Рішення № 84223563, 13.09.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2074/19

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області, третя особа - Центральний відділ державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, третя особа - Центральний відділ державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 09.11.2018 №Ф-14287-17 про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної вимоги з підстав, що він не здійснював підприємницьку діяльність у період, за який нараховано борг (недоїмку), оскільки з 25.02.2016 по 25.02.2019 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України у зв`язку з плановою мобілізацією та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Вважає, що у період з 25.02.2016 по 25.02.2019 він був звільнений від сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 17.07.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідачем, у встановлений судом строк, подано до суду відзив на позов, в якому останній не погоджується з позовними вимогами, просить суд відмовити у їх задоволенні та зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрований управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради 17.08.2010 в якості фізичної особи - підприємця. На обліку в ГУ ДФС у Чернігівській області фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває з 18.08.2010 та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення позивача проведено 04.03.2019 згідно із рішенням про припинення №20640050004027308. Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, незалежно від фінансового стану платника. Позивач, в розумінні норм Закону №2464, до 04.03.2019 був платником єдиного соціального внеску, як фізична особа -підприємець. Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-14287-17 сформована Головним управлінням ДФС у Чернігівській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням вказаного вище закону. Крім того, відповідно до пункту 9 прим. 2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 під час особливого періоду, визначеного Законом України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску зокрема фізичні особи-підприємці, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь час їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону №2464, якщо вони не є роботодавцями. Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів такою особою протягом 10 днів після її демобілізації. При цьому положення Закону №2464 не містять норми щодо звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи - підприємця, прийнятої на військову службу за контрактом. Отже фізичні особи - підприємці, призвані до Збройних Сил України у зв`язку з мобілізацією, на особливий період, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, на весь строк їх військової служби звільняються від сплати єдиного внеску, проте фізичні особи - підприємці, прийняті на військову службу за контрактом, не звільняються від його сплати за себе.

Третя особа - Центральний відділ державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області не скористалася своїм правом, передбаченим статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України, на подання пояснення щодо адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради 17.08.2010, в якості фізичної особи - підприємця, та 04.03.2019, за власним рішенням, припинив підприємницьку діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.07.2019 (а.с.43-44).

Відповідно до інтегрованої картки та інформаційних даних, наявних у відповідача, ОСОБА_1 знаходився на обліку у ГУ ДФС у Чернігівській області з 18.08.2010 та 04.03.2019 знятий з обліку за власним рішенням (а.с.45-46).

Відповідачем складено розрахунок єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 на загальну суму 13455,07 грн., що підтверджується обліковою карткою позивача ( а.с.47).

09.11.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14287-17, якою встановлено, що станом на 31.10.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (недоїмка) становить 13455,07 грн. (а.с.16,48).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом з 25.02.2016 по 25.02.2019, що підтверджується довідкою Чернігівського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27.02.2019 №4/144 (а.с.50).

Згідно з довідками Військової частини А1815 від 25.01.2019 №61 та №62 ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей в період з 19.12.2016 по 29.03.2017, з 08.04.2017 по 03.08.2017, з 16.08.2017 по 29.01.2018 (а.с.10-11).

27.06.2017 ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бонових дій серії УБД №106884 (а.с.5).

Вважаючи оскаржувану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI ).

Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Позивач обґрунтовує адміністративний позов тим, що він не є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки в період з 25.02.2016 по 25.02.2019 проходив військову службу у Збройних Силах України та приймав участь в антитерористичній операції та, що відповідач пропустив строк пред`явлення виконавчих документів до виконання, оскільки цей строк сплив 30.04.2019, а вимога надійшла до державного виконавця 17.05.2019.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

У частині 2 статті 2 Закону №2464-VI встановлено, що виключно Законом №2464 визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Пунктом 9-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI встановлено, що під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв`язку з виконанням обов`язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17.03.2014 №303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду.

Згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, протягом особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на весь період незаконного позбавлення волі на території проведення антитерористичної операції платники, визначені підпунктами 3, 4, якщо вони не є роботодавцями, та підпунктом 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, звільняються від виконання своїх обов`язків: у разі призову на військову службу під час мобілізації або залучення до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування (реабілітацію).

При цьому положення Закону №2464-VI та Інструкції не містять норми щодо звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи-підприємця, прийнятої на військову службу за контрактом.

Суд зауважує про необхідність розмежування поняття «призов на військову службу» та «прийняття на службу в добровільному порядку (за контрактом)», оскільки ці поняття не є тотожними та розмежовані Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Стаття 2 Закону №2232-XII встановлює, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частина 6 статті 2 Закону №2232-XII визначає види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже проходження військової служби за контрактом є добровільним волевиявленням особи, тобто особа, що укладає контракт, не призивається на військову службу, а приймається на таку службу за її власним бажанням.

З системного аналізу вимог чинного законодавства України суд дійшов висновку, що фізичні особи - підприємці, призвані до Збройних Сил України у зв`язку з мобілізацією, на особливий період, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, на весь строк їх військової служби звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проте фізичні особи - підприємці, прийняті на військову службу за контрактом, не звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за себе.

За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача, що якщо фізична особа - підприємець проходить військову службу за контрактом, то вона зобов`язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд відхиляє посилання позивача на той факт, що відповідачем пропущено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання, так як такий строк сплив 30.04.2019, а вимога надійшла до державного виконавця 17.05.2019, оскільки предметом даного спору є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-14287-17, а не постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 17.05.2019, правову оцінку якій суд не надає.

Відтак, суд констатує, що Головне управління ДФС у Чернігівській області правомірно, на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства України, сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-14287-17 у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2018 у позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного рішення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області, третя особа - Центральний відділ державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39392183).

Третя особа - Центральний відділ державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 36931595).

Суддя В.В. Падій