Рішення № 84224571, 29.08.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/6550/18

Пр.2/336/655/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 р. «МТМ» звернувся до суду з позовом, про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

В позові зазначає,що відповідач ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою АДРЕСА_1 , за період з 01.04.2015 р.по 30.09.2018 р.позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води на загальну суму 29697 гр. Відповідач як споживач цих послуг здійснила оплату за надані послуги частково в сумі 20грн., субсидія склала 888,92 грн. Загальна сума заборгованості складає 28788 гр.08 коп.

Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 р. передбачено, що плата за надані послуги вноситься щомісячно.

Посилаючись на те,що відповідач є власником тобто є споживачем послуг за адресою АДРЕСА_1 ,цей факт є безспірним та беззаперечним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у сумі 28788 гр.08 коп. та судові витрати у сумі 1762 гр.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 04.12.2018 р.

В провадження судді Галущенко Ю.А. справа надійшла у відповідності з п.п. 15.2 Перехідних положень ЦПК України ,на підставі Розпорядження № 453 від 08.04.2019 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, у зв`язку з тимчасовим переведенням судді Марко Я.Р., шляхом відрядження на роботу на посаді судді Святошинського районного суду м. Київа для здійснення провосуддя строком на один рік з 08.04.2019 р. по 28.03.2020 р., на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 14.03.2019 №751/0/15-19.

Ухвалою від 09.04.2019 року суддею прийнято справу до свого провадження.

Відповідно до ст.274 ч.1 п.2 ЦПК України,справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначила, що позивачем при звернені до суду із позовом не було дотримано вимог ст.. 175-177 ЦПК України, а докази надані в обґрунтування заборгованості є недопустимими. Оскільки між сторонами договір про надання послуг не укладався, відповідач вважає про відсутність між нею та позивачем правовідносин. З вказаних підстав, а також з підстав пропуску строку позовної давності просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідачкою під час розгляду справи заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд справи відкласти, та проводити розгляд справи після 10 жовтня.

З урахуванням наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених ЦПК України розумних строків розгляду справи, суд розглянув справу з урахуванням ч.6 ст. 279 ЦПК України.

Всебічно вивчивши обставини справи,дослідивши надані письмові докази у сукупності,суд дійшов висновку,що позов заявлений обгрунтовано і підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги»(Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.06.2018 року № 2454-VІІІ).

Згідно із частинами другими ст. 21,22 Закону «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради рішенням від 29 січня 2009 року № 25 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», починаючи з 1 січня 2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності м. АДРЕСА_2 , з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначив Концерн «МТМ» у будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».

За змістом ст.12,13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є:власник,споживач,виконавець виробник,при чому виробник послуг може бути їх виконавцем.

З матеріалів справи встановлено,що між сторонами договір про надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не укладався.

Відповідно до статті 7 цього Закону,споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (із змінами), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Статтею 67 Житлового кодексу України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до статті 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 162 Житлового кодексу України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, та не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані послуги, навіть якщо договір між сторонами не укладався.

Судом встановлено,що відповідач ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 відкритого на ім.*я ОСОБА_1 позивач у період з 01.04.2015 р.по 30.09.2018 р.надав відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 29697 гр. Відповідач як споживач цих послуг здійснила оплату за надані послуги частково в сумі 20грн., субсидія склала 888,92 грн. Загальна сума заборгованості складає 28788 гр.08 коп.

Надані докази стороною позивача є належними та допустимими, достатніми у своїй сукупності для встановлення обставин справи, а тому приймаються судом при вирішенні цієї справи.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року передбачено, що оплату послуг мають проводити всі зареєстровані у жилому приміщенні особи, крім випадків, коли вони тимчасово відсутні в ньому і подали письмову заяву та офіційний документ, що підтверджує відсутність.

Відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялась, з заявою про її відсутність у квартирі до позивача не зверталась, офіційний документ, що підтверджує її відсутність у житловому приміщенні, не надала, однак послуги за опалення та гаряче теплопостачання не оплачувала в повному обсязі.

Крім того,ст.322 ЦК України,ст.162 ЖК України зобов`язує власника утримувати майно,що йому належить,та оплачувати комунальні послуги,якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.525,526,629 ЦК України зобов*язання має виконуватись належним чином з забороною односторонньої відмови від виконання умов договору.

З наведеного суд встановив, що відповідач, як споживач не позбавлена обов*язку утримувати майно, в тому числі оплачувати житлово-комунальні послуги. Відсутність укладеного договору між сторонами не дає підстави власнику не оплачувати житлово-комунальні послуги, а тому позивач обґрунтовано звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст.12,13 ЦПК України,до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.Про необхідність урахування зазначених конституційних положень судам роз*яснено в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду».

На час розгляду справи надані позивачем докази та розрахунки не спростовані відповідачкою, яка, в свою чергу, не надала доказів які спростовують заборгованість за адресою де вона є власницею.

Відповідачкою ОСОБА_1 заявлено про застосування строків позовної давності.

Вирішуючи обґрунтованість заяви суд дійшов до висновку, що заявлене позивачем клопотання є необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на законі виходячи з наступного.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт перший статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так з розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритого на ім*я ОСОБА_1 видно, що позивач у період з 01.04.2015 р. по 30.09.2018 року р.нараховував за адресою де зареєстрована відповідачка заборгованість з централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення у приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 29697 гр.

В свою чергу відповідачкою на користь позивача останній платіж оплачено у травні 2016 року за надані послуги 20 грн. Позивач звернувся із позовом 29.10.2018 року.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За таких обставин, суд встановив, що позивачем при зверненні до суду із позовними вимогами строк позовної давності, не пропущено.

Аналізуючи наведене суд встановив передбачені законом підстави для стягнення з відповідача суми боргу за комунальні послуги.

Посилання відповідачки, на те, що позивачем при звернені до суду із позовом не було дотримано вимог ст. 175-177 ЦПК України уваги не заслуговують, оскільки під час вирішення питання про відкриття провадження, судом встановлено, що відповідно до ст. 187 ЦПК України підстави для залишення позовної заяви без руху,повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Відповідно до ст.141 ЦПК України,з відповідачів на користь позивача з підлягають стягненню витрати на оплату судового збору 1762 гр.,що підтверджено квитанцією.

На підставі ст.322,525,526,629 ЦК України,ст.162 ЖК України,Закону України «Про комунальні послуги», ст.12,13,95,141,279 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована в АДРЕСА_3 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_3 установа банку:філія Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 313957 ЄДРПОУ 32121458 свідоцтво платника ПДВ № 11030127 ІПН 321214508249 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.04.2015р. по 30.09.2018 р. у розмірі 28788 гр.08 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована в АДРЕСА_3 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» п/р № НОМЕР_4 установа банку :філія Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 313957 ЄДРПОУ 32121458 свідоцтво платника ПДВ № 11030127 ІПН 321214508249,судові витрати у розмірі 1762 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.А.Галущенко