Рішення № 84228627, 09.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/101/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2019 Справа № 908/1807/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді - Корсун В.Л., при секретарі судових засідань Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: концерну "Міські теплові мережі",

юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137;

поштова адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79а

до відповідача: приватного підприємця Ненашевої Ольги Андріївни, АДРЕСА_1

про стягнення 7 976,67 грн.

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Шикун О.Ф., довіреність № 473/20-19 від 15.01.2019.

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

22.07.19 до господарського суду Запорізької області від концерну "Міські теплові мережі" (далі концерн "МТМ") надійшла позовна заява за вих. від 18.06.19 № 731/юр про стягнення з приватного підприємця Ненашевої Ольги Андріївни (надалі ПП Ненашева О.А.) 7 976,67 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.03 № 987, з якої: 7 099,67 грн. - основний борг, 121,05 грн. - інфляційні витрати, 58,70 грн. - 3 % річних та 697,25 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.03 № 987 за період з листопада 2018 р. по квітень 2019 р. включно, а також положеннями ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 276 ГК України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.05 за № 2633-IV, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 за № 1198, ст.ст. 1, 2, 12, 162-164, 171 ГПК України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1807/19 між суддями від 22.07.19, вказану позовну заяву передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 23.07.19 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1807/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 13.08.19.

Ухвалою від 13.08.19 судом розгляд справи відкладено на 09.09.19.

Представник позивача у судовому засіданні 09.09.19 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судові засіданні по даній справі жодного разу не з`явився.

Про дату, час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином.

А саме, з метою повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/1807/19 судом на адресу місця проживання відповідача ( АДРЕСА_1 ), яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в порядку визначеному ГПК України направлялись копії ухвал господарського суду Запорізької області у справі № 908/1807/19.

Однак, ухвала про відкриття провадження у справі від 23.07.19 надіслана на юридичну адресу відповідача по цій справі була повернута до суду з відміткою відповідного поштового відділення « 3-35».

Станом на час проведення судового засідання у цій справі призначеного на 09.09.19 підприємством зв`язку до суду не повернуто, ні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (копії ухвали про відкладення розгляду справи № 908/1807/19) відповідачу, ні саме поштове відправлення (ухвалу з поштовим конвертом) з посиланням на відсутність (вибуття) одержувача, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Судом враховано, що факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно з ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи, що судом вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи № 908/1807/19, суд дійшов висновку за можливе розглянути справу за відсутності такого учасника справи за наявними у матеріалах справи документами (доказами).

У засіданні суду 09.09.19, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено коли буде складено повне рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.03 між концерном "Міські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та приватним підприємцем Ненашевою Ольгою Андріївною (Споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 987, за умовами якого (п.1.2.), Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п.1.3., а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.2 договору, теплова енергія постачається Споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче постачання - протягом року.

Підпунктом 3.2.2. п. 3.2. договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VI договору.

Згідно із положеннями п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2.).

Пунктом 6.3. договору визначено, що Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов`язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації.

Відповідно до п. 6.4. договору, розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена Споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахуванням втрат, або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку.

За умовами п. 6.5. договору, Споживач зобов`язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.04.03 по 31.03.08. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Станом на момент прийняття рішення у цій справі по суті спору зазначений вище Договір є чинним. Доказів протилежного матеріали справи не містять та учасниками судового процесу до суду не надано.

Звертаючись до суду із зазначеними вимогами позивачем до позовної заяви надані акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2018 р. по квітень 2019 р. включно та відповідні рахунки на їх оплату, відповідно до яких позивачем поставлено відповідачу теплову енергію (на опалення) на загальну суму 7 099,67 грн.

З огляду на неповернення відповідачем позивачу підписаних актів приймання-передачі теплової енергії за листопад 2018 р. - квітень 2019 р., які направлялись на адресу ПП Ненашевої О.А. концерном "МТМ", представником Енергопостачальної організації на кожному із зазначених актів (за спірний період) проставлено відмітку, що: «Підписаний та оформлений належним чином Акт Споживач не повернув, заперечень щодо нарахувань не надав».

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за договором від 01.04.03 № 987 щодо оплати 7 099,67 грн. основного боргу (теплової енергії) за період з листопада 2018 р. по квітень 2019 р. включно, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по даній справі по суті спору суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ч. 2 ст. 509 та ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.03 № 987 є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань.

Статтями 525, 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач ухилився від виконання свого обов`язку передбаченого п. 6.3. договору щодо повернення Енергопостачальній організації оформлених актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період, заперечень (зауважень) до вказаних актів позивачу не надіслав (не надав).

А тому, акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період слід вважати погодженими відповідачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем підтвердженого належними та допустимими доказами поставку теплової енергії відповідачу за наведеним вище договором у період з листопада 2018 р. по квітень 2019 р. включно на загальну суму 7 099,67 грн.

Відповідач взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати теплової енергії отриманої від позивача за період з листопада 2018 р. по квітень 2019 р. на загальну 7 099,67 грн. належним чином не виконав.

Наявність основної заборгованості у сумі 7 099,67 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 099,67 грн. основного боргу є обґрунтованими, заснованими на законі та договорі, і такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 121,05 грн. інфляційних витрат, 58,70 грн. 3 % річних та 697,25 грн. пені (розрахунки наявні у матеріалах справи).

В силу приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

У відповідності з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. договору передбачено, що Споживач несе наступну відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Враховуючи викладене, перевіривши за допомогою ІПС «Законодавство» розрахунки позивача (з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України) по пені, 3 % річним та інфляційним витратам, судом визнано обґрунтованим та законним нарахування:

- 695,95 грн. пені за загальний період з 20.12.18 по 01.06.19;

- 58,47 грн. 3 % річних за загальний період з 20.12.18 по 01.06.19;

- 121,05 грн. інфляційних витрат за загальний період січень-квітень 2019 року.

З підстав викладених вище, судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача 695,95 грн. пені, 58,47 грн. 3 % річних та 121,05 грн. інфляційних витрат.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені та 3 % річних судом відхиляються через їх безпідставність, оскільки станом на 20.01.19-21.01.19 у відповідача було відсутнє прострочення щодо сплати 1239,17 грн., та станом 20.05.19 - щодо сплати 174,59 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 1 920,63 грн.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 129, 202, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця Ненашевої Ольги Андріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; поштова адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79а; п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_2 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) - 7 099 (сім тисяч дев`яносто дев`ять) грн. 67 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з приватного підприємця Ненашевої Ольги Андріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; поштова адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79а; п/р № НОМЕР_3 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) - 58 (п`ятдесят вісім) грн. 47 коп. 3 % річних, 121 (сто двадцять одну) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 695 (шістсот дев`яносто п`ять) грн. 95 коп. пені та 1 920 (одну тисячу дев`ятсот двадцять) грн. 63 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ГПК України.

Повне рішення складено 13.09.19.

Суддя В.Л. Корсун