Рішення № 84223589, 09.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2019 року № 640/18105/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Вожакіної Т.В.,

від відповідача - Васильченко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Преміум Груп»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Преміум Груп» (далі - позивач, ТОВ «Альфа Преміум Груп») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2018 за №0039151404.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків контролюючого органу, наведених в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, фактичним обставинам. Позивач стверджує, що аргументація відповідача щодо нереального характеру господарських операцій ТОВ «Альфа Преміум Груп» із контрагентами ПП «ХЕЛПНІД» та ТОВ «БАРДО ГРУП» спростовуються належним чином оформленими первинними документами. На думку позивача, посилання відповідача на ухвали суду у кримінальному провадженні про відмову у наданні тимчасового доступу до документів не можуть підтверджувати висновки про фіктивність господарсько-фінансових операції позивача та його контрагентів. Крім того, станом на час подання позову взагалі не відомо чи проводиться слідчими органами досудове розслідування у кримінальних провадженнях, чи є відповідні вироки суду ведення чи спростування вини або невинуватості відповідних осіб.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 04.03.2019 позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що позивач надав всі бухгалтерські та фінансові документи, передбачені податковим законодавством на вимогу ГУ ДФС у м. Києві, всі запитувані ними документи в повному обсязі без зауважень чи застережень з їх боку. Проте, відповідач, порушуючи податкове законодавство, склав акт ненадання документів до перевірки поясняючи це з тим, що позивач не надав плану перевірки та контролю охоронників під час служби на об`єктах, провів перевірку без дослідження та врахування наданих позивачем до перевірки документів. Висновки про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності контрагента позивача, які наводить відповідач, не підтверджені жодним доказом. Окрім того, як зазначає позивач, контролюючий орган на підтвердження своїх міркувань про неможливість підтвердження господарських операцій посилається на кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 08.06.2017 за №42017000000001846 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, досудове розслідування в якому триває майже два роки, обвинувальний акт жодній особі не вручений, справа до суду не направлена, вирок у вказаному кримінальному провадженні відсутній. З огляду на наведене позивач стверджує про те, що відповідна інформація не може бути використана як доказ неможливості проведення господарських операцій.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. Як наголошує представник відповідача, до перевірки не надано плану перевірки та контролю охоронників під час служби на об`єктах, факт ненадання зафіксований відповідним актом від 26.06.2018 за №1089/26-15-14-04-05. У зв`язку з наведеним та враховуючи відсутність підтверджуючих документів неможливо визначити ким, коли та в який спосіб надавались зазначені послуги, на яких об`єктах та підтвердити реальність вищенаведених операцій. Крім того, встановлено декларування позивачем операцій по взаємовідносинам за відсутністю факту їх реального здійснення. Також відповідач зазначив, що до перевірки не надано документів які дають змогу ідентифікувати виконання послуг з охорони працівниками ТОВ «БАРДО ГРУП» та ідентифікувати об`єкти що охороняються, факт ненадання документів зафіксовано актом. Крім того, до перевірки не надано відомостей щодо наявності у ТОВ «БАРДО ГРУП» ліцензії, виконання та дотримання ліцензійних умов, кваліфікованого персоналу та відповідного матеріального та технічного забезпечення. На думку відповідача, операції позивача з ПП «ХЕЛПНІД» та ТОВ «БАРДО ГРУП», неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04.03.2019 судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альфа Преміум Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «ХЕЛПНІД» (попередня назва - ПП «ОХОРОНА ГУАРД) за травень 2017 року та з ТОВ «БАРДО ГРУП» за грудень 2017 року, січень та лютий 2018 року, за результатами якої складено акт №655/26-15-14-04-05/35961770 від 05.07.2018.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 2862000,00 грн, у тому числі по періодах: за травень 2017 року - 362000,00 грн; за грудень 2017 року - 416667,00 грн; за січень 2018 року - 625000,00 грн.

Підставою для такого висновку слугувало те, що позивачем до перевірки не надано плану перевірки та контролю охоронників під час служби на об`єктах (факт ненадання зафіксований актом ненадання документів до перевірки від 26.06.2018 за №1089/26-15-14-04-05).

Контролюючий орган дійшов висновку, що за відсутності підтверджуючих документів неможливо визначити ким, коли та в який спосіб надавались послуги, на яких об`єктах та підтвердити реальність вищенаведених операцій. Відповідачем встановлено декларування позивачем операцій по взаємовідносин за відсутністю факту їх реального здійснення. Контролюючим органом зазначається, що до перевірки не надано документів, які дають змогу ідентифікувати виконання послуг охорони працівниками ТОВ «БАРДО ГРУП» та ідентифікувати об`єкти що охороняються (факт ненадання документів зафіксовано актом документів до перевірки). До того ж, як зазначається в акті перевірки, під час її проведення позивачем не надано відомостей щодо наявності у ТОВ «БАРДО ГРУП» ліцензії, виконання та дотримання ліцензійних умов, кваліфікованого персоналу та відповідного матеріального та технічного забезпечення.

На думку відповідача, операції позивача з ПП «ХЕЛПНІД» та ТОВ «БАРДО ГРУП» неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що, на переконання контролюючого органу, свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення повідної господарської, економічної діяльності.

Крім того, як вказує ГУ ДФС у м. Києві, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 29.09.2017 по справі №756/12750/17, згідно з якою встановлено наступне: «Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №32016100050000055 від 30.06.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України.

Як зазначається у клопотанні, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи незаконно використовуючи реквізити ПП «ОХОРОНА-ГУАРД» з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та завищенню валових витрат реально діючим підприємствам - вигодонабувачам, вчинили пособництво службовим особам таких підприємств в ухиленні від сплати податків.

Проведеним оглядом податкових накладних ПП «ОХОРОНА-ГУАРД» встановлено пересортування номенклатури придбаного та реалізованого ними товару (робіт, послуг).

Також встановлено, що у ПП «ОХОРОНА-ГУАРД» відсутні виробничі обладнання, наймані працівники, транспортні засоби, торгівельне обладнання, складське та офісне приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів у тому числі орендованих. Протягом періоду діяльності вищезазначених підприємств відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності суб`єктами господарювання, характерні для реального сектору економіки».

Одночасно з цим, встановлено, що до Єдиного реєстру судових рішень внесено ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.04.2018 за №757/20718/18-л, відповідно до якої здійснюється досудове засідання у кримінальному провадженні, внесеному за №42017000000001846 від 08.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частини другої статті 205, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать, що ТОВ «Альфа Преміум Груп» не мало підстав для податкового обліку операцій із ПП «ХЕЛПНІД» та ТОВ «БАРДО ГРУП», оскільки правочини між вказаними підприємствами здійснені без мети настання реальних наслідків.

Не погоджуючись з актом перевірки позивач подав на нього заперечення, за результатами розгляду яких, відповідачем заперечення позивача залишено без задоволення, а акт перевірки - без змін.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.07.2018 за №0039151404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2862000,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 715500,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 27.09.2018 за №315155/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без мін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 5.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками(найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

При цьому слід зауважити, що ненадання (надання не в повному обсязі) запитуваних податковим органом документів (пояснень), так само, як і надання їх поза межами стоку, встановленого Податковим кодексом України, є підставою для призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень та їх документальних підтверджень. Якщо податковий орган вважає, що ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Підставою для проведення перевірки у спірних правовідносинах слугував факт не надання платником податків документів у повному обсязі.

Разом з тим, згідно із пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка платника податків проводиться виключно у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, та за умови пред`явлення посадовими особами контролюючого органу направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

До початку перевірки було пред`явлено службове посвідчення посадової особи, вручено наказ про проведення перевірки та пред`явлено направлення на проведення перевірки, про що свідчать підписи на вказаних документах. Отже, перевірку проведено з відома та в присутності заступника директора підприємства, посадових осіб допущено до проведення документальної виїзної перевірки.

При зверненні до суду позивач наполягав на відсутності у відповідача підстав для проведення перевірки, а відтак - на її незаконності, що мотивовано безпідставності тверджень контролюючого органу про ненадання позивачем документів.

В той же час суд зазначає, що якщо позивач вважає порушення відповідачем порядку та підстав призначення перевірки, зазначені обставини мали бути підставою для не допуску посадових осіб податкового органу до перевірки, чим позивач не скористався.

Оцінюючи закріплені в акті перевірки висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, суд звертає увагу на наступне.

Згідно пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «ОХОРОНА-ГУАРД» (в подальшому змінено назву на ПП «ХЕЛПНІД») (Виконавець) укладено договір №99 від 01.05.2017 (далі - Договір №99), за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо забезпечення надання Замовнику послуг з контролю якості за несенням охорони співробітниками Замовника на об`єктах, що охороняються Замовником, відповідно плану перевірки та контролю охоронників під час служби на об`єктах, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно пункту 3.3 Договору №99 підставою для оплати є підписаний сторонами акт виконаних робіт, який підписується сторонами наприкінці кожного місяця, в якому надавались послуги контролю якості за несенням охорони.

На підтвердження виконання умов Договору №99 позивачем надано копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2017 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку №631.

Крім того, під час розгляду справи представником позивача надані копії: плану перевірки та контролю охоронників під час служби на об`єкті щодо об`єкта - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» без дати і номеру, затверджений директором ТОВ «ОХОРОНА-ГУАРД»; інструкції та рекомендації щодо порядку несення служби на об`єкті ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 01.12.2017 за підписом генерального директора ТОВ «Альфа Преміум Груп»; звітів перевірки та контролю охоронників під час несення служби на об`єктах (ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») від 16.05.2017 і 27.05.2017 за підписом директора ТОВ «ОХОРОНА-ГУАРД»; сторінок журналу обліку та контролю перевірок.

Водночас, судом наголошується що наведені вище документи були подані представником позивача після початку розгляду справи по суті після стадії надання учасниками процесу пояснень по суті позову без наведення причин ненадання їх на стадії підготовчого провадження.

До того ж, суд не приймає до уваги твердження представника позивача про надання вказаних документів під час проведення перевірки, оскільки жодного доказу на підтвердження цьому представником позивача не надано.

Також під час розгляду справи судом було встановлено, що між ТОВ «Альфа Преміум Груп» (Замовник) та ТОВ «БАРДО ГРУП» (Виконавець) укладено договір №222 від 01.12.2017 (надалі - Договір №222), згідно умов якого, Замовник на підставі укладених договорів №255 та №256 від 21.01.2017 з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання: організувати та забезпечити охорону об`єктів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», та охорону матеріальних цінностей Замовника, прийнятих під охорону на умовах цього договору, не допустити їх розкрадання та проникнення сторонніх осіб на об`єкт, що охороняється.

На підтвердження виконання умов Договору №222 позивачем надано копії: протоколу узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), акти прийому передачі виконаних робіт, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунку №631, план перевірки та контролю охоронників під час служби на об`єкті.

Судом наголошується, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Зазначені договори укладені з метою здійснення господарської діяльності, а саме: 80.10 - діяльність приватних охоронних служб, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач вказував на відсутність в актах надання послуг позивачу переліку об`єктів із зазначенням адрес, на яких повинна була проводитись діяльність здійснення контрагентом спірних операцій.

Разом із тим, наявні у справі копії актів надання послуг свідчать, що вони містять усі обов`язкові реквізити, а саме: назву документа; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та прізвище, ім`я, по-батькові осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Зазначення конкретних об`єктів, на яких надавались послуги з охорони, не вважається обов`язковою вимогою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, суд дотримується позиції, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших доказів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Позивачем на вимогу суду надані також копії платіжних доручень на підтвердження оплати отриманих послуг за договорами №99 і №222 та виписки з рахунків у банківських установах за спірний період.

При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цими постачальниками.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки переоформленої ліцензії на провадження охоронної діяльності контрагентів, розрахунку про кількість відпрацьованого часу та ділової переписки з контрагентом про підтвердження кількості відпрацьованого часу на об`єктах, що охоронялися, оскільки вказані документи не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у свою чергу, відповідач не довів суду належними доказами, що ним вимагались від ТОВ «Альфа Преміум Груп» такі документи, а Товариство відмовилось надати їх.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного надання послуг вказує, що ТОВ «Альфа Преміум Груп» здійснювало витрати на придбання у ТОВ «БАРДО ГРУП» та ПП «ОХОРОНА-ГУАРД» охоронних та юридичних послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Висновки акта перевірки про відсутність у постачальників транспортних засобів, складських приміщень, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інших фондів, в тому числі орендованих, відсутність затратної частини на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату телефонного зв`язку та інших витрат для здійснення господарської діяльності суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджуються документально і є лише припущенням контролюючого органу.

Суд також звертає увагу, що надані спірні послуги не потребували особливих виробничих потужностей, складських приміщень та наявності основних фондів, а також підтвердження «походження товару по ланцюгу постачання».

Щодо посилань в акті перевірки на проведення досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, суд зазначає, така інформація не є достатнім та допустимим доказом фіктивної діяльності контрагентів; у справі відсутні докази, які б підтверджували, що згадані відповідачем досудові розслідування стосується власне ТОВ «Альфа Преміум Груп» чи його безпосередніх постачальників.

При цьому відповідач не вказує про наявність судових рішень, які набрали законної сили, та стосуються позивача або його контрагентів і могли б вказувати на безтоварність спірних господарських операцій.

Крім того, відповідно до приписів частин першої і другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ПП «ХЕЛПНІД» та ТОВ «БАРДО ГРУП», тому, висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним.

З урахуванням наведеного в сукупності суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2018 №0039151404.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Альфа Преміум Груп» підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Преміум Груп» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2018 №0039151404.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Преміум Груп» (04114, м. Київ, вул. Полупанова, 14, ЄДРПОУ - 35961770) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 53662 (п`ятсот п`ятдесят три тисячі шістсот шістдесят дві) гривни 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ - 39439980).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська