32 грн + технічне обслуговування на суму 10 726,34 грн).

Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів №56690126, 53575726, 52749264, 56853203, 53453809, 52984572, 53517850, 52877412, 53575429, 52878527, 52725660, 56681075, 52877487 склала 129 046,30 грн.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Як зазначено у п.11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п.110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п.114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п.2 ст.126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення щодо вагонів №56811573, №53517363 та №53583290, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, з огляду на що, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків на суму 129 046,30 грн (придбані деталі - 118 32 грн + технічне обслуговування на суму 10 726,34 грн).визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В свою чергу відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів №56690126, 53575726, 52749264, 56853203, 53453809, 52984572, 53517850, 52877412, 53575429, 52878527, 52725660, 56681075, 52877487 під час їх перевезення залізницею сталось не з вини останнього.

На підставі викладеного, дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОТРАНС" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 129 046, 30 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" (49050, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. В. Дубініна, будинок 8, ідентифікаційний код 32082812) збитки у розмірі 129 046 (сто двадцять девять тисяч сорок шість) грн.. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 935 (одну тисячу дев`ятсот тридцять п`ять) грн.. 70 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.О. Лиськов