Рішення № 84256753, 10.09.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2019 р. Cправа № 902/601/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., за участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Укрриба" (вул. Тургенєвська, 82-А, м. Київ, 04053)

до: Фізичної особи підприємця Міговка Володимира Йосиповича ( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10 м. Вінниця, 21018)

про стягнення 10099,35 грн.

Представники сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - Юрченко Т.П., довіреність №3 від 03.07.2019.

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшов позов Державного підприємства "Укрриба" до Фізичної особи підприємця Міговка Володимира Йосиповича про стягнення 10099,35 грн. заборгованості, з яких: 9168,86 грн. - основний борг; 795,18 грн. - пені, 67,60 грн. - 3% річних та 67,71 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна № 1846-НМ від 02.10.2017 в частині проведення розрахунків по орендній платі.

Ухвалою суду від 29.07.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/601/19 в порядку спрощеного позовного провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області. Судове засідання призначено на 14.08.2019.

08.08.2019 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення та заява про заміну учасника справи його правонаступником.

12.08.2019 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

Ухвалами від 14.08.2019 замінено третю особу на правонаступника регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та відкладене розгляд справи на 10.09.2019.

09.09.2019 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

На визначену судом дату, з`явився представник третьої особи, позивач та відповідач явки уповноваженого представника не забезпечили.

Позивач, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача в судові засідання по даній справі не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 29.07.2019, яка надсилалась судом за адресою місцезнаходження відповідача згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Садовського, 21, м. Вінниця, 21000, була повернута суду у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзиву та будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.09.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника третьої особи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1 спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств.

Наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 29.07.2003 № 205, на виконання п. 11 «Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об`єктів права державної і комунальної власності» та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України за № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», затверджено «Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду СВАТ «Вінницярибгосп», на баланс позивача та закріплено вказане в акті майно за позивачем на праві повного господарського відання.

02.10.2017 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (надалі - орендодавець, третя особа) та Фізичною особою - підприємцем Міговком Володимиром Йосиповичем (надалі - відповідач, орендар), у відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», укладено договір оренди № 1846-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі державного підприємства «Укрриба» (надалі - позивач, балансоутримувач) (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - гідротехнічні споруди, що розташовані за адресою: Вінницька обл., Літинський р-н, урочище «Гес», урочище «Скали» за межами с. Городище та с. Сосни на території Соснівської сільської ради.

Відповідно до п. 3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - серпень 2017 р. - З 483, 69 грн. Орендна плата за перший місяць оренди (жовтень 2017 р.) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень та жовтень 2017 р.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць із врахуванням положень чинного законодавства.

Згідно з п. 3.5. договору, орендна плата перераховується орендарем щомісячно у співвідношенні 70% до Державного бюджету України та 30% на рахунок балансоутримувача не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, у сумі, визначеній відповідно до пунктів 3.1.-3.3. цього договору, відповідно до пропорцій розподілу, установлених чинним законодавством України і чинних у звітному періоді, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.7. Договору У разі припинення (розірвання) договору оренди орендна плата нараховується включно по день підписання акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна, який підтверджує фактичне його повернення. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплати заборгованості до Державного бюджету України та на рахунок Балансоутримувача за договором оренди, включаючи орендну плату, пеню, неустойку, відсотки та інфляційні витрати.

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 02.10.2017 до 30.09.2020.

02.10.2017 сторонами - Орендарем, Балансоутримувачем та Орендодавцем підписано Акт приймання-передачі державного нерухомого майна.

13.06.2019 сторонами - Орендарем, Балансоутримувачем та Орендодавцем підписано Акт приймання-передачі державного майна після припинення дії договору оренди від 02.10.2017 № 1846-НМ, згідно з яким, орендар повернув позивачу державне нерухоме майно з орендних відносин.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, за час дії договору, відповідач, порушуючи умови договору та норми ст. 193 ГК України, не виконував взяті на себе зобов`язання по договору, а саме - не перераховував позивачу орендну плату за користування державним нерухомим майном, що спричинило виникнення у нього перед позивачем заборгованості на загальну суму 9 168, 86 грн. Період виникнення заборгованості: з 16.01.2019 по 13.06.2019.

Матеріали справи не містять доказів оплати Орендарем, а також не містять доказів висловлення письмових заперечень щодо суми заборгованості.

Таким чином заборгованість Орендаря по орендній платі за період з 16.01.2019 по 13.06.2019 становить 9168,86 грн.

Несплата відповідачем орендної плати у строки обумовлені договором слугувала підставою нарахування позивачем 795,18 грн. - пені, 67,60 грн. - 3% річних, 67,71 грн. - інфляційних втрат, за загальний період з 16.01.2019 по 19.07.2019, та звернення з даним позовом до суду.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

З моменту укладення сторонами Договору № 1846-НМ від 02.10.2017 між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору про оренду майна а, відтак, правовідносини, які виникли у зв`язку з його виконанням регулюються положеннями глави 58 ЦК України, глави 30 ГК України.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст.286 ГК України).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Доводи позивача щодо наявності основної заборгованості відповідача у розмірі 9168,86 грн. підтверджуються письмовими доказами наявними у матеріалах справи.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам відповідач не подав до суду будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі майна в оренду відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за орендоване майно.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9168,86 грн. - основної заборгованості є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів, позивачем заявлено до стягнення 795,18 грн. - пені, 67,60 грн. - 3% річних та 67,71 грн. - інфляційних втрат.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, перерахований судом в межах вказаного позивачем періоду, становить 793,23 грн. - пені, 67,43 - 3% річних та 42,85 грн. - інфляційних втрат, вимога позивача про стягнення з відповідача 795,18 грн. - пені, 67,60 грн. - 3% річних та 67,71 грн. - інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі розрахованому судом.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Міговка Володимира Йосиповича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Укрриба" (вул. Тургенєвська, 82-А, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 25592421) 9168,86 грн. - основного боргу, 793,23 грн. - пені, 67,43 - 3% річних, 42,85 грн. - індексу інфляції та 1915,87 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. У позові в частині стягнення 1,95 грн. - пені, 0,17 грн. - 3% річних та 24,86 грн. - індексу інфляції відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України)

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України). До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 16 вересня 2019 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Тургенєвська, 82-А, м. Київ, 04053)

3 - відповідачу (вул. Садовського, 21, м. Вінниця, 21000)

4 - третій особі (вул. Гоголя, 10 м. Вінниця, 21018)