Рішення № 84224071, 02.09.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/1457/19

Провадження№2/333/1271/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15, адреса для листування: 65012, м. Одеса, вул. Гімназична, буд. 21, оф. 1

до відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про визнання дійсним договору про надання позики та стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 16 250 грн., –

ВСТАНОВИВ:

15.03.2019 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернулось ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» (надалі – ТОВ «ФК «ФОРЗА») з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом – ОСОБА_1 ). Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.08.2008 р. між сторонами укладено договір про надання позики, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту № 12955. Вказаний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті позивача і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення договору. На виконання вказаного договору позивачем перераховано на картковий рахунок відповідача платіжною системою ВЕЙ ФОР ПЕЙ позику в сумі 10 000 грн., що підтверджується карточкою бухгалтерського рахунку від 24.08.2018 р. № 3611. Однак, відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту не виконав, внаслідок чого, за останнім утворилась заборгованість в сумі 10 000 грн. за кредитом, 2 250 грн. – заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом та 4000 грн. – заборгованість за пенею. Враховуючи наявність Розпорядження Нацкомфінпослуг від 12.02.2019 р. № 202 про те, що укладений між сторонами договір є нікчемним, позивач просить суд позов задовольнити, визнати дійсним наведений вище договір та стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором в розмірі 16 250 грн.

Представник позивача в судові засідання жодного разу не з`явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з`явився, 26.04.2019 р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача, в якому останній заперечує проти заявлених вимог в повному обсязі, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на договір про надання позики на умовах фінансового кредиту від 24.08.2018 р. № 12955, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ФОРЗА» (Кредитодавець) зобов`язався надати ОСОБА_1 (Позичальнику) грошові кошти в розмірі 10 000 грн., а Клієнт зобов`язався повернути вказані кошти у встановлений договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування в розмірі 1,5%.

Умовами п. 4 вказаного вище договору визначено, що договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів одноразовим/мережевим ідентифікатором). У випадку оформлення договору чи здійснення інших дій, пов`язаних з його виконанням в онлайн-режимі на офіційному сайті товариства http://forzacredit.com.ua/, за допомогою засобів електронного зв`язку, електронні документи, оформлені і підписанні з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до статті ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами, складеними на паперовому носієві і підписаними власноручним підписом. Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регламентуються Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ст. 11 вказаного вище Закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6). Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, що розпорядженням від 12.02.2019 р. № 202 «Про застосування заходу впливу до ТОВ «ФК «Форза» Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг встановила, що ТОВ «ФК «Форза» надано фінансову послугу ОСОБА_1 шляхом обрання форми укладення договору від 24.08.2018 р. № 12955 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Однак, прийняття пропозиції від ТОВ «ФК «Форза» укласти електронний договір (акцепт) ОСОБА_1 здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик ТОВ «ФК «Форза», та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу 3 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». У зв`язку з чим, Нацкомфінпослуг постановила зобов`язати ТОВ «ФК «Форза» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та причини, що сприяли вчиненню порушення.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2).

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).

Вимоги до письмової форми правочину встановлені статтею 207 ЦК України, за змістом якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2).

Відповідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (ч. 1).

Як встановлено судом, в матеріалах цієї справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 на виконання вимог ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» прийняв (акцептував) пропозицію ТОВ «ФК «Форза» на укладення електронного договору від 24.08.2018 р. № 12955 шляхом вчинення однієї з наступних дій: - надіслав електронне повідомлення ТОВ «ФК «Форза», яке зробило пропозицію укласти електронний договір, підписане в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; - заповнив формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; - вчинив дії, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис").

Судом відхиляється посилання позивача на те, що ОСОБА_1 вчинено дії, які вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір шляхом заповнення одноразового ідентифікатору (паролю) у графі договору «Підпис» оскільки заповнення відповідачем формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» матеріали цієї справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір від 24.08.2018 р. № 12955, на який посилається позивач, укладений з не дотриманням порядку укладення електронних договорів, а тому не прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. У зв`язку з чим, в силу приписів ст. 1055 ЦК України, договір про надання позики на умовах фінансового кредиту від 24.08.2018 р. № 12955 є нікчемним.

Позивачем заявлено вимогу про визнання дійсним договору про надання позики на умовах фінансового кредиту від 24.08.2018 р. № 12955.

Частиною 2 ст. 218 ЦК України унормовано, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ч. 2).

В якості доказу виконання ТОВ «ФК «ФОРЗА» прийнятих зобов`язань за договором від 24.08.218 р. № 12955, позивачем додано до матеріалів справи карточку рахунок № НОМЕР_1 за 24.08.2018-30.11.2018 (а.с. 16) та лист за підписом директора ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за вих. від 30.07.2019 р. № 4249-ВП.

Як вбачається із змісту відзиву на позовну заяву, ОСОБА_1 не заперечується факт перерахування ТОВ «ФК «ФОРЗА» 24.08.2018 р. на особисту платіжну картку відповідача грошових коштів в сумі 10 000 грн.

Разом з тим, розглянувши вимоги позивача про визнання дійсним договору від 24.08.218 р. № 12955, судом не встановлено та з матеріалів справи не вбачається прийняття виконання ОСОБА_1 вчиненої ТОВ «ФК «ФОРЗА» дії з надання кредитних коштів, зокрема, повернення відповідачем повністю або частково отриманих кредитних коштів або ж відсотків за користування кредитом.

Судом не приймається до уваги доданий позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості. Так, суд виходить з того, що вказаний документ не є належним доказом виконання відповідачем умов договору від 24.08.218 р. № 12955 оскільки не є первинним бухгалтерським документом в розумінні норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, що одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, що є необхідною умовою для визнання судом такого договору дійсним, суд не вбачає правових підстав, визначених ч. 2 ст. 218 ЦК України, для визнання договору про надання позики на умовах фінансового кредиту від 24.08.2018 р. № 12955 дійсним. У зв`язку з чим, судом відмовляється у задоволенні позову в цій частині заявлених вимог.

Крім того, оскільки, як встановлено судом вище, договір про надання позики на умовах фінансового кредиту від 24.08.2018 р. № 12955 є нікчемним, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача заборгованості за цим договором відсутні.

На підставі викладеного, у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 16 250 грн. за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту від 24.08.2018 р. № 12955 судом відмовляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 266, 268, 273 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено 12.09.2019 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова