Рішення № 84221408, 06.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 вересня 2019 року Справа № 280/3189/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Приморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Приморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 41250093, юридична адреса: 72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калинова, б. 98, яка полягає у не призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Комсомольське Гуляйпольського району Запорізької області, РНОКПГІ: НОМЕР_2 , зареєстрованої та мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

- зобов`язати Приморське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 41250093, юридична адреса: 72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калинова, б. 98, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Комсомольське Гуляйпольського району Запорізької області, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої та мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Ухвалою суду від 08 липня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику осіб), а справу призначено до розгляду на 30 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 26 липня 2019 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).

Позовна заява обґрунтовано тим, що письмовою відповіддю Приморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за № 32/Н-11 від 20 травня 2019 року у призначенні позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника відмовлено. Відповідь мотивована тим, що не зважаючи на досягнення позивачем пенсійного віку, через недостатність страхового стажу вона не набула право на пенсію за віком, а відповідно на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Вказує, що діями, що полягають у непризначенні пенсії, відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та Законами України права позивача, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування.

ОСОБА_1 просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.31022 від 26 липня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пенсійного віку досягла у 58 років, тобто 24 вересня 2017 року. Своїм правом на призначення пенсії за віком в 2017році позивач не скористалась посилаючись на відсутність на її думку страхового стажу. До свого звернення ОСОБА_1 додала пакет документів, на підставі якого спеціалістами управління їй було прораховано наявний страховий стаж. Станом на 20 травня 2019 року він становив 10 років 1 місяць 11 днів. На дату досягнення пенсійного віку (24 вересня 2017 року) для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 необхідно мати не менше 15 років страхового стажу. Пенсійний вік відповідно до статті 26 Закону №1058 визначається в залежності від набутого особою відповідного страхового стажу, від тривалості якого визначається вік виходу на пенсію за віком в 60, 63 чи 65 років, а, відтак, і на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд зазначає про наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV(далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Суд зазначає, що сторонами не заперечувалось того факту, що на момент розгляду заяви позивача, остання досягнула пенсійного віку - 24 вересня 2017 року.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, та зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не ставить в залежність виникнення права на вказаний вид пенсії від наявного страхового стажу заявника.

Підстави та вимоги для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника чітко визначено законодавством України, в тому числі Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який не містить вимог щодо наявності у заявника будь-якого страхового стажу, у зв`язку з чим жодних перешкод для призначення вказаної пенсії позивачу, судом не встановлено.

Відтак, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи рішення № 32/Н-11 від 20 травня 2019 року про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, діяв без врахування всіх обставин для прийняття законного рішення.

За таких умов, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи, що судом було встановлено протиправність рішення відповідача щодо відмови в призначені пенсії по втраті годувальника та сторонами не заперечувалось, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії лише з підстав відсутності страхового стажу та матеріали пенсійної справи містять всі необхідні документи для призначення пенсії позивачу по втраті годувальника, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу по втраті годувальника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у не призначенні ОСОБА_1 , пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 вересня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов