Рішення № 84221304, 04.09.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2019 рокум. Ужгород№ 260/612/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Василенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 вересня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 13 вересня 2019 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської митниці ДФС (далі - відповідач, Закарпатська митниця ДФС), якою просить: 1) Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 15 квітня 2019 року № 300-о "Про звільнення ОСОБА_1 "; 2) Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Вилок" Закарпатської митниці ДФС, або допустити до роботи на іншій рівнозначній посаді (в разі скорочення такої посади); 3) Стягнути з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час невимушеного прогулу за період з 17 квітня 2019 року по день поновлення на роботі.

04 червня 2019 року до суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову відповідно до якої позивач просить: 1) Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 15 квітня 2019 року № 300-о "Про звільнення ОСОБА_1 "; 2) Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Вилок" Закарпатської області ДФС або на іншій рівнозначній посаді (за його згодою); 3) Стягнути з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 17 квітня 2019 року по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача у жовтні 2018 року було письмово попереджено про наступне вивільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, у зв`язку із зміною організації структури та скороченням штатної чисельності працівників Закарпатської митниці ДФС. Позивачу були запропоновані вакантні посади на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основних працівників, від яких він відмовився, оскільки переведення на декретну посаду погіршило б його умови праві. Наказом Закарпатської митниці ДФС від 15 квітня 2019 року № 300-о позивача звільнено із займаної посади заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Вилок" Закарпатської митниці ДФС у зв`язку із скороченням штату державних службовців та відмовою продовжувати роботу на запропонованій посаді. Позивач вважає такий наказ протиправним, оскільки відповідач не врахував переважне право позивача на залишення на роботі та не запропонував йому всі наявні вакантні посади.

В судовому засіданні позивач та представник позивача адміністративний позов підтримали та просили задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що 10 жовтня 2018 року, позивача відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю було ознайомлено із Попередженням про наступне вивільнення та одночасно запропоновано іншу вакантну посаду, від якої позивач відмовився. 01 квітня 2019 року позивачу було додатково запропоновано посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС, від якої позивач також відмовився. У зв`язку з цим, відповідачем був виданий оскаржений наказ про звільнення позивача із займаної посади, у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців та відмовою продовжувати роботу на запропонованій посаді, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП. Відтак, відповідач вважає, що оскаржений наказ про звільнення був виданий з дотриманням норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що позивач працював в митних органах з грудня 2003 року.

З 16 квітня 2017 року позивач призначений на посаду заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Вилок" Закарпатської митниці ДФС.

Наказом Закарпатської митниці ДФС від 24 квітня 2018 року № 245 "Про введення в дію Переліку змін № 1 до штатного розпису Закарпатської митниці ДФС на 2018 рік" введено в дію Перелік змін № 1 до штатного розпису Закарпатської митниці ДФС на 2018 рік та виведено посаду заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Вилок" Закарпатської митниці ДФС.

У зв`язку із введенням в дію вищевказаного наказу Закарпатською митницею ДФС складено попередження про наступне вивільнення, яким повідомлено позивача про можливе наступне звільнення з посади (роботи) відповідно до п. 1 ст. 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу". У вказаному попередженні позивачу запропонована вакантна посада головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Мукачево" тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника.

Позивач письмово ознайомитися з Попередженням про наступне вивільнене відмовився та про своє рішення щодо запропонованої посади не повідомив, що підтверджується Актом про відмову в письмовому ознайомленні з попередженням про наступне вивільнення від 10 жовтня 2018 року.

У квітні 2019 року позивачу додатково запропонована вакантна посада в Закарпатській митниці ДФС: державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС, тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника до фактичного її виходу з відпустки.

Позивач письмово ознайомитися з додатково запропонованою посадою відмовився та про своє рішення щодо погодження переведення або відмови від переведення на запропоновану посаду не повідомив, про що посадовими особами відповідача складено відповідний Акт від 01 квітня 2019 року.

Наказом Закарпатської митниці ДФС від 15 квітня 2019 року № 300-о "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Вилок" Закарпатської митниці ДФС із займаної посади 17 квітня 2019 року у зв`язку із скороченням штату державних службовців та відмовою продовжувати роботу на запропонованій посаді, відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає: відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, регулюються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889), який також визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 889 відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону № 889 дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 43 Закону № 889 підставами для зміни істотних умов державної служби є: скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Відповідно до приписів пп. 1 п. 1 ч.1 статті 87 Закону №889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Приписами частини 3 ст. 87 Закону № 889 встановлено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

В свою чергу, статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП).

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 805/708/16-а, від 14 лютого 2019 року № 804/16489/15.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року в справі № 816/1232/17.

Як вже встановлено судом, позивачу було запропоновано тільки дві посади, а саме: головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Мукачево" тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника та державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС, тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника.

В той же час, судом встановлено, що станом на 10 жовтня 2018 року (день складення попередження про наступне вивільнення) в Закарпатській митниці ДФС були наявні й інші вакантні посади, зокрема: головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста "Тиса" Закарпатської митниці ДФС, державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного посту "Ужгород", головного державного інспектора митного поста "Хуст", головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту "Ужгород-центральний", що підтверджується відомостями Закарпатської митниці про вакантні посади станом на 10 жовтня 2018 року.

Крім того, судом встановлено, що станом на 01 квітня 2019 року (день, коли позивачу повторно запропоновано посаду) та 16 квітня 2019 року (день, що передував дню звільнення позивача) в Закарпатській митниці ДФС також були наявні вакантні посади, що підтверджується інформацією про вакантні посади в Закарпатській митниці ДФС станом на вказані дати.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що відповідач не виконав вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП та не запропонував позивачу всі наявні вакантні посади, на які позивач міг претендувати з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду.

В той же час, суд зазначає, що відповідач не заперечував щодо наявності станом на дату попередження про звільнення та дату звільнення позивача вакантних посад, які б могли бути йому запропоновані, та не надав пояснень, чому позивачу не було запропонованому повного переліку вакантних посад.

Суд погоджується з доводами позивача та зазначає, що пропозиція відповідача тимчасово вакантних посад на період відпустки основного працівника по догляду за дитиною суперечить установленим чинним законодавством гарантіям збереження роботи.

Крім того, положеннями частини першої статті 42 КЗпП передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За правилами частини другої цієї статті при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (ч. 3 ст. 42 КЗпП).

При цьому при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11 липня 2018 року в справі № 816/1232/17.

В той же час, судом встановлено, що порівняння працівників у порядку, передбаченому статтею 42 КЗпП, відповідач не провів, чим порушив процедуру звільнення позивача.

Крім того, відповідачем за час розгляду справи не надано доказів про те, що при скороченні штату були залишені працівники із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці ніж позивач.

З врахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що наказ відповідача від 15 квітня 2019 року № 300-о "Про звільнення ОСОБА_1 " було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства без дотримання процедури звільнення, а відтак, він є протиправним та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч.1 ст. 2 Закону № 889 рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

З урахуванням встановленої судом протиправності винесення Закарпатською митницею ДФС у Закарпатській області наказу про звільнення позивача, позовна вимога про поновлення його на займаній на час звільнення посаді заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Вилок" Закарпатської митниці ДФС або на іншій рівнозначній посаді (за його згодою) також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути із Закарпатської митниці ДФС середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 квітня 2019 року.

Однак, суд зазначає, що відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 р. № 58 днем звільнення вважається останній день роботи.

Оскільки, позивача звільнено з посади 17 квітня 2019 року, то вимушений прогул у зв`язку з незаконним звільненням рахується судом з 18 квітня 2019 року (наступний день за днем звільнення) по 04 вересня 2019 року (день ухвалення судом рішення про поновлення позивача на роботі).

Враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача, оскільки позивач невірно визначив дату, з якої необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок 100) та згідно п. "з" ст. 1 Порядку 100 цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пунктом 3 ч.2 Порядку 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.8 ч.2 Порядку 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абзацом п`ятим п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до довідки Закарпатської митниці ДФС від 05 червня 2019 року № 07-70-05/39-1000 середньомісячна заробітна плата позивача становить - 11059,73 грн., середньоденна заробітна плата - 69,34 грн.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2018 року № 78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік" норма робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 18 квітня 2019 року по 04 вересня 2019 року складає 749 год., а саме: за квітень 2019 року (з 01 квітня по 18 квітня) - 64 год., за травень 2019 року - 167 год., за червень 2019 року - 143 год., за липень 2019 року - 184 год., за серпень 2019 року - 167 год., за вересень 2019 року (з 01 вересня по 04 вересня) - 24 год.

Таким чином, загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 18 квітня 2019 року по 04 вересня 2019 року становить 51935,66 грн. (69,34 грн. х 749 год.).

Відповідно до п. 2 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць у розмірі 7841,34 грн. підлягає до негайного виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскарженого наказу про звільнення позивача з посади, позовні вимоги щодо визнання вказаного наказу протиправним та його скасування підтверджені належними та допустимими доказами. Відтак, позов необхідно задовольнити частково та визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 15 квітня 2019 року № 300-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновити позивача на займаній на час звільнення посаді або на рівнозначній посаді, а також стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 квітня 2019 року по 04 вересня 2019 року.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці ДФС (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 39515893) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 15 квітня 2019 року № 300-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Вилок" Закарпатської митниці ДФС або на іншій рівнозначній посаді (за його згодою) з 18 квітня 2019 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із Закарпатської митниці ДФС Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 39515893) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 квітня 2019 року по 04 вересня 2019 року у розмірі 51935,66 грн. (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять п`ять гривень шістдесят шість копійок), із утриманням податків й інших обов`язкових платежів.

5. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в розмірі 11059, 73 грн. грн. (одинадцять тисяч п`ятдесят дев`ять гривень сімдесят три копійки) підлягає до негайного виконання.

6. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя Н.Д. Маєцька