Ухвала суду № 84250107, 06.09.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2402/19

Провадження №1-кс/524/3683/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2019 слідчий суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Андрієць Д.Д., за участю секретаря Шило В.С., заявника - адвоката Мулявки С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці клопотання адвоката Мулявки Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про зняття арешту з майна в кримінальному провадженні №12019170220000220 від 02.04.2019,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мулявка С.О. звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука в інтересах ОСОБА_1 із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного на вантажний - спеціальний самоскид марки «FAW» моделі «СА3252» д.н.з. НОМЕР_1 , що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 , в якому на момент огляду було виявлено залишки піску.

Клопотання було мотивовано тим, що в провадженні Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження №12019170220000220 від 02.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. 02.04.2019 слідчим Картузовим І.А. було проведено огляд місця події, де здійснювалось навантаження піску ДП «Завод залізобетонних виробів» ТОВ «Дніпроенергобудпром» за межами населеного пункту с.Садки Кам`янопотоківської сільської ради, в ході якого вилучено належний ОСОБА_1 вантажний - спеціальний самоскид марки «FAW» моделі «СА3252» д.н.з. НОМЕР_1 в якому на момент огляду було виявлено залишки піску, маса якого не визначалась. Під час огляду представником ДП «Завод залізобетонних виробів» ТОВ «Дніпроенергобудпром» повідомлялось про те, що пісок належить на праві власності ДП «Завод залізобетонних виробів» ТОВ «Дніпроенергобудпром», а транспортний засіб використовується на підставі договору про надання транспортних послуг, укладеного між ДП «Завод залізобетонних виробів» ТОВ «Дніпроенергобудпром» та фоп ОСОБА_1 Вважає, що на даний час потреба в арешті майна відпала. Звертав увагу, що з моменту вилучення майна та накладення на нього арешту обставини, нібито вчиненого кримінального правопорушення взагалі не перевірялись органами досудового розслідування. На його думку, на даний час майно не відповідає критеріям, визначеним в ст.98КПК України.

В судовому засіданні адвокат Мулявка С.О. підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Інші учасники в судове засідання не з`явились.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

В ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що 16 травня 2019 року Полтавським апеляційним судом було постановлено ухвалу по справі №524/2402/19, якою задоволено апеляційну скаргу прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури Кравченка Я.Ю. та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: - Сідловий тягач - Е, марки «МАN» моделі « ТGА 18.390» жовтого кольору, разом з напівпричепом - самоскидом-Е, марки «ПП» моделі «WZМ 35АЕ» синього кольору, в даному напівпричепі, на момент огляду було виявлено пісок, маса якого не визначалась; - Вантажний - спеціальний самоскид марки «FAW» моделі «СА3252»; в даному самоскиді, на момент огляду було виявлено залишки піску, маса яких не визначалась; навантажувач фронтальний марки «SDLG L956FН», який відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини належить ТОВ «Рада Інвест»; на пісок, який знаходився у напівпричепі - самоскиді - Е, марки «ПП» моделі « WZM35AL» синього кольору, маса якого не визначалася та заборонено власникам транспортних засобів відчужувати, розпоряджатися, використовувати будь-яким чином вказане майно.

Ухвала була мотивована тим, що у кримінальному провадженні наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно являється тимчасово вилученим майном і в кримінальному провадженні має значення речових доказів, а також тим, що вищевказані автомобілі є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди, оскільки перевезення корисних копалин, а саме піску, неможливе без використання вищезгаданих транспортних засобів.

Слідчий суддя враховує те, що відповідно до ст.174 КПК України власник майна - ОСОБА_1 повинен довести відповідними доказами те, що на даний час потреба в арешті його майна відпала.

Разом із тим, слідчий суддя не може погодитись із доводами заявника про те, що в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України належний ОСОБА_1 транспортний засіб не є речовим доказом, оскільки він визнавався речовим доказом при кваліфікації кримінального правопорушення за ч.2 ст.240 КК України, так як зміна кваліфікації кримінального правопорушення в кримінальному провадженні №12019170220000220 від 02.04.2019 не призводить до втрати чинності постанови слідчого від 02.04.2019, якою вантажний - спеціальний самоскид марки «FAW» моделі «СА3252» д.н.з. НОМЕР_1 був визнаний речовим доказом.

В ст.41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 316, ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

В своєму рішенні від 23 січня 2014 року по справі «East/West Alliance Limited» проти України»(остаточне 02/06/2014) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Слідчий суддя відзначає, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що на даний час орган досудового розслідування проводить будь-які слідчі дії з транспортним засобом, належним ОСОБА_1 .. У зв`язку із цим, слідчий суддя вважає, що накладення арешту на майно ОСОБА_1 із забороною власнику транспортного засобу відчужувати, розпоряджатися, використовувати будь-яким чином вказане майно та передання його на зберігання органу досудового розслідування, порушує конституційне право особи на мирне володіння своїм майном.

Однак, враховуючи потреби досудового розслідування та з метою збереження балансу інтересів, слідчий суддя вважає за можливе частково задовольнити клопотання адвоката Мулявки С.О. та частково скасувати арешт, накладений ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року по справі №524/2402/19 в кримінальному провадженні №12019170220000220 від 02.04.2019 на Вантажний - спеціальний самоскид марки «FAW» моделі «СА3252», заборонивши власнику/володільцю майна відчужувати транспортний засіб, вносити до нього зміни та розпоряджатись майном в будь-який інший спосіб, без позбавлення права користування.

Відтак, клопотання адвоката Мулявки С.О. в інтересах ОСОБА_1 про зняття арешту з майна в кримінальному провадженні №12019170220000220 від 02.04.2019 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.170-175 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Мулявки Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про зняття арешту з майна в кримінальному провадженні №12019170220000220 від 02.04.2019 - задовольнити частково.

Арешт, накладений ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року по справі №524/2402/19 в кримінальному провадженні №12019170220000220 від 02.04.2019 на Вантажний - спеціальний самоскид марки «FAW» моделі «СА3252» - скасувати частково, заборонити власнику/володільцю майна відчужувати транспортний засіб, вносити до нього зміни та розпоряджатись майном в будь-який інший спосіб, без позбавлення права користування.

Зобов`язати власника/володільця майна надавити транспортний засіб на вимогу органу досудового розслідування.

Ухвала скарженню не підлягає.

Слідчий суддя Д.Д.Андрієць