Рішення № 84223259, 13.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 вересня 2019 р. № 520/6840/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Зінченко А.В.

розглянувши в порядку письмового спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 08166355) про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов`язання вчинити певнв дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерство оборони України Харківського обласного військового комісаріату, в якому просив суд визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей"; скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 9 протоколу № 7 від 27.01.2017 року; зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України та зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, у зв`язку з встановленням йому першої групи інвалідності в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 Зобов`язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 року позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" залишено без розгляду згідно заяви позивача.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем, звільненим в запас. Згідно з Випискою з акта огляду МСБК серії 10 АЛЕ № 187529 від 15 січня 2014 року з 24.12.2013 року безтерміново встановлено І- Б групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Згідно з довідкою районного військового комісаріату Харківської області від 01.09.2015 року, він проходив службу в військовій частині польова пошта 51931, в період з 25 травня 1987 року по 20 січня 1989 року брав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан (підтверджується архівною довідкою від 10 квітня 2013 року). Згідно з Випискою з акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 187529 від 15 січня 2014 року. Висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 1121-2013 від 13 листопада 2013 року, а також Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарняної комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2882 від 21 листопада 2013 року, позивачу з 24.12.2013 року вперше встановлено І- Б групу інвалідності, що є віддаленим наслідком поранень, контузій, травм та захворювань та пов`язано з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

У 2015 році для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, що стала наслідком виконання обов`язку військової служби в місцях, де проходили військові дії, він звернувся до Харківського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України з відповідною заявою та повним пакетом документів. У відповідь отримав відмову від Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/3557 від 25 листопада 2015 року, яка була оскаржена в судовому порядку. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016р. у справі 642/6581/16-а зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням І групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», з урахуванням висновків суду у даній справі.

В січні 2019р. позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про розгляд заяви про призначення одноразової грошової допомоги на виконання постанови суду від 19.12.2016р., на яку в лютому 2019р. отримав відповідь № 0290/Б-41/75 від 24.01.2019р., з якої вбачалось, що йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що інвалідність встановлено у 2013 році, отже права на допомогу не виникло. До відповіді додавалась копія протоколу від 27.01.2017р., з якого також вбачалось, що заявником не подано документ про встановлення інвалідності протягом 3 місяців з часу звільнення зі служби та документ про обставини поранення.

В судове засідання позивач не прибув, але надав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача Міністерства оборони України в судове засідання не прибув, але надав до суду заперечення, в яких проти позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача Харківського обласного військового комісаріату в судове засідання не прибув, але надав до суду заперечення, в яких проти позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись вимогами ч.3 ст.194 КАС України, суд приходить до висновку про розгляд справи в письмовому провадженні .

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем, звільненим в запас. Згідно з Випискою з акта огляду МСБК серії 10 АЛЕ № 187529 від 15 січня 2014 року з 24.12.2013 року безтерміново встановлено І- Б групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Згідно з довідкою районного військового комісаріату Харківської області від 01.09.2015 року, він проходив службу в військовій частині польова пошта 51931, в період з 25 травня 1987 року по 20 січня 1989 року брав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан (підтверджується архівною довідкою від 10 квітня 2013 року). Згідно з Випискою з акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 187529 від 15 січня 2014 року. Висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 1121-2013 від 13 листопада 2013 року, а також Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарняної комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2882 від 21 листопада 2013 року, позивачу з 24.12.2013 року вперше встановлено І- Б групу інвалідності, що є віддаленим наслідком поранень, контузій, травм та захворювань та пов`язано з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

У 2015 році для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, що стала наслідком виконання обов`язку військової служби в місцях, де проходили військові дії, він звернувся до Харківського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України з відповідною заявою та повним пакетом документів. У відповідь отримав відмову від Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/3557 від 25 листопада 2015 року, яка була оскаржена в судовому порядку. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016р. у справі 642/6581/16-а зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням І групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», з урахуванням висновків суду у даній справі.

В січні 2019р. позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про розгляд заяви про призначення одноразової грошової допомоги на виконання постанови суду від 19.12.2016р., на яку в лютому 2019р. отримав відповідь № 0290/Б-41/75 від 24.01.2019р., з якої вбачалось, що йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що інвалідність встановлено у 2013 році, отже права на допомогу не виникло. До відповіді додавалась копія протоколу від 27.01.2017р., з якого також вбачалось, що заявником не подано документ про встановлення інвалідності протягом 3 місяців з часу звільнення зі служби та документ про обставини поранення.

Суд вказує, що Законом України «Про внесення змін до деяких. законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 року № 5040-УІ, який набрав чинності з 01.01.2014 року, статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції.

На виконання зазначеної редакції от. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 25.12.2013р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», яка набрала чинності також з 01.01.2014 року.

Абзацом 3 пункту 2 Постанови КМУ від 25.12.13р. № 975 визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абзацу 3 п. З Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико- соціальної експертної комісії.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачу первинно встановлено 1 групу інвалідності внаслідок поранення, контузії, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, - 2013 року, то при вирішенні питання щодо наявності права і щодо порядку виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на день первинного встановлення йому інвалідності, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції станом на 21.09.2011 року та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» .

Тим більш, що пунктом 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499 імперативно встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

До того ж, викладена вище правова позиція підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. №1-рп/99, а саме, згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) до події, факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце.

До того ж, згідно пункту 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

Відповідно до пункту 3 цього Положення, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягай повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями! наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Отже, з огляду на зазначені вище норми, є очевидним, що законодавець чітко визначає подію, з настанням якої у особи виникає право на призначення одноразової грошової допомоги, а саме - дата встановлення (а не дата, підвищення) особі інвалідності та саме цією датою визначається законодавство та його редакція, якими необхідно керуватися при вирішенні питання щодо наявності права та щодо порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Таким чином, датою (днем), якою повинно визначатись законодавство (його редакція) для розгляду спірних правовідносин та вирішуватись питання щодо наявності або відсутності права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, є саме дата встановлення (а не дата підвищення) позивачу при первинному огляді 1 групи інвалідності у зв`язку з пораненням, контузією, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, тобто - 2013 року.

Викладена вище правова позиція з зазначеного питання співпадає з правовою позицією Судової палати Верховного Суду для розгляду справ щодо захисту соціальних прав, яка висловлена у Постанові від 26.06.2018 року у справі № 750/5074/17 (адміністративне провадження № К/9901 /44751/18).

Відповідно до п. б ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на день встановлення позивачу інвалідності 2013 року) - у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мати місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої п. 5 цієї статті.

Як вже зазначалось, на виконання ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України 28.05.2008 року була прийнята Постанова № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Згідно з підпунктом 4 п. 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України № 499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Отже, оскільки, 1 група інвалідності первинно була встановлена позивачу в 2013 ропі, тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення у 1989 році зі строкової військової служби, то право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача відсутнє.

Іншими словами, на момент встановлення позивачу інвалідності у 2013 році, чинне законодавство України не передбачало виплату одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355) про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зінченко А.В.