Рішення № 84223165, 13.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2019 р. справа № 520/7693/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату (вул.Коцарська, буд. 56,Харків,61052) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»;

- зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України - висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за формою, встановленою Додатком 13 до «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до Харківського обласного військового комісаріату про призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідності з приписами ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку із зміною групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, проте, відповідачем не подано у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014. Не погоджуючись із вказаною бездіяльністю позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 12.08.2019 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

28.08.2019 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що враховуючи той факт, що позивачу група інвалідності встановлена у 1999 році, тобто до внесення змін до закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги. Також, представник Харківського обласного військового комісаріату вказав на те, що відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, виплата грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У період з 11.10.1986 року по 23.11.1988 року позивач проходив дійсну військову службу у Збройних Силах СРСР, приймав участь в бойових діях в складі діючої армії на території Республіки Афганістан в складі військової частини в/ч п.п. 71176, що підтверджується довідкою № 9944, архівною довідкою від 21.01.2013 року.

Згідно з довідкою Архіву військово - медичних документів Військово - медичного музею МО СРСР від 06.04.1990 року № 30958 - позивач 13.10.1987 року отримав вогнепальне кульове сліпе поранення, у зв`язку з чим з 14.10.1987 року по 21.11.1987 року перебував на лікуванні. Поранення бойове, отримане при виконанні обов`язків військової служби.

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 172 від 15.05.2018 року поранення (контузія) і захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де вились бойові дії.

Як вбачається з листа ХОВК № 978/ВСЗ від 23.04.2019 року ОСОБА_1 з 10.03.1999 року визнаний інвалідом ІІІ групи згідно довідки МСЕК серії 2-98 ХАР № 008647.

Під час чергового огляду, на підставі довідки МСЕК серії 12 ААА № 708468 від 19.07.2018 ОСОБА_1 з 26.06.2018 року встановлено ІІ групу інвалідності, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

20.03.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Харківського обласного військового комісаріату про призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідності з приписами ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку із зміною групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби.

Листом № 978/ВСЗ від 23.04.2019 Харківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про те, що підстав для складання та подання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідачем немає, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, виплата грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли внаслідок застосування до спірних правовідносин абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Станом на 10.03.1999 року, коли позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, Закон «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, що діяв у редакції, чинній з 11.02.2001, не передбачав виплати одноразової грошової допомоги. Соціальний захист військовослужбовців забезпечувався через механізм державного обов`язкового особистого страхування (ст. 16).

Норма про виплату одноразової грошової допомоги з`явилася вперше у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 04.04.2006 № 3597-IV (набрав чинності 10.05.2006), яким Закон було викладено у новій редакції. Згодом до цього Закону неодноразово вносилися зміни. Проте, вони не зачіпали позивача, оскільки за одержанням одноразової грошової допомоги він не звертався і, відповідно, її не отримав.

Згідно довідки МСЕК від 31.08.2016 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. Захворювання пов`язане з виконанням обов`язків внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Закону Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 було затверджено «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

У абз. 3 пункту 2,3 Постанови зазначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, з 30.08.2016 у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги. Тому до цих правовідносин застосовується законодавство, що діяло станом на 30.08.2016. Відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII це право позивач міг реалізувати протягом трьох років з його дня виникнення, тобто до 30.08.2019.

У межах трирічного строку, позивач звернувся до Харківського ОВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на 30.08.2016) одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п. 4).

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на 30.08.2016) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IІ групи .

Доказів одержання позивачем одноразової грошової допомоги до 01.01.2014 р. матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.

Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (1999) правової норми, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, не було. Ця норма згодом з`явилася у пункті 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII і почала діяти з 01.01.2014.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII не стосується відповідальності особи, зазначений Закон має пряму дію у часі, тобто застосовується до правовідносин, які виникли або тривають після набрання ним чинності.

Правовідносини щодо первинного встановлення інвалідності виникли до набрання чинності зазначеним Закону, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII не застосовується до позивача та відповідно може бути застосований до осіб, яким первинне встановлення інвалідності відбулося після 01.01.2014, а відтак позивач має право на отримання ОГД.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 13 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Підпунктом 27 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 "Про затвердження Положення про Міністерство оборони України" зазначено, що Міністерство оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.

Отже, виходячи з аналізу вищезазначеної норми, саме до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття рішення про призначення або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, а відповідач має обов`язок у 15-ти денний строк з дня реєстрації документів направити до Міністерства оборони України висновок з поданими документами для прийняття вказаного рішення, з огляду на що суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про зобов`язання Харківського обласного військового комісаріату подати розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України - висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за формою, встановленою Додатком 13 до «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України - висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за формою, встановленою Додатком 13 до «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.