Ухвала суду № 84249984, 11.09.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кс/428/6356/2019

Справа № 428/10035/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Олійник В.М., за участю секретаря судового засідання Василович Г.Ю., слідчого Ковальчука В.Є., прокурора Покотила В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Ковальчука В.Є., погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області Покотилом В.А., винесене в кримінальному провадженні № 22019130000000136 від 01.07.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.307, ч. 1 ст. 263 КК України, про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Ковальчука В.Є., погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області Покотилом В.А., винесене в кримінальному провадженні № 22019130000000136 від 01.07.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.307, ч. 1 ст. 263 КК України, про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 7 жовтня 2014 року самопроголошеним Головою «Луганської Народної Республіки» виданий указ № 15, згідно якому створено незаконне збройне формування терористичної організації «Луганської народної республіки» - «Народна міліція», яке має організовану структуру, єдиноначальність, чітку систему підпорядкування, та формальне розділення на структурні підрозділи за територіальними та функціональними ознаками.

Учасники «Народної міліції ЛНР» безпосередньо здійснюють збройний опір силам АТО на території Луганської та Донецької областей, або іншим чином забезпечують функціонування зазначеного збройного формування.

Крім того, учасниками збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ЛНР», з метою забезпечення власних функціональних обов`язків, до протиправної діяльності залучаються громадяни України, які проживають на території Луганської області, підконтрольній т.зв. «ЛНР», та території, яка підконтрольна українській владі, іноземці та особи без громадянства. Вказані особи не є учасниками збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ЛНР», проте вчиняють дії, спрямовані на сприяння протиправній діяльності учасників збройного формування.

Так, встановлено, що до вказаної протиправної діяльності причетний громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який надає допомогу учаснику «Народної міліції ЛНР» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий станом на теперішній час обіймає посаду заступника командира диверсійно-розвідувального підрозділу 2 АК «Народної міліції ЛНР» та здійснює військове керівництво ввіреним йому підрозділом під час збройного опору ЗСУ та правоохоронним органам України, що задіяні в ООС.

Зокрема встановлено, що з червня 2018 року ОСОБА_3 , перебуваючи у м. Сєвєродонецьк Луганської області, виконує вказівки ОСОБА_2 щодо збору необхідної останньому інформації щодо сил та засобів ЗСУ та правоохоронних органів України, що задіяні в АТО та ООС, їх переміщення та інше.

Крім того, в рамках здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні отримана інформація, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою з невстановленими мешканцями м. Сєвєродонецьк, виготовлює та розповсюджує наркотичні засоби серед мешканців Луганської області.

06 вересня 2019 року СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваному ОСОБА_1 на праві власності належить наступне майно:

квартира (загальною площею 31,7 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для арешту майна є обґрунтована зібраними доказами підозра. Санкція ч.1 ст. 258-3 КК України передбачає кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Тобто, метою арешту вказаного майна є забезпечення його можливої конфіскації.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Власник майна повідомлений належним чином про місце та час розгляду клопотання, надав заяву про розгляд питання про арешт майна без його участі.

Захисник власника - адвокат Шурхно К.А. повідомлений належно про місце та час розгляду клопотання надав заяву про розгляд питання без його участі, заперечував проти клопотання в частині заборони користування квартирою.

Заслухавши прокурора, слідчого, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя дійшов наступного.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Пунктом 7 ч.2 ст.131 КПК України передбачено, що заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Частина 1 ст.170 КПК України вказує на те, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема є доказом злочину. Арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України - арешт майна допускається зокрема і з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

У відповідності до ч.5, ч.6, ч.10, ч.11 ст.170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З матеріалів клопотання вбачається, що відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.307, ч. 1 ст. 263 КК України, внесені 01.07.2019 року, 30.08.2019 року, 09.09.2019 року, відповідно до ЄРДР, про що свідчить копія витягу №22019130000000136. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень: Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з червня 2018 року по теперішній час здійснює збір та передачу розвідувальних відомостей військового характеру щодо сил та засобів ЗСУ та правоохоронних органів України, що задіяні в ООС представнику диверсійно-розвідувального підрозділу терористичної організації "ЛНР". Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою з невстановленими мешканцями м. Сєвєродонецьк, виготовлює та розповсюджує наркотичні засоби серед мешканців Луганської області, зберігає бойові припаси.

06 вересня 2019 року СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

У відповідності до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що під час розгляду клопотання, доведено необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту зазначеного в клопотанні майна з метою його конфіскації як виду покарання, з огляду на можливість підозрюваним, в разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, відчуження на користь третіх осіб, що унеможливить застосування покарання як конфіскації майна та відшкодування спричиненої шкоди.

Слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт на зазначене нерухоме майно лише в частині заборони розпорядження та відчуження вказаного майна, оскільки слідчому судді не було наведено жодних доводів та не надано жодних доказів в підтвердження необхідності заборони користування вищезазначеним житловим приміщенням та існування обставин, можливості пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення зазначеного майна, та окрім того заборона користування зазначеним майном може привести до негативних для підозрюваного у вигляді відсутності місця проживання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу 3-го управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Ковальчука В.Є., погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області Покотилом В.А., винесене в кримінальному провадженні № 22019130000000136 від 01.07.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст.307, ч. 1 ст. 263 КК України, про арешт майна - задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ДРФО НОМЕР_1 , а саме на:

- квартиру (загальною площею 31,7 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_1 ,

із забороною права розпорядження та відчуження вказаного майна на час досудового розслідування та судового провадження в даному кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя В. М. Олійник