Рішення № 84243263, 06.09.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/14598/18

Провадження №2/592/536/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого - судді Котенко О.А., за участю секретаря судового засідання - Савіної К.С., представника позивача, третьої особи Вільної професійної спілки «Воля» Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренко - Кондратенко Ю.М., представників відповідача - Болгової О.М., Короля А.П., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренко, треті особи - ректор Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренко ОСОБА_2 , Вільна професійна спілка «Воля» Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренко, про визнання недійсним наказу №107-к від 20.08.2018 року про звільнення, поновлення на посаді доцента Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренко, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до суду з позовом і вимоги обґрунтовує тим, що 31 серпня 2018 року відповідач видав їй трудову книжку та ознайомив її з витягом зі свого наказу від 20 серпня 2018 року «Про звільнення працівників університету» за №107-к. Зі змісту цих документів вбачається, що всупереч додаткових законних гарантій, які вона має як голова виборного профспілкового органу - Комітету Вільної професійної спілки «Воля» Навчально-наукового інституту історії та філософії Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка, відповідач без законної підстави та в порушення встановленої ст.252 КЗпП України, ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», процедури, без попереднього звернення за згодою на звільнення до виборних профспілкових органів звільнив її за п.2 ст.36 КЗпП України. При проведенні звільнення, відповідач також не врахував те, що вона обрана і є членом Вченої ради Навчально-наукового інституту історії та філософії Сумського державного педагогічного університету імені А. С.Макаренка . При звільненні її з роботи відповідач недотримався вимог ст.ст.119, 252 КЗпП України, ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Отже, відповідачеві було добре відомо про те, що вона є головою виборного профспілкового органу - Комітету Вільної професійної спілки «Воля» Навчально-наукового інституту історії та філософії Сумського державного педагогічного університету імені А.С . Макаренка і на неї поширюються додаткові гарантії, передбачені ст.252 КЗпП України, ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідно до яких її звільнення з роботи може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, членом якого вона є, а також за згодою вищого виборного профспілкового органу - Комітету Вільної професійної спілки «Воля» Сумського державного педагогічного університету імені А.С . Макаренка . Отже, ст.252 КЗпП України та ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», не визначено на який саме трудовий договір поширюється додаткова гарантія для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. У законодавстві України відсутні обмеження щодо обов`язкового укладання строкового трудового договору (контракту) як обов`язкової умови роботи на посаді доцента закладу вищої освіти, який вже проходив конкурсний відбір. Зокрема, ч.11 ст.55 Закону України «Про вищу освіту» законодавець передбачив альтернативу контракту, а саме: трудовий договір, який згідно до п.1 ч.1 ст.23 КЗпП України може бути укладено на невизначений строк (безстроковий). Статтями 35 Закону України «Про вищу освіту» вказані обмеження встановлені лише для зайняття керівних посад (ректор, заступник ректора, директор інституту, декан факультету, завідувач кафедр). Укладення контракту з усіма науково-педагогічними працівниками суперечить вимогам Конвенції МОП №158 (1982), яка ратифікована Україною 04 лютого 1994 року, оскільки знижує рівень їхньої соціальної захищеності та в силу ст.9 КЗпП України є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення, належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У період її роботи, відповідачем, всупереч ст.12 Конвенції МОП №95 «Про захист заробітної плати», ст.ст.94. 95. 115 КЗпП України, ст.ст. 2, 12, 15, 24, 33, 34 Закону України «Про оплату праці», порушувалась регулярність (строки та періодичність) виплат заробітної плати. Крім того, заробітна плата виплачувалась частково (без урахування всіх її складових, якими є індексація та компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати). Згідно ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними наказ №107-к від 20 серпня 2018 року «Про звільнення працівників університету» у частині звільнення доцента ОСОБА_1 , поновити її, ОСОБА_1 , на посаді доцента Сумського педагогічного університету ім. А.С.Макаренка, стягнути з Сумського педагогічного університету ім. А.С. Макаренка на її користь належну їй заборгованість по заробітній платі, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В заяві, поданій до закінчення підготовчого провадження, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 21373грн.50коп. (а.с.201 т.1).

В судовому засіданні представник позивача зазначені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити. Позивачем до суду було надано відповідь на відзив відповідача, в якому зазначено, що аналізуючи правові підстави укладення трудового договору між сторонами та його зміст, який значно розширює права роботодавця та звужує (погіршує становище працівника в порівнянні з положеннями ст.ст.57, 58, 59 Закону України «Про вищу освіту»), а також не відповідає затвердженій Постановою КМУ типовій формі, можна прийти до висновку, що цей договір не с контрактом (особливою формою трудового договору в розумінні ст.21 КЗпП України). При цьому в розумінні ч.2 ст.23 КЗпП України «характер роботи» означає таку роботу, яка не виконується постійно, а лише протягом певного строку (сезону), а формулювання «умови виконуваної роботи» визначає таку роботу, як постійну, але для виконання якої в силу конкретних обставин трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін (наприклад для заміщення відсутнього працівника тощо). Крім того, у неї відсутня «зацікавленість» у встановленні трудових відносин на короткий строк (три роки), за який навіть неможливо: підготувати ґрунтовні наукові праці та здійснити їх апробацію у вітчизняних і закордонних фахових виданнях, що включені до міжнародних науково-метричних баз; отримати сертифікат знання іноземної мови (В 2); захистити дисертацію; не рідше ніж один раз на п`ять років підвищити кваліфікацію та пройти стажування в Україні і за кордоном, як це гарантується положеннями ст.ст.56, 57, 58, 59, 60 Закону України «Про вищу освіту». У законодавстві України відсутні обмеження щодо обов`язкового укладання строкового трудового договору (контракту) як обов`язкової умови роботи на посаді доцента закладу вищої освіти, який пройшов конкурсний відбір. Зокрема, частиною 11 статті 55 Закону України «Про вищу освіту» законодавець передбачив альтернативу контракту, а саме: трудовий договір, який згідно до п.1 ч.1 ст.23 КЗпП України може бути укладено на невизначений строк (безстроковий). Статтями 35 Закону України «Про вищу освіту» вказані обмеження встановлені лише для зайняття керівних посад (ректор, заступник ректора, директор інституту, декан факультету, завідувач кафедр). Статтею 252 КЗпП України та статтею 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», не визначено на який саме трудовий договір поширюється додаткова гарантія для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів.

В судовому засіданні представники відповідача Болгова О.М. , Король А.П. позовні вимоги не визнали, просили суд у позовній заяві ОСОБА_1 , відмовити повністю. Надали відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 30 жовтня 2015 року між Сумським державним педагогічним університетом імені А.С . Макаренка та ОСОБА_1 було укладено контракт №132/2015 на термін з 02 листопада 2015 року по 31 серпня 2018 року, за умовами якого позивача призначено на посаду доцента кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін. Порядок зміни та умови розірвання контракту врегульовані розділом 5. Так, у пункті 5.1. Контракту визначено, що контракт може бути припинений або розірваний з підстав, передбачених чинним законодавством України та умовами самого контракту. У пункті 5.2. Контракту передбачені підстави для його розірвання, якими є, зокрема, закінчення терміну його дії (підпункт 5.2.1. Контракту). Умови цього контракту можуть бути змінені за згодою сторін у письмовій формі (пункт 5.4.). З моменту набрання чинності даного Контракту всі інші контракти та накази, що врегульовували трудові правовідносини між сторонами, втрачають юридичну силу. Таким чином, при укладенні контракту, строк його дії було встановлено за погодженням сторін і визначено конкретним терміном - 31 серпня 2018 року, про що свідчать підписи позивача та відповідача на Контракті. Жодних заперечень проти укладання контракту на визначений строк позивач ніколи не заявляла. 07 вересня 2016 року позивач звернулася до ректора університету з власноруч написаною заявою, у якій просила перевести її з посади доцента кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін на посаду доцента кафедри культурології і права з 08.09.2016 року на умовах попередньо укладеного контракту по 31.08.2018 року. 08.09.2016 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 28/2016 до Контракту з науково-педагогічним працівником Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка від 30.10.2015 року №132/2015, якою внесено зміни до вступної частини контракту, а саме: змінено назву кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін на кафедру культурології і права. Інші пункти Контракту залишено без змін (п.2 додаткової угоди). Додаткова угода беззаперечно підписана сторонами. 01.10.2016 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №34/2016 до Контракту з науково-педагогічним працівником Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка від 30.10.2015 року №132/2015, якою внесено зміни до вступної частини контракту, а саме: змінено назву кафедри культурології і права на кафедру права, політології та міжнародних відносин (п. 1 додаткової угоди). Інші пункти Контракту залишено без змін (п.2 додаткової угоди). Додаткова угода беззаперечно підписана сторонами. Наказом ректора Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка від 20 серпня 2018 року №107-к «Про звільнення працівників університету», позивача було звільнено з посади доцента кафедри права та міжнародних відносин 31 серпня 2018 року у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України, про що внесено відповідний запис до трудової книжки. В даному випадку, строк тривалості трудових відносин був чітко визначений за погодженням сторін та прописаний у контракті з 02 листопада 2015 року по 31 серпня 2018 року. Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин. Відповідно до ч.1 ст.55 ЗУ «Про вищу освіту» однією з основних посад науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти є: посада доцента. Частиною 11 статті 55 Закону України «Про вищу освіту», визначено, що під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти. Абзацом 4 розділу 5 «Укладання трудового договору (контракту)» Рекомендацій передбачено, що строк трудового договору (контракту) установлюється за погодженням сторін, але не більше ніж на п`ять років. При цьому рекомендовано враховувати, що внесення пропозиції щодо строку трудового договору (контракту) є правом кожної із сторін, крім посад деканів факультетів, директорів навчально-наукових інститутів, завідувачів (начальників) кафедр, для яких передбачено обрання строком на п`ять років відповідно до частини першої статті 43 та частини шостої статті 35 Закону. Тобто посада, на якій працювала позивач передбачає обов`язкове проходження конкурсу та укладання строкового трудового договору у формі контракту. На виконання вимог законодавства, позивача було прийнято на посаду доцента за результатами конкурсу та укладено з нею контракт, строк дії якого був встановлений за погодженням сторін та визначений конкретним терміном. Оскільки строк дії контракту, укладеного 30.10.2015 року між Сумським державним педагогічним університетом імені А.С . Макаренка та ОСОБА_1 сплив 31.08.2018 року, новий контракт не укладено, тому строковий трудовий договір припинився у зв`язку з закінченням його строку, і відповідачем правомірно застосовано п.2 ст.36 КЗпП України та контракт з позивачем припинено у зв`язку із закінченням його строку, а тому відсутні підстави для скасування наказу про звільнення позивача №107- к від 20.08.2018 року. Кодексом законів про працю України чітко визначені випадки (ст.43 КЗпП України), у яких звільнення членів виборного профспілкового органу допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок). Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених статтями 43, 43-1 КЗпП, допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, що є дотриманням гарантій, установлених ст.252 КЗпП. При цьому суди мають враховувати, що профспілка підприємства є легалізованою відповідно до ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі надіслання роботодавцю відповідного письмового повідомлення (постанова Верховного Суду України від 21 березня 2012 року у справі № 6-4цс12). Обов`язковість отримання згоди профспілки на звільнення працівників у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору, з ініціативи працівника, за згодою сторін, тощо, законодавством не передбачено. Необхідність отримання згоди профспілки на звільнення працівника по закінченню строку дії трудового договору, прямо б суперечила конституційному принципу, закріпленому у ч.3 ст.43 Конституції України, відповідно до якого використання примусової праці забороняється. Не може бути застосована у даному випадку Конвенція МОП №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, оскільки, відповідно до ст.3 вищезгаданої Конвенції за метою цієї Конвенції терміни «звільнення» та «припинення трудових відносин» означають припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця, а не закінчення строку дії контракту, який був визначений за погодженням сторін.

Представник третьої особи Вільної професійної спілки «Воля» Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренко - Кондратенко Ю.М. надав письмові пояснення та пояснив, що ініціатором укладення строкового трудового договору був саме відповідач, який спонукав укласти лише контракт в його редакції без врахування доброї волі щодо укладення саме строкового трудового договору, який значно обмежує права позивача. Вбачається, що відповідач значно розширює свої права та звужує права позивача, чим погіршує становище працівника в порівнянні з положеннями ст.ст.21, 23 КЗпП України, ст.ст.57, 58, 59 Закону України «Про вищу освіту», а зміст контракту не відповідає положенням типової формі, що затверджена наказом №23 Мінпраці України від 15 квітня 1994). Згідно чинних на час виникнення між сторонами трудових правовідносин і на сьогодні положень ст.23 КЗпП України, Закону України «Про вищу освіту», Закону України «Про освіту», науково-педагогічний працівник, який в університеті не займає керівної посади може працювати за безстроковим трудовим договором. У відзиві відповідач не спростував твердження про те, що статтею 252 КЗпП України та статтею 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не визначено на який саме трудовий договір поширюється додаткова гарантія (спеціальні права) для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. Вважає, що позов підлягає задоволенню.

Третя особа - ректор Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренко ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що у ч.3 ст.54 Закону України «Про освіту», у редакції, що діяла на момент підписання Контракту, педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору. Тобто посада, на якій працювала позивач передбачає обов`язкове проходження конкурсу та укладання строкового трудового договору у формі контракту. ОСОБА_1 , реалізуючи своє право на працю, закріплене ст.43 Конституції України, не виявила бажання працювати у СумДПУ імені А.С. Макаренка та не взяла участі в оголошених конкурсах, що підтверджується довідкою від 30.11.2018 року №3065. Розмір заробітної плати науково-педагогічних працівників Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка визначається відповідно до схем тарифних розрядів, установлених наказом МОН України №557 від 26.09.2005 року «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», Постановою КМУ №1298 від 30 серпня 2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та штатним розписом університету, який затверджений МОН України. При цьому посадові оклади не можуть виходити за межі, визначені вищезазначеними актами.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 15.11.2018 року постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою суду залучені до участі в справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Вільна професійна спілка «Воля» Сумського державного педагогічного університету ім..А.С.Макаренка, та на стороні відповідача - ректор Сумського державного педагогічного університету ім..А.С.Макаренко ОСОБА_2 .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 15.11.2018 року витребувані у Сумського державного педагогічного університету ім..А.С. Макаренка інформація про загальну кількість годин навантаження по університету з дисциплін «Історія слов`янських народів (середина ХVІІІ- початок ХХ ст.)", «Історія слов`янських народів (ХХ-ХХІ ст.)», «Історія держави та права зарубіжних країн» по кафедрі всесвітньої історії, міжнародних відносин та методики навчання історичних дисциплін Навчально-наукового інституту історії та філософії на 2018-2019 учбовий рік; інформація про обраховану та затверджену кількість ставок науково-педагогічних працівників по Сумському державному педагогічному університету ім.А.С.Макаренко, які забезпечують викладання навчальних дисциплін по кафедрі всесвітньої історії, міжнародних відносин та методики навчання історичних дисциплін Навчально-наукового інституту історії та філософії.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 27.02.2019 року закрите підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду по суті.

Суд, заслухавши пояснення пояснення позивача, її представника, представників відповідача, показання свідків, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

Судом установлено, що згідно з наказом №107-к від 20.08.2018 року ректора Сумського державного педагогічного університету ім.. А .С.Макаренко ОСОБА_1 була звільнена з посади доцента кафедри права та міжнародних відносин 31.08.2018 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору, п.2 ст.36 КЗпП України (а.с.6 т.1).

30 жовтня 2015 року між Сумським державним педагогічним університетом ім.А.С.Макаренко та ОСОБА_1 було укладено контракт №132/2015 на термін з 02.11.2015 року по 31.08.2018 року, за умовами якого позивача призначено на посаду доцента кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін (а.с.54 т.1).

Згідно з ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Відповідно до ст..23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівників, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (ст.21 КЗпП України).

Частиною 3 ст.54 Закону України «Про освіту» в редакції, що діяла на момент підписання контракту, було передбачено, що педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі, за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Отже, контрактна форма трудового договору передбачена законодавством для науково-педагогічних працівників.

Згідно з ч.11 ст.55 Закону України «Про вищу освіту» під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.

Міністерством освіти і науки України було видано наказ від 05.10.2015 року №1005 «Про затвердження Рекомендації щодо проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників та укладання з ними трудових договорів (контрактів) (а.с.145-148 т.1). На виконання наказу МОН України від 05.10.2015 року №1005 в університеті наказом від 11.04.2016 року №144 було затверджено Порядок проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників університету та укладання з ними трудових договорів (контрактів), який визначає процедуру конкурсного відбору, обрання за конкурсом при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників університету (а.с.150-154 т.1).

Порядок зміни та умови розірвання контракту врегульовані розділом 5. У пункті 5.1 контракту визначено, що контракт може бути припинений або розірваний з підстав, передбачених чинним законодавством України та умовами самого контракту. У пункті 5.2 контракту передбачені підстави для його розірвання, зокрема, і закінчення терміну його дії.

Отже, при укладенні контракту, строк його дії було встановлено за погодженням сторін і визначено конкретним терміном - 31 серпня 2018 року.

Наказом ректора Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренко від 30.10.2015 року №202-к ОСОБА_1 було продовжено термін роботи на посаді доцента кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін як обраній за конкурсом на умовах контракту з 02 листопада 2015 року по 31 серпня 2018 року (а.с.58 т.1).

07 вересня 2016 року позивач ОСОБА_1 подала до ректора університету заяву, якою просила перевести її з посади доцента кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільних дисциплін на посаду доцента кафедри культурології і права з 08.09.2016 року на умовах попередньо укладеного контракту по 31.08.2018 року. Наказом від 07.09.2016 року ОСОБА_1 було переведено на посаду доцента кафедри культурології і права з 08.09.2016 року на умовах попередньо укладеного контракту на строк по 31.08.2018 року (а.с.59-60 т.1).

08.09.2016 року та 01.10.2016 року між сторонами були укладені додаткові угоди до контракту (а.с.61-62 т.1).

Отже, позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду доцента за результатами конкурсу та укладено з нею контракт, який є угодою двох сторін, в якому був встановлений строк його дії. Позивач власноруч подавала заяву про переведення з однієї кафедри на іншу на умовах попередньо укладеного контракту, підписувала додаткові угоди до контракту. Відтак, відсутні підстави стверджувати, на чому наполягає позивач, що трудові відносини носили безстроковий характер.

Жодних заперечень проти укладання контракту позивач не заявляла та не оспорювала.

За таких обставин підстав вважати, що контракт № 132/2015 від 30.10.2015 р., укладався з ОСОБА_1 під примусом адміністрації, у суду немає і таких доказів позивач не надала.

Свідок ОСОБА_3 , яка є викладачем кафедри фізичного виховання СумДПУ, пояснила, що науково-педагогічні працівники можуть працювати по безстроковому трудовому договору, але керівництво університету пропонує викладачам укладання контрактів.

Свідок ОСОБА_4 , який є доцентом кафедри спортивних дисциплін та фізичного виховання університету, працює за безстроковим трудовим договором, пояснив, що ОСОБА_1 як член виборного профспілкового органу, має гарантії щодо звільнення з посади. Керівництво університету пропонує науково-педагогічним працівникам працювати на умовах контракту.

Показання цих свідків не підтверджують, що укладання контракту між навчальним закладом і науково-педагогічним працівником, зокрема, доцентом, не відповідає вимогам законодавства. Безстроковий характер їх трудових правовідносин з університетом не стосується трудових правовідносин ОСОБА_1 з університетом, які базувалися на контрактній формі трудового договору.

Норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема обіймання посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору. Тому, суд відхиляє доводи позивача та її представника, що укладання контрактів при прийомі на роботу можливе лише з керівниками навчальних закладів.

Наказом від 12.09.2018 року № 317 був оголошений конкурс на заміщення посад науково-педагогічних працівників (а.с.142-143 т.1). Позивач ОСОБА_1 не брала участі в конкурсів, документів не подавала (а.с.144 т.1).

Відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Строк дії контракту, укладеного 30.10.2015 року між університетом та ОСОБА_1 , сплив 31.08.2018 року, трудові відносини між сторонами припинилися і не тривали після закінчення строку дії контракту, тому відповідач відповідно до вимог законодавства звільнив позивача за п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку з закінченням строку дії контракту.

Позивач ОСОБА_1 була головою виборного профспілкового органу - Комітету Вільної професійної спілки «Воля» Навчально-наукового інституту історії та філософії Сумського державного педагогічного університету ім..А.С.Макаренко та членом вченої ради Навчально-наукового інституту історії та філософії університету (а.с.9 т.1).

Згідно з п.2.7 Положення про Вчену раду Навчально-наукового інституту історії та філософії університету, членство у вченій раді достроково припиняється у зв`язку зі звільненням з роботи (а.с.93 т.1).

Статтею 43 КЗпП України передбачені випадки, у яких розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу проводиться за попередньою згодою виборного органу. Це розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, його керівників, профспілкового представника, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Ця норма встановлює необхідність отримання попередньої згоди не лише виборного органу, а і вищого виборного органу професійної спілки для членів виборного профспілкового органу і застосовується у взаємозв`язку зі ст.43 КЗпП України, якою передбачені випадки отримання попередньої згоди виборного профспілкового органу при звільненні з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Обов`язковість отримання згоди профспілки на звільнення працівників у зв`язку з закінчення строку дії трудового договору, з ініціативи працівника, за згодою сторін чинне законодавство України не передбачає.

Позивач ОСОБА_1 уклала строковий трудовий договір (контракт), виразивши свою волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.

Конвенція МОП №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року» застосовується до правовідносин з приводу припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця, а не закінчення строку дії контракту, який був визначений за погодженням сторін.

Звільнення у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України здійснюється з додержанням загальних вимог щодо порядку звільнення та не потребує наявності попередньої згоди виборного профспілкового органу.

Враховуючи положення ст. 43 КЗпП України при припиненні трудових відносин між сторонами з підстав закінчення строку трудового договору, відсутні підстави для отримання попередньої згоди професійної спілки, членом якої є позивач. Сторони домовилися про припинення контракту по закінченню строку його дії, тому на таку домовленість між сторонами не може впливати рішення професійної спілки.

Отже, вимоги позивача про визнання недійсним наказу №107-к від 20.08.2018 року в частині її звільнення, поновлення її на посаді доцента Сумського державного педагогічного університету ім..А.С.Макаренко, стягнення середнього тзаробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Відповідачем надані документи (платіжні доручення з копією реєстру), які підтверджують виплату сум ОСОБА_1 за вересень 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, липень 2017 року, липень 2018 року (а.с.155-196 т.1), по яким позивач мала розбіжності з університетом по сумам виплат, відображеним в довідці університету (а.с.89-90 т.1).

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 21373,50грн. за період з вересня 2014 року по дату звільнення відповідно до розрахунку (а.с.202-203 т.1).

Стосовно нарахованих сум по окладу позивач вказує 7219грн.38коп. З вересня 2015 року позивач ОСОБА_1 отримувала оплату за 19 тарифним розрядом.

Наказом від 01.09.2017 року №112-к позивачеві ОСОБА_1 було встановлено посадовий оклад за 17 тарифним розрядом (4800грн.) у зв`язку з перевищенням терміну перебування на посаді доцента без вченого звання (а.с.219 т.1). . Наказом МОН України від 26.09.2005 року №557 та постановою КМУ від 30.08.2002 року №1298 встановлено, що науково-педагогічним працівникам, які обрані чи призначені на посади професорів чи доцентів, але не мають відповідного вченого звання, один раз строком до двох років від часу першого обрання чи призначення встановлюються відповідні тарифні розряди: професор - 20, доцент - 19. Пунктом 6.2 Інструкції про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, затвердженої наказом МОН України №90 від 02.04.1993 року, визначено, що якщо після закінчення двох років перебування на посаді професора чи доцента вчене звання не присвоєне, цим особам встановлюється оклад асистента (викладача) з урахуванням наявності наукового ступеня, а при переході на ці посади з посад доцента, старшого викладача - оклад доцента, старшого викладача.

Пунктом 5.4 контракту передбачено, що умови контракту можуть бути змінені за згодою сторін у письмовій формі. Позивач ОСОБА_1 була призначена на посаду доцента, але так і не отримала відповідного звання доцента. На виконання вимог законодавства у письмовій формі шляхом видання наказу, з яким була ознайомлена позивач ОСОБА_1 , був встановлений позивачу 17 тарифний розряд.

Причини, з яких позивач ОСОБА_1 не змогла підготувати документи на присвоєння вченого звання доцента не є предметом розгляду в цій справі.

Отже, є безпідставними вимоги позивача щодо стягнення суми недоплати посадового окладу.

Оскільки позивач вважає, що її оплата праці за спірний період повинна була проводитися за 19 тарифним розрядом, позивач безпідставно вказує суму недоплати за вислугу років в сумі 1243,81грн. Також позивач вважає, що з 01.06.2018 року відповідач повинен був виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 20%, оскільки стаж більше 10 років і становить 10 років 17 днів. За даними трудової книжки позивача стаж науково-педагогічної роботи за такі періоди з 01.09.2006 року по 13.11.2009 року, з 16.11.2009 року по 30.06.2010 року, з 16.11.2012 року по 31.08.2018 року становить менше 10 років (а.с.4-5 т.1). Отже, позивачу ОСОБА_1 виплачувалася доплата за вислугу років з розрахунку 10% посадового окладу.

Сума недоплати за науковий ступінь 1082,90грн. також вираховується позивачем з сум посадового окладу, який позивач враховує за 19 тарифним разрядом.

Індексацію заробітної плати відповідач здійснює на підставі Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року. Згідно з наданою університетом довідкою (а.с.89-90) у березні 2015 року дохід позивача збільшився з 1917грн. до 2419грн.08коп., а в квітні 2015 року збільшився до 2875,50грн. Позивач не враховує цього підвищення при розрахунку індексації.

Позивач нараховує суму недоплати матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 995грн.60коп. Позивач нараховує суму допомоги на оздоровлення, зокрема, за серпень 2018 року в розмірі 6026грн. з 19 тарифного розряду, а оклад позивача становить 5286грн.

Щодо сум відпускних позивач вказує суму недоплати 2606грн.24коп., виходячи з розрахунку сум заробітної плати по 19 тарифному розряду.

Позивач вказує про недоплату сум компенсації за невикористану відпустку в розмірі 6418грн.93коп. Згідно з наказом про звільнення ОСОБА_1 була виплачена компенсація за невикористані дні соціальної додаткової відпустки за 2017 рік у кількості 10 календарних днів та за 2018 рік у кількості 10 календарних днів. Сума компенсації становила 4525грн.60коп. Позивач при розрахунку щомісячних сум враховує заробітну плату по 19 тарифному розряду, замість 17 тарифного розряду.

В розрахунку позивача не наведено, з чого розраховується компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати в сумі 1341,97грн.

Згідно з ст..49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В письмових поясненнях (а.с.225-230 т.1) позивач ОСОБА_1 збільшує суму позовних вимог і просить стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 14454,07грн. В заяві, яка була подана до закінчення підготовчого провадження (а.с.201 -203 т.1) вимога про стягнення компенсації в такому розмірі не заявлялася. Таким чином, судом не розглядаються вимоги щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 14454,07грн.

Отже, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 21373,50грн. заборгованості з заробітної плати.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренко, треті особи - ректор Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренко ОСОБА_2 , Вільна професійна спілка «Воля» Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренко, про визнання недійсним наказу №107-к від 20.08.2018 року про звільнення, поновлення на посаді доцента Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренко, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м.Суми. При оголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А. Котенко