Рішення № 84220585, 12.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 вересня 2019 р. Справа № 120/2518/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (код ЄДРПОУ: 34886897, адреса: вул. Волошкова, 51А, м. Вінниця, Вінницька область, 21034)

до: Відділу освіти Калинівської міської ради Вінницької області (код ЄДРПОУ: 40385478, адреса: вул. В. Нестерчука, 47, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400)

про: визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (код ЄДРПОУ: 34886897, адреса: вул. Волошкова, 51А, м. Вінниця, Вінницька область, 21034) до Відділу освіти Калинівської міської ради Вінницької області (код ЄДРПОУ: 40385478, адреса: вул. В. Нестерчука, 47, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.05.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" надіслано до розпорядника інформації - Відділу освіти Калинівської міської ради Вінницької області запит № 140 про надання інформації щодо використання бюджетних коштів. 31.05.2019 року відповідачем надано відповідь № 09-01/402 в якій вказано лише частину запитуваної інформації без належно оформленої відмови у задоволенні решти запиту.

Вважаючи надання відповідачем неповної інформації протиправним, з метою зобов`язання розпорядника інформації, відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", надати відповідь на усі поставлені у запиті питання, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.08.2019 року на адресу суду від представника Відділу освіти Калинівської міської ради Вінницької області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ненадання інформації стосовно суб`єкта господарювання, яким було виготовлено продукцію, що постачалась згідно договору про закупівлю № 105 від 11.03.2019 року (із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси), спростовується доданою до відповіді на запит декларацією виробника на рибну продукцію, у якій зазначено назву виробника та його юридичну адресу. Поряд із цим, надання лише частини запитуваної інформації на питання запиту спростовується наданою декларацією виробника, у якій зазначено назву виробника та його юридичну адресу, у якій вказується найменування продукту, вид тари, кількість продукції, дата виготовлення, умови зберігання, термін зберігання. Крім того, у запиті, в частині доступу позивача до публічної інформації, не було прямого прохання надати копії усіх накладних та декларацій виробника. Відділом освіти Калинівської міської ради Вінницької області було надано кілька останніх декларацій, оскільки загальна їх кількість з моменту першої поставки і до отримання запиту становить більше 300 екземплярів. Виготовлення такої кількості копій тягне за собою додаткові витрати, що підлягають відшкодуванні у відповідності до статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відносно процесуального питання пов`язаного із розподілом судових витрат відповідач зазначив, що Відділ освіти Калинівської міської ради Вінницької області є неприбутковою бюджетною установою, тому стягнення судових витрат суперечить нормам податкового та бюджетного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" звернулось до Відділу освіти Калинівської міської ради Вінницької області , як розпорядника інформації, в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", із запитом про надання інформації № 140, в якому просили:

1. Зареєструвати та розглянути даний запит.

2. Надати інформацію про використання бюджетних коштів, а саме:

2.1. яку кількість мороженої риби (хек) було закуплено Відділом освіти Калинівської міської ради на підставі договору, який було укладено в результаті проведення процедури закупівлі за ідентифікатором UA-2019-01-30-002395-b (договір № 105 від 11.03.2019 року на суму 277549,00 грн.);

2.2. яка ціна за 1 кг мороженої риби визначена у вищезгаданому договорі;

2.3. чи змінювалася протягом терміну виконання договору ціна закупівлі риби мороженої;

2.4. у разі зміни ціни вказати на якій підставі та згідно яких підтверджуючих документів наданих ФОП ОСОБА_1 було змінено ціну, надати копії цих документів;

2.5. вказати змінену ціну за 1 кг та вказати яку кількість мороженої риби було закуплено по змінених цінах (якщо ціну було змінено);

2.6. яка сума бюджетних коштів була використана на закупівлю мороженої риби по вищезгаданому договору.

3. Надати інформацію, у якій вказати, яким суб`єктом господарювання було виготовлено дану продукцію (із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси).

4. Надати копії посвідчень про якість, декларації виробника і (або) іншого документу, який посвідчує якість продукції, що надавалася ФОП ОСОБА_1 під час постачання продукції зазначеної у договорі.

5. Надати інформацію, де вказати адресу електронної пошти на яку можливо надіслати запит на інформацію відповідно до частини 3 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

6. Надати відповідь на вказаний запит та інформацію вказану у запиті у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд": вул. Волошкова, 51 А, м. Вінниця, 21034 та електронного листа (у pdf. форматі) на e-mail ТОВ "Вінпродтрейд": v-p-t@ukr.net.

Відповідь на вказаний запит разом із копіями запитуваних документів, Відділом освіти Калинівської міської ради Вінницької області була надана листом № 09-01/402 від 31.05.2019 року та направлена засобами поштового зв`язку. Зі змісту вказаного листа вбачається, що відповідачем за результатами процедури відкритих торгів на закупівлю мороженої риби (хек) (ідентифікатор закупівлі UA-2019-01-30-002395-b) укладено договір № 105 від 11.03.2019 року на суму 277549,00 грн. з переможцем - ФОП ОСОБА_1, згідно якого, ціна на морожену рибу (хек) становить 60,99 грн. за 1 кг. За відповідною ціною було закуплено 126,4 кг мороженої риби на загальну суму 7709,14 грн.

22.04.2019 року внесено зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди № 1, якою збільшено ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків. Пунктом 7.5 розділу VII договору передбачено, що зміна ціни за одиницю товару може бути застосована виключно у випадку реального коливання (підвищення) цін на товар, що закуповується, за умови надання постачальником відповідних підтверджуючих документів, а саме: довідки з Управління статистики про стан цін або Торгово-промислової палати або іншої компетентної на це установи про стан цін із зазначеним коефіцієнтом підвищення цін. При цьому, підвищення ціни здійснюється не більше, ніж на розмір коефіцієнту підвищення ринкової ціни.

Підставою внесення змін до істотних умов договору став лист ФОП ОСОБА_1 . № 1 від 15.04.2019 року та довідка УКС "Спільне підприємство заготівельна контора Калинівської райспоживспілки". Довідка містить інформацію про те, що середня споживча ціна на рибу морожену (хек) у торговій мережі Вінницької області у квітні 2019 року відносно березня 2019 р. зросла на 9,9 %. При цьому зазначена зміна не призвела до збільшення суми, визначеної у договорі.

Згідно додаткової угоди № 1 від 22.04.2019 року до договору № 105 від 11.03.2019 року встановлена ціна 67,03 грн. За зазначеною ціною було закуплено 972,1 кг мороженої риби (хек) на загальну суму 65159,88 грн. Станом на 30.05.2019 року на закупівлю мороженої риби (хек) для забезпечення харчуванням учнів закладів загальної середньої освіти та вихованців закладів дошкільної освіти було використано по вищезгаданому договору 72869,02 грн. коштів місцевого бюджету.

Розпорядником публічної інформації у відповіді також вказано, що постачання мороженої риби супроводжувалося наданням декларації виробника на рибу морожену. Згідно Закону України "Про публічні закупівлі" договір № 105 від 11.03.2019 року на закупівлю мороженої риби (хек) та додаткова угода № 1 від 22.04.2019 року були оприлюднені на веб-порталі PROZZORO. Крім того, згідно Закону України "Про відкритість використання публічних коштів", усі накладні на постачання мороженої риби (хек) оприлюднені на єдиному веб-порталі використання публічних коштів: E-datа і знаходяться у вільному доступі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд", вважаючи, що відповідачем надано неповну інформацію, звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим статтею 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях статті 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, статті 19 Загальної декларації прав людини, статтях 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 2 Закону № 2939-VI визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема, обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Згідно зі статтею 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону № 2939-VI встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Таким чином, в межах спірних правовідносин відповідач є розпорядником інформації, а позивач - її запитувачем.

Частиною четвертою вищевказаної статті Закону № 2939-VI передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Пунктом шостому частини першої статті 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі.

У відповідності до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною четвертою вказаної статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відтак, праву позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов`язок відповідача який володіє статусом розпорядника публічної інформації надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.

Положеннями статті 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд зазначає, що кожній особі гарантується право на доступ до публічної інформації, яка має суспільний інтерес та яка зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації.

Законом № 2939-VI встановлено механізм реалізації права на доступ до публічної інформації, який забезпечується, зокрема шляхом надання розпорядником публічної інформації у межах встановленого законодавством строку достовірної, точної та повної інформації на відповідний інформаційний запит безвідносно до того, чи запитувана інформація безпосередньо стосується запитувача.

Суд з`ясував, що запитувана позивачем, згідно з пунктами 2-5 запиту про надання інформації № 140 від 28.05.2019 року, інформація належить до публічної, стосується питань, що перебувають у площині повноважень відповідача, та при цьому судом не встановлено під час розгляду справи обставин, які б свідчили, що запитувана позивачем інформація не підлягає оприлюдненню чи має обмежений доступ або інші підстави для ненадання її запитувачу.

Разом із тим, листом Відділу освіти Калинівської міської ради Вінницької області від № 09-01/402 від 31.05.2019 року відповідач надав інформацію та направив позивачу в повному обсязі документи, що запитувалися останнім згідно з пунктом 2 (2.1 - 2.6) вказаного запиту, та частково документи, що запитувалися згідно з пунктом 4 запиту № 140 від 28.05.2019 року.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що відповідачем було надано лише дві копії декларацій виробника/посвідчення про якість від 13.03.2019 року, дата виробництва: лютий та березень 2019 року, що підтверджують якість двох партій мороженого хеку (б/г, б/х) виготовленого Pacific Seafood Group.

Позивача повідомлено, що Відділом освіти Калинівської міської ради Вінницької області було закуплено 126,4 кг мороженої риби (хек) за ціною, зазначеною у договорі № 105 від 11.03.2019 року, та 972,1 кг мороженої риби (хек) за збільшеною ціною, згідно додаткової угоди № 1 від 22.04.2019 року. Крім того, відповідачем у відповіді на позовну заяву вказано, що загальна кількість накладних та декларацій виробника з моменту першої поставки і до отримання запиту становить більше 300 екземплярів.

Статтею 21 Закону № 2939-VI встановлено, що інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Згідно з пунктом 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29.09.2016 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації", оскільки частиною 5 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено можливість зазначення у запиті електронної адреси це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.

Так, за правилами визначеними частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Цей перелік є виключний і розширенню не підлягає.

У той же час, в межах з`ясованих обставин справи, суд зазначає, що відповідач, посилаючись у відзиві на необхідність додаткових витрат на виготовлення копій усіх накладних та декларацій виробника, не зазначає у своїй відповіді, що обсяг запитуваної інформації перевищує 10 сторінок, не пропонує при цьому позивачу здійснити, в разі необхідності, фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком та не вказує, що ним, як розпорядником інформації, встановлено розмір плати за копіювання або друк.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" в запиті на отримання інформації, окрім іншого, ставилось прохання отримати запитувану інформацію шляхом її направлення на власну електронну адресу, що в свою чергу також спростовує доводи відповідача. Суд звертає увагу на те, що у випадку значного обсягу запитуваної інформації, правомірним варіантом дій відповідача, враховуючи норми частини 5 статті 19 Закону № 2939-VI, могли бути дії у формі надання інформації (належним чином оформлених документів) у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача.

Таким чином, у листі № 09-01/402 від 31.05.2019 року не зазначено жодну з підстав, передбачених частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI, яка слугувала б причиною для відмови у наданні в повному обсязі запитуваних документів.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, що запитувана інформація оприлюднена на веб-порталі PROZZORO, єдиному веб-порталі використання публічних коштів Е-data та перебуває у вільному доступі, оскільки згідно положень частини другої статті 22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із чітко визначеним переліком запитань з метою отримання інформації, що належить до публічної у відповідності до вищевказаного Закону. Зокрема запитувалася інформація стосовно суб`єкта господарювання яким було виготовлено продукцію (із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси), що постачалася за договором та інформація, про адресу електронної пошти на яку можливо надіслати запит на інформацію відповідно до частини 3 статті 19 Закону № 2939-VI.

Проте, як вбачається із відповіді на запит, відповідачем не було надано відповіді на вказані питання. Мотивуючи правомірність своїх дій, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що ним були надано декларацію виробника на рибну продукцію, у якій зазначено назву виробника та його юридичну адресу.

Вказані твердження суд оцінює критично, оскільки посилання на окремі документи, які фіксують юридично значимі факти та дії, які подані для підтвердження/спростування наявності чи відсутності конкретних операції не може оцінюватись судом як належний спосіб надання відповіді на запиту. Крім того, надання копій документів про які запитував позивач та текстова відповідь по суті запиту, в силу вимог Закону № 2939-VI, вважаються окремими елементами відповіді на запит, що, в свою чергу, свідчить про неповноту наданої відповіді.

Так, частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939 встановлено, серед іншого, що запит на інформацію має містити загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо.

Тобто, якщо запитувачу інформації не відомі дані запитуваного документа, зокрема, вид, назва, реквізити чи зміст запитуваного документа, закон дозволяє зазначити загальний опис запитуваної інформації.

Щодо інформації про електронну адресу на яку можливо надіслати запит на інформацію, то посилання відповідача про зазначення такої інформації на офіційному бланку разом із реквізитами відповідача, а також ймовірна обізнаність позивача щодо електронної адреси не позбавляє відповідача обов`язку надати запитувану інформацію, а власне переконання про очевидну обізнаність не може бути підставою для ігнорування питань визначених у запиті. Наведене розцінюється судом, як бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу запитуваної інформації в повному обсязі у відповідності до Закону № 2939-VI.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи те, що позивачу надано неповну відповідь та не надано копій усіх документів відповідно до запиту на інформацію, суд доходить висновку, що відповідач вчинив протиправні дії щодо неналежного розгляду та не надання повної інформації на запит позивача № 140 від 28.05.2019 року, чим порушив вимоги Закону № 2939-VI. За таких обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

У цьому випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу повну інформацію на його інформаційний запит № 140 від 28.05.2019 року є засобом дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частини першої, другої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вищевказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 року у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі № 814/698/16.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 22.07.2019 року № 07/140, акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до вказаного договору від 05.08.2019 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 13.08.2019 року, а також платіжне доручення № 1442 від 08.08.2019 року, що підтверджує оплату в розмірі 3000,00 грн. за надані послуги.

Як видно з матеріалів справи, 22.07.2019 року між позивачем ТОВ «Вінпродтрейд» в особі Продана Павла Миколайовича та адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Якименко та партнери» в особі президента Якименка Олексія Олексійовича укладено договір про надання правової допомоги № 07/140.

За умовами цього договору адвокатське об`єднання приймає на себе доручення клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку з неповною відповіддю на запит про надання публічної інформації № 140 від 28.05.2019 року Відділом освіти Калинівської міської ради Вінницької області. Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 року по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

У цьому випадку доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є платіжне доручення № 1442 від 08.08.2019 року на виконання умов Договору № 07/140 від 22.07.2019 року позивач сплатив гонорар у розмірі 3000,00 грн.

Як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 07/140 від 22.07.2019 року, а також детального опису робіт (наданих послуг) надано позивачеві такі юридичні послуги, як складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку з неповною відповіддю на запит про надання публічної інформації № 140 від 28.05.2019 року відділом освіти Калинівської міської ради Вінницької області - вартістю 3000,00 грн.; складність справи - звичайна; затрачено 6 годин часу; вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 500,00 грн. Таким чином, загальна вартість наданих послуг відповідно до договору становить 3000,00 грн. та розраховувалось наступним чином: 500,00 (грн.) х 6 (год.) = 3000,00 грн.

Надання вказаних адвокатських послуг повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним, а витрати є фактичними і неминучими, їхній розмір - обґрунтованим.

З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стосовно встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі шляхом зобов`язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частини другої та третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділу освіти Калинівської міської ради Вінницької області щодо надання неповної інформації при розгляді запиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" про надання інформації № 140 від 28.05.2019 року.

Зобов`язати Відділ освіти Калинівської міської ради Вінницької області повторно розглянути запит про надання інформації № 140 від 28.05.2019 року та надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" повну інформацію.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу освіти Калинівської міської ради Вінницької області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу освіти Калинівської міської ради Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (код ЄДРПОУ: 34886897, адреса: вул. Волошкова, 51А, м. Вінниця, Вінницька область, 21034);

Відповідач: Відділ освіти Калинівської міської ради Вінницької області (код ЄДРПОУ: 40385478, адреса: вул. В. Нестерчука, 47, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 12.09.2019

Суддя Чернюк Алла Юріївна