Рішення № 84221598, 12.09.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6989/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 вересня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Тхір О.А.,

за участю секретаря судового засідання Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Савіхіна А.М. звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 19.04.2010 року в розмірі 72596,06 грн. та судові витрати у розмірі 1762,00 гривні.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 19.04.2010 року ОСОБА_1 (далі - Відповідач) отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зазначає, що позичальник взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 30.04.2018 року має заборгованість – 72596,06 грн., яка складається з наступного: 3898,40 грн. - заборгованість за кредитом; 60913,04 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3851,47 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 3433,15 грн. - штраф (процентна складова). На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

У дане судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому одночасно з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином шляхом надіслання судових повісток про виклик рекомендованими поштовими відправленнями, про причини неявки не повідомлено, відзив протягом строку, встановленого судом відповідно до положень ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач не подав, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Таким чином, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

12.09.2019 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19.04.2010 року між ПАТ комерційний банк ,,Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н , відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків у розмірі 30,00 % річних.

14 червня 2018 року у зв`язку зі зміною типу акціонерного товариства змінено назву позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

АТ комерційний банк ,,Приватбанк" свої зобов`язання за договором та виконав в повному обсязі.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом , відсотками , а також іншими витратами відповідно до умов договору не надає.

У зв`язку з зазначеними порушеннями позичальник станом на 30.04.2018 року має заборгованість – 72596,06 грн., яка складається з наступного: 3898,40 грн. - заборгованість за кредитом; 60913,04 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3851,47 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 3433,15 грн. - штраф (процентна складова).

Аналізуючи матеріали справи в їх сукупності, суд розглянувши справу за наявними у справі матеріалами дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ ,,Приватбанк" підлягають до задоволення частково.

Згідно з п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії.

За умовами п. п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню, яка нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

За умовами п. 1.1.6.1 Умов та правил надання банківських послуг зміни до цих Умови і правил надання банківських послуг вносяться банком щомісяця в однобічному порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведені вимоги закону та встановлені обставини справи, які свідчать про те, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту з відповідача на користь банку відповідно до положень кредитного договору та ст. 526 ЦК України.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача підлягає до стягнення сума нарахованих процентів з урахуванням процентної ставки у розмірі 30 % на рік, встановленої на дату отримання кредиту, з огляду на наступне.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що позивач здійснював нарахування процентів за кредитним договором у різний період часу застосовуючи різну процентну ставку, в тому числі й підвищену проценту ставку на прострочену заборгованість.

Зокрема, з 19.08.2014 року до 01.09.2014 року процентна ставка становила 30 %, з 01.09.2014 року до 31.03.2015 року 34,80 %, а з 01.04.2015 року до 30.04.2018 року 43,20 %.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 489/9289/14-ц, в разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Такий висновок наведений також у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі № 6-1374цс17.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів направлення та отримання відповідачем повідомлень про зміну відсоткової ставки.

Відповідач згоди на підвищення відсоткової ставки з 30 % до 43,20 % річних не надавала, банком при нарахуванні процентів застосовувалися ставки, не передбачені умовами кредитного договору, а належних доказів повідомлення відповідача про їх зміну матеріали справи не містять.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За наведених обставин, суд бере до уваги наданий розрахунок заборгованості за кредитом лише в частині, яка визначає процентну ставку розміром 30 % на рік.

Заборгованість за процентами розраховується судом за наступною формулою: (А1 * 30 % * А2) / 360 днів = Х, де А1 тіло кредиту, А2 кількість днів прострочення.

Згідно з наданим банком розрахунку наявні 1350 днів прострочення (за період з 19.08.2014 року до 30.04.2018 року. Отже, розмір процентів за цей період становитиме 4385,70 грн. (3898,40 грн * 30 % * 1350 день / 360 днів = 4385, 70 грн.).

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в сумі 4385,70 грн., яка розрахована за процентною ставкою 30 % на рік.

Вирішуючи позовні вимоги банку в частині стягнення пені та нарахованих штрафів, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення-строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за пенею та штрафом, суд вважає, що до стягнення підлягає лише штраф у його фіксованій частині та процентній складовій у розмірі 914,21 грн. (500 грн. + 414,21 грн.(5% від доведеної суми заборгованості 8284,10), оскільки позивач просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов`язання(порушення позичальником грошового зобов`язання за кредитним договором),що суперечить вимогам ч.1ст.61КонституціїУкраїни та ч.3 ст.509 ЦК України, та зазначене з одного боку забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів сторін, а з іншого дозволить реалізувати забезпечувальну функцію неустойки, і саме застосування штрафів а не пені для боржника покращує становище.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахованої пені за кредитним договором.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становитиме 9198,31 грн., з яких: 3898,40 грн. тіло кредиту; 4385,70 грн. заборгованість за процентами; 914,21 грн. заборгованість по штрафам, яку з неї слід стягнути на користь банку.

У задоволені решти позовних вимог слід відмовити у зв`язку з безпідставністю решти позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене та враховуючи присуджені до стягнення суми боргу за кредитним договором, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 223,25 грн., виходячи із задоволення заявленої в позові суми на 12,67% (тобто 1762*12,67%= 223,25).

На підставі ст.ст.11,525,526,610,611,629,1054 ЦК України, керуючись ст. ст.10,12,76,89,263-265,274-279,280-283,289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк ,,Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ,,Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.04.2010 року в сумі - 9198,31 грн. (дев`ять тисяч сто дев`яносто вісім тисяч гривень 25 коп.), з яких: 3898,40 грн. тіло кредиту; 4385,70 грн. заборгованість за процентами; 223,25 грн. заборгованість по штрафам, яку з неї слід стягнути на користь банку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ,,Приватбанк" судовий збір у справі в сумі 223,25 гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - акціонерне товариство комерційний банк ,,Приватбанк", адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. НОМЕР_1 , МФО № 305299.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 22.10.2003 року.

Суддя О.А.Тхір