Ухвала суду № 84221888, 04.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

04 вересня 2019 року м. Київ № 320/4221/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "СЛАВУТИЧ" до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "СЛАВУТИЧ" з позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддею під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено недоліки позовної заяви, у зв`язку із чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, про який вказано в ухвалі, протягом 10-ти днів з дня вручення копії ухвали. Вказана ухвала отримана позивачем 22.08.2019.

Водночас, суддя зазначає, що 30.08.2019 до суду надійшла заява представника позивача на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду.

Разом з тим, при дослідженні позовної заяви з додатками суддею встановлено, що позивачем надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

В заяві представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивачем отримані 08.10.2014. В подальшому, не погоджуючись в ними позивач оскаржив їх до суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2015 року було відкрито провадження у справі № 810/1003/15 за позовом ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «СЛАВУТИЧ» до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування зазначених повідомлень рішень. 20.03.2015 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду розгляд вищезазначеної справи було зупинено до закінчення процедури досягнення сторонами податкового компромісу. В подальшому, за клопотанням податкового органу, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року поновлено провадження у справі № 810/1003/15. 22 листопада 2018 року Київським окружним адміністративним судом було винесено ухвалу, залишеною в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 року, якою справу № 810/1003/15 за позовом ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «СЛАВУТИЧ» до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування зазначених повідомлень рішень було залишено без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача. Враховуючи положення статті 122 КАС України та ту обставину, що справа № 810/1003/15 розглядалась адміністративними судами більше чотирьох років, була зупинена на тривалий час, строк, встановлений для звернення для суду з позовними вимогами, був пропущений позивачем.

У зв`язку з чим, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку звернення до суду та поновити його для подачі адміністративного позову про оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень.

Надаючи оцінку даній заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду суддя зазначає наступне.

Із заяви та доданих до неї документів встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 13.03.2015 року було відкрито провадження у справі № 810/1003/15 за позовом ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «СЛАВУТИЧ» до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування зазначених повідомлень рішень. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 розгляд вищезазначеної справи було зупинено до закінчення процедури досягнення сторонами податкового компромісу. В подальшому, за клопотанням податкового органу, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 року поновлено провадження у справі № 810/1003/15. 22 листопада 2018 року Київським окружним адміністративним судом було винесено ухвалу, залишеною в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 року, якою справу № 810/1003/15 за позовом ТОВ «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «СЛАВУТИЧ» до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування зазначених повідомлень рішень було залишено без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача.

В подальшому позивач 05.08.2019 повторно звернувся до Київського окружного адміністративного суду з даним адміністративний позовом в якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

При вирішенні питання щодо наявності поважних причин для поновлення строку звернення з адміністративним позовом суддя враховує наступне.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У главі 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено два види строків - строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом і процесуальні строки. Відповідно до такого поділу строків розрізняються як процедура їх поновлення, так і наслідки їх пропущення. Наслідки пропущення строків звернення з адміністративним позовом визначено у ст. 123 КАС України (в редакції після 15.12.2017 року).

Про необхідність перевірки судом вимог КАС України щодо строків звернення з адміністративним позовом, дослідження наявності саме поважних причин для їх поновлення зазначено й у п.п. 13-14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Шестимісячний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із відповідним позовом.

Разом з тим, згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, з урахуванням строків давності , визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомленні-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У свою чергу, суд зазначає, що пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованим контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/ або податкового повідомлення рішення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З аналізу наведених норм вбачається, що вказаними положеннями врегульовано питання застосування спеціального строку давності визначення податкових зобов`язань. Такі строки можуть застосовуватись у випадку, коли суб`єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування/ визначення грошового зобов`язання.

Вказане також підтверджується висновками Вищого адміністративного суду, викладеними у інформаційному листі №1935/13-11 від 01.11.2011 про те, що строк звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання повинен визначатися за правилами пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове врегулювання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Позивач стверджує, що справа №810/1003/15 розглядалась судом більше чотирьох років, була зупинена на тривалий час.

Проте, суддя зазначає, що зупинення провадження у справі не зупиняє строк давності 1095 днів протягом якого податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу може буде оскаржене до суду. Крім того, після зупинення провадження у справі до закінчення процедури досягнення сторонами податкового компромісу, через 4 роки за клопотанням податкового органу поновлено провадження у справі № 810/1003/15.

Суддя вважає, що позивач мав повне право вирішувати питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку в справі №810/1003/15. Проте, позивач повторно не прибув в судове засідання та ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 було залишено справу №810/1003/15 без розгляду.

Суддя зазначає, що товариство вже зверталось до суду з аналогічним позовом та в Київському окружному адміністративному суді перебувала справа між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а одночасне звернення до суду з декількома тотожними позовними заявами є недобросовісним використанням права на суд, що має на меті недотримання принципу об`єктивного і неупередженого розподілу справ між суддями.

Суддя бере до уваги, що позивач скористався своїм правом на звернення до суду у визначений ст. 102 ПК України та ст. 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року).

Позивач до суду повторно звернувся лише 05.08.2019, тобто майже через 1 рік та 6 місяців після спливу строку 1095 днів.

Отже, доводи, які наведені у заяві позивача про поновлення строку звернення до суду не підтверджуються тими доказами, які надані на її обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суддя зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»).

Суддя наголошує, що інститут строків в адміністративному процесі покликаний дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин та сприяти досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулювати учасників адміністративного процесу добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов`язки.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що викладені у заяві про поновлення пропущеного строку не відображені належними доказами, а відтак твердження позивача про те, що строк звернення до адміністративного суду ним пропущено з поважних причин, суд вважає необґрунтованими.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суддя дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню.

Суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "СЛАВУТИЧ" до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.