Рішення № 84255909, 10.09.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2091/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Світловодського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (27502, м. Світловодськ, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ - 35037956)провизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправними дії Світловодського міськрайонного управління юстиції в Кіровоградській області щодо накладення арешту на нерухоме майно, а саме земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

- вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером обтяження 12991082 щодо накладення арешту на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протиправними діями відповідача накладено арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка не належить боржнику - ОСОБА_2 , а належить на праві власності - ОСОБА_1 .

Представник відповідача в судове засідання 04.09.2019 року не прибув, причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.39-42).

Відзиву на позовну заяву відповідачем також не надано, що відповідно до ч.4 ст.159 КАС України розцінюється судом як визнання позову.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.

Відповідно до усної ухвали занесеної до протоколу судового засідання від 04.09.2019 року подальший розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, судом встановлені відповідні обставини.

18.02.2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено Договір дарування земельної ділянки розміром 0,148522 га. за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області Соломоненком В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 491 (а.с.16).

14.06.2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, відповідно до якого, ОСОБА_4 набуто у власність житловий будинок, загальною площею 55,1 кв.м та земельну ділянку розміром 1485,22 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено державним нотаріусом Світловодської міської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Панченко Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2-987 (а.с.17).

07.11.2005 року ОСОБА_4 отримано Акт про право власності на земельну ділянку, яка розташована: АДРЕСА_1 , розміром 1485,22 кв.м. з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3510900000 :50 : 069 : 0001 (а.с.19).

15.11.2007 року рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області № 1827 «Про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 », було оформлено право власності ОСОБА_4 на житловий будинок, який ним було перебудовано та видано Свідоцтво про право власності (а.с.20).

09.06.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено Договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, відповідно до якого, ОСОБА_1 набуто у власність житловий будинок, загальною площею 81,0 кв.м. та земельну ділянку розміром 1485,22 кв.м., кадастровий номер 3510900000:50:069:0001, за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області Соломоненком В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1199 (а.с.21).

15.06.2009 року вказаний договір зареєстрований у Світловодському міжміському бюро технічної інвентаризації за номером 39-1 (а.с.22).

22.10.2010 року ОСОБА_1 поділено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на дві окремі ділянки з різним цільовими призначеннями, про що отримано Акти про право власності на земельні ділянки розміром 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3510900000:50:069:0049 та розміром 0,0485 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3510900000:50:069:0050 (а.с.23-24).

Відповідно до Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3509554332019 та НВ-3509554352019 від 31.07.2019 року, дані про земельні ділянки розташовані по АДРЕСА_1 , містяться в Реєстрі з 22.10.2010 року (а.с.25-30).

Реалізовуючи своє право на розпорядження майном шляхом вчинення правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, ОСОБА_1 від приватного нотаріуса дізнався, що на майно, яке належить йому на праві власності, а саме земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт.

Приватним нотаріусом сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 175743290 від 31.07.2019 року (а.с.14).

Відповідно до вищезазначеної інформаційної довідки, об`єктом обтяження є земельна ділянка, реєстраційний № 000000000017, від 28.08.1998 року за адресою: АДРЕСА_1 , а власником зазначено - ОСОБА_2 .

Арешт на майно накладено відділом державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції в Кіровоградській області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 13.09.2012 року.

31.07.2019 року позивачем до Світловодського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області додано заяву про зняття арешту з нерухомого майна, а саме земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та надано підтверджуючі документи, що власником арештованої земельної ділянки є не ОСОБА_2 , а позивач.

Розглянувши заяву позивача, відповідачем відмовлено у задоволенні клопотання щодо зняття арешту з майна та надано відповідь за № 16807 від 12.08.2019 року (а.с.15).

З наданої відповіді вбачається, що виконавче провадження у рамках якого було накладено арешт, закінчене, передане до архіву та знищене, а відновленню з електронних реєстрів неможливе, через відсутність відомостей в автоматизованій системі виконавчого провадження. Крім цього, не вказано виконавчого документа на підставі якого було відкрите виконавче провадження та накладено арешт.

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

У зв`язку з реформуванням системи органів примусового виконання та органів державної виконавчої служби, зміною підпорядкування та найменування відділів державної виконавчої служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 21.01.2015 року «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції», постанови Кабінету Міністрів України №99 від 11.02.2016 року «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги», наказів Міністерства юстиції України №569/5 від 01.03.2016 року «Про відділи державної виконавчої служби та відділи державної реєстрації актів цивільного стану», №571/5 від 01.03.2016 року "Про Типову структуру головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі», №1056/5 від 07.04.2016 року "Про затвердження Переліку районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділів державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі», правонаступником відділу державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції в Кіровоградській області є Світловодський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою та другою статті 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

На час накладення арешту на майно, діяло Положення про єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 №85/5.

Відповідно до п.2.1.2 цього Положення підставою для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є, зокрема, заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об`єкта нерухомого майна, що подається органами державної виконавчої служби у зв`язку з накладенням ними арешту на об`єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

При цьому, згідно з п.2.5 цього Положення відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об`єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року (надалі - Закон № 606-ХІV).

Відповідно до частин 1-3 статті 57 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону № 606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону № 606-ХІV. За її змістом, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Зі змісту наведеного вбачається дійсна мета застосування процедури арешту майна боржника для забезпечення реального виконання виконавчого документу. Тобто, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Таким чином, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.

Крім наведеного, суд доходить висновків, що відповідачем взагалі не вжито заходів для з`ясування власника майна, що в свою чергу призвело до накладення арешту на майно іншої особи.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року, передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.

Відповідачем не надано належних доказів правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно позивача попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього, а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про цей арешт перешкоджає позивачу вільно розпоряджатись належним йому майном.

За приписами ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обовязківб. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), п.п.28-36, Series А №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав та про причини не подання відзиву суд не повідомив, а тому у відповідності до приписів ч. 4 ст. 159 КАС України судом ці дії кваліфікуються як фактичне визнання позову.

Таким чином, враховуючи сукупність обставин та доказів, найбільш ефективним та швидким способом захисту прав позивача є виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису № 12991082 про арешт нерухомого майна, оскільки пунктом 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1844/5 від 14.12.2012, передбачене що у разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи вищезазначене у сукупності, в силу того, що належним чином документально підтвердженими є витрати позивача на сплату судового збору, суд доходить висновку, про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Світловодського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (27502, м.Світловодськ, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ - 35037956) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Світловодського міськрайонного управління юстиції в Кіровоградській області щодо накладення арешту на нерухоме майно, а саме земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером обтяження 12991082 щодо накладення арешту на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), за рахунок бюджетних асигнувань Світловодського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (27502, м. Світловодськ, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ - 35037956).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук