Рішення № 84220659, 10.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року Справа № 160/1053/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Концерну «Військторгсервіс» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Військторгсервіс» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому, з урахуванням уточнень просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018р. №0005601242 та №0005611242, видані ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Концерн «Військторгсервіс» не є податковим агентом відповідно до статті 269 Податкового кодексу України і підстави для сплати земельного податку за майно, що знаходиться на його балансі відсутні, оскільки земельна ділянка фактично належить державі в особі Міністерства оборони України. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.017 відкрито провадження у справі №910/23971/16 про банкрутство Концерну Військторгсервіс та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Зазначив, що оскільки дія мораторію на задоволення вимог кредиторів розповсюджується і на податкові зобов`язання, строк по сплаті земельного податку не може бути порушений, а саме зобов`язання по сплаті земельного податку зупиняється під час дії мораторію.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі виявлених порушень, зазначених в акті №54100/04-36-12-42/33689922 від 19.09.2018р. Вказав, що Концерном "Військторгсервіс" самостійно подано до податкового органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2013 року та самостійно задекларовано податкові зобов`язання по земельному податку. Зазначив, що порушуючи вимоги пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, Концерн "Військторгсервіс" несвоєчасно сплачував узгоджені податкові зобов`язання по земельному податку. Також відповідач зазначає, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію. Оскільки штрафна санкція нарахована згідно вимог діючого законодавства через несвоєчасну сплату податкових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.02.2019р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов`язань Концерном «Військторгсервіс», за результатами якої складено акт №54100/04-36-12-42/33689922 від 19.09.2018р.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, а саме допущено несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань земельного податку з юридичних осіб згідно податкової декларації несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб за 2013 рік.

Граничні терміни сплати податкового зобов`язання становлять: за квітень 2013 року -30.05.2013; за травень 2013 року - 30.06.2013; за червень 2013 року - 30.07.2013; за липень 2013 року - 30.08.2013; за серпень 2013 року - 30.09.2013; за вересень 2013 року - 30.10.2013.

Оскільки податкові зобов`язання за квітень-вересень 2013 року по строках нарахування не сплачені, виник податковий борг, який погашений Концерном протягом 2016-2018 років, із затримкою 9, 29, 36, 1151, 1335, 1354, 1366, 1419, 1424, 1453, 1487, 1492, 152, 1523, 1550, 1555, 1581 календарних днів.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань земельного податку з юридичних осіб від 22.10.2018 №0005601242, №005611242 у сумі 228,69 грн. (2286,98 грн. х 10%) та у сумі 4480,99 грн. (22404,96 грн. х 20%).

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 21 березня 2017 року у справі №910/23971/16 порушено провадження у справі про банкрутство Концерну "Військторгсервіс". Визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин ВВВТ" кредитором концерну "Військторгсервіс" на суму 783.106,00 грн, з яких: 769.326, 00 грн - вимоги четвертої черги, 13.780,00 грн - вимоги першої черги. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 21.03.2017.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 17 квітня 2018 року у справі №910/23971/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018, задоволено заяву боржника про затвердження мирової угоди у справі №910/23971/16 від 27.03.18. Затверджено мирову угоду від 06.03.18 укладену між кредиторами та боржником у справі №910/23971/16 про банкрутство концерну "Військторгсервіс".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018р. №0005601242 винесено відповідачем у зв`язку із затримкою до 30 календарних днів наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, самостійно визначених сум податкового зобов`язання з земельного податку, наведених у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), поданих за квітень-вересень 2013 року на загальну суму 2286,98 грн, внаслідок чого позивачу нараховано 10% штрафу, що становить 228,69 грн та підтверджується розрахунком штрафної санкції, який є додатком до оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Також, спірне податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018р. №0005611242 винесено відповідачем у зв`язку із затримкою більше ніж 30 календарних днів наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, самостійно визначених сум податкового зобов`язання з земельного податку, наведених у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), поданих за квітень-вересень 2013 року на загальну суму 22404,96 грн, внаслідок чого позивачу нараховано 20% штрафу, що становить 4480,99 грн та підтверджується розрахунком штрафної санкції, який є додатком до оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що позивач не наводить заперечень щодо розміру нарахування вказаних фінансових санкцій, проте зазначає, що на момент винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, встановлений ухвалою Господарського суду м.Києва від 21 березня 2017 року у справі №910/23971/16 у зв`язку з порушенням справи про банкрутство щодо позивача.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює Закон України від 14.05.1992 №2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343-XII).

Згідно з частинами 1-3 статті 19 Закону №2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема: забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв`язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов`язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Тобто, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно з загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

У свою чергу, штрафні санкції за своєю правовою природою не є самостійним зобов`язанням, а є додатковими заходами, які забезпечують належне виконання основного зобов`язання і є похідними від нього.

Не виконання таких забезпечень є правопорушенням, а тому нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та винесення відповідних податкових рішень є правомірним та ґрунтується на законі, оскільки належить до обов`язків контролюючого органу.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону №2343-XII з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Таким чином, якщо до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, пеню після введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих податкових зобов`язань не розповсюджується.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 у справі №820/34/14.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що податкові повідомлення-рішення №0005601242 та №0005611242 прийняті контролюючим органом 22 жовтня 2018р. за результатами перевірки діяльності позивача щодо сплати грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб, визначених у податкових деклараціях з плати за землю, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов`язань не розповсюджується.

Крім того, саме з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, в тому числі і зі сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статі 126 Податкового кодексу України, які не можуть бути нараховані органами ДФС України.

В той же час, ухвалою Господарського суду м.Києва від 17 квітня 2018 року у справі №910/23971/16 затверджено мирову угоду у вказаній справі та закрито провадження у справі про банкрутство Концерну "Військторгсервіс".

Таким чином, господарським судом не приймалось постанови про визнання боржника Концерна "Військторгсервіс" банкрутом та ліквідаційна процедура не відкривалася, тому, у позивача можуть виникати зобов`язання, у тому числі зі сплати податків і зборів, та контролюючими органами можуть нараховуватись штрафи у зв`язку з несплатою платником податків заборгованості.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з матеріалами справи, Концерн "Військторгсервіс" самостійно щорічно протягом тривалого терміну декларує податкові зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб, шляхом подання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Наведене спростовує доводи позивача про те, що відсутність у Концерну "Військторгсервіс" документів, що посвідчують право власності на землю у Дніпропетровській області, є підставою визнання протиправним оскарженого податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, у суду відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2018р. №0005601242 та №0005611242.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем підтверджено, а позивачем не спростовано правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2018р. №0005601242 та №0005611242, тому, в задоволенні позовних вимогах слід відмовити.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Концерну «Військторгсервіс» (03151, м.Київ, вул.Молодогвардійська, 28а, ЄДРПОУ 33689922) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул. Сімферопольська 17-а, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова