Рішення № 84222252, 02.09.2019, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/903/18

2/179/49/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2019 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

за участю

позивачів ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника відповідача Ягольник ОСОБА_5 .О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення селищної ради, свідоцтв про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення селищної ради, свідоцтв про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації.

Позивач ОСОБА_1 в позові посилається на те, що він є землекористувачем земельної ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_1 на підставі рішення сесії Магдалинівської селищної ради №505/4 від 17.12.2008 року, яку було виділено під будівництво житлового будинку. Вказана земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_1 межує з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 загальною площею 0,1891 га, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_6 на підставі свідоцтв про право власності від 17 листопада 2014 року (і.н 29559975 і і.н. 29557498), виданих реєстраційною службою Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

Також, зазначені ділянки, які належить ОСОБА_6 , межують із земельною ділянкою площею 0,20 га по АДРЕСА_3 , яка знаходиться в користуванні у позивача 2 - ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Магдалинівської селищної ради від 29.11.1996 року №203/2.

Як вбачається з інформації, наданої відповідачем 2 – Магдалинівською селищною радою від 22.11.2017 року №1490, до 2003 року земельна ділянка загальною площею 0,10 га по АДРЕСА_1 знаходилася у користуванні ОСОБА_7 та була вилучена в нього рішенням сесії Магдалинівської селищної ради № 226-13/ХХІV від 24.12.2003 року. З 2003 року по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_3 рішенням сесії Магдалинівської селищної ради № 227/2-13/ХХІV від 24.12.2003 року (в рішенні виправлено на АДРЕСА_4 ) земельна ділянка, загальною площею 0,10 га під будівництво житлового будинку виділена відповідачу – ОСОБА_6 . Рішенням сесії Магдалинівської селищної ради № 582/1-29/V від 30.04.2009 року ОСОБА_6 було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,15 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,04 га (загальною площею 0,19 га). Рішення сесії Магдалинівської селищної ради № 749-36/VІ від 07.05.2014 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1891 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,15 га; для ведення особистого селянського господарства -0,0391 га.

На підставі вищезазначеного рішення селищної ради, ОСОБА_6 отримала свідоцтва про право власності на земельні ділянки від 17.11.2014 року.

Позивач ОСОБА_1 хоча був зазначений в Актах встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачі на зберігання межових знаків від 13.05.2014 р.; від 15.05.2014 р. як єдиний суміжний землекористувач, але особисто їх не підписував та не погоджувався із визначенням цих меж.

Як вбачається з відповіді Магдалинівської селищної ради від 22.11.2017 р. №1490, ще одним суміжним землекористувачем є позивач 2 - ОСОБА_2 , який взагалі в Актах встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачі на зберігання межових знаків від 13.05.2014 р.; від 15.05.2014 р. не вказаний. Таким чином, не можна стверджувати про погодження меж земельних ділянок, що належать відповідачу – ОСОБА_6 із суміжними землекористувачами: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 співпозивачами у позові; таким чином згоди на встановлення меж земельних ділянок ОСОБА_6 від інших суміжних землекористувачів у встановлений законом спосіб отримано не було.

Крім того позивачі зазначають, що в порушення вимог законодавства ОСОБА_6 були виділені вищевказані земельні ділянки без урахування Магдалинівською селищною радою попередніх рішень щодо надання у користування позивачам суміжних ділянок. При передачі земельних ділянок ОСОБА_6 не були погоджені їх межі із суміжними землекористувачами, що видно з акту встановлення меж земельної ділянки. За таких обставин межі належних відповідачці земельних ділянок не відповідають фактичним межам та ймовірно перетинають земельні ділянки, якими користуються позивачі.

Про зазначені обставини позивачу ОСОБА_2 стало відомо після отримання від Магдалинівської селищної ради відповідей від 22.11.2017 року (№ № 1488 ,1489, 1490) на адвокатські запити вже після того як відповідач – ОСОБА_6 почала вимагати в ОСОБА_2 повернути належні їй земельні ділянки, які нібито знаходяться у нього в користуванні. Позивач ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав в листопаді 2017 року.

Крім того, позивачі зазначають, що 04 червня 2015 року Магдалинівським відділенням поліції Новомосковського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне провадження №12015040470000320 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 358 КК України щодо внесення недостовірних даних та підроблення рішення Магдалинівської селищної ради №277-13 від 24 грудня 2003 року за підписом голови Магдалинівської селищної ради, яким спірна земельна ділянка була виділена ОСОБА_6 під будівництво житлового будинку та на яку в подальшому нею було отримано свідоцтво про право власності. На цей час досудове розслідування в зазначеному кримінальному провадженні триває.

За таких умов, позивачі вважають, що рішення сесії Магдалинівської селищної ради №749-36/VI від 07.05.2014 року, яким було затверджено проект землеустрою щодо виведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 загальною площею 0,1891 га, порушує права та законні інтереси суміжних землекористувачів – позивачів по справі.

Виходячи з наведеного, позивачі вважають, що право позивачів щодо користування та розпорядження земельними ділянками підлягає захисту шляхом визнання недійсним рішення селищної ради, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок, що належать ОСОБА_6 на праві власності.

У судовому засіданні позивачі та представник позивачів підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити їх, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_4 . заперечив проти позову, зазначивши, що ОСОБА_6 у відповідності до вимог законодавства затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та видано свідоцтво про право власності на земельні ділянки. Представник відповідача зазначив, що не підписання позивачами Акту встановлення меж земельних ділянок в натурі не порушило їхніх прав, а невчинення ними цих дій зводиться до особистої неприязні сторін. Крім того, представник відповідача прохав застосувати позовну давність до правовідносин, оскільки позивачами пропущено трирічний строк звернення до суду.

Представник відповідача Магдалинівської селищної ради Ягольник Н.О. в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, зазначивши, що позивачі використовують земельні ділянки на підставі рішень без встановлення їх меж в натурі, право власності або право користування на земельні ділянки не зареєстровано у встановленому порядку.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд вважає, що необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Магдалинівської селищної ради № 594/1 – 33/V від 07 грудня 2008 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність розміром 0,15 га, для будівництва житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 (а. с. 8).

Рішенням Магдалинівської селищної ради № 505/4 – 33/ІV від 01 липня 2005 року ОСОБА_2 надано дозвіл в тимчасове користування строком 25 років прибережної зони розміром 0,25 га по АДРЕСА_4 (а. с. 11).

Рішенням Магдалинівської селищної ради № 582/1-29/V від 30 квітня 2009 року ОСОБА_6 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,19 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га та ведення особистого селянського господарства 0,04 га (а. с. 66).

Рішенням Магдалинівської селищної ради № 749-36/VI від 07 травня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 та надано у власність земельну ділянку площею 0,1891 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га та ведення особистого селянського господарства 0,0391 га (а. с. 13).

Представником ТОВ «Земляни» 13.05.2014 року та 15.05.2014 року складено Акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання та погодження меж земельної ділянки, де суміжним землекористувачем зазначено « ОСОБА_8 » в графі підпис значиться «акт узгоджувальної комісії» (а. с. 14-15).

Актом узгоджувальної комісії Магдалинівської селищної ради від 21 червня 2018 року, а саме п. 6 встановлено, що межі, конфігурація та площа земельних ділянок по АДРЕСА_3 збігаються з технічною документацією на земельні ділянки, що належать ОСОБА_6 (а. с. 67).

17 листопада 2014 року ОСОБА_6 видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме на земельні ділянки площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства 0,0391 га (а. с. 16).

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтями 125, 126 ЗК України визначено, що виникнення права власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ст. 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності, зокрема речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

У відповідності до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачами не зареєстровано у встановленому законом порядку право власності (користування) на земельні ділянки, у зв`язку із чим неможливо встановити їх належність та відповідні межі.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачені у статтях 186, 186-1 ЗК України.

Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція), пунктом 3.12 якої передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).

Судом встановлено, що виготовлення ОСОБА_6 технічної документації із землеустрою проведено у відповідності до вимог Інструкції, оскільки погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами відбувається саме з особами, які набули вказаного статусу у відповідності до вимог законодавства.

У відповідності до 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи з обґрунтування позовних вимог, позивачами не доведено, що непогодження ними меж земельних ділянок, які належать ОСОБА_6 та відповідне рішення органу місцевого самоврядування порушило їхнє цивільне право, враховуючи норми права, якими регулюються вказані правовідносини, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами.

У відповідності до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1, 4 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Представником відповідача 09.01.2019 року до суду було надано клопотання про застосування строків позовної давності до вказаних правовідносин, посилаючись на те, що строк позовної давності за зазначеними позовними вимогами сплинув, оскільки оспорювань рішення селищної ради та свідоцтво про право власності видані 07.05.2014 року та 17.11.2014 року відповідно, а позивач звернувся до суду 11.05.2018 року.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що дійсно позивачі дізналися про існування оспорюваного рішення селищної ради та свідоцтв після здійснення відповідного запиту до селищної ради та надання відповіді, а саме 22.11.2017 року. Оспорювані рішення селищної ради та свідоцтва про право власності видано на ім`я ОСОБА_6 , у зв`язку із чим позивачі обґрунтовано не могли знати про їх наявність та ухвалення (видачу).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення селищної ради, свідоцтв про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 вересня 2019 року.

Суддя Т.А.Ковальчук