Ухвала суду № 84220713, 11.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 вересня 2019 року Справа № 160/7636/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання дій протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 160/7636/19 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання дій протиправним та скасування рішення.

Ухвалою суду від 12 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

28 серпня 2019 року ухвалою суду прийнято до розгляду уточнений адміністративний позов ОСОБА_1

06 вересня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України, оскільки позовна заява підписана та подана особою, яка не має права її підписувати.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини 4 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.

Згідно з частинами першою та третьою статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Відповідно до положень статей 248, 249 ЦК України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Особливості представництва в адміністративному судочинстві передбачено, серед іншого, частиною четвертою статті 59 КАС України, згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У свою чергу, відповідно до зазначеного Закону (частина перша статті 26) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, що затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Зокрема, згідно з підпунктами 12.03 та 12.8 пункту 12 Положення ордер містить такі реквізити, як: посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.

Зазначені норми узгоджуються з імперативною вимогою частини 4 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», з положеннями статей 55 та 57 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 237 та 240 Цивільного кодексу України, що спрямовані на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, гарантування захисту її інтересів цим представником в межах наданих йому повноважень, що забезпечує справедливе і ефективне судочинство.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що: по-перше, статус особи як адвоката підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідченням адвоката України; по-друге, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, що виданий на ведення справи в суді, або довіреності; по-третє, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.

Повноваження адвоката, зокрема щодо підписання позовної заяви, повинні підтверджуватися домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між позивачем як клієнтом та адвокатом домовленості щодо обсягу наданих йому повноважень шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем у справі № 160/7636/19 визначено - ОСОБА_1 , при цьому позовну заяву та уточнений позов підписано адвокатом Карчагіним С.Ю., до матеріалів позову додано ордер серії ДП № 742/029 від 08.08.2019 року та договір про надання правничої допомоги № б/н від 02.07.2019 року укладений між ОСОБА_2 (адвокат) та Краснощок А.І. (клієнт), яка діє в інтересах ОСОБА_1 , проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_3 діяти в інтересах ОСОБА_1 або договору між адвокатом та безпосередньо позивачем ОСОБА_1 .

Тобто у матеріалах справи відсутній будь-який документ, який би підтверджував рішення ОСОБА_1 реалізувати своє право шляхом подання адміністративного позову до суду не самостійно, а через представника, та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому представнику.

Слід також зазначити, що повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо подання позову в порядку адміністративного судочинства, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року № 811/1507/18.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність (пункт 7 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.

Так, до суду не додано документи, які б підтверджували волевиявлення позивача на надання адвокату повноважень щодо представництва його інтересів у суді та права підпису від його імені процесуальних документів, які подаються до суду, станом на момент подачі позову та уточненого позову та які могли б надати суду можливість перевірити обсяг наданих повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що договір про надання правничої допомоги укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , повноваження якої діяти в інтересах ОСОБА_1 є не підтвердженими, відсутні докази на укладення договору між позивачем та адвокатом, слід дійти висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підписана особою, яка не має права її підписувати, а відповідно підлягає залишенню без розгляду, згідно п.2 ч.1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання дій протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що згідно з частиною 4 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко