Ухвала суду № 84222325, 12.09.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2952/19

Провадження № 1-кп/0182/756/2019

У Х В А Л А

Іменем України

12.09.2019 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чуприни А.П.

при секретарі Девезенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019040340000950 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Нікополь Дніпропетровської області, працюючої в ПАТ «Дніпропетровськгаз» – контролером, громадянки України, українки, заміжньої, з середньою повною освітою, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої за ч.1 ст. 190 КК України,

за участю

прокурора Дєткова І.Л.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В :

22 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості (далі по тексту - НМЦЗ) з заявою, в якій просила надати їй статус безробітної до вирішення питання про її працевлаштування та ознайомилась з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 ЗУ «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-6, безробітний це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Безробіття, відповідно до п.1 ч.1 вказаного Закону, це соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерело існування.

Відповідно до ч.1 ст.4 зазначеного Закону, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.43 зазначеного Закону, статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно ст.1 Конвенції «Про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності» від 06.06.1951 року № 100, ратифікованої Україною 10.08.1956 року: «Термін "винагородження" містить у собі звичайну, основну чи мінімальну заробітну плату або звичайну, основну чи мінімальну платню та всяку іншу винагороду, надану прямо чи непрямо, в грошах або в натурі підприємцем трудівникові внаслідок виконання останнім якоїсь роботи».

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю, затвердженого Законом № 322-VIII від 10.12.1971 року, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Обов`язок зареєстрованого безробітного повідомляти територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції про працевлаштування передбачений у законах та актах законодавства.

Так, у відповідності до ч.2 п.4 ст.44 ЗУ «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Згідно ч.1 п.9 ст.45 вказаного Закону, реєстрація безробітного припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Згідно ч.3 ст.44 вказаного Закону, відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Відповідно до «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013 року №198 (втратив чинність 01.01.2019 року), розділ – «Припинення реєстрації» - центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня: початку зайнятості особи: укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг) (п.п.3 ч.1 п.37 Порядку). Згідно «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого постановою КМУ №792 від 19.09.2018 року, згідно якої вказаний Порядок набирає чинності з 01.01.2019 року, Розділ – «Припинення реєстрації безробітного» центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня: початку зайнятості особи: укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг) ( п.п.3 ч.1 п.37 Порядку).

22.10.2013 року ОСОБА_1 власноруч написала заяву про те, що на час звернення до НМЦЗ вона ніде не працює, не є найманим працівником, не уклала договір цивільно-правового характеру, не навчається на денному відділенні навчального закладу, не отримує пенсію (у тому числі на пільгових умовах), не зареєстрована як фізична особа-підприємець, не є засновником та керівником юридичної фірми, товариства тощо. Також, вона зазначила власноруч, що про всі зміни зазначених обставин (в тому числі виїзд за межі України), тимчасове працевлаштування або працевлаштування за договором, вона зобов`язується своєчасно повідомити спеціалістів НМЦЗ. ОСОБА_1 також зазначила, що вона попереджена, що відповідно даних персоніфікованого обліку буде здійснено розрахунок її страхового стажу та відповідно до нього буде призначено виплату допомоги по безробіттю.

В цей же день на неї була заведена персональна картка № НОМЕР_1 особи, яка звернулась до Центру зайнятості.

22.10.2013 року ОСОБА_1 ознайомилась з пам`яткою своїх прав та обов`язків як особи, яка зареєстрована в Державній службі зайнятості як така, що шукає роботу.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-III, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передував реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно запису у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , вона була звільнена з останнього місця роботи 21.10.2013 року, а саме – з Нікопольського Управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз».

Згідно наказу НМЦЗ №НТ 131022 від 22.10.2013 року, на підставі ч.1 ст.43 ЗУ «Про зайнятість населення» ОСОБА_1 було надано статус безробітного.

29.10.2013 року згідно наказу НМЦ № НТ 131029 їй було призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю на підставі п.п.1,3,4 ст.22 та п.1 ст.23 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до додатку ПК №1 «Відвідування особою територіального органу та отримання послуги» від 21.11.2013 року, із ОСОБА_1 проводилось ряд семінарів, в тому числі і семінар 22.10.2013 року із роз`яснення чинного законодавства про зайнятість.

Згідно акту розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №50 від 23.06.2017 року, проведеного провідним фахівцем з питань зайнятості відділу надання соціальних послуг в Шевченківському районі Дніпровського міського центру зайнятості та за участю головного бухгалтера ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», було встановлено та підтверджено, що в період з 01.11.2013 року по 31.12.2013 рік ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з підприємством ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» за договором цивільно-правового характеру». За вказаний період їй було здійснено нарахування винагороди на суму 2343, 45 грн.

Факт договірних взаємовідносин між ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» та ОСОБА_1 підтверджується інформацією про особу з ДРЗДСС від 15.04.2019 року, згідно якої ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» ЄДРПОУ №23359034 нараховував ОСОБА_1 заробіток за листопад 2013 року в сумі 1 135,95 грн., за грудень 2013 року – 1 207,50 грн.

В порушення п.п.4 п.2 ст.44 ЗУ «Про зайнятість населення», ОСОБА_1 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння матеріальної шкоди НМЦЗ та бажаючи їх настання, у період часу з 01.11.2013 по 19.03.2014 приховала від центру зайнятості, не повідомивши НМЦЗ протягом трьох робочих днів, факт свого працевлаштування, що згідно ч.1 ст.45 вказаного Закону є підставою припинення реєстрації. Не зважаючи на вказаний факт, ОСОБА_1 умисно із корисливих мотивів, усвідомлюючи злочинність своїх дій, обманним шляхом продовжила отримувати допомогу по безробіттю до 19.03.2014 року, хоча не мала на це право.

Таким чином, ОСОБА_1 , приховавши факт своєї зайнятості згідно договору цивільно-правового характеру, укладеного між нею та ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», умисно, з корисливих мотивів, обманним шляхом, незаконно отримала в період з 01.11.2013 року по 19.03.2014 рік (наказом від 19.03.2014 року №НТ 141719 припинено виплати допомоги по безробіттю) допомогу по безробіттю в розмірі 5859,22 грн.

ОСОБА_1 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння матеріальної шкоди НМЦЗ та бажаючи їх настання, у період часу з 01.11.2013 по 19.03.2014 шляхом обману, що виявився у неповідомленні у встановленому Законом порядку про факт свого працевлаштування з 01.11.2013 по 31.12.2013 року, з корисливих мотивів, не маючи на те законних підстав заволоділа грошовими коштами Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, чим заподіяла вказаній установі в особі Нікопольського міськрайонного центру зайнятості матеріальну шкоду на суму 5859,22грн .

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України – заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

В судовому засіданні обвинувачена вину свою визнала повністю і пояснила, що дійсно, в жовтні 2013р. вона стала на облік в центрі зайнятості і їй була розпочата виплата допомоги по безробіттю. Однак з листопада 2013р. по 31.12.2013р., вона , за договором , працювала в ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», про що в центр зайнятості не повідолмила. На теперішній час вона в повному обсязі відшкодувала спричинену шкоду, в скоєному кається.

Обвинувачена заявила клопотання про закриття провадження в зв`язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.

Вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності з зазначених підстав, суд приходить до наступних висновків :

ОСОБА_1 скоїла кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 190 КК України, яке, на підставі ст. 12 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення на підставі ст. 49 КК України, здійснюється судом на підставі ст. 286 КПК України.

Статтею 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді обмеження волі.

ОСОБА_1 скоїла злочин в листопаді - грудні 2013 року, то б то на теперішній час, минуло біле трьох років.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_1 повинна бути звільнена від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно неї належить закрити.

Керуючись ст..ст. 12, 49 КК України, ст. 286 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України в зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України закрити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга на протязі семи днів з дня її оголошення.

Суддя: А. П. Чуприна