Рішення № 84228552, 13.09.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.2019 Справа № 910/6295/19 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Державного підприємства «Українська геологічна компанія»

до відповідача Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО»

про стягнення коштів в сумі 30957,28 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору.

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні матеріали №910/6295/19 за позовом Державного підприємства «Українська геологічна компанія» до Акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення коштів у сумі 30957,28 грн.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем укладений договір №9608015 від 01.05.2001 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з якими АТ “Київенерго” зобов`язувалось постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону та гарячого водопостачання протягом року. Проте з 01.05.2018 Акціонерне товариство “Київенерго” припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів міста Києва, у зв`язку з чим у відповідача відсутня технічна можливість виконати зобов`язання по вищевказаному договору. За таких обставин, відповідач відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України зобов`язаний повернути позивачу кошти, які були ним отримані в якості попередньої оплати за договором, оскільки відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання за договором.

Так, між сторонами підписаний акт звіряння розрахунків, відповідно до якого сума передплати становить 30957,28грн. Позивач звертався до відповідача з претензією №8-998 від 27.12.2018 з вимогою повернути попередню оплату, які залишена відповідачем без виконання та відповіді.

Правова позиція (заперечення) відповідача.

Згідно з позовною заявою та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою Акціонерного товариства «Київенерго» значиться: вул.Енергетиків, 34, Курахове, Мар`їнський район, Донецька область, 85612 код ЄДРПОУ 00131305.

Ухвала господарського суду Донецької області від 15.07.2019 про відкриття провадження у справі №910/6295/19 надіслана 17.07.2019 на адресу відповідача зазначену у єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Поштове відправлення №6102228973342, в якому надсилалась ухвала суду від 15.07.2019 №910/6295/19 було отримане відповідачем за вказаною адресою 20.07.2019, докази чого наявні у матеріалах справи.

За таких обставин, відповідач про відкриття провадження по справі №910/6295/19 повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позов не надав, будь - яких інших заяв чи клопотань не подавав.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.07.2019 №910/6295/19 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.

Між Акціонерною енергопостачальною організацією “Київенерго” (енергопостачальна організація, відповідач) та Державним підприємством «Українська геологічна компанія» (абонент, позивач) підписаний договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №9608015 від 01.05.2001 предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором.

Судом встановлено на момент вирішення спору судом, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що здійснений за запитом суду, відповідач (ЄДРПОУ 00131305) 02.09.2019 змінив своє найменування та наразі є Акціонерним товариством «К.ЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 00131305).

Отже, станом на данний найменуванням відповідача є Акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО», що враховується судом при вирішенні спору.

Зміна найменування юридичної особи не має наслідком процесуальну дію, передбачену ст.52 Господарського процесуального кодексу України, але враховується у подальшому.

У відповідності до п. п. 2.2.1, 2.2.3 договору відповідач зобов`язується постачати теплову енергію для потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору та повідомляти абонента про зміну тарифу.

Згідно п. 2.3.1 договору, абонент зобов`язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

За умовами п. 2.3.2 договору абонент зобов`язався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Пунктом 1 - 2 додатку №4 до договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України “Про Заставу”, як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

Згідно з п. 5 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Довженко, буд. №2– табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період; акт звірки розрахунків на початок розрахункового періоду.

Позивачем до суду поданий акт звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 31.05.2018 за договором №9608015 від 01.05.2001 згідно даних якого, станом на 01.06.2018 у Державного підприємства «Українська геологічна компанія» наявна переплата у розмірі 30957,28 грн.

Акт підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Судом встановлено, що у 2018 році внаслідок прийняття Київською міською радою ряду розпорядчих актів акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” припинила постачання теплової енергії у м. Києві.

Так, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства “Київенерго” після припинення Угоди. Цим же розпорядженням комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” зобов`язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов`язаних з прийманням-передачею майна.

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591, Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018 №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - Угода), щодо:

- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод “Енергія”), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ “Київенерго”, до 31 липня 2018 року включно;

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ “Київенерго”, крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно.

З 01.05.2018 котельні, теплові мережі та пункти, лічильники та інше допоміжне майно перейшло в експлуатацію до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго”.

На підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради № 591 від 10.04.2018, ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, отримало КП “Київтеплоенерго”.

У зв`язку з наведеним, з 01.05.2018 Публічне акціонерне товариство “Київенерго” припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання.

Отже, оскільки з 30.04.2018 Акціонерне товариство “Київенерго” позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість у подальшому надавати зазначені послуги, то фактично починаючи з 01.05.2018, теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась.

Відповідачем виставлено позивачу до сплати рахунок -фактуру №9608015/2018-3 від 31.03.2018, передоплату за квітень 2018 року за теплову енергію на суму 82437,02 грн, з якого вбачаться, що позивачем було сплачено кошти: аванс + борг станом на 01.04.2018, з яких 39778,56 грн (аванс) та 42658,46 грн (борг), усього на суму 82437,02 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №5586 від 16.04.2018 на суму 12000,00 грн та №5585 від 16.04.2018 на суму 70437,02 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було спожито теплову енергію, яка поставлялась відповідачем на підставі договору №9608015 від 01.05.2001 у квітні 2018 році, за яким вартість спожитої енергії становить 8821,28 грн. про свідчить акт приймання-передавання товарної продукції: акт № 4/2018-9608015 приймання-передавання товарної продукції від 30.04.2018 за квітень 2018 року на суму 8821,28 грн.

Отже, станом на 01.06.2018 у позивача існувала переплата за договором №9608015 від 01.05.2001, що становить 30957,28 грн.(39778,56 (аванс) – 8821,28 (спожито)).

Наведене підтверджується актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.05.2018, підписаними обома сторонами без зауважень.

27.12.2018 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 8-998, в якій вимагав повернути переплату, зокрема, за договором №9608015 від 01.05.2001 на рахунок позивача у розмірі 30957,28 грн.

Вищезазначена претензія направлена відповідачу 28.12.2018 та отримана ним 02.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0208803805199.

Претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №9608015 від 01.05.2001 станом на момент прийняття рішення судом у цій справи, не розривався за згодою сторін. Судом досліджено та встановлено, що п. 8.1 та п. 8.4 вказаного договору передбачений термін дії договору та умови продовження строку дії договору, а саме “договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін”. У матеріалах справи відсутні докази звернення однією із сторін з письмовою заявою про закінчення строку дії договору.

Ураховуючи вищевикладене, з наявного в матеріалах справи акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.05.2018 станом на 01.06.2018 встановлено, що у позивача наявна переплата по договору №9608015 від 01.05.2001 на суму 30957,28 грн, відповідач з 01.05.2018 не виконує зобов`язання по договору у зв`язку з позбавленням права відповідача на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування наведених позивачем обставин, а саме щодо суми перерахованих коштів, вартості поставленої теплової енергії, суми переплати зазначеній в акті звірки.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не має можливості виконати зобов`язання по договору з 01.05.2018, з цієї дати відповідач не виконує зобов`язання з постачання теплової енергії. Разом з тим, позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу суму попередньої оплати, яку позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

За приписами статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язання визначені у главі 50 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Закон не визначає поняття “неможливість виконання зобов`язання”. Під цим слід розуміти неможливість для боржника через різні причини здійснити передбачені зобов`язанням дії, спрямовані на його виконання. Розрізняють випадкову і винну неможливість виконання. За “випадковою неможливістю” виконання зобов`язання припиняється, і боржник не несе відповідальності за його невиконання. Вже здійснене виконання у взаємному зобов`язанні зберігає силу за умови, що сторона, яка його виконала, отримала від іншого контрагента зустрічне задоволення, а те виконання, за яке вона зустрічного задоволення не отримала, їй повертається.

За “винною неможливістю” виконання зобов`язання не припиняється, а лише змінюється, оскільки для винної сторони обов`язок виконання трансформується в обов`язок відшкодувати завдані контрагентові збитки, сплатити неустойку тощо. Неможливість виконання може поширюватися на все зобов`язання або на окрему його частину. Вона може бути як постійною, так і тимчасовою. За постійної неможливості виконання зобов`язання припиняється, оскільки мета його недосяжна. Неможливість виконання зумовлена певними об`єктивними обставинами, через які боржник не може здійснити виконання. Але у всіх випадках неможливість виконання зобов`язання може бути підставою його припинення.

Як вбачається з рішення Київської міської ради №439/2661 від 20.06.2017 “Про припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”, дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 продовжено до 26 квітня 2018 року, а припинити дію Угоди, зазначеної в пункті 1 цього рішення, вирішено з 27 квітня 2018 року.

На підставі викладеного, суд відмічає, що відповідач з прийняттям вказаного рішення Київської міської ради був обізнаний про строк дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 до 26.04.2018, її припинення з 27.04.2018 та неможливість виконання своїх обов`язків перед позивачем з цього строку, а тому, діючи добросовісно, повинен був повідомити позивача про неможливість виконання свого зобов`язання за договором з 27.04.2018 та повернути зайво отримані від позивача кошти в сумі 30957,28 грн.

Наведене свідчить про винну неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання за укладеним договором, що має наслідком трансформацію зобов`язання відповідача за вказаним договором, а саме припинення зобов`язання з поставки теплової енергії та виникнення зобов`язання з повернення коштів у сумі 30957,28 грн. відповідно до норми п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позивач перерахував відповідачу кошти на підставі договору, тобто на момент перерахування коштів між сторонами наявні узгоджені правові підстави для такого перерахування. І логічним був би висновок про неможливість застосування до спірних відносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України. Проте положення вказаної статті також розповсюджують свою дію і на випадки, коли правова підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Судом враховано, що договір №9608015 від 01.05.2001 не розірваний, не визнаний недійсним, однак відповідач не має можливості його виконувати. Тобто як суд дійшов висновку вище, зобов`язання сторін припинились у зв`язку з неможливістю виконання відповідачем договору, неможливістю постачання теплової енергії з 27.04.2018. Тому суд вважає, що правова підстава, на якій майно (кошти) набувалось відповідачем відпала, і відповідач протягом травня 2018 - серпня 2019 зберігає у себе кошти, які були перераховані позивачем у 2018 році відповідачу на виконання умов, на той час чинного договору, без достатньої правової підстави. Судом встановлено, що кошти у розмірі 30957,28 грн. належать позивачу і знаходяться у відповідача без достатньої правової підстави.

За таких обставин, на даний час у розпорядженні відповідача знаходиться сума переплати у розмірі 30957,28 грн., яка належать позивачеві та не може бути використана у зв`язку із припиненням зобов`язань відповідача по договору №9608015 від 01.05.2001.

Окрім того, судом відмічається, що у постанові Верховного суду №910/493/18 від 18.04.2019 робиться висновок про те, що акт звіряння взаємних розрахунків не може бути єдиним доказом здійснення поставки товару за договором купівлі за відсутності в матеріалах справи інших доказів поставки товару за зазначеним договором, в тому числі первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували вчинення господарських операцій. Разом з тим, як вже встановлено судом вище, матеріали цієї справи містять первинні документи, які підтверджують перерахування позивачем коштів та передачу відповідачем товару. У справі, що розглядається акт звіряння взаєморозрахунків, та не охоплює жодний період, а лише констатує кінцеве сальдо споживача на 01.06.2018. Також у вказаному акті звіряння взаєморозрахунків міститься посилання на договір №9608015 від 01.05.2001.

Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.05.2018 складено, підписано та скріплено печатками представником Державного підприємства «Українська геологічна компанія» та представником Публічного акціонерного товариства “Київенерго”, вказане свідчить про визнання відповідачем суми передоплати в розмірі 30957,28 грн.

Разом з цим, відповідачем не спростовано поданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів повернення позивачу безпідставно утриманих грошових коштів у сумі, чи доказів відсутності у останнього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на наведене, за відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором поставки, правова підстава набуття яких відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за ст.1212 Цивільного Кодексу України, зокрема, у заявленій ним сумі 30957,28 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 30957,28 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» (85612, Донецька обл., Мар`їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Державного підприємства «Українська геологічна компанія» (0288, м. Київ, пров. Геофізиків, 10, код ЄДРПОУ 38078094) кошти у розмірі 30957 (тридцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім) грн 28 коп та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3.Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 13.09.2019.

Суддя Д.М. Огороднік