Рішення № 84248461, 03.09.2019, Вишгородський районний суд Київської області

03.09.2019 Справа № 363/3283/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря - Клименко В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Левчук Ю.О.,

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ОСОБА_3 про порушення прав споживачів та стягнення шкоди й пені, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на порушення прав споживачів та стягнення шкоди і пені. Позов обґрунтовує тим, що між позивачем ОСОБА_2 (Інвестор) з метою забезпечення житлом своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , 2001 року народження та ТОВ «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС» був укладений інвестиційний договір від 12 березня 2015 року № 3-169-534, який був переукладений 24 квітня 2015 року № 4-006-267 щодо інвестиційної участі Інвестора в будівництві об`єкта нерухомості, шляхом здійснення інвестиційних внесків на умовах, в обсягах, та в строки , що передбачені Інвестиційним договором, а після оформлення і реєстрації права власності Відповідача на квартиру, отримання Інвестором квартири у власність у порядку, що встановлений Інвестиційним договором.

Позивач зазначає, що є споживачем фінансових послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 5.2 Інвестиційного договору від 12.03.2015 року розмір інвестиційного внеску у сумі 2 529 394грн. підлягала сплаті до 25 березня 2015 року. На виконання цього пункту ОСОБА_3 ( третя особа) з метою перерахування коштів на користь відповідача подав до ПАТ «БАНК «Київська Русь» платіжні доручення: від 13.03.2015 року № 5724 на суму 1 250 000 грн. та від 19.03.2015 року № 0432 на суму 1 279 394 грн., які банком не були перераховані на користь відповідача. Сума двох вказаних платежів мала відповідати сумі, що вказана у п. 5.2 розділу 5 Інвестиційного договору.

20.03.2015 року Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.03.2015 року № 61 запроваджено Тимчасову адміністрацію та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію а ПАТ «БАНК «Київська Русь». Таким чином друга частина коштів в сумі 1 279 294 грн. у період дії Тимчасової адміністрації були протиправно заблоковані та стали недоступні третій особі, позивачу та відповідачу. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12.05.2015 року було зобов`язано Банк перерахувати кошти в сумі 1 279 394 грн. з поточного рахунку третьої особи на користь відповідача.

У зв`язку з недопущенням порушення строку (25.03.2015 року) перерахування коштів за Інвестиційним договором позивач звернулася до відповідача про розірвання Інвестиційного договору від 12.03.2015 року та укладення іншого Інвестиційного договору з більш пізнім строком внесення другої частини кошті, на що відповідач погодився і був укладений Інвестиційний договір від 24.04.2015 року № 4-006-267. Відповідно до п. 5.2 даного договору розмір інвестиційного внеску в сумі 2 432 950 грн. підлягає сплаті Інвестором згідно графіку: до 28.04.2015 - 1 250 000 грн.; до 28.05.2015 року - 10 000 грн., до 28.06.2015 - 10 000 грн., до 28.07.2015 - 10 000 грн., до 28.08.2015 року - 10 000 грн., до 28.09.2015 - 10 000 грн., до 28.10.2015 - 1 132 950 грн.

Додатковою угодою № 1 від 29.04.2015 року до Інвестиційного договору сторонами було погоджено, що ОСОБА_3 має право діяти від імені та в інтересах Інвестора, в порядку та на умовах, визначених Договором щодо виконання зобов`язань Інвестора по сплаті інвестиційних внесків та інших платежів згідно з Договором.

Відповідно до Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.04.2015 року, сторонами зараховано сплачену ОСОБА_3 суму першого внеску 1 250 000 грн. в рахунок інвестиційного внеску за договором від 24.04.2015 року та цей платіж прийнято відповідачем. В подальшому позивачем перераховано у визначені строки 20 000 грн.

Позивач зазначає, що в подальшому не могла внести своєчасно грошові кошти за інвестиційним договором, оскільки у ПАТ «БАНК «Київска Русь», в якому був відкритий рахунок та знаходилась значна частина коштів, 20.03 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію.

У зв`язку з тим, що позивач внаслідок незаконних дій Уповноваженої особи, не зміг здійснити платіж за договором в сумі 1 279 394 грн., а також у Інвестора був відсутній належний обсяг коштів для сплати такої суми, інвестиційний договір було розірвано шляхом укладення договору про розірвання інвестиційного договору від 26.08.2015 року. Згідно з умовами договору відповідач зобов`язався повернути на рахунок позивача у сумі 1 221 341 грн., утримавши 2% від суми інвестиційного договору у якості штрафу, що становить 48 659 грн., протягом 15 робочих днів після укладення договору. Зазначена сума відповідачем було повернути поступово із порушенням строків.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промисловою палатою України засвідчено наявність форс-мажорних обставин та видано інвестору сертифікат від 15.09.2015 року № 5056 про форс-мажорні обставини непереборної сили за інвестиційним договором, які виникли 17.07.2015 року і тривають станом на дату видачі сертифікату. Про зазначені обставини інвестор повідомляла відповідача.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідачем безпідставно застосовано до неї штрафні санкції у розмірі 2% від суми інвестиційного договору в якості штрафу в сумі 48 659 грн., оскільки неможливість виконання нею зобов`язань за інвестиційним договором є наслідком дії обставин непереборної сили, яку вона просить стягнути на її користь з відповідача на підставі вимог ч. 1 ст. 509, ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України.

Оскільки відповідач не надав послугу належним чином, прострочив повернення суму інвестиційного внеску із порушенням строків на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 625 ЦК України просить суд стягнути 3% річних від простроченої суми за Інвестиційним договором від 24.04.2015 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 46 369 грн. та пеню у розмірі 3% за кожен день прострочення в сумі 1 440 793 грн.

Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 17.08.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. (а.с.42).

26.02.2019 року до суду надійшов відзив від ТОВ «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС» на позовну заяву. Заперечення мотивовано тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.05.2016 року по справі № 756/16238/15 ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 до ТОВ «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС» про стягнення безпідставно нарахованих штрафних санкцій, процентів та відшкодування моральної шкоди, а також рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14.09.2017 року по справі № 756/1256/17 ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 до ТОВ «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС» про стягнення процентів за користування коштами та штрафних санкцій. Зазначає, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14.09.2017 року було ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Вказує, що зазначене рішення суду від 14.09.2017 року є преюдиційним, оскільки в ньому встановлені певні обставини, які послугували для відмови у задоволенні позову. Крім того, звертає увагу, що інвестиційний договір укладений між позивачем та відповідачем не є звичайним договором купівлі-продажу або договором будівельного підряду і відповідно Закону України «Про захист прав споживачів» не регулює правовідносини, які виникли між сторонами договору інвестування у нерухомість та управління майном. Також, звертає увагу суду на той факт, що ч. 4 ст. 3 Закону від 25.12.2008 року № 800-VI нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами та стягнення коштів, передбачених ст. 625 ЦК України на строк дії цієї статті не здійснюється. Тому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 83-85).

12.06.2019 року до суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_2 на відзив ТОВ «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС». У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач помилково вказує, що на дані правовідносини не можуть поширюватися положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач є споживачем фінансових послуг, й відповідно до законодавства про захист прав споживачів має отримати відповідний захист. Крім того, позивач зазначає, що 28.07.2015 року вона повідомляла відповідача про виникнення обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання інвестиційного договору. Відповідачу було відомо, що послуга, зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси позивача (споживача), а тому на підставі ч. 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин. Однак, не зважаючи на вимоги законодавства відповідач безпідставно застосував штрафні санкції у розмірі 2% від суми Інвестиційного договору у якості штрафу. А тому вважає п. 7.4 основного договору є нікчемним. Також зауважує, що посилання відповідача у своєму відзиві на ч. 4 ст. 3 Закону від 25.12.2008 року № 800-VI є безпідставним, оскільки 13.03.2012 року рішенням Конституційного суду України положення вказаної статті визнано такими, що не відповідає Конституції України. Тому позивач просила суд не брати відзив до уваги, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19.11.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті .

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

У судовому засіданні представник відповідача Левчук Ю.О. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи та зібрані в ній докази, заслухавши представника позивача, представника відповідача, третю особу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи встановлено, що між позивачем ОСОБА_2 (надалі-Інвестор) з метою забезпечення житлом своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , 2001 року народження та ТОВ «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС» був укладений інвестиційний договір від 12 березня 2015 року № 3-169-534, який був переукладений 24 квітня 2015 року № 4-006-267 щодо інвестиційної участі Інвестора в будівництві об`єкта нерухомості, шляхом здійснення інвестиційних внесків на умовах, в обсягах, та в строки, що передбачені Інвестиційним договором, а після оформлення і реєстрації права власності відповідача на квартиру, отримання Інвестором квартири у власність у порядку, що встановлений Інвестиційним договором. (а.с. 16-18)

Відповідно до п. 5.2 Інвестиційного договору від 12.03.2015 року розмір інвестиційного внеску у сумі 2 529 394 грн. підлягала сплаті до 25 березня 2015 року. На виконання цього пункту ОСОБА_3 (третя особа) з метою перерахування коштів на користь відповідача подав до ПАТ «БАНК «Київська Русь» платіжні доручення: від 13.03.2015 року № 5724 на суму 1 250 000 грн. та від 19.03.2015 року № 0432 на суму 1 279 394 грн., які банком не були перераховані на користь відповідача. Сума двох вказаних платежів мала відповідати сумі, що вказана у п. 5.2 розділу 5 Інвестиційного договору. (а.с. 19)

20.03.2015 року Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.03.2015 року № 61 запроваджено Тимчасову адміністрацію та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію а Пат «БАНК «Київська Русь». (а.с.20)

Судом встановлено, що друга частина коштів в сумі 1 279 294 грн. у період дії Тимчасової адміністрації були заблоковані та стали недоступні третій особі, позивачу та відповідачу. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12.05.2015 року зобов`язано Банк перерахувати кошти в сумі 1 279 394 грн. з поточного рахунку третьої особи на користь відповідача. (а.с. 25-27)

У зв`язку з недопущенням порушення строку (25.03.2015 року) перерахування коштів за Інвестиційним договором від 12.03.2015 року позивач звернулася до відповідача про розірвання Інвестиційного договору від 12.03.2015 року та укладення іншого Інвестиційного договору з більш пізнім строком внесення другої частини коштів.

24.04.2015 між позивачем ОСОБА_2 (Інвестор) та ТОВ «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС» був укладений Інвестиційний договір від 24.04.2015 року № 4-006-267. Відповідно до п. 5.2 даного договору розмір інвестиційного внеску в сумі 2 432 950 грн. підлягає сплаті Інвестором згідно графіку: до 28.04.2015 - 1 250 000 грн.; до 28.05.2015 року - 10 000 грн., до 28.06.2015 - 10 000 грн., до 28.07.2015 - 10 000 грн., до 28.08.2015 року - 10 000 грн., до 28.09.2015 - 10 000 грн., до 28.10.2015 - 1 132 950 грн. (а.с. 22-24)

Додатковою угодою № 1 від 29.04.2015 року до Інвестиційного договору від 24.04.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС» сторони в п. 1 узгодили, що ОСОБА_3 має право діяти від імені та в інтересах Інвестора, в порядку та на умовах, визначених Договором щодо виконання зобов`язань Інвестора по сплаті інвестиційних внесків та інших платежів згідно інвестиційного договору.

Сторони вирішили, що належним виконанням основного зобов`язання вважається як виконання його інвестором, так і виконання ОСОБА_3 (п. 2). Решта умов договору залишається незмінними (п. 5). (а.с. 28)

Відповідно до Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.04.2015 року між ТОВ «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС» та ОСОБА_2 , сторонами зараховано сплачену ОСОБА_3 суму першого внеску 1 250 000 грн. в рахунок інвестиційного внеску за договором від 24.04.2015 року та цей платіж прийнято відповідачем. В подальшому ОСОБА_2 перерахувала у визначені строки 20 000 грн., що підтверджено меморіальними ордерами від 27.05.2015 року та 25.06.2015 року. (а.с. 29)

Судом встановлено, що відповідач прийняв до уваги причини неможливості сплати інвестиційних внесків інвестором та договором від 26.08.2015 року сторони розірвали інвестиційний договір. При цьому в п. 1 сторони підтвердили отримання від інвестора коштів в сумі 1 270 000 грн., в п. 2 визначили суму штрафу 2% - 48 659 грн. та зобов`язання повернути інвестору 1 221 341 грн. протягом 15 робочих днів після укладення договору. Даний договір підписаний Фондом та інвестором без жодних зауважень. Сторони визнали, що гроші в зазначеній сумі позивачу повернуто поступово. (а.с. 39).

Судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промисловою палатою України засвідчено наявність форс-мажорних обставин та видано інвестору сертифікат від 15.09.2015 року № 5056 про форс-мажорні обставини непереборної сили за інвестиційним договором, які виникли 17.07.2015 року і тривають станом на дату видачі сертифікату (а.с.40). Про зазначені обставини інвестор повідомила відповідача.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищезазначені обставини встановлені рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14.09.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС» про стягнення процентів за користування коштами та штрафних санкцій - у задоволенні якого відмовлено. (а.с. 55-56)

Зокрема вищевказаним рішенням також встановлені та не потребують доказуванню ті обставини, що відповідач прийняв до уваги причини неможливості сплати інвестиційних внесків інвестором та договором від 26.08.2015 року сторони розірвали інвестиційний договір. При цьому в п. 1 сторони підтвердили отримання від інвестора коштів в сумі 1 270 000 грн., в п. 2 визначили суму штрафу 2% - 48 659,00 грн. та зобов`язання повернути інвестору 1 221 341 грн. протягом 15 робочих днів. Даний договір підписаний Фондом та інвестором без жодних зауважень. Сторони визнали, що гроші в зазначеній сумі позивачу повернуті.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідач пом`якшив інвестору відповідальність, передбачену п. 7.4 основного договору та замість 5% штрафу застосував 2% і при цьому до укладання інвестиційного договору з третьою особою або договору купівлі-продажу квартири, як це передбачено в даному пункті у зв`язку з чим і не мав вільних грошових коштів для повернення.

Також вказаним рішенням суду не встановлено наявності форс-мажорних обставин для позивача стосовно можливості виконання умов інвестиційного договору, оскільки доказів того, що саме її рахунки знаходилися в ПАТ «БАНК «Київська Русь» відсутні. А тому виданий сертифікат Торгово-промисловою палатою України № 5056, яким вона засвідчує форс-мажорні обставини для позивача на підставі документів: постанови правління Банку, рішень Подільського районного суду міста Києва від 12.05.2015 року та Апеляційного суду м. Києва від 02.07.2015 року, вимоги державного виконавця, суд вважає неналежним доказом наявності форс-мажорних обставин для позивача.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги встановлені судом обставини і визначені виниклі спірні правовідносини, суд вважає, що підстави для стягнення нарахованих штрафних санкцій за інвестиційним договором від 24.04.2015 року № 4-006-267 в сумі 48 659 грн. - відсутні.

Так як позивачу відмовлено в позові в частині стягнення суму 48 659 грн. нарахованих штрафних санкцій за інвестиційним договором то не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення 3% річних від простроченої суми за інвестиційним договором від 24.04.2015 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 46 369 грн. та 1 440 793 грн. - 3% за кожен день прострочення від суми 48659 грн., оскільки вони є похідними від основної вимоги позивача.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку що обставини, зазначені в позовній заяві не знайшли свого підтвердження вході розгляду справи, позивачем не доведено факту порушення його прав, за захистом яких мало місце звернення до суду, а тому відсутні правові підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 610, 611, 626, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 80, 81, 82, 259, 268 ЦПК України, суд,-

вирішив

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС» третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ОСОБА_3 про порушення прав споживачів та стягнення шкоди й пені - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС» (ЄДРПО 38323522, 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 2 А).

Повний текст рішення складено 10 вересня 2019 року.

Суддя О.Д. Рудюк