Ухвала суду № 84228586, 11.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/89/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

11.09.2019 Справа № 908/1056/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., при секретарі судових засідань - Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи № 908/1056/19

за позовною заявою: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Мілтон", 69084, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 47

до відповідача 2: Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206

про визнання правочину недійсним

Представники учасників справи:

від позивача: Рогава І.Т., ордер серії КР № 036726 від 25.06.19

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: 1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Мілтон" (далі ТОВ "Мілтон"), 2 - Запорізької міської ради про визнання недійсною з моменту укладення (вчинення) додаткової угоди № 201601000400102 від 27.04.16 про внесення змін до договору оренди землі від 08.05.09, зареєстрованого в державному реєстрі земель за № 040926100730 від 21.05.09.

Ухвалою від 21.05.19 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1056/19, якій присвоєно № провадження 17/89/19. Судом призначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.06.19 о/об 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 11.06.19 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/1056/19 на 22.07.19 о/об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 22.07.2019 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 21.08.19 включно. Підготовче засідання відкладено до 12.08.19.

Ухвалою від 12.08.19 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/1056/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.08.19 о/об 10 год. 00 хв.

В засіданні 22.08.19 судом оголошено перерву на 11.09.19.

В судове за сідання, призначене на 11.09.19 з`явився представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідачів 1, 2 в засідання суду не з`явились, про причини своєї неявки суду не повідомили. Про дату судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Предметом спору у справі № 908/1056/19 є позовні вимоги фізичної особи - ОСОБА_1 до відповідачів: 1 - ТОВ "Мілтон", 2 - Запорізької міської ради про визнання недійсною з моменту укладення (вчинення) додаткової угоди № 201601000400102 від 27.04.16 про внесення змін до договору оренди землі від 08.05.09, зареєстрованого в державному реєстрі земель за № 040926100730 від 21.05.09.

Позовні вимоги обґрунтовано ст. ст. 66, 139, 167, 207 ГК України, ст. ст. 16, 92, 190, 203, 215, 241 ЦК України, ст. 8, 9, 5, 124 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 20, 30, 162 ГПК України, а також наступними обставинами. 08.05.09 між ТОВ «Мілтон» та Запорізькою міською радою укладено договір оренди землі (на підставі п. 1.2 якого згідно рішення 30 сесії 5 скликання Запорізької міської ради № 39/202 від 25.02.09, Запорізька міська рада передала ТОВ "Мілтон" у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1943 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 а для розташування адміністративної будівлі. Згідно із п. 5 договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 043 129,71 грн. У відповідності до п. 9 договору оренди, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою встановлено в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 91 293,89 грн. на рік. 27.04.16 між Запорізькою міською радою та директором ТОВ "Мілтон" ( ОСОБА_2 ) було підписано додаткову угоду до договору оренди, відповідно до п. 1 якої сторони внесли зміни в п. п. 5, 9 договору оренди землі від 08.05.09, виклавши їх (пункти) в наступній редакції, мовою оригіналу: п. 5 «(…) нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8 873 350,69 грн. (…)», п. 9 «Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі: 266 200,52 грн., що складає 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2016 року». Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Мілтон» віл 22.07.16, яке оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Мілтон» від 22.07.169 № 12, вирішено відмовити у задоволенні пропозиції директора ТОВ «Мілтон» стосовно укладення додаткової угоди № 201601000400 від 27.04.16 до договору оренди землі від 08.05.09 у зв`язку з тим, що розмір орендної плати за додатковою угодою є надмірно великим у порівнянні з існуючим розміром за умовами договору оренди землі від 08.05.09 та є економічно невигідним для ТОВ «Мільтон». Згідно з п.п. 5.4.15 п. 5.4 розділу 5 Статуту ТОВ "Мілтон", … до виключної компетенції загальних зборів учасників віднесено прийняття рішень про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше % майна товариства. В преамбулі додаткової угоди, Запорізька міська рада з одного боку, та ТОВ "Мілтон" в особі ОСОБА_2 , діючої на підставі Статуту ТОВ "Мілтон", вирішили внести зміни в договір оренди землі від 08.05.09. Позивач вказує , що Запорізькій міській раді було відомо щодо обмежень повноважень директора ТОВ "Мілтон". Згідно даних балансу ТОВ "Мілтон", станом на 31.12.15 (рядок 1495), вартість майна ТОВ "Мілтон" становить 4 768,40 тис. грн. Вартість майна, що становить предмет додаткової угоди (орендної плати за період дії договору), з урахуванням строку дії основного зобов`язання, становить 3 194 400,00 грн., що відповідає 67,00 % майна ТОВ "Мілтон". Позивач вказує, що вчинення правочину від імені позивача віднесено до виключної компетенції загальних зборів його учасників. А отже, є таким, що вчинено директором ТОВ з перевищенням його (її) повноважень.

Судом враховано, що ст. 1 Конституції України встановлено, що Україна проголошується правовою державою і, як будь-яка правова держава, гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи в Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у т.ч. міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.97 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя, згідно із стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вважається здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Правоздатністю пред`являти позови, вимагати відшкодування шкоди й домагатися рішення суду вважається право подання позову до суду, наділеного повноваженнями розглядати питання фактів і прав, щодо конкретного спору з метою постановлення рішення, що матиме обов`язкову силу (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1981 року у справі «ЛеКонт, Ван Левен і Де Мейєр проти Бельгії», заяви № 6878/75, 7238/75).

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи ін. виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в т.ч. у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у т.ч. учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в т.ч. землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у т.ч. справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Як вбачається із п. 2 чинної постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч. 1 ст. 167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі, якщо суб`єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у т.ч. іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Частиною 1 ст. 167 ГК Україна визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 55 ГК України, - господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та ін. підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також ін. юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

З огляду на наведені положення ст. 167 ГК України, корпоративні права характеризуються такими ознаками: особа має частку у статутному капіталі господарської організації; особа має права на участь в управлінні господарською організацією, має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

Вбачається, що під корпоративними відносинами слід розуміти відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Таким чином, корпоративним є спір, пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи - суб`єкта господарювання, крім трудових спорів.

Позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірену копію Статуту ТОВ «Мілтон» (7 редакція) затв. протоколом загальних зборів ТОВ «Мілтон» від 14.03.12 № 11, із проведенням державної реєстрації змін до установчих документів 14.03.12 № запису 11031050011020009 та від 20.03.13 № запису 11031050013020009.

Пунктом 5.1. розділу 5 вказаного Статуту передбачено, що органами управління товариства є:

- вищий орган - Загальні збори учасників товариства;

- виконавчий орган - Директор;

- контролюючий орган - Ревізійна комісія.

За змістом підпункту 5.4.15 п. 5.4 розділу 5 Статуту ТОВ «Мілтон» (на яку посилається позивач у тексті своєї позовної заяви), до виняткової компетенції зборів належать «… 5.4.15 відчуження майна Товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна Товариства.

Пунктом 5.7.4 Статуту визначено, що директор вирішує всі питання діяльності товариства, окрім віднесених до виключної компетенції зборів учасників, укладає угоди (контракти), розпоряджається майном та коштами, в межах своєї компетенції представляє товариство у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, укладає в країні та за її межами договори та інші угоди від імені товариства.

Статтею 2 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.07 № 803, визначено поняття відчуження майна, що є - передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені цим Порядком.

За змістом ч. 1 ст. 139 ГК України, майном у сфері господарювання є сукупність речей та ін. цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

За змістом положень ЦК України, майном як, особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 192 ЦК України (гроші (грошові кошти), законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця - гривня.

Вбачається, що гроші є особливою категорією об`єктів цивільного права, оскільки виконують роль загального еквіваленту і відповідно до цього їм властивий цілий ряд специфічних особливостей. Грошам властиві ознаки родових і подільних речей. Родовий характер грошей полягає у тому, що розмір грошової суми визначається не кількістю грошових знаків, а числом вказаних у знаках грошових одиниць. Тому борг може бути погашений будь-якими купюрами. Гроші можуть бути індивідуалізовані шляхом запису номерів окремих грошових знаків. Поряд з цим у ряді випадків гроші можуть виступати самостійним об`єктом певних договорів, зокрема позики (ст. 374 ЦК України), дарування (ст. 243), банківської позички (статті 382 і 383).

Відповідно до змісту оспорюваної у цій справі додаткової угоди № 201601000400102 від 27.04.16 про внесення змін до договору оренди землі від 08.05.09, зареєстрованого в державному реєстрі земель за № 040926100730 від 21.05.09, останньою внесено зміни до п. п. 5, 9 вказаного договору, зокрема в частині нормативно грошової оцінки землі, яка становить 8 873350,69 грн. в цінах 2016 року (п. 5), а також стосовно орендної плати, яка вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 266 200,52 грн., що складає 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2016 року (п. 9).

З підстав наведених вище у тексті цієї ухвали суд дійшов висновку, що додаткова угода № 201601000400102 від 27.04.16 про внесення змін до договору оренди землі від 08.05.09, зареєстрованого в державному реєстрі земель за № 040926100730 від 21.05.09 за своїм предметом і правовими наслідками не є договором щодо відчуження майна. Предметом вказаної додаткової угоди є внесення змін до діючого договору оренди землі в частині, що стосується умов договору щодо грошової оцінки землі та розміру орендної плати за користування землею. Внесення плати за користування землею не є відчуженням майна - грошей орендаря, оскільки в даному випадку кошти (гроші) виступають засобом платежу.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги той факт, що:

- у даному випадку фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду за судовим захистом його корпоративних прав,

- при вирішенні цього спору (з підстав наведених вище у цій ухвалі) судом не встановлено того, що при укладенні додаткової угоди порушено корпоративні права позивача ( ОСОБА_1 , як єдиного учасника ТОВ «Мільтон», якому належить 100 % статутного капіталу, розділ 6 Статуту),

- суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем 1 у цій справі не є корпоративними.

Як наслідок, цей спір не відноситься до юрисдикції господарських судів в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України та не може бути розглянутий господарським судом в порядку господарського судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до частин 2-3 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЦК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Таким чином, вказана справа підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Судом роз`яснюється, що позивач у зв`язку із закриттям провадження у цій справі з підстав викладених у тексті цієї ухвали відповідно до положень п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» має право звернутись до суду із клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви по даній справі.

Керуючись ст. ст. 42, 46, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 908/1056/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідачів: 1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Мілтон", 2 - Запорізької міської ради про визнання недійсною з моменту укладення (вчинення) додаткової угоди № 201601000400102 від 27.04.16 про внесення змін до договору оренди землі від 08.05.09, зареєстрованого в державному реєстрі земель за № 040926100730 від 21.05.09.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до положень ст. ст. 255-258 ГПК України.

Суддя В.Л. Корсун