Ухвала суду № 84257176, 16.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

16.09.2019Справа № 910/11666/19Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши заяву Виконувача обов`язків прокурора Миколаївської області про забезпечення позову у справі

за позовом Виконувача обов`язків прокурора Миколаївської області (54030, місто Миколаїв, вул. Спаська, будинок 28) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

до: 1) Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, будинок 22),

2) Березанської районної державної адміністрації (57400, Миколаївська обл., смт Березанка, вул. Центральна, 33)

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Леддер" (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44, офіс 311)

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договору, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Виконувача обов`язків прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Миколаївської обласної державної адміністрації, Березанської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Леддер", у якій викладено такі вимоги:

1) Визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2 розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 28.07.2006 №234-р про затвердження проекту землеустрою та надання в довгострокову оренду терміном на 49 років товариству з обмеженою відповідальністю "Леддер" (код ЄДРЮОФОП 34108727) земельну ділянку площею 9,51 га (під проїздами, проходами та площадками), із земель державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", для рекреаційного призначення під розміщення бази відпочинку котеджного типу.

2) Визнати незаконним та скасувати розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 15.02.2007 №40-р про внесення змін до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 28.07.2006 №234-р та викладення його пунктів у новій редакції.

3) Визнати незаконним та скасувати розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 18.07.2007 №719 "Про проведення земельних торгів".

4) Визнати недійсним, укладений 29.08.2007 між Березанською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Форленд", договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 9,51 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0353, розташованої за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради.

5) Визнати недійсним виданий Березанською районною державною адміністрацією 10.09.2007 товариству з обмеженою відповідальністю "Форленд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №617137, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020700700003.

6) Витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю "Леддер" у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 9,51 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0353, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, спірні розпорядження прийнято з порушенням правового режиму використання земель державного лісового фонду, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, тому підлягають скасуванню. Разом з тим, оскільки на підставі незаконних розпоряджень між Миколаївською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Леддер" укладено договір оренди спірної ділянки від 16.02.2007, а також між Березанською районною державною адміністрацією та ТОВ "Форленд" укладено договір купівлі-продажу від 29.08.2007 та останнім 10.09.2007 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №617137, то відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 152 ЗК України, останні підлягають визнанню недійсними. Оскільки вибуття спірної земельної ділянки відбулось без волі власника, остання має бути витребувана від ТОВ "Леддер" на користь належного власника - держави в особі Кабінету Міністрів України на підставі ст. 388 ЦК України.

11.09.2019 через відділ діловодства суду від Виконувача обов`язків прокурора Миколаївської області надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить:

1) накласти арешт на земельну ділянку площею 9,51 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0353, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради, та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі їх поділу чи об`єднання з іншими ділянками);

2) заборонити Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056) здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 9,51 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0353, розташованій за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради;

3) заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Леддер» вчиняти із земельною ділянкою площею площею 9,51 та з кадастровим номером 4820983900:09:000:0353 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

Обґрунтовуючи зазначену заяву, прокурор зазначає, що існує очевидна небезпека відчуження цієї ділянки або будівництва на ній об`єктів нерухомості, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику - державі в постійне користування ДП «Очаківське ЛМГ», а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Розглянувши вказану заяву Виконувача обов`язків прокурора Миколаївської області про забезпечення позову, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Однак, Суд зазначає, що всупереч викладеному прокурором не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України жодними доказами наявність обставин, на які він посилається у поданій заяві, зокрема, щодо існування очевидної небезпеки відчуження спірної земельної ділянки або будівництва на ній об`єктів нерухомості.

При цьому, самі лише посилання в заяві на потенційну можливість забудови земельної ділянки або її відчуження без відповідного доказового обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення згаданої заяви.

Отже, заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, про які зазначено у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Виконувача обов`язків прокурора Миколаївської області про забезпечення позову у справі № 910/11666/19 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Дата складення та підписання повного тексту ухвали: 16.09.2019

Суддя Т. Ю.Трофименко