Ухвала суду № 84219742, 12.09.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/4918/19

Провадження № 1-кп/210/725/19

"12" вересня 2019 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

Головуючого - судді Ступак С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Драгунової Я.М.,

прокурора Кондратенко І.М.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

захисника-адвоката Шуляка В.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні №12019040710001207 щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 жовтня 2019 року.

Вимогами п.2 ч.3 ст.331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважає за можливе призначити судовий розгляд по вказаному кримінальному провадженні на підставі обвинувального акту, оскільки вважає, що при проведенні досудового розслідування органами досудового слідства виконані всі вимоги КПК України. Підстав для повернення обвинувального акту прокурору чи закриття даного кримінального провадження, не має. Також, прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики які існували на момент обрання вказаного запобіжного заходу не відпали.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Шуляк В.М. не заперечували проти призначення справи до судового розгляду, проте, щодо клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували та просили суд змінити його на домашній арешт.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника (кожного окремо), дослідивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розглядуу відкритому судовому засіданні, оскільки справа підсудна Дзержинському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, підстав для закриття, направлення справи прокурору немає, обвинувальний акт складено відповідно до норм КПК України.

Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Крім того, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відповідно до положень п.6 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, суд вважає за необхідне доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.

Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Судом встановлено, що станом на 11.04.2019 року, наявність заявлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України не зменшилась, що дає достатні підстави для продовження строку тримання під вартою.

Встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за вчинення якого Законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк до 6 років.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що останній раніше судимий, зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей чи батьків похилого віку немає, вчинив злочин маючи непогашену в законному порядку судимість знову повторно вчинив новий, умисний, корисливий злочин, зокрема після того як був звільнений з місця позбавлення волі умовно-достроково.

Застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України, останній перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, яких на теперішній час ще не було допитано, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що останній не має постійного місця роботи, відтак, усвідомлюючи невідворотність реального покарання, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років. (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиев проти Молдови).

Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним, а тому клопотання прокурорів про продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим та такими що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 07 листопада 2019 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 199, 183, 291, 314, 316, 370, 372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №12019040710001207 щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України, у відкритому судовому засіданні, яке відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Миру, 24, каб.103, 16 вересня 2019 року на 15 годину 30 хвилин.

Доручити представнику персоналу органу пробації в особі Металургійного районного сектору з питань пробації м. Кривого Рогу скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у строк до 16 вересня 2019 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місці, тобто до 07 листопада 2019 року включно.

В судове засідання здійснити виклик сторін кримінального провадження, участь яких є обов`язкова.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

Копію ухвали направити до Металургійного районного сектору з питань пробації м. Кривого Рогу для виконання в частині складання досудової доповіді та до ДПтСУ Криворізька установа виконання покарань УДПтСУ у Дніпропетровській області №3, для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили із моменту її винесення і підлягає негайному виконанню.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 2 статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по справі.

Суддя: С. В. Ступак