Рішення № 84256608, 12.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2019Справа № 910/8121/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" до товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" про стягнення 1 432 404,33 грн.,

за участі представників:

позивача: Онопрієнка О.П. за довіреністю від 10 січня 2019 року № 1;

відповідача: Проценка Р.В. за ордером від 25 липня 2019 року серії КВ № 402634,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" (далі - ТОВ "УБМ-ГРУП") звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору № 38/17, укладеного 21 вересня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" (далі - ТОВ "КЖБК БМУ-1") та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія У.Б.К." (правонаступником якого є позивач), останнє протягом листопада 2017 року - лютого 2019 року надало відповідачу передбачені цією угодою послуги по виконанню будівельно-монтажних робіт на загальну суму 3 729 274,80 грн. Оскільки ТОВ "КЖБК БМУ-1" взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання по оплаті вартості цих робіт виконало лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 1 121 857,35 грн., останній, посилаючись на статті 509, 525-527, 610, 625, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 158 537,12 грн. пені, 112 185,74 грн. штрафу, 13 329,25 грн. трьох процентів річних та 26 494,87 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

1 липня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 24 червня 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 липня 2019 року позовну заяву ТОВ "УБМ-ГРУП" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8121/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 25 липня 2019 року.

У судовому засіданні 25 липня 2019 року оголошувалася перерва до 8 серпня 2019 року.

31 липня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли письмові пояснення відповідача від 29 липня 2019 року № 29/07/19-2, в яких ТОВ "КЖБК БМУ-1" зазначило про необґрунтованість даного позову у зв`язку з недодержанням позивачем досудового порядку вирішення цього спору. Також відповідач вказав на неправомірність нарахування заявленої ТОВ "УБМ-ГРУП" до стягнення суми штрафу разом із сумою пені у зв`язку із законодавчою забороною притягнення особи до подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення. Крім того, ТОВ "КЖБК БМУ-1" зазначило про те, що позивачем, на думку відповідача, при поданні позовної заяви не було дотримано вимог статті 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою суду від 8 серпня 2019 року підготовче судове засідання відкладено на 29 серпня 2019 року.

У судовому засіданні 29 серпня 2019 року за письмовою згодою всіх учасників справи її розгляд по суті було розпочато у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, а в судовому засіданні оголошено перерву до 12 вересня 2019 року.

У судовому засіданні 12 вересня 2019 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог ТОВ "УБМ-ГРУП" заперечив у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2017 року між ТОВ "КЖБК БМУ-1" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія У.Б.К." (правонаступником якого є позивач) було укладено договір № 38/17, за умовами якого останнє зобов`язалося надати відповідачу послуги по виконанню будівельно-монтажних робіт баштовими кранами модифікації КБ-674 на будівельному об`єкті: "Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торгівельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва (житловий будинок № 20)", а відповідач, у свою чергу, - організувати надання вказаних послуг та здійснити оплату їх вартості.

Вказана угода підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 2.9 цього договору замовник зобов`язаний щомісячно підписувати документи за виконані роботи та проводити оплату їх вартості у терміни, вказані в розділі 5 даного договору.

У пункті 4.1 зазначеного правочину його сторонами було погоджено договірні ціни, за якими замовник зобов`язався проводити оплату наданих позивачем послуг.

Також сторони домовились, що при зміні складових вартості послуг (тариф на автотранспорт, заробітна плата задіяних працівників та ін.) вартість переглядається, уточнюється та відповідно погоджується сторонами безпосередньо перед початком надання послуг (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 цієї угоди виконавець щомісячно до 20-го числа звітного місяця надає замовнику довідки про виконані монтажні роботи та витрати (форми № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) або акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), оформлені за договірними цінами згідно з пунктом 4.1 даного договору.

Виконавець щомісячно не пізніше 25-го числа звітного місяця надає замовнику довідки про виконані роботи з експлуатації крану та витрати (форми № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) або акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), оформлені за договірними цінами згідно з пунктом 4.1 даного договору.

Згідно з пунктом 5.2 зазначеної угоди замовник підписує довідки та акти протягом 5-ти днів з дня отримання та повертає їх виконавцю. При наявності зауважень, замовник у п`ятиденний термін повертає виконавцю довідки та акти разом зі своїми письмовими зауваженнями для виправлення, виконавець коригує довідки й акти або обґрунтовує перед замовником свій варіант оформлення протягом двох робочих днів.

Якщо замовник не повернув виконавцю довідки та акти у п`ятиденний термін та не надав жодних письмових зауважень щодо отриманих довідок та актів, виконані роботи (надані послуги) вважаються такими, що виконані належним чином та прийняті замовником, у зв`язку з чим підлягають оплаті відповідно до пункту 5.3 договору.

Пунктом 5.3 цього договору встановлено, що замовник щомісячно у термін до 10-го числа проводить оплату наданих виконавцем послуг за попередній місяць.

Умовами пунктів 7.1-7.3 договору передбачено, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє протягом одного року з дати його укладення, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за даним договором. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору жодна сторона письмово не заявила про свій намір припинити дію договору, останній автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах з наступною автоматичною пролонгацією.

З матеріалів справи вбачається, що 30 листопада 2017 року та 25 вересня 2018 року між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія У.Б.К." було укладено додаткові угоди відповідно № 1 та № 2 до вищевказаного договору, згідно яких у зв`язку з правонаступництвом позивача усіх прав та обов`язків сторони цього правочину - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія У.Б.К.", у договорі від 21 вересня 2017 року № 38/17 назву виконавця було замінено на позивача - ТОВ "УБМ-ГРУП", а також внесено зміни до пункту 4.1 наведеного договору щодо розміру договірних цін, за якими замовник здійснює оплату наданих виконавцем послуг.

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 21 вересня 2017 року № 38/17 позивач протягом листопада 2017 року - лютого 2019 року надав відповідачу обумовлені в даній угоді послуги по виконанню будівельно-монтажних робіт на загальну суму 3 729 274,80 грн., що підтверджується наданими ТОВ "УБМ-ГРУП" актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими відбитками печаток наведених юридичних осіб.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором від 21 вересня 2017 року № 38/17 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що сума вищенаведеної заборгованості ТОВ "КЖБК БМУ-1" у загальному розмірі 3 729 274,80 грн. була сплачена відповідачем лише частково. Так, з метою погашення вказаного боргу відповідач сплатив позивачу 2 570 124,68 грн., зокрема, перерахувавши виконавцю 20 грудня 2017 року - 413 243,42 грн., 15 січня 2018 року - 16 275,40 грн., 10 січня 2018 року - 200 000,00 грн., 8 лютого 2018 року - 170 981,71 грн., 13 березня 2018 року - 182 381,76 грн., 20 квітня 2018 року - 187 780,03 грн., 7 травня 2018 року - 188 079,41 грн., 13 червня 2018 року - 193 178,30 грн., 15 серпня 2018 року - 234 675,14 грн., 11 липня 2018 року - 179 380,87 грн., 21 вересня 2018 року - 224 674,56 грн., 24 жовтня 2018 року - 229 474,08 грн., 8 лютого 2019 року - 100 000,00 грн., 15 квітня 2019 року - 50 000,00 грн.

Крім того, згідно підписаних між сторонами протоколів зарахування зустрічних вимог від 30 листопада 2017 року № 3011-38/17, від 31 грудня 2017 року № 3112-38/17, від 31 січня 2018 року № 3101-38/17, від 28 лютого 2018 року № 2802-38/17, від 31 березня 2018 року № 3103-38/17, від 30 квітня 2018 року № 3004-38/17, від 31 травня 2018 року № 3105-38/17, від 30 червня 2018 року № 3006-38/17, від 31 липня 2018 року № 3107-38/17, від 31 серпня 2018 року № 3108-38/17, від 30 вересня 2018 року № 3009-38/17, від 31 жовтня 2018 року № 3110-38/17, від 30 листопада 2018 року № 3011-38/17, від 31 грудня 2018 року № 3112-38/17, від 31 січня 2019 року № 3101-38/17 та від 28 лютого 2019 року № 2802-38/17 зобов`язання відповідача по сплаті позивачу суми заборгованості за вищенаведеним договором у загальній сумі 37 292,77 грн. були припинені зарахуванням.

Проте судом встановлено, що відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов`язання по оплаті наданих йому послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт у повному обсязі не виконав, заборгувавши таким чином ТОВ "УБМ-ГРУП" 1 121 857,35 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 статті 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У той же час посилання відповідача на необґрунтованість даного позову у зв`язку з недодержанням позивачем досудового порядку вирішення цього спору не беруться судом до уваги з огляду на таке.

За умовами пунктів 6.1, 6.2 договору від 21 вересня 2017 року № 38/17 сторони зобов`язуються докласти максимальних зусиль для вирішення будь-якої суперечки щодо даного договору шляхом переговорів. Якщо суперечка не буде врегульована між сторонами шляхом переговорів, вирішення її передається на розгляд до господарського суду.

Зі змісту наведених договірних положень вбачається, що сторонами цього правочину не було встановлено імперативних вимог щодо врегулювання спорів, що виникають між ними, шляхом переговорів, а реалізація права на звернення до суду з відповідним позовом згідно зазначених пунктів не перебуває в прямій залежності від вчинення дій, направлених на досудове врегулювання спору.

Крім того, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується.

Частина 4 статті 13 Конституції України встановлює обов`язок держави забезпечити захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. До таких суб`єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб`єкти господарських відносин.

Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Крім того, згідно позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, випливає, що кожен із суб`єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб`єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб`єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як й інші положення Конституції України, не містить застережень щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного, положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Згідно частин 1, 2 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зважаючи на наведені законодавчі положення, суд дійшов висновку про те, що звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 21 вересня 2017 року № 38/17 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг є правом позивача, яке не може бути обмежене з огляду на положення пунктів 6.1, 6.2 цього договору.

Твердження відповідача про невідповідність поданої ТОВ "УБМ-ГРУП" позовної заяви вимогам статті 162 ГПК України також оцінюється судом критично, оскільки таке твердження належним чином не аргументовано та не підтверджено належними доказами, тоді як ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 2 липня 2019 року було встановлено, що подані позивачем матеріали позовної заяви, з урахуванням наданих останнім документів для усунення недоліків цієї позовної заяви, відповідають вимогам статей 162, 164 ГПК України та є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі. Водночас після відкриття провадження у справі судом також не було встановлено обставин подання позивачем позовної заяви без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором від 21 вересня 2017 року № 38/17, яка складає 1 121 857,35 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до ТОВ "КЖБК БМУ-1" про стягнення вказаної суми основного боргу.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт, позивач також просив суд стягнути з ТОВ "КЖБК БМУ-1" три проценти річних у розмірі 13 329,25 грн., нараховані у період з 11 листопада 2018 року до 10 червня 2019 року на відповідні суми основного боргу, з урахуванням здійснених відповідачем часткових погашень цієї заборгованості, а також 26 494,87 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зазначені суми боргу протягом листопада 2018 року - червня 2019 року згідно наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені ТОВ "УБМ-ГРУП" до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 21 вересня 2017 року № 38/17, позивач просив суд стягнути з ТОВ "КЖБК БМУ-1" 158 537,12 грн. пені, нарахованої у період з 11 листопада 2018 року по 10 червня 2019 року, з яких: 6 978,12 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 235 834,63 грн. у період з 11 листопада 2018 року по 10 грудня 2018 року; 12 953,40 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 423 655,05 грн. у період з 11 грудня 2018 року по 10 січня 2019 року; 18 207,23 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 595 487,37 грн. у період з 11 січня 2019 року по 10 лютого 2019 року; 18 239,85 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 660 470,87 грн. у період з 11 лютого 2019 року по 10 березня 2019 року; 41 608,96 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 1 171 857,35 грн. у період з 11 березня 2019 року по 15 квітня 2019 року; 11 064,89 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 1 121 857,35 грн. у період з 16 квітня 2019 року по 25 квітня 2019 року; 49 484,67 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 1 121 857,35 грн. у період з 26 квітня 2019 року по 10 червня 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати за договором, виконавець має право нарахувати замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Оскільки заявлений ТОВ "УБМ-ГРУП" до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг з виконання будівельно-монтажних робіт, останній просив суд стягнути з ТОВ "КЖБК БМУ-1" штраф у розмірі 112 185,74 грн.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 6.7 договору сторони також погодили, що при стягненні із замовника заборгованості в судовому порядку, замовнику додатково до суми заборгованості та пені нараховується штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості, яка існувала у замовника перед виконавцем на дату подання позовної заяви до суду.

Як було зазначено вище, відповідач у своїх письмових поясненнях вказував на неправомірність нарахування заявленої ТОВ "УБМ-ГРУП" до стягнення суми штрафу в зв`язку із законодавчою забороною притягнення особи до цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення.

Проте наведені твердження не беруться судом до уваги з огляду на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 серпня 2019 року в справі № 910/11944/18.

Оскільки заявлений ТОВ "УБМ-ГРУП" до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в розмірі 112 185,74 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин позов ТОВ "УБМ-ГРУП" підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" (02081, місто Київ, Дніпровська набережна, будинок 19-А; ідентифікаційний номер 38012908) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-ГРУП" (04209, місто Київ, вулиця Лебединська, будинок 2, літера А; ідентифікаційний номер 39907319) 1 121 857 (один мільйон сто двадцять одну тисячу вісімсот п`ятдесят сім) грн. 35 коп. основного боргу, 158 537 (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять сім) грн. 12 коп. пені, 112 185 (сто дванадцять тисяч сто вісімдесят п`ять) грн. 74 коп. штрафу, 13 329 (тринадцять тисяч триста двадцять дев`ять) грн. 25 коп. трьох процентів річних, 26 494 (двадцять шість тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 87 коп. інфляційних втрат, а також 21 486 (двадцять одну тисячу чотириста вісімдесят шість) грн. 07 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16 вересня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко