Рішення № 84220647, 10.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року Справа № 160/2751/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ373/1671/АВ/П/ТД-ФС від 14.03.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перевірка була проведена з порушенням чинного законодавства, а обставини, викладені в акті інспектуванні не відповідають фактичним обставинам. За позицією позивача, укладання цивільно-правових договорів з трьома громадянами помилково розцінені відповідачем як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оскільки чинне трудове законодавство України не ставить у залежність волевиявлення особи в укладанні трудових правовідносин з потенційним роботодавцем і подальшим наданням певних видів послуг із формою втілення таких відносин та визначення виду майбутнього договору. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а сам організовує процес виконання робіт і зобов`язаний виконати усі роботи у повній відповідності до укладених договорів. Факт виконання відповідних робіт з боку виконавця засвідчується актами приймання-передачі виконаних робіт. Також, позивач зазначає, що відповідачем в оскаржуваній постанові не вірно зазначено адресу місця реєстрації ФОП ОСОБА_1 та фактичну адресу здійснення підприємницькою діяльністю. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу №ІФ373/1671/АВ/П/ТД-ФС від 14.03.2019р. винесена відповідачем не обґрунтовано, на підставі припущень та не вірного трактування норм чинного законодавства, є протиправною та порушує права позивача.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказав, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , щодо додержання законодавства України про працю було виявлено порушення, а саме: фактично було допущено до роботи три працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також відповідач зазначає, що Повідомлення про прийняття на роботу вказаних працівників, до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку позивачем надано було після інспекційного відвідування, саме на виконання виданого припису №ІФ-373/1671/АВ-П від 26.02.2019р. З огляду на викладене відповідач зазначає, що у діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.24 КЗпП України санкція за яке передбачена абз. 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві, просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Шістдесятим днем для прийняття рішення по даній справі є 08.06.2019 - вихідний день (субота), у зв`язку з чим, дане рішення прийнято - 10.06.2019р.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №199901, ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 16.05.2006р. Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області та є платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку, види господарської діяльності: 55.20 - Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, 68.20 - Надання в оренду у експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Управлінням Держпраці на підставі пп. 6, п. 5 Порядку № 295, листа ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 21.01.2019 року №296/9/09-19-14-07-21 в період з 20.02.2019 року по 21.02.2019 року проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено Акт №ІФ-373/1671-АВ від 21.02.2019р.

Підставою для проведення інспекційного відвідування став лист ТУ ДФС в Івано-Франківській області №296/9/09-19-14-07-21 від 21.01.2019 року, яким надсилалися матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1. 20.01.2019 року.

Встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність у садибі «Карпатські Зорі», що знаходяться у АДРЕСА_1 . Основним видом економічної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є діяльність засобів розміщування па період відпустки та іншого тимчасового проживання. Найманих працівників, які працюють за трудовим договором 0 осіб. З грудня 2018 року по лютий 2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено 11 цивільно-правових договорів з 6-ма працівниками. Станом на 21.02.2019р. цивільно-правові договори які укладалися з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвані. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано цивільно-правові договори укладені з ОСОБА_5 , які укладалися у грудні 2018 року та січні, лютому 2019р., на момент інспекційного відвідування ОСОБА_5 був відсутній.

У вказаному Акті №ІФ-373/1671-АВ від 21.02.2019р. зазначено, що відповідно до пп.3 п.11 Постанови №295 інспекторами праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області в ході інспекційного відвідування відібрано пояснення у працівників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , копії яких наявні в матеріалах справи.

ОСОБА_6 у поясненнях наданих 20.02.2019 року інспекторам праці зазначив, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року по 28.02.2019 року на посаді бармена в садибі «Карпатські Зорі». З 01.02.2019 року уклав цивільно-правовий договір із позивачем. Заробітну плату отримує в розмірі 6000 грн. після виконання робіт.

Згідно цивільно-правового договору від 01.02.2019 року, укладеного між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 , замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з обслуговування харчуванням проживаючих людей (400 чоловік) в строк з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року. Також було укладено ще два цивільно-правові договори, зокрема цивільно-правовий договір від 01.01.2019 року та цивільно-правовий договір від 20.12.2018 року, які укладені між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 стосовно надання виконавцем - ОСОБА_6. послуг офіціанта (обслужити 500 людей) у строк з 01.01.2019 року до 01.02.2019 року та обслужити 100 людей у строк з 20.12.2018 року по 31.12.2018 року.

До вказаних договорів складено Акт виконаних робіт від 04.02.2019 року, згідно якого сторони виконали взяті на себе зобов`язання, а також 20.12.2018 року Акт виконаних робіт від 02.01.2019 року.

ОСОБА_7 у письмових поясненнях від 20.02.2019 року зазначила, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 01.02.2019р. по 28.02.2019р., виконує роботи по прибиранню кімнат. Графік роботи у неї вільний, заробітну плату отримує в розмірі 4500 грн. після виконання робіт.

Згідно цивільно-правового договору від 01.02.2019 року укладеного між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_1 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з прибирання приміщення (75 кімнат) у строк з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року.

ОСОБА_8 у письмових поясненнях зазначив, що займається приготуванням страв у садибі «Карпатські Зорі» за укладеними цивільно-правовими договорами з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. та з 01.02.2019р. по 28.02.2019р. Графік роботи вільний, заробітну плату отримує в розмірі 4500 грн. за виконану роботу.

Згідно цивільно-правового договору від 01.02.2019 року укладеного між ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_1 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з приготування їжі в термін з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року. Також, було укладено ще один цивільно-правовий договір від 01.01.2019 року укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 по наданню послуг із приготування їжі в термін з 01.01.2019 року по 01.02.2019 року. До цивільно-правового договору від 01.01.2019 року складено Акт виконаних робіт від 04.02.2019 року, згідно якого сторони виконали взяті на себе зобов`язання.

Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 21.02.2019 року №ІФ-373/1671-АВ підписаний позивачем 21.02.2019 року в останній день інспекційного відвідування із зазначенням того, що заперечення будуть подані в письмовій формі.

25.02.2019 року до Управління Держпраці надійшов лист ФОП ОСОБА_1 , у якому він зазначав, що працю найманих працівників не використовує, а користується послугами громадян на підставі цивільно-правових договорів, що підтверджується наданими цивільно-правовими договорами.

За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 внесено припис про усунення виявлених порушень №ІФ-373/1671/АВ-П від 26.02.2019 року із вимогою усунути порушення законодавства про працю (трудові договори не укладено) у строк до 11.03.2019р., який надіслано позивачу 27.02.2019 року цінним листом з описом вкладеного (квитанція про поштове відправлення №7601861014516 від 27.02.2019 року.

27.02.2019 року заступником начальника Управління Держлраці прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ІФ373/1671/АВ/П/ТД та призначено справу до розгляду на 14.03.2019 року.

Повідомленням про виклик на розгляд справи про накладення штрафу ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_9 повідомлено рекомендованим листом від 05.03.2019 року №05-07/15-10/1671 (список згрупованих поштових відправлень № 3560).

11.03.2019 року до Управління Держпраці в Івано-Франківській області надійшов лист (вх.№1580) ФОП ОСОБА_1 від 09.03.2019р. на припис від 26.02.2019 року №ІФ-373/1671/АВ-П, у якому позивач зазначив, що порушення трудового законодавства ним усунуті, 04.03.19р. з працівниками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладені трудові договори, оформлені Накази про прийняття на роботу та подані повідомлення у ДФС про прийняття на роботу працівників. До листа надано вказані підтверджуючі документи на 10арк.

14 березня 2019 року заступником начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ373/1671/АВ/П/ТД-ФС від 14.03.2019р., якою на позивача накладено штраф у розмірі 375570грн. на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч.1 ст.24 КЗпП України, абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 цього КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови :акти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно частин 1, 2 статті 928 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно - правовими договорами процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно - правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально - визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно - правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу роботи.

Здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань регламентується Порядком здійснення державного контролю г додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295.

Відповідно до п. 20 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, шо його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Згідно п. 23 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше, ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Згідно п. 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування і його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Управлінням Держпраці на підставі пп. 6, п. 5 Порядку № 295, листа ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 21.01.2019 року №296/9/09-19-14-07-21 в період з 20.02.2019 року по 21.02.2019 року проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено Акт №ІФ-373/1671-АВ від 21.02.2019р.

У вказаному Акті зазначено, що встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність у садибі «Карпатські Зорі», що знаходяться у АДРЕСА_1 . Найманих працівників, які працюють за трудовим договором 0 осіб. З грудня 2018 року по лютий 2019 року ФОП ОСОБА_1 було укладено 11 цивільно-правових договорів з 6-ма працівниками. Станом на 21.02.2019р. цивільно-правові договори які укладалися з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвані.

ОСОБА_6 у письмових поясненнях від 20.02.2019 року зазначив, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року по 28.02.2019 року на посаді бармена в садибі «Карпатські Зорі». З 01.02.2019 року уклав цивільно-правовий договір із позивачем. Заробітну плату отримує в розмірі 6000 грн. після виконання робіт. Також, був укладений цивільно-правовий договір від 01.02.2019 року між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з обслуговування харчуванням проживаючих людей (400 чоловік) в строк з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року. Також позивачем надано ще два договори, зокрема цивільно-правовий договір від 01.01.2019 року та цивільно-правовий договір від 20.12.2018 року, які укладені між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 стосовно надання виконавцем - ОСОБА_6. послуг офіціанта (обслужити 500 людей) у строк з 01.01.2019 року до 01.02.2019 року та обслужити 100 людей у строк з 20.12.2018 року по 31.12.2018 року.

До цивільно-правового договору від 01.01.2019 року надано Акт виконаних робіт від 04.02.2019 року, згідно якого сторони виконали взяті на себе зобов`язання. Проте Акт виконаних робіт від 04.02.2019 року складено сторонами без жодної деталізації, зокрема не зазначено яку саме кількість послуг надав виконавець замовнику. До цивільно-правового договору від 20.12.2018 року надано Акт виконаних робіт від 02.01.2019 року, який теж не містить жодних відомостей про виконання виконавцем роботу згідно договору.

ОСОБА_7 у письмових поясненнях від 20.02.2019 року зазначила, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 01.02.2019 р. по 28.02.2019 року, а саме виконує роботи по прибиранню кімнат. Графік роботи у неї вільний, заробітну плату отримує в розмірі 4500 грн. після виконання робіт. Однак, робота, яку виконує ОСОБА_7 не являється роботою разового характеру, а виконується постійно, кожного дня, графіку роботи закладу. Згідно цивільно-правового договору від 01.02.2019 року укладеного між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_1 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з прибирання приміщення (75 кімнат) у строк з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року.

ОСОБА_8 надав письмове пояснення, що займається приготуванням страв у садибі «Карпатські Зорі» за укладеними цивільно-правовими договорами з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. та з 01.02.2019р. по 28.02.2019р. З наданого пояснення графік роботи у нього вільний, заробітну плату отримує в розмірі 4500 грн. за виконану роботу. При цьому, приготування страв проводиться в час роботи закладу і на постійній основі, отже, кухар ОСОБА_8 виконує роботи постійно.

До цивільно-правового договору від 01.01.2019 року надано Акт виконаних робіт від 04.02.2019 року, згідно якого сторони виконали взяті на себе зобов`язання. Проте Акт виконаних робіт від 04.02.2019 року складено сторонами без жодної деталізації, зокрема не зазначено яку саме кількість послуг (виконаних робіт) надав виконавець замовнику.

Проаналізувавши вищевказані документи, суд приходить до висновку, що у ФОП ОСОБА_1 є постійна потреба у таких працівниках як кухар, прибиральник, офіціант.

Роботи згідно наданих цивільно-правових договорів виконуються постійно, про шо свідчить багаторазове переукладання цивільно-правових договорів. Так, в матеріалах справи наявний цивільно-правовий договір від 20.12.2018 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 терміном з 20.12.2018 року по 31.12.2018 року на виконання роботи покоївки (прибирання кімнат, прання та прасування білизни). Також, згідно цивільно-правового від 15.12.2018 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги кухаря у строк з 15.12.2018 року до 31.12.2018 року. В подальшому, зобов`язання сторін договору закріплювалися новим цивільно-правовим договором від 01.01.2019 року, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати знову ж таки послуги кухаря у строк з 01.01.2019 року до 01.02.2019 року.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудове діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм випливає висновок про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як видно з вищенаведених цивільно-правових договорів, укладених позивачем із фізичними особами, їх предметом є виконання обов`язків кухаря, прибиральника, офіціанта.

Так, предметом укладених договорів позивача з фізичними особам є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг наданих послуг, а обумовлюється у вигляді зобов`язання надавати певні послуги.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

При цьому за цивільно-правовими договорами оплачується не процес а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформлюють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Хоча цивільно-правові договори, які є у матеріалах справи, передбачають складання актів виконаних робіт виконавцем, однак наявні Акти виконаних робіт складено сторонами без жодної деталізації, зокрема не зазначено яку саме кількість послуг (виконаних робіт) надав виконавець замовнику, відтак неможливо підтвердити обсяг наданих послуг.

Той факт, що робота працівників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони, передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства, виконується виключно або головним чином в інтересах іншої особи та виконується особисто працівником відповідно до визначеного графіку або на робочому місці, яке вказується або узгоджується стороною, яка замовила її, має певну тривалість, вимагає присутності працівника та передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, яка замовила роботу, носить характер трудових правовідносин, що зумовлює необхідність укладання із вищевказаними працівниками трудового договору, а не цивільно-правового договору.

Водночас, дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правових договорів шляхом їх укладення, спрямовані на підміну трудовому договору цивільно-правовим, що у свою чергу перешкоджає реалізації фізичними особами права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки.

Таким чином, суд погоджується із викладеними у Акті висновками відповідача про те, що позивачем здійснено допуск ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Крім того, суд звертає увагу, що за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 внесено припис про усунення виявлених порушень від 26.02.2019 року №ІФ-373/1671/АВ-П із вимогою усунути порушення законодавства про працю до 11.03.2019р., який надіслано позивачу 27.02.2019 року цінним листом з описом вкладеного (квитанція про поштове відправлення №7601861014516 від 27.02.2019 року).

ФОП ОСОБА_1 на адресу Управління Держпраці в Івано-Франківській області направлено лист від 09.03.19р. (вх.№1580 від 11.03.19р.) на припис від 26.02.2019 року №ІФ-373/1671/АВ-П, у якому позивач зазначив, що порушення трудового законодавства ним усунуті, 04.03.19р. з працівниками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладені трудові договори, оформлені Накази про прийняття на роботу та подані повідомлення у ДФС про прийняття на роботу працівників. До листа надано вказані підтверджуючі документи на 10арк.

Зазначене також підтверджується відміткою у вказаному Приписі про усунення порушень - 11.03.2019р.

Крім того, виконання вимог припису не могло бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб`єкта господарювання фінансових санкцій, і, відповідно не звільняло від обов`язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю, оскільки згідно з ч.7 ст. 265 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю. Тобто вказаними нормами покладено одночасно на суб`єкта господарювання обов`язок, як щодо сплати штрафу за вчинене порушення, так і щодо його усунення.

Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року по справі № 818/584/17 (№ К/9901/381/17), в якій вказано, що виконання позивачем вимог припису підтверджує факт визнання ним порушень трудового законодавства, відображеного в акті перевірки. Сам по собі припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання, його вимоги направлені лише на подальше недопущення порушення вимог законодавства про працю. Та далі - норма частини 11 статті 7 Закону № 877 в даному випадку не має застосовуватися, оскільки застосуванню підлягає норма статті 265 КЗпП України, як спеціальна норма. Тому, аргументи позивача про те, що виконання товариством вимог припису у встановлений законодавством строк є підставою для не накладення на позивача штрафних санкцій, не ґрунтуються на вимогах закону. Підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України є акт перевірки про виявлені факти порушення вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, незалежно від їх подальшого усунення.

Також, суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що Припис він не визнавав, а виконав виключно для того, щоб уникнути негативних наслідків у стосунках із державним перевіряючим органом, оскільки спростовуються вищевказаними обставинами та відсутністю доказів його оскарження.

Щодо посилання позивача про те, що відповідачем в оскаржуваній постанові не вірно зазначено адресу місця реєстрації ФОП ОСОБА_1 та фактичну адресу здійснення підприємницькою діяльністю, суд зазначає наступне.

Так, в Акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ІФ-373/1671-АВ від 21.02.2019 року зазначено дві адреси, а саме адреса місця, реєстрації ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_4 , та фактична адреса здійснення ним підприємницької діяльності - АДРЕСА_1 .

Згідно Акту (довідки) про результати фактичної перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області №090009 від 20.01.2019 року, фактична адреса підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 садиба «Карпатські Зорі», яка знаходиться і за адресою: АДРЕСА_1, юридична адреса ФОП ОСОБА_1. - АДРЕСА_4.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №199901 адреса реєстрації ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 .

У постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ373/1671/АВ/П/ТД-ФС від 14.03.2019 року допущено описку при механічному наборі тексту, зокрема замість слів « АДРЕСА_4» зазначено « АДРЕСА_3 ».

Проте, суд зазначає, що дана описка при механічному наборі тексту ніяким чином не впливає на правомірність винесеної постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, з урахуванням виявлених та підтверджених під час проведення інспекційного відвідування порушень вимог законодавства про працю.

З приводу твердження позивача про те, що місце фактичного здійснення ним підприємницької діяльності є АДРЕСА_1 а не АДРЕСА_1 , суд зазначає, що згідно Витягів з сайтів, копії яких наявні в матеріалах справи, садиба «Карпатські Зорі» знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, суд зазначає, що фактична адреса здійснення підприємницької діяльності позивача - АДРЕСА_1 , Яремчанської міської ради.

Також суд звертає увагу, що навіть за наявності технічних описок або помилок у зазначенні вказаної адреси не впливає на правомірність винесеної постанови про накладення штрафу, з урахуванням виявлених та підтверджених під час проведення інспекційного відвідування порушень вимог законодавства про працю, при тому, що фактично спір відносно адреси відсутній, оскільки перевірка проведена за вірною адресою, пояснення вищевказаних трьох працівників відібрані та припис позивачем виконано та порушення усунуті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наявні порушення ч.1 ст.24 КЗпП України щодо не укладення із вищевказаними фізичними особами трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на підставі Акту №ІФ-373/1671-АВ та у відповідності до Порядку №509, Управлінням Держпраці 14 березня 2019 року було винесено оскаржувану Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ373/1671/АВ/П/ТД-ФС, якою, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф у розмірі 375570 грн.

За приписами ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд прийшов до висновку, що постанова №ІФ373/1671/АВ/П/ТД-ФС від 14.03.2019р. про накладення штрафу на позивача, винесена Управління Держпраці в Івано-Франківській області, відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Незалежності, 67, ЄДРПОУ 39784625) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова