Ухвала суду № 84256490, 12.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/48/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.09.2019 Справа № 905/3777/14

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві судового засідання Махно О.О., розглянувши скаргу вих. №104.20-12/1/4988/67200/2019-04/Вих. від 12.08.2019 Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Донецьке обласне управління АТ “Ощадбанк” на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі № 905/3777/14

за позовом Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Територіального відокремленого без балансового відділення (ТВБВ) №10004/0271 філії Донецьке обласне управління АТ “Ощадбанк”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Донремпуть”

про стягнення суми

за участю Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

За участю уповноважених представників:

від позивача (стягувача): не з`явився;

від відповідача (боржника): не з`явився;

від органу виконання: не з`явився;

вільний слухач: ОСОБА_1 С.О.

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі філії – Донецьке обласне управління АТ “Ощадбанк” зі скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області при виконанні рішення Господарського суду Запорізької області від 0605.2015 у справі №905/3777/14 згідно наказу від 19.05.2015 у справі №905/3777/14 про примусове стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Донремпуть” на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Територіального відокремленого без балансового відділення (ТВБВ) №10004/0271 філії Донецьке обласне управління АТ “Ощадбанк”.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду скаргу передано на розгляд судді Хуторному В.М.

Враховуючи звільнення з посади судді-доповідача у справі ОСОБА_2 , розпорядженням керівника апарату суду від 28.08.2019 №П-437/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з Витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2019 скаргу передано судді Науменку А.О.

Відповідно до п. 9 ч. 1 розділу ХІ “Перехідних положень” Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи вищевикладене, суд визначив, що скаргу слід розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017).

Ухвалою суду від 02.09.2019 прийнято скаргу до розгляду, призначено судове засідання на 12.09.2019 о 11 год. 30 хв.

Скаргу мотивовано такими обставинами. 02.08.2019 року представником АТ «Ощадбанк» було направлено лист з проханням вжити заходи щодо стягнення заборгованості з ТОВ «ВФ Донремпуть» відповідно до вимог ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження». 08.08.2019 року на адресу АТ «Ощадбанк» надійшла відповідь на запит, відповідно до якої стягувачу було відмовлено у проведенні виконавчих дій, передбачених ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження». Дані дії відділу примусового виконання управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області позивач вважає незаконними та протиправними. Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 27.04.2016 року по справі №6-103цс16, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення: наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем. Статтею 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зупинено дію ст. 41, 43-47 Закону України «Про іпотеку». Згідно ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зупинено дію саме ст. 41 Закону України «Про іпотеку». У вказаному законодавчому акті жодним чином не йдеться про зупинення дії положення ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі щодо реалізації іпотечного майна на загальних засадах. Просить визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо невжиття заходів в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Донремпуть” (код ЄДРПОУ 21951449), саме приміщення офісу загальною площею 442,4 кв.м, розташоване за адресою Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, в межах зведеного виконавчого провадження № 57765385, до складу якого входить виконавче провадження № 49049691 з примусового виконання наказу № 905/3777/14, виданого Господарським судом Запорізької області 19.05.2015 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича – фірма “Донремпуть” на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі ТВБВ №10004/0271 філії Донецького обласного управління АТ “Ощадбанк” заборгованостi по кредиту у розмірі 1218615 грн 93 коп., поточної заборгованості за відсотками у розмірі 24039 (двадцять чотири тисячі тридцять дев`ять) грн 16 коп., простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 49756 (сорок дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн 14 коп., заборгованості за комісійними доходами за супроводження кредиту у розмірі 195 (сто дев`яносто п`ять) грн, пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 99966 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн 26 коп., пені за несвоєчасну сплату в строк процентів у розмірі 3941 (три тисячі дев`ятсот сорок одна) грн 49 коп. та судовий збір у розмірі 34592 (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дві) грн 65 коп.; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області вжити невідкладні заходи відповідно до ст. 61 Закону України “Про виконавче провадження” в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна ТОВ “Виробнича фірма “Донремпуть”, а саме: приміщення офісу загальною площею 442,4 кв.м, розташованого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд, 2, яке є у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Донремпуть” відповідно до свідоцтва про право власності САВ НОМЕР_1 від 01.06.2010 року, видане Виконавчим комітетом Краматорської міської Ради на підставі рішення виконкому Краматорської міської Ради та зареєстровано в Краматорському міському бюро технічної інвентаризації 23 червня 2010 року в реєстровій книзі № 3 за реєстровим номером 495-Н/Ф.

Статтею 341 ГПК України врегульовано строки для звернення із скаргою. Так, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. АТ «Ощадбанк» отримано відповідь на запит 08.08.2019 року, відповідно до якої стягувачу було відмовлено у проведенні виконавчих дій, передбачених ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження». З урахуванням вихідного дня – 18.08.19, заявником своєчасно в десятиденний строк – 19.08.19, направлено поштою суду дану скаргу.

11.09.2019 до канцелярії суду від Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшов відзив на скаргу, який обґрунтовано таким. Згідно ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичиої операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення па такі об`єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки па прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Місто Краматорськ Донецької області входить до означеного Переліку. Враховуючи вищевикладене, існує встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на зазначене майно. Просить відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» в частині визнання неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; в частині зобов`язання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна, а саме: приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_1 і Ванцетті, АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 5741907), належне боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» (код ЄДРПОУ 21951449) розглянути на розсуд суду. Розглянути справу без участі представника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. В судовому засіданні 12.09.2019 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

На початку судового засідання суд перевірив повноваження присутніх представників сторін. Уповноважений представник позивача в судове засідання не з`явився. ОСОБА_3 , яка визначена представляти АТ “Ощадбанк” згідно довіреності від 26.06.2019 не є адвокатом, а отже, згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України не може здійснювати представництво позивача у даній справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що скарга позивача підлягає задоволенню виходячи з такого.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.05.2015 позовні вимоги ПуАТ “Державний ощадний банк України” в особі ТВБВ №10004/0271 філії Донецьке обласне управління АТ “Ощадбанк”, з урахуванням заяви від 06.05.2015 про їх зменшення задоволено частково, провадження по справі № 905/3777/14 в частині стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 287115,58 грн, в частині стягнення поточної заборгованості за відсотками у розмірі 6653,01 грн та в частині стягнення простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 39350,16 грн припинено. Решту позовних вимог задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича - фірма “Донремпуть” (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Сакко і Ванцеті, буд. 2, код ЄДР 21951449) на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі ТВБВ №10004/0271 філії Донецьке обласне управління АТ “Ощадбанк” (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Рози Люксембург, буд. 54, код ЄДР 09334702) заборгованість по кредиту у розмірі 1218615 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч шістсот п`ятнадцять) грн. 93 коп., поточну заборгованість за відсотками у розмірі 24039 (двадцять чотири тисячі тридцять дев`ять) грн. 16 коп., прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 49756 (сорок дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн. 14 коп., заборгованість за комісійними доходами за супроводження кредиту у розмірі 195 (сто дев`яносто п`ять) грн., пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 99966 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн. 26 коп., пеню за несвоєчасну сплату в строк процентів у розмірі 3941 (три тисячі дев`ятсот сорок одна) грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 34592 (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дві) грн. 65 коп. 19.05.2015 на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2015 по справі № 905/3777/14 видано наказ № 905/3777/14.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2015 виправлено помилку, допущену при оформленні наказу господарського суду Запорізької області № 905/3777/14 від 19.05.2015, зазначено, що з відповідача ТОВ “Виробнича фірма “Донремпуть” на користь позивача ПуАТ “Державний ощадний банк України” в особі ТВБВ №10004/0271 філії Донецьке обласне управління АТ “Ощадбанк” стягується 1218651,93 грн основного боргу, виклавши наказ в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Донремпуть” (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Сакко і Ванцеті, буд. 2, код ЄДР 21951449) на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі ТВБВ №10004/0271 філії Донецьке обласне управління АТ “Ощадбанк” (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Рози Люксембург, буд. 54, код ЄДР 09334702) заборгованість по кредиту у розмірі 1218651 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн. 93 коп., поточну заборгованість за відсотками у розмірі 24039 (двадцять чотири тисячі тридцять дев`ять) грн. 16 коп., прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 49756 (сорок дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн. 14 коп., заборгованість за комісійними доходами за супроводження кредиту у розмірі 195 (сто дев`яносто п`ять) грн., пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 99966 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн. 26 коп., пеню за несвоєчасну сплату в строк процентів у розмірі 3941 (три тисячі дев`ятсот сорок одна) грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 34592 (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дві) грн. 65 коп.".

16.10.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49049691.

21.11.2018 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції було винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження.

22.11.2018 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції було винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження.

22.11.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 490496941 на підставі наказу №905/3777/14 від 19.05.2015 року, виданий Господарським судом Запорізької області про стягнення з ТОВ «Виробнича фірма «Донремпуть» на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у розмірі 12189615,93 грн.; поточну заборгованість за відсотками у розмірі 24039 грн. 16 коп., прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 49756,14 грн., заборгованість за комісійними доходами за супроводження кредиту у розмірі 195 грн., пеню за прострочену сплату кредиту у розмірі 99966 грн. 26 коп.; пеню за несвоєчасну сплату в строк процентів у розмірі 3941,49 грн. та судовий збір у розмірі 34592,65 грн. Того ж дня, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 55072908.

Таким чином, виконавче провадження відбувається на підставі наказів Господарського суду Запорізької області та Господарського суду Донецької області, відповідно вказана скарга підвідомча господарському суду.

02.08.2019 року представником АТ «Ощадбанк» було направлено лист з проханням вжити заходи щодо стягнення заборгованості з ТОВ «ВФ Донремпуть» відповідно до вимог ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».

08.08.2019 року на адресу АТ «Ощадбанк» надійшла відповідь на запит, відповідно до якої стягувачу було відмовлено у проведенні виконавчих дій, передбачених ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно пунктів 6-7 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон про виконавче провадження) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 5 статті 48 Закону про виконавче провадження у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також: на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону про виконавче провадження звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Статтею 61 Закону про виконавче провадження встановлено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Згідно ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 48 Закону про виконавче провадження визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Статтею 52 даного Закону визначено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи – підприємця. Так, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 5 даної статті, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 51 Закону про виконавче провадження, відповідно до частини 7 якої примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» та частиною 7 статті 51 Закону про виконавче провадження спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України «Про іпотеку»).

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону № про виконавче провадження, а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».

У даному випадку державним виконавцем вчинялися дії з виконання судових рішень про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь іпотекодержателя, а не з виконання судових рішень чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі частини 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку».

У разі коли державний виконавець вчиняє дії на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень слід виходити із загальних норм Закону про виконавче провадження.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду № 908/1245/15-г від 03.03.18, в постанові Верховного Суду № 156/300/15-ц від 05.06.19

Як вбачається з матеріалів справи, реалізація арештованого майна, яке розташоване на території, на якій здійснювалася антитерористична операція, проводиться не за рішенням суду чи виконавчим написом нотаріуса, а в межах здійснення виконавчого провадження, згідно з Законом про виконавче провадження, оскільки за рішенням суду у справі № 905/3777/14 вирішено стягнути з відповідача (боржника) грошові кошти. Докази того, що боржник запропонував для реалізації інше майно (окрім спірного), матеріали справи не містять. Більше того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» зверталось до відділу та до стягувача Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії -Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» з проханням реалізувати нерухоме майно, а саме: приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_1 Краматорськ АДРЕСА_3 Сакко і Ванцетті, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 5741907), належне боржнику, відповідно до листа від 19.07.19 № 19/01.

У зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 “Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини”).

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997р. (п. 40) по справі “Горнсбі проти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію”.

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” ч. 4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 “Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини”).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі “Півень проти України” суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Європейський суд наголосив, що “відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"”. Європейський суд також зазначив, що “адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.”

Посилання відповідача у справі на Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” є безпідставними та необґрунтованими, оскільки даними нормативними актами не визначено, що обставини проведення антитерористичної операції виключають здійснення виконавчих дій за наказом господарського суду, зокрема, в м. Краматорськ.

Відповідних змін (щодо неможливості не проведення виконавчих дій державною виконавчою службою внаслідок проведення антитерористичної операції) до Закону Про виконавче провадження не внесено. Враховуючи наведені вище приписи законодавства, господарський суд приходить до висновку про неправомірність бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо невжиття заходів в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Донремпуть” (код ЄДР 21951449), саме приміщення офісу загальною площею 442,4 кв.м, розташоване за адресою Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, в межах зведеного виконавчого провадження № 57765385, до складу якого входить виконавче провадження № 49049691 з примусового виконання наказу № 905/3777/14.

Згідно зі статтею 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення скарги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу вих. №104.20-12/1/4988/67200/2019-04/Вих. від 12.08.2019 Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Донецьке обласне управління АТ “Ощадбанк” на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області задовольнити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо невжиття заходів в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Донремпуть” (код ЄДР 21951449), саме приміщення офісу загальною площею 442,4 кв.м, розташоване за адресою Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, в межах зведеного виконавчого провадження № 57765385, до складу якого входить виконавче провадження № 49049691 з примусового виконання наказу № 905/3777/14, виданого Господарським судом Запорізької області 19.05.2015 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича – фірма “Донремпуть” (код ЄДР 21951449) на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі ТВБВ №10004/0271 філії Донецького обласного управління АТ “Ощадбанк” (код ЄДР 09334702) заборгованостi по кредиту у розмірі 1218651 (один мільйон двісті вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят один) грн 93 коп., поточної заборгованості за відсотками у розмірі 24039 (двадцять чотири тисячі тридцять дев`ять) грн 16 коп., простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 49756 (сорок дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн 14 коп., заборгованості за комісійними доходами за супроводження кредиту у розмірі 195 (сто дев`яносто п`ять) грн, пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 99966 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн 26 коп., пені за несвоєчасну сплату в строк процентів у розмірі 3941 (три тисячі дев`ятсот сорок одна) грн 49 коп. та судовий збір у розмірі 34592 (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дві) грн 65 коп.

3. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області вжити невідкладні заходи відповідно до ст. 61 Закону України “Про виконавче провадження” в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна ТОВ “Виробнича фірма “Донремпуть”, а саме: приміщення офісу загальною площею 442,4 кв.м, розташованого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд, 2, яке є у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Донремпуть” відповідно до свідоцтва про право власності САВ НОМЕР_2 725531 від 01.06.2010 року, видане Виконавчим комітетом Краматорської міської Ради на підставі рішення виконкому Краматорської міської Ради та зареєстровано в Краматорському міському бюро технічної інвентаризації 23 червня 2010 року в реєстровій книзі № 3 за реєстровим номером 495-Н/Ф.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області в порядку передбаченому ст.ст. 254-257 ГПК України.

Копію даної ухвали надіслати учасникам судового розгляду.

Повний текст ухвали складено 16.09.19.

Суддя А.О. Науменко