Рішення № 84255921, 11.09.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1722/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Новомиргородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (26000, м. Новомиргород, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ - 34505215)провизнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Новомиргородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Сопільняк О.В. від 26.06.2019 року ВП №58765288 про накладення штрафу у подвійному розмірі 3400,00 грн. на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що державним виконавцем Новомиргородського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Сопільняк О.В. відкрито виконавче провадження №58765288 постановою від 02.04.2019 року.

20.05.2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання виконавчого листа №395/1523/18 у розмірі 1700 грн. Постанова обґрунтована тим, що згідно пояснень стягувача ОСОБА_2 та боржника ОСОБА_1 , боржником рішення суду №395/1523/18 від 14.03.2019 року не виконується, оскільки дитина відмовляється від побачення з батьком.

26.06.2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі 3400 грн. Постанова має аналогічне обґрунтовання, як і постанові від 20.05.2019 року.

Позивачка вважає оскаржувану постанову державного виконавця про накладення штрафу протиправною, незаконною, відповідно такою, що підлягає скасуванню, оскільки не чинила жодних перешкод у спілкуванні стягувача із сином.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав викладених в ньому. Крім того зазначав, що оскільки постанова державного виконавця про накладення на ОСОБА_1 штрафу за повторне невиконання рішення суду, прийнята у відповідності до законодавства.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 року відкрите спрощене позовне провадження у справі з повідомлення (викликом) сторін та проведення судового засідання 20.08.2019 року о15 год. 30 хвилин.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року клопотання представника Новомиргородського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області - задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

В судовому засіданні оголошено перерву до 14:00 год. 29.08.2019 року. Судові засідання проводити за участю сторін в режимі відеоконференції доручивши їх проведення Новомиргородському районному суду Кіровоградської області (26000, м.Новомиргород, вул. Соборності 157).

Враховуючи, заявлені в судовому засіданні клопотання учасників справи про подальший розгляд справи у письмовому провадженні, суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

На виконанні у Новомиргородському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області перебуває виконавче провадження №58765288, відкрите 02.04.2019 року на підставі виконанню виконавчого листа №395/1523/18, виданого Новомиргородський райсудом 14.03.2019 року.

Суд зобов`язав ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановив порядок спілкування ОСОБА_2 з його сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом визначення і способу участі батька з вихованні дитини, а саме:

- систематичні побачення, батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 кожної п`ятниці з 18.00 години до 12.00 години неділі поточного тижня (42 години), без присутності матері, з можливістю відвідування громадських місць1 відпочинку, у тому числі за межами Новомиргородського району Кіровоградської області.

02.04.2019 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчий збір у розмірі 8346 гри», яку направлено сторонам у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

02.04.2019 року боржнику направлено лист-зобов`язання, яким зобов`язано ОСОБА_1 виконати виконавчий лист №395/1523/18, виданого Новомиргородський райсудом 14.03.2019 року та невідкладно повідомити Новомиргородський РВ ДВС письмово про його виконання (а.с.136).

20.05.2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання виконавчого листа №395/1523/18 у розмірі 1700 грн. В постанові зазначено, що згідно пояснень стягувача ОСОБА_2 та боржника ОСОБА_1 , боржником рішення суду від 14.03.2019 року не виконується, дитина відмовляється від побачення з батьком (а.с.59).

26.06.2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі 3400 грн. за невиконання виконавчого листа №395/1523/18, оскільки відповідно до первинних пояснень ОСОБА_2 та боржника ОСОБА_1 , боржником рішення суду від 14.03.2019 року, дитина відмовляється від побачення з батьком (а.с.78).

Незгода із прийнятою відповідачем постановою обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII).

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1, 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З системного аналізу викладених правових норм статей 63, 75 Закону №1404-VIII вбачається, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Державний виконавець зобов`язаний перед застосуванням штрафних санкцій встановити, зокрема, наявність або відсутність поважності причин невиконання рішення і обов`язку виконати певні дії лише боржником.

Згідно із Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" (далі - Закон № 2475-VIII), що набрав чинності 28 серпня 2018 року, Закон України "Про виконавче провадження" доповнено статтею 64-1.

Так, зазначена стаття визначає порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Зокрема, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Суд зазначає, що рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для застосування примусових заходів до боржника, на якого рішенням суду покладено обов`язок забезпечити побачення стягувача з дітьми, державний виконавець повинен здійснити перевірку виконання боржником цього рішення в порядку, що визначений таким рішенням.

Аналогічні вимоги щодо виконання рішень немайнового характеру визначені у розділі IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція №512/5).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що підставою для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 26.06.2019 року, повинен передувати відповідно до Закону №1404-VIII та Інструкція №512/5 - акт державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державний виконавець Сопільняк О.В. склала акт від 26.06.2019 року, в якому повинна була відобразити перевірку виконання боржником рішення у час та місці побачення, визначених рішенням (а.с.174).

Проте, суд критично оцінює зазначений державним виконавцем акт б/н. Так, складний одноособово державним виконавцем та не за місцем перевірки виконання рішення, а на робочому місці. Поряд з тим, графи «за участю понятих», «присутні», «інші особи, що були залучені до проведення виконавчих дій» не заповнено. В даному акті зазначено, що встановлено відповідно до пояснень стягувача і боржника рішення не виконано, дитина відмовляється від побачень з батьком.

В судовому засіданні представник відповідача - Начальник Новомиргородський РВ ДВС Чупик В.В. зазначив, що зазначений акт складено відповідно до чинних вимог і без порушень.

Однак, відповідно до п.8 Інструкції №512/5, яка розроблена для застосування у своїй роботі державними виконавцями та їх керівниками визначено наступне.

Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.

У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).

Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.

До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Між тим, в супереч визначеним вимогам Актом від 26.06.2019 року не зафіксована жодна дія державного виконавця та взагалі вихід за місцем проживання боржника та дитини, в час, встановлений для побачення стягувача з сином. Працівники інших державних органів та поняті не залучались. В акті відсутні навіть підписи самого стягувача та боржника.

Водночас, з оскаржуваної постанови вбачається, що підставою повторного накладення штрафу зазначено пояснення ОСОБА_2 та боржника ОСОБА_1 , боржником рішення суду від 14.03.2019 року. Будь-яких інших мотивів, відповідно до яких державний виконавець дійшов висновку про невиконання рішення боржника оскаржувана постанова не містить.

З огляду на вимоги щодо заповнення відповідних актів та мети, змісту оскаржуваної постанови, на переконання суду державний виконавець Сопільняк О.В. ніяких виконавчих дій не вчиняла, документи складені формально не дотримуючись вимог чинного законодавства.

Тому, факт невиконання рішення суду не задокументований державним виконавцем у спосіб, що визначений законом - шляхом складання акта про невиконання без поважних причин боржником рішення, як це визначено статтею 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", розділом IX Інструкції №512/5.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що державний виконавець вправі винести постанову про накладення штрафу виключно в разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як вбачається з винесених постанов про накладення штрафу від 20.05.2019 року та повторне накладення штрафу від 26.06.2019 року державним виконавцем Сопільняк О.В. зазначено, що саме дитина відмовляється від побачення з батьком.

Приписами статей 63, 75 Закону №1404-VIII вбачається, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Державний виконавець зобов`язаний перед застосуванням штрафних санкцій встановити, зокрема, наявність або відсутність поважності причин невиконання рішення і обов`язку виконати певні дії лише боржником.

Поважними в розумінні наведених норм Закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як встановлено судом з копій матеріалів виконавчого провадження №58765288, боржником ОСОБА_1 на ім`я державного виконавця надавалися письмові пояснення щодо відсутності можливості виконати рішення суду в частині систематичного побачення батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 , оскільки останній відмовляється від спілкування з батьком.

В судовому засіданні позивачка зазначила, що у визначений судом час та місце сина приводила, перешкод ОСОБА_2 брати участь у вихованні сина не створювала.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не мала можливості виконати рішення Новомиргородського районного суду через незалежні від її волі, об`єктивні та поважні причини. та не могла насильно, проти волі сина примусити його піти на побачення з батьком.

Отже, з огляду на дійсно встановленні обставини справи та норми які регулюють спірні правовідносини суд дійшов висновку, що у державного виконавця не було підстав, згідно зі ст.63,75 Закону України "Про виконавче провадження", для прийняття постанови від 26.06.2019 про накладення штрафу, а тому ця постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Як вже було зазначено вище, суд дійшов висновку, що постанова від 26.06.2019 року про накладення штрафу у подвійному розмірі 3400 грн. є протиправною. Зазначена постанова винесена на підставі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний.

Тому, суд крім іншого, для встановлення наявності чи відсутності саме повторного невиконання рішення досліджував первинну постанову про накладення штрафу від 20.05.2019 року, яка була підставою винесення оскаржуваної постанови.

Так судом встановлено, що державним виконавцем 20.05.2019 року здійснювався вихід за місцем проживання боржника та дитини, в час, встановлений для побачення стягувача. Проте, як вже зазначалось раніше побачення стягувача ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 не відбулось, оскільки останній відмовився спілкування з батьком та йти з ним.

За результатом виходу державним виконавцем складений акт державного виконавця від 20.05.2019, який аналогічно як і акт від 26.06.2019 року не складений відповідно до Інструкції №512/5. При цьому, будучи присутньою на місці державний виконавець не викликала свідків, понятих або орган опіки та піклування, та жодним чином не зафіксувала дані події та не відобразила у відповідному акті. При тому, що акт це той документ, що підтверджує певні встановлені державним виконавцем факти або події.

З огляду на вищевикладене, суд, вважає що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Сопільняк О.В. про накладення штрафу від 20.05.2019 року у розмірі 1700 грн.

Поряд з тим, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що боржником ОСОБА_1 здійснюється психологічний тиск на сина з метою, відмови останнього від спілкування з батьком ОСОБА_2 , оскільки у складених актах не відображено дані обставини та будь-якими належними доказами не підтвердженні.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що при винесені постанов від 20.05.2019 року та від 26.06.2019 року про накладення штрафів ВП№58765288 державний виконавець діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність оскаржуваних рішень, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій під час прийняття оскаржуваних позивачем рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачену суму судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. за подання адміністративного позову немайнового характеру за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 252, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Новомиргородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (26000, м. Новомиргород, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ - 34505215) - задовольнити .

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Новомиргородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Сопільняк О.В. від 20.05.2019 року ВП №58765288 про накладення штрафу у подвійному розмірі 1700,00 грн. на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Новомиргородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Сопільняк О.В. від 26.06.2019 року ВП №58765288 про накладення штрафу у подвійному розмірі 3400,00 грн. на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), за рахунок бюджетних асигнувань Новомиргородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (26000, м. Новомиргород, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ - 34505215).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук