Ухвала суду № 84248902, 12.09.2019, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/810/19

провадження 2-з/368/10/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

"12" вересня 2019 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицьким районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі - Салій Я.С.

- розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, поданої представником позивача, - адвокатом Габрєвим В.В. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - Кагарлицька районна державна нотаріальна контора Київської області, про визнання недійсним договору дарування, суд, -

В С Т А Н О В И В :

03.07.2019 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - Кагарлицька районна державна нотаріальна контора Київської області, про визнання недійсним договору дарування, в якій позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:

- визнати недійсним договір дарування домоволодіння від 24.06.2003 року, загальною площею 72,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІВПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН невідомий), посвідчений державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори.

03.07.2019 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

Одночасно, а саме, 03.07.2019 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, поданої представником позивача, - адвокатом Габрєвим В.В. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - Кагарлицька районна державна нотаріальна контора Київської області, про визнання недійсним договору дарування, в якій представник позивача просить суд винести ухвалу, на підставі якої:

- прийняти до розгляду заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову та розглянути не пізніше двох днів з дня надходження її до суду;

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння загальною площею 72,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за відповідачем – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- до набрання чинності рішеннямс у справі заборонити будь – яким особам у будь – який спосіб вчиняти дії щодо спірного майна: домоволодіння, загальною площею 72,1 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3

03.07.2019 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

12.09.2019 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, та призначено справу до судового розгляду в загальному порядку, призначено підготовче судове засідання на 09 год. 00 хв. 26.09.2019 року.

12.09.2019 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, та призначено справу до судового розгляду в загальному порядку, призначено підготовче судове засідання на 09 год. 00 хв. 26.09.2019 року.

Заяву про забезпечення позову позивач в мотивувальній частині заяви обґрунтовує наступними обставинами справи та нормами права.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову подасться представником ОСОБА_1 (надалі по тексту іменована як - "Позивач”) адвокатом Габрєвим Віталієм Валерійовичем у зв`язку із зверненням з позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі по тексту іменована як - “Відповідач”), про визнання недійсним договору дарування домоволодіння від 24.06.2003 року, загальною площею 72.1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН невідомий), посвідчений державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори.

Оскільки при укладанні договору дарування ОСОБА_1 думала, що донька буде здійснювати за нею догляд, а після її смерті забере собі у володіння та користування домоволодіння загальною площею 72,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим, при укладенні договору дарування Позивач мала на увазі договір довічного утримання та було допущено помилку при укладенні спірного договору, а тому він підлягає визнанню недійсним.

Згідно Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності домоволодіння, загальною площею 72,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 24.06.2003 року, посвідчений державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори. Отже, право власності на домоволодіння 100% (відсотково) зареєстровано за Відповідачем.

Однак, до укладення зазначеного договору дарування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились проте, що вона подарує доньці домоволодіння, загальною площею 72,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а вона в свою чергу буде здійснювати догляд за нею, надавати їй фізичну допомогу і, в разі необхідності, матеріально допомагати в її лікуванні, оскільки Позивач вже літня людина. Отже, при укладенні договору дарування Позивач мала на увазі договір довічного утримання.

З цих підстав, Позивач ОСОБА_3 ОСОБА_4 вимушена звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договір дарування домоволодіння від 24.06.2003 року, загальною площею 72,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ., укладений між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН невідомий), посвідчений державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори.

Правове обгрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві, що подається разом з заявою про забезпечення позову.

Правове обґрунтування забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне домоволодіння:

На цей час існують обставини, які значно можуть ускладнити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Так, Відповідач впевнено заявляє, що спірне домоволодіння є її особистою власністю у зв`язку з тим, що право власності набуте нею саме на підставі договору дарування, а не договору довічного утримання. Станом на цей час Відповідач взагалі відмовляється спілкуватися з Позивачем, виконувати обіцяний нею догляд за ОСОБА_1 та погрожує виселити з її єдиного житла.

Відповідач має можливість в будь-який момент продати спірне домоволодіння, що значно ускладнить в подальшому застосування до договору дарування домоволодіння від 24.06.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори наслідки недійсності правочину, а саме, повернення у власність попередньому власнику ОСОБА_1 , домоволодіння загальною площею 72,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у даній справі, оскільки Відповідачем можуть бути вчинені дії спрямовані на відчуження спірного майна.

Зважаючи на те, що в спірних відносинах існує ризик утруднення та унеможливлення виконання рішення по даґнй справі, Позивач вимушена звернутися до суду з заявою про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

З цих підстав, Позивач вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони про вчинення будь-яких дій щодо домоволодіння загальною площею 72,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Саме такий вид забезпечення позову дозволить реально виконати судове рішення.

Статтею 149 Ц11К України передбачається забезпечення позову, що допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 6 частини 1 статті 151 ЦК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зуст річного забезпечення.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключеннями, передбаченими частиною 3 статті 154 ЦПК України, в якій наведено випадки, коли суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З правових положень про зустрічне забезпечення вбачається, що застосування судом зустрічного забезпечення, з урахуванням обставин справ, є необов`язковим, та має бути співмірним із заходами забезпечення позову.

У Позивача у зв`язку із віком та тяжкими і хронічними захворюваннями, які потребують постійного і дороговартісного лікування наразі немає коштів, щоб покласти їх на депозитний рахунок суду. Крім того, предметом спору виступає спільне майно, до якого Позивач має безпосереднє відношення і право власності.

Наявність або відсутність підстав для застосування ст. 154 ЦПК України визначається виключно судом.

При вирішенні питання щодо реалізації заходів зустрічного забезпечення, прошу суд звернути увагу на те, що з огляду на предмет даного спору (предмет позову є єдиним житлом Позивача) та обраний Позивачем спосіб забезпечення даного позову, відсутні підстави вважати, що Відповідачу таким забезпеченням позову будуть спричинені якісь збитки.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечи ти позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийня те на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

На підставі вищевикладеного. та керуючись ст.ст. 203, 215, 229, 717 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 5, 16, 43, 49, 149-153, 154 Цивільного процесуального кодексу України, - представник позивача просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Судове засідання щодо вирішення питання по заяві про забезпечення позову суд здійснив без виклику відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі на підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу в частині вирішення питання про забезпечення позову без участі осіб, які беруть участь у справі, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в заяві про забезпечення позову задовольнити, шляхом винесення ухвали про забезпечення позову, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Норми процесуального та матеріального права, використані судом при вирішенні питання про забезпечення позову.

Рішення Конституційного суду України.

В п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1 -33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

В п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Норми ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 2 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вважаю, що заява про забезпечення позову відповідає вимогам ч. 2 ст. 441, ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

ОСОБА_5 зазначити, що копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Згідно ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні в разі неявки всих учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Відповідно, ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Норми ППВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , надалі – Постанова.

Згідно п. 1 Постанови звернути увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК ( 1618-15 ), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 2 Постанови вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК ( 1618-15 ) перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів (наприклад, ст. 53 Закону України від 23 грудня 1993 р. N 3792-ХІІ ( 3792-12 ) в редакції Закону від 11 липня 2001 р. N 2627-ІІІ ( 2627-14 ), з наступними змінами) "Про авторське право і суміжні права".

Згідно п. 4 Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно п. 6 Постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необгрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК ( 1618-15 ) вправі покласти на позивача обов`язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

Якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи.

Норми Європейського права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ЕТS N 005 (далі - Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір шодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України” зазначив, шо засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як неодноразово наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Отже, враховуючи об`єктивні обставини справи, які викладені позивачем в мотивувальній частині заяви про вжиття заходів про забезпечення позову, та які судом наведені вище, керуючись вищевказаними нормами права, оцінюючи обґрунтованість заяви про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, оцінюючи ризики невиконання рішення суду, в разі гіпотетичного задоволення позову, з метою забезпечення виконання рішення суду, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд, вважає, що клопотання позивача підлягає задоволенню, шляхом – шляхом накладення арешту на домоволодіння загальною площею 72,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за відповідачем – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - до виконання рішення суду, ухваленого за результатами розгляду справи, так як слід вважати, що, в подальшому, у разі невжиття даних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Окрім того, суд зазначає в даному випадку, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Суд вважає, що вищевказані заходи забезпечення позову застосовуються з урахуванням вимог необхідності, достатності, та є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ЕТS N 005 (далі - Конвенція), практикою Європейського суду з прав людини, як джерела права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1 -33/, п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003, п.п. 1, 2, 4, - 6 ППВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст. 149, 150, 153, п. 1 ч. 1 ст. 258, 259 – 261, 441 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву про вжиття заходів забезпечення позову, поданої представником позивача, - адвокатом Габрєвим В.В. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - Кагарлицька районна державна нотаріальна контора Київської області, про визнання недійсним договору дарування, - задовольнити.

Забезпечити позов шляхом:

- накласти арешт на нерухоме майно позивача, - на домоволодіння загальною площею 72,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за відповідачем – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

Ухвала набирає законної сили та підлягає до негайного виконання на підставі ст. 261 ЦПК України.

За невиконання даної ухвали передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду.

Копії ухвали для відома ти виконання направити:

- Кагарлицький районний відділ даржавної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Кооперативна, 19;

- Кагарлицька районна державна нотаріальна контора Київської області, ЄДРПОУ: 02884434, 09201, Київська область, м. Кагарлик, площа Незалежності, буд. 1;

- державному реєстратору сектору державної реєстрації відділу адміністративних послуг, 09201, Київська область, м. Кагарлик, площа Незалежності, 1.

Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала на підставі п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду на підставі ч. 1 сст. 354 ЦПК України подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частинісдового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ч. 2ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ч. 1 ст. 35 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редкцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно, ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.

Оскарження даної ухвали не зупиняє її дії.

Суддя: О.В. Закаблук