Ухвала суду № 84257200, 16.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення скарги без руху

м. Київ

16.09.2019Справа №910/11166/18

За скаргоюВідкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність"на діїШевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києвіу справі№910/11166/18за позовомВідкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність"доФонду гарантування вкладів фізичних осібза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача -Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Савельєвої Анни Миколаївнипро стягнення 65 619,81 грн. Суддя Бойко Р.В.Представники учасників справи: без повідомлення. ВСТАНОВИВ:

На розгляді господарського суду міста Києва знаходилась справа №910/11166/18 за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Савельєвої Анни Миколаївни, про стягнення 65 619,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідач протиправно ухиляється від повернення пенсійних активів, що належать учасникам-фізичним особам Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" у порядку встановленому Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення", у розмірі 30 000,00 грн., та які були розміщені у публічному акціонерному товаристві "Міський комерційний банк" як вклад за Договором строкового банківського вкладу "Стандартний" №696/980-ЮО/Д від 19.12.2013. Також, позивач вказував про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 30 060,00 грн., 3% річних у розмірі 2 971,23 грн., відсотків на суму вкладу за відповідним договором у розмірі 1 232,05 грн., інфляційних витрат на неповернуті відсотки у розмірі 1 234,51 грн., 3% річних на неповернуті відсотки у розмірі 122,02 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2018 у справі №910/11166/18 позов задоволено повністю та стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" суму коштів у розмірі 65 619,81 грн. та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2018 у справі №910/11166/18 вказане рішення суду залишене без змін, а також стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

26.04.2019 на виконання вказаних рішення суду та постанови господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

13.09.2019 через відділ діловодства суду від Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" надійшла скарга на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якій скаржник вказує, що органом державної виконавчої служби було необґрунтовано повернуто наказ про примусове виконання рішення стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державний виконавець не вжив всіх необхідних заходів, спрямованих на виконання виконавчого документу.

Розглянувши надану Відкритим недержавним пенсійним фондом "Причетність" скаргу, суд прийшов до висновку, що остання підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Частиною 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Тобто, відповідно до наведеної норми господарського процесуального закону розгляд скарги здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи з урахуванням особливостей щодо суб`єктного складу учасників процесу, передбачених відповідними нормами Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач, боржник, державний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби чи приватний виконавець).

Водночас, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України передбачений обмежений строк для розгляду скарги та обов`язок повідомлення відповідного органу державної виконавчої служби про подання скарги , а також обов`язок із повідомлення стягувача, боржника та державного виконавця про розгляд такої скарги, необхідною передумовою дотримання судом основних засад господарського судочинства під час розгляду скарги на дії органу державної виконавчої служби є направлення скаржником учасникам справи тексту самої скарги та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони та орган виконавчої служби у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку скаргу для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну скаргу.

Неотримання боржником та органом виконавчої служби копії скарги порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Тотожної правової позиції щодо необхідності направлення іншим учасникам справи копії скарг та/або заяв, що подаються на стадії виконання судового рішення, та надання таких доказів направлення суду також дотримується Північний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 24.07.2019 у справі №35/207-27/16.

В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" вказано, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК та ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено порядку подання скарги, господарський суд має застосовувати загальні положення господарсько-процесуального закону, що регулюють порядок здійснення позовного провадження.

Отже, скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Тобто, законодавець встановив форму належного доказу направлення копії процесуального документу іншій стороні - опис вкладення.

Вказані приписи норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України.

Попри наведене скаржником не долучено до матеріалів своєї скарги доказів направлення боржнику та державному виконавцю копій відповідної скарги з доданими до неї матеріалами, що, зокрема, підтверджується не зазначенням Відкритим недержавним пенсійним фондом "Причетність" про долучення таких доказів у переліку додатків до скарги.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин скарга Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві під час виконання наказу господарського суду міста Києва №910/11166/18 від 26.04.2019 про примусове виконання рішення підлягає залишенню без руху.

В ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).

Суд відзначає, що з метою усунення встановлених недоліків скаржник має надати суду належні докази направлення боржнику та Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві копій скарги та копій доданих до неї документів.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 та у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013).

Відтак, механізм реалізації вказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні №2-рп/2007 від 12.06.2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац 2 пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту рішення Конституційного Суду України №9-зп від 25.12.1997 не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, зазначені вимоги до скарг/заяв, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Суд також звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усуне недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга буде вважатись неподаною і буде повернута скаржнику.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 13, 162, 164, 172, 174, 233, 234, 339, 340, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (під час виконання наказу господарського суду міста Києва №910/11166/18 від 26.04.2019 про примусове виконання рішення) залишити без руху.

2. Зобов`язати Відкритий недержавний пенсійний фонд "Причетність" протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки скарги шляхом:

- надання суду доказів направлення скарги та доданих до неї документів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Р.В. Бойко