Рішення № 84246192, 11.09.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26083/18-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2019 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Ясеновенко К.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Чорної Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю та незаконним рішенням органу державної влади, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до Національного банку України, третя особа - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», та просить стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_2 , шкоду, завдану незаконною бездіяльністю органу державної влади, а також його незаконним рішенням, за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України у розмірі 135 055,91 грн., що складається з: основної заборгованості в сумі 108377,67грн.; інфляційних втрат у розмірі 21 681,24 грн.; 3 % річних за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 4 997,00 грн., мотивуючи тим, що допущена бездіяльність, а також прийняте рішення Національним банком України мали наслідком порушення його прав щодо повернення грошових коштів та банківських металів.

02 листопада 2018 року до суду надходив письмовий відзив представника Національного банку України.

Ухвалою судді від 27 липня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, а її розгляд призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, яким роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи.

08 лютого 2019 року відповідно до розпорядження № 76 у зв`язку з відстороненням від посади судді ОСОБА_3 , вказану справу було передано на повторний автоматичний розподіл та визначено суддю Писанця В.А., яку передано судді 11 лютого 2019 року.

Відповідно до ч. 12 ст. 33 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою судді від 11 лютого 2019 року прийнято до свого провадження вказану справу та призначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, яким роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи.

18 квітня 2019 року в судовому засіданні представником позивача подано копії рішень судів в якості доказів у справі, а у розгляді справи оголошено перерву.

11 вересня 2019 року в судовому засіданні представником відповідача подано заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, яке в зв`язку із пропуском строку, встановленого ухвалою судді від 11 лютого 2019 року було залишено без задоволення.

Відзиву, інших заяв або клопотань від відповідача до зміненого складу суду не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вислухавши представника позивача, який в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив задовольнити, а також представника відповідача, який проти задоволення позову заперечувала, а третя особа в судове засідання уповноваженого представника не делегувала, будучи повідомленою належним чином, що в силу положень ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити рішення, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Кіровоградського регіонального відділення на строк до 21 жовтня 2016 року укладено договір банківського вкладу «Золотий стандарт» у банківських металах № 292D-1863.

На виконання умов договору Банк прийняв банківські метали (золото) вкладника на вкладний (депозитний) рахунок в кількості 3,22 (три цілих 22 сотих унцій, що дорівнює 100 грамам) на термін з 22 жовтня 2014 року по 21 жовтня 2016 року на суму 52528,68 грн. з умовою сплати процентної ставки в розмірі 3,5% річних від суми вкладу.

При цьому відповідно до п.п. 3.1.5 п. 3.1 зазначеного договору Банк зобов`язався в останній день терміну розміщення вкладу повернути позивачу обсяг банківських металів, який був перерахований на вкладний рахунок, та нараховані проценти.

Постановою правління Національного банку України від 04 квітня 2016 року № 231/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії проблемних» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.

05 квітня 2016 року Національним банком України прийнято постанову № 234 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», згідно з якою ПАТ «КБ «Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних, і з цієї дати на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 квітня 2016 року № 463 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію із повноваженнями, визначеними Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням правління відповідача від 02 червня 2016 року № 46-рш відкликано банківську ліцензію та ліквідовано публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик».

Відповідно до довідки Банку від 22 вересня 2016 року №2-3/3/9060 кредиторські вимоги позивача визнані в сумі 97 648,49 грн. та включені до реєстру кредиторів у 7 (сьому) чергу.

Поряд із цим, постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року у справі № 826/6665/16 за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Богдана Гаврилишина», Благодійного фонду «Енергетичний центр ім. І. Люндіна», товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1» до Національного банку України, треті особи - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», міська молодіжна громадська організація «Центр соціальних та ділових ініціатив», залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду (нині - Шостий апеляційний адміністративний суд) від 20 квітня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року, визнано протиправною та скасовано постанову Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних».

Постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року набрала законної сили з моменту постановлення Київським апеляційним адміністративним судом вищезазначеної ухвали, тобто з 20 квітня 2017 року.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені, що передбачає ч. 5 ст. 82 ЦПК України.

У відповідності до ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином, позивач вказує, що з моменту ухвалення вищевказаних судових рішень процедура виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вже не провадиться, тимчасова адміністрація в банку не запроваджена, а тому Фонд не має повноважень органу управління банку та органу контролю.

А також зазначає, що відповідно, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в даному випадку також не має повноважень, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на вчинення будь-яких дій від імені ПАТ «КБ «Хрещатик».

Отже, вказує, що ці обставини встановлені постановами окружного адміністративного суду міста Києва за позовами до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», що набрали законної сили, зокрема, як вказує позивач від 23 жовтня 2017 року у справах № 826/2029/17 і № 826/11682/16 (не оскаржені в апеляційному порядку); від 24 жовтня 2017 року у справі № 826/19372/16, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року (не оскаржена в касаційному порядку).

Крім того, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у своїй ухвалі від 16 листопада 2017 року у справі № 826/10488/17 за позовом ТОВ «Агрофірма «П`ятихатська» до Національного банку України, третя особа «ПАТ «КБ «Хрещатик», про визнання протиправним і нечинним рішення прямо зазначила, що внаслідок визнання протиправною та скасування постанови НБУ від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення «ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не було повноважень надавати Національному банку України пропозицію про відкликання ПАТ «КБ «Хрещатик» банківської ліцензії та ліквідацію цього банку; зазначені вище обставини встановлені рішеннями адміністративних судів всіх інстанцій у справі № 826/6665/16, в силу преюдиціальності не потребує доказуванню факт відсутності повноважень у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звертатися до Національного банку України із пропозицією про відкликання у ПАТ «КБ «Хрещатик» банківської ліцензії та ліквідацію цього банку.

Внаслідок вищевикладеного, як вказує позивач, з моменту постановлення Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 20 квітня 2017 року у справі № 826/6665/16 у Банку 22 жовтня 2016 року виник обов`язок повернути позивачу банківські метали (золото) в кількості 3,22 (три цілих 22 сотих унцій, що дорівнює 100 грамам) вартістю станом на 21.10.2016р. 105248,76грн. згідно повідомленню Національного банку України, оприлюдненому на сайті Верховної Ради України, та нараховані проценти.

В зв`язку з набранням законної сили постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року у справі № 826/6665/16 ОСОБА_2 09 лютого 2018 року направив до ПАТ «КБ «Хрещатик» вимогу про перерахування грошових коштів на його рахунок в іншій установі банку.

Листом від 23 лютого 2018 року № 9-1/701 Банк залишив вимогу позивача без задоволення із посиланням на здійснення ліквідаційної процедури на виконання рішення Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» і запропонував чекати своєї (сьомої) черги.

Відмовляючи у поверненні вкладу, Банк посилається на існуюче та не скасоване рішення Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46- рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», яке заважає належним чином виконати свої зобов`язання за договором банківського вкладу (депозиту) і яке, в свою чергу, не може існувати в правовому полі внаслідок скасування постанови Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення «ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних».

Позивач посилається на порушення принципу непорушності права приватної власності, яке гарантоване ст. 41 Конституції України та передбачене ст. 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України.

Крім того, постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 826/15685/16 за позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до Національного банку України, треті особи публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенко І.І., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року, визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик».

Поряд із цим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року у справі № 826/3021/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019р. за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КФ «УКРФІНКОМ» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Л.М., Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенко І.І., та Славкіна М.А.

Визнано протиправним та скасоване рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 квітня 2016 року № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Визнано протиправним та скасоване рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 квітня 2016 року № 560 «Про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик».

Скасовано реєстраційні дії приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу про внесення записів у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника і складу підписантів ПАТ «КБ «Хрещатик».

Визнано протиправним та скасоване рішення правління Національного банку України 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцей ліквідацію «Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик».

Зобов`язано Національний банк України повернути ПАТ «Хрещатик» банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.

Визнано протиправним та скасоване рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку.

Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути Публічному акціонерному товариству «Комерційний «Хрещатик» свідоцтво учасника Фонду.

Визнано протиправним та скасоване рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11 січня 2018 року № 71.

Таким чином, позивач зазначає, що судовими рішеннями встановлена протиправність бездіяльності відповідача, а також незаконність його постанови, в подальшому скасованої, які заподіяли шкоду правам та охоронюваним законом інтересам ОСОБА_2 у вигляді неможливості отримати ним після закінчення строку дії договору свої грошові кошти та/або банківські метали (золото), що належать йому на праві власності.

Однак, на переконання суду зазначені судові рішення не містять жодних висновків щодо порушення прав саме ОСОБА_2 на отримання коштів за договором банківського рахунку, що в силу положень ч. 7 ст. 82 ЦПК України, в якості правової оцінки, не є обов`язковою для суду.

Разом із цим, позивач зазначає на те, що має право на відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу державної влади, яким є Національний банк України, а також його незаконним рішенням, за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України в розмірі 135 055,91 грн., що складається з основної заборгованості - 108 377,67 грн., виходячи з розрахунку: 3,22 унції х 33 657,66 грн. (вартість 1 унції станом на 21 травня 2018 року згідно повідомленню Національного банку України, оприлюдненому на сайті Верховної Ради України) = 108 377,67 грн.; інфляційних втрат за весь час прострочення за період з 22 жовтня 2016 року (закінчення строку дії договору) по 01 травня 2018 року (офіційно встановлений індекс інфляції за період з 01 листопада 2016 року по 01 травня 2018 року - 120,6 %) - 21 681,24 грн.; виходячи а розрахунку: 105 248,76 грн. (вартість золотого вкладу станом на 21 жовтня 2016 року) х 120,6 % = 126 930,00 грн.; 126 930,00 грн, - 105 248,76 грн. (вартість золотого вкладу станом на 21 жовтня 2016 року) 21 681,24 грн.; 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання, ще мав би сплатити Банк - 4 997 грн., виходячи з розрахунку: 3% річних: 365 днів = 0,0082 % в день; 105248,76 грн. х 0,0082 % х 579 днів (з 22 жовтня 2016 року по 24 травня 2018 року) = 4997 грн.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Положення ст. 56 Конституції України гарантують кожному право на відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, саме за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Як визначено ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Держава Україна є учасником цивільних відносин, що передбачає ч. 2 ст. 2 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Отже, відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави має виступати держава. Проте держава є особливим суб`єктом цивільного судочинства, оскільки безпосередньо не приймає участі у цих правовідносинах. Разом з тим, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції (ст. 170 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦК України держава відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення. До нього мають бути віднесені, перш за все, бюджетні кошти, які консолідуються на єдиному казначейському рахунку, відкритому Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Допущена бездіяльність, а також прийняте рішення Національного банку України мали наслідком порушення прав позивача щодо повернення грошових коштів та банківських металів.

Отже відшкодування шкоди ОСОБА_2 повинно здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із ст. 25 Бюджетного кодексу України органом, уповноваженим здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, є казначейство України. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, визначає Державну казначейську службу України центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до пп. 3 п. 4 згаданого Положення до завдань Державної казначейської служби України віднесено здійснення безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Виходячи з вказаного положення управління наявними коштами Державного бюджету України, фінансування його видатків відноситься до компетенції Державної казначейської служби України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Згідно з п. 3 цього Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таким чином вище вказані норми законодавства України вказують, що обов`язок обслуговування бюджетних коштів та списання цих коштів, в тому числі на відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам незаконними діями та рішеннями органів державної влади покладено на Державну казначейську службу України та її територіальні органи.

Отже стягнення коштів виділених державою на утримання центрального банку держави - Національного банку України, а не з Державного бюджету України в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету України свідчить, що ОСОБА_2 пред`явлено позов не до належного відповідача.

Суд не наділеним правом з власної ініціативи замінювати неналежного відповідача. Під час розгляду позивач своїм правом відповідно до ст. 51 ЦПК України не скористався. Судом неодноразово уточнювалось до кого пред`явлені позовні вимоги, позивачем ствердно вказувалось, що позовні вимоги пред`явлені саме до Національного банку України.

Аналізуючи вищевикладене, оскільки позов пред`явлений не до належного відповідача відсутні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог.

В силу положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

У разі понесення судових витрат відповідачем вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1173 ЦК України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264,265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю та незаконним рішенням органу державної влади - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 вересня 2019 року.

Суддя В. А. Писанець