Ухвала суду № 84218907 від 13.09.2019 , Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/10901/13-к

(1-кп/199/6/19)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2019 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Воробйова В.Л.

при секретарі – Опацької Н.О.

за участю прокурора – Савченко Д.О.

представника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Мисечко К.О.

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальне провадження №12013040650003315 у відношенні ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.263-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням та просить суд зобов`язати прокурора повернути майно, власником якого є він та яке було тимчасово вилучене в межах кримінального провадження за №1201204065000090 в ході обшуку, проведеного 11.06.2013 року на підставі:

- ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.06.2013 у гаражі № АДРЕСА_1 , розташованого в гаражному кооперативі «Калиновий», за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Янтарна, 69-Б, що належить ОСОБА_4 (справа №201/6949/13к);

- ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2013 за місцем мешкання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 (справа АДРЕСА_3 .

Посилюючись на ч.1 ст.16, ч.1 ст.167, ч.2 ст.168, ч.7 ст.236 КПК України обвинувачений ОСОБА_2 свою вимогу обґрунтовує тим (стисло по тексту), що «11 червня 2013 року слідчим СВ Жовтневого РВ Черненко Д.Ю. під час проведення обшуку будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , було вилучено майно, яке знаходилось в приміщенні будинку.

Зазначає, що «даний тип майна, щодо якого в ухвалі не надано прямого дозволу на відшукання, відповідно до ч.7 ст.236 КПК України вважається тимчасово вилученим майном. Тимчасово вилучене майно протягом короткого проміжку часу повинно бути або арештоване судом (слідчим суддею) або повернуто володільцю (ст.171 КПК України).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, клопотання про накладення арешту органом досудового розслідування не подавалося, відповідна ухвала слідчим суддею не виносилась, доказів в спростування такого висновку в матеріалах не міститься.

Тому, виходячи з принципів, закріплених у п.З ч.1 ст.169 КПК України, ч.1 ст.100 КПК України щодо повернення вилучених речей як таких, що не арештовані, що вилучені речі слід повернути.

У нарадчій кімнаті при винесенні вироку вирішується доля речових доказів (ч.9 ст.100 КПК України) а не тимчасово вилученого майна. Все майно, яке надавалося суду прокурором у вигляді речових доказів не є речовими доказами а являється лише тимчасово вилученим майном».

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання.

Крім того, обвинувачений уточнив, що обшук за зазначеними у клопотанні адресами було здійснено не на підставі ухвал слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, оскільки це є його помилкою, а на підставі ухвал слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2013 та 11.06.2013 року.

Прокурор Савченко Д.О., представник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Мисечко К.О., обвинувачений ОСОБА_3 підтримали заявлене клопотання та не заперечували.

Вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши доводи які викладені у клопотанні обвинуваченого ОСОБА_2 , повторно дослідивши докази які стосуються заявлених вимог, суд вважає, що клопотання ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд враховує наступне.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження:

- ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2013 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 «з метою встановлення місця знаходження речових доказів, а також речей, які мають причетність до вказаного злочину»;

- ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11.06.2013 надано дозвіл на проведення обшуку у гаражі № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , в гаражному кооперативі «Калиновий», що належить ОСОБА_4 , «з метою встановлення місця знаходження речових доказів, а також речей які мають причетність до вказаного злочину».

11.06.2013 року в ході обшуків у кримінальному проваджені № НОМЕР_2 , на підставі ухвал слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, та за відсутності іншого процесуального рішення слідчого судді, суду тощо, за зазначеними адресами у гаражі № НОМЕР_1 та за місцем мешкання ОСОБА_2 , було вилучено майно, власником якого є обвинувачений ОСОБА_2 , а саме:

-макет автомату АК-74У № НОМЕР_3 який згідно висновку експерта № 70/07-723 від 31.08.2013р. до категорії вогнепальної зброї не відноситься та до стрільби не придатний (т.3 а.с.203-205) - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.197;

-учбово-імітаційна міна ТМ-60, яка згідно висновку експерта № 70/26-66 від 02.07.2013 р. до категорії боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв не відноситься (т.3 а.с.105-108) – вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.212;

-кулеметна стрічка з металевим ящиком для неї від кулемету « ОСОБА_5 » на 250 патронів - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.213;

-дві стоматологічні бормашини - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.214;

-мобільний телефон «САМСУНГ» ІМЕЙ № НОМЕР_4 (модель GTS5610, який відповідно до протоколу огляду від 27.06.2013 року належить ОСОБА_2 , т.5 а.с.26);

-2 затвори пістолетів ПГШ-790 - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.214;

-танковий пристрій нічного бачення ТКН-1 №0448 (зазначено як коробка дерев`яна з прибором ТКН-1 № НОМЕР_5 ) - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.214;

-пістолет РГ 88 з написом на затворі Регfекtа- НОМЕР_6 - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.213;

-39 димових шашок з маркуванням Б, які згідно висновку експерта № 70/26-70 від 15.07.2013р. до категорії боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв не відносяться – у протоколах обшуку відомості про вилучення відсутні;

-пістолет ПМ (Беркут № НОМЕР_7 ), на зберігання, носіння якого ОСОБА_2 мав дозвіл, магазин до пістолету, споряджений патронами - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.211;

-мисливська рушниця ІЖ-18Є серії НОМЕР_8 №03704, 32 калібру - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.211;

-мисливська рушниця ІЖ-(К) серії НОМЕР_9 , 16 калібру - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.211;

-9 банок бездимного та димного пороху - згідно висновків експерта хоч і є метальною вибуховою речовиною - відповідно до актів знищені.

-газовий револьвер без номеру « НОМЕР_10 -59», який згідно висновку експерта до категорії вогнепальної зброї не відноситься - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.197;

-блок двох стволів №8659 - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.211;

-магазин до пістолета ТТ № 5192 - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.211;

-блок стволів №13866 - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.213;

-дві дерев`яні ложі до мисливських рушниць - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.213;

-чотири дерев`яні цівки до мисливських рушниць - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.213

-колодка до мисливської рушниці № К-85838-56 - вилучено відповідно до протоколу обшуку т.1 а.с.213;

-накладки до руків`я пістолетів у кількості 7 шт - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.214;

-чотири магазини до пістолетів - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.214;

-рамка зі стволом, спусковою скобою, спусковим гачком та магазином - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.214;

-пластикова коробка чорного кольору з частинами до зброї - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.214;

-ваги ювелірні у коробці з написом «РОСКЕТSCALE» - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.198;

-дві рамки пістолетів ТТ № 5192 та № НОМЕР_11 - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.197;

-два затвора до пістолетів ТТ № 5192 та № НОМЕР_11 - вилучено відповідно до протоколу обшуку т.1 а.с.197;

-два деактивовані ствола до макетів пістолетів ТТ № НОМЕР_12 та № НОМЕР_13 3026, останній за номером був помилково вказаний ОСОБА_2 – вилучено відповідно до протоколу обшуку (де вказані «два ствола № 20023, № НОМЕР_14 до пістолету ТТ», т.1 а.с.197;

-4 накладки до пістолетів ТТ - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.197;

-холостий патрон калібру 12.7 мм., який згідно висновку експерта № 67/ 07355 від 01.08.201З р. (т.3 а.с.197-199) до категорії боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв не відноситься - у протоколах обшуку відомості про вилучення відсутні;

-мисливська рушниця моделі «ЗК» № НОМЕР_15 , 24 калібру, згідно висновку експерта № 61/07-302 від 23.08.2013 року (т.3 а.с.179), вирішити питання чи придатна дана рушниця до стрільби не представляється можливим у зв`язку з відсутністю патронів 24 калібру, а від так зберігання цієї рушниці не є предметом злочину, передбаченого ст.263 КК України - у протоколах обшуку відомості про вилучення відсутні;

-мисливська рушниця моделі «ІЖ-К» № НОМЕР_16 , 16 калібру, згідно висновку експерта № 61/07-302 від 23.08.2013 року (т.3 а.с.179), вирішити питання чи придатна дана рушниця до стрільби не представляється можливим у зв`язку з відсутністю патронів 16 калібру, а від так зберігання цієї рушниці не є предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України - у протоколах обшуку відомості про вилучення відсутні;

-прес для запресовування куль у гільзу з матрицями - вилучено відповідно до протоколу обшуку, як «прес з матрицями для виготовлення патронів калібру 7,62х25». т.1 а.с.198.

Відповідно до постанови прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Кузьменко А.С. від 01.08.2013 року з кримінального провадження № 12012040650000090 в окреме провадження виділені «в оригіналах - усі без виключення матеріали щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України», які об`єднані прокурором прокуратури м. Дніпропетровська Кузьменко А.С. в одне провадження відносно ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Засада недоторканності права власності у кримінальному провадженні допускає правомірне обмеження права власності шляхом здійснення на підставах та в порядку, передбачених КПК України, тимчасового вилучення майна без судового рішення. Разом із тим для дотримання гарантій захисту власності, передбачених Протоколом 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, важливими є наявність та реалізація належної правової процедури повернення тимчасово вилученого майна.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд повинен враховувати приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

В постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2017 року у справі № 5-272кс(15), зазначається, що «особливістю кримінальних процесуальних норм, на відміну від, наприклад, кримінально-правових, є те, що їхні структурні елементи (гіпотеза, диспозиція, санкція) у переважній більшості випадків не зосереджені в одній статті КПК, а окремо викладені законодавцем у різних статтях, іноді навіть розділах, КПК України, а отже, зміст окремої норми може бути виявлено лише шляхом системного тлумачення положень КПК».

Вилучивши під час обшуку майно слідчий чи інша уповноважена особа позбавляє його власника чи володільця можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним. Тобто, робить те, що описано в частині 1 статті 167 Кримінального процесуального кодексу України та названо тимчасовим вилученням майна.

Стаття 168 Кримінального процесуального кодексу України говорить про те, що тимчасове вилучення майна може здійснюватись під час законного затримання особи, а також під час обшуку, огляду.

Тобто, вилучення майна під час обшуку, незалежно від зазначення його в ухвалі, є саме тимчасовим вилученням, а не чимось іншим.

Закон чітко передбачає подальшу долю тимчасово вилученого майна: або арешт, або повернення володільцю, то окремо про майно, вилучене під час обшуку, не йдеться взагалі.

Тимчасове вилучення майна, як і його арешт, є заходом забезпечення кримінального провадження, тоді як обшук – слідчою дією. І якщо захід забезпечення застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження, то метою слідчої дії є отримання (збирання) доказів або перевірка вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. І хоча певні слідчі дії можуть бути пов`язані з втручанням в права і свободи особи, але воно має або припинятись разом з припиненням самої слідчої дії, або трансформуватись в захід забезпечення.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Слідчі дії проводяться на підставі судової ухвали в тому випадку, коли це передбачено законом. Обшук є одним з таких випадків.

Ухвалами слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2013 та 11.06.2013 року надано дозвіл на проведення обшуку, відповідно, за місцем мешкання ОСОБА_2 та у гаражі № НОМЕР_1 , «з метою встановлення місця знаходження речових доказів, а також речей які мають причетність до вказаного злочину».

Системний аналіз приписів статей 234 та 235 Кримінального процесуального кодексу України дає змогу зробити висновок про те, що слідчий суддя, даючи дозвіл на обшук, дає право на проникнення до житла чи іншого володіння особи. Вилучення речей і документів при проведенні обшуку, виходячи з приписів частини 7 статті 236 Кримінального процесуального кодексу України, є правом слідчого або прокурора, яким він наділений законом, а не ухвалою.

На користь цього свідчить ще й те, що слідчий, прокурор має право на вилучення і тих речей та документів, про які не йдеться в ухвалі. І якщо обшук є втручанням в право на недоторканність житла чи іншого володіння особи, то вилучення майна є втручанням в право власності.

Вилучення майна, яке вказує обвинувачений ОСОБА_2 у своєму клопотанні, було слідчим здійснено відповідно до ухвал слідчого судді про надання обшуку «з метою встановлення місця знаходження речових доказів, а також речей які мають причетність до вказаного злочину».

Слід зазначити наступне, що зберігання речових доказів врегульоване статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України. Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто, речовий доказ зберігається у сторони обвинувачення лише за умов, коли він або був наданий їй добровільно, або отриманий в результаті тимчасового доступу, що, також, містить елемент добровільності; або на нього накладено арешт. Тому саме по собі визнання певних предметів речовими доказами не означає автоматичного обмеження або позбавлення права власності на них.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Зосимов проти України» дійшов висновку про порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначив наступне:

«74.Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні документи, на основі яких можна встановити юридичну підставу вилучення майна заявника. Суд вважає, що вищевикладені міркування (див. п. 61), на основі яких Суд дійшов висновку, що огляд офісу, автомобіля та гаража заявника були незаконними у розумінні статті 8, рівною мірою стосуються і цієї скарги. Відповідно, Суд вважає, що вилучення майна заявника було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу.

75.Що стосується подальшого зберігання правоохоронними органами вилученого майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні, то з матеріалів справи вбачається, що цей захід передбачався статтею 81 КПК (див. п. 46).

76.У різних попередніх рішеннях Суд доходив до висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (див. вищезгадані рішення у справах Смірнов (Smirnov), п. 57, та «East West Alliance Limited», п. 188). При цьому, має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (див., наприклад, рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, п. 69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov)).

77.З наявних матеріалів вбачається, що для того, щоб повернути своє майно, заявник мав чекати вирішення кримінального провадження, в рамках якого воно зберігалось, та яке, по суті, залишалося без руху без жодних перспектив прогресу протягом більше чотирьох років на дату подання цієї заяви до Суду. Національне законодавство, розтлумачене компетентними судовими органами, не надавало заявнику будь-яких засобів юридичного захисту для оскарження необхідності такого зберігання або на початковому етапі (наприклад, зберігання великої кількості пустих оптичних дисків), або зі спливом строку давності (наприклад, на підставі того, що провадження залишалося без руху, і що з вилученими речами не проводилося жодних слідчих дій).

78.Отже, зважаючи на висновки, наведені вище у пунктах 74 і 77, Суд доходить до висновку, що заявник не міг контролювати втручання та тривале зберігання його майна шляхом звернення до незалежного органу з метою своєчасної оцінки законності та пропорційності й надання йому необхідних процесуальних гарантій».

На теперішній час у зв`язку з клопотанням ОСОБА_2 має бути вирішено питання як визначення статусу вилучених об`єктів, та визначення їх подальшу долю про можливість повернення володільцю.

Нормативна регламентація вказаних питань є такими, що КПК України режим повернення вилученого у ході затримання, огляду, обшуку, поширює на всі об`єкти, які мають ознаки речових доказів (а ці ознаки практично збігаються з ознаками майна, яке може бути тимчасово вилученим), без уточнень підстав вилучення. Це випливає з положень ч.1 ст.100 КПК України, відповідно до якої речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.

Системний аналіз норм КПК України дає підстави вважати, що вилучене під час обшуку майно є тимчасово вилученим майном, яке за наявності передбачених ст.98 КПК України ознак може бути визнано речовим доказом або на яке за наявності передбачених ст.170 КПК України підстав ухвалою слідчого судді може бути накладено арешт.

Однак навіть за наявності ознак, зазначених у ст.98 КПК України, які дають підстави вважати тимчасово вилучене майно речовим доказом, відповідно до ч.1 ст.100 КПК України вказане майно повинно бути якнайшвидше повернуте володільцю, а підставою для збереження вказаного майна в органі досудового слідства може бути лише ухвала слідчого судді, винесена за результатами розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів або про арешт майна.

Таким чином, положення ст.169 КПК України є спеціальними стосовно положень ст.100 КПК України у частині вимоги про повернення, проте для тимчасово вилученого майна ст.169 КПК України регламентує юридичні підстави повернення.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Відповідно до ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Частиною п`ятою ст.171 КПК України визначено, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно повинно бути негайно повернуто особі, у якої воно вилучено.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином, системний аналіз положень КПК України свідчить,

що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду, а речі і документи, вилучені при проведенні обшуку, мають одних з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку; 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто, - тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідні до ч. 1 ст. 167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення (ч. 7 ст. 236, ч. 1 ст. 98, ч. 2 ст. 168 КПК України).

Визнання речовими доказами тимчасово вилученого майна за пропуском стадії накладення на нього арешту, відповідно до правил ч. 5 ст. 171 КПК України, діючим КПК України не передбачено.

Нічого цього зроблено не було до цього часу.

Матеріали кримінального провадження № 12012040650000090 які виділені в окреме провадження «в оригіналах - усі без виключення матеріали щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України», які об`єднані прокурором прокуратури м. Дніпропетровська Кузьменко А.С. в одне провадження відносно ОСОБА_2 , які знаходяться у кримінальному провадженні №12013040650003315, не містять будь яке процесуальне рішення слідчого або прокурора про визнання майна речовим доказом, на яке вказує у своєму клопотанні як тимчасово вилучене обвинувачений ОСОБА_2 , відсутні у матеріалах кримінальних проваджень рішення суду щодо арешту вказаного майна, а слідчий або прокурор після обшуків не зверталися до суду з клопотанням про арешт майна, вилученого у ОСОБА_2 під час обшуку та яке було предметом дослідження експертів.

З копії вироку від 04.10 2013 року Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська вбачається про визнання винуватим ОСОБА_6 за ч.1 ст.263 КК України, якого засуджено до позбавлення волі за наслідками розгляду кримінального провадження №12012040650000090, з якого у окреме провадження виділені всі матеріали відносно ОСОБА_2 .

З тексту вироку яким засуджено ОСОБА_6 вбачається про відсутність судового рішення відносно майна, речей, яке ОСОБА_2 у своєму клопотанні просить повернути йому як власнику та яке є тимчасово вилученим.

Також, матеріали кримінального провадження №12013040650003315 містять судове рішення судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Щербини-Почтовик І.В. за наслідками розгляду клопотань засудженого ОСОБА_2 про вирішення долі майна вилученого під час обшуку, якім відмовлено у задоволені клопотання. У судовому рішенні вказано, що суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотань, оскільки при винесені судом 29.01.2014 року вироку по даному кримінальному провадженні, судом у відповідності до вимог ст..100 КПК України вже вирішувалося питання про долю речових доказів.

З тексту зазначеного вироку вбачається, що було вирішено долю речових доказів, у переліку яких відсутнє майно, речі, на які вказує ОСОБА_2 у своєму теперішньому клопотанні про повернення тимчасово вилученого майна.

З огляду на викладене, слід вважати, що майно, яке вилучено під час обшуків на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2013 року за місцем мешкання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , та ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11.06.2013 у гаражі № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , в гаражному кооперативі «Калиновий», що належить ОСОБА_4 , вказане у висновках експерта, у протоколі огляду ОСОБА_2 , та таке, на яке він мав дозвіл, підлягає поверненню останньому як таке, що слід визнати тимчасово вилученим майном.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 у своєму клопотанні просить суд зобов`язати прокурора повернути інше майно, власником якого є він та яке було тимчасово вилучене в межах кримінального провадження за №1201204065000090 в ході вказаних обшуків.

Суд вважає, що у вказаній частини заявленого ОСОБА_2 клопотання, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до протоколів обшуку речі які зазначені у клопотанні за назвами обвинуваченого ОСОБА_2 не виявлені та не вилучались:

-гвинтівка «Мосіна» випуску 1891 року без дерев`яних накладок. Гвинтівка «Мосіна» була вилучена під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 , визнана висновком експерта вогнепальною зброєю та знищена;

-обріз мисливської рушниці «ІЖ-5» вкритий корозією, непридатний до стрільби, можливо вилучено відповідно до протоколу обшуку як обріз мисливської рушниці без руків`я та цівки (т.1 а.с.209-216) – висновок експерта відносно обрізу відсутній;

-ствол зі ствольною коробкою та затвором «П-3» гвинтівки «БЕРДАНА» та ствол зі ствольною коробкою та затвором гвинтівки «МОСІНА» (весь в корозії) - під час обшуку вилучені ствол зі ствольною коробкою, маркування не зрозуміле, ствол зі ствольною коробкою та затвором, який вкритий іржою.

Відносно «обрізу мисливської рушниці «ІЖ-5», ствола зі ствольною коробкою та затвором «П-3» гвинтівки «БЕРДАНА», ствола зі ствольною коробкою та затвором гвинтівки «МОСІНА» (весь в корозії)», слід зазначити, що вказані ОСОБА_2 речі не можливо з`ясувати та ідентифікувати з речами, вилученими під час обшуку.

9 банок бездимного та димного пороху - згідно висновків експерта хоч і є метальною вибуховою речовиною - відповідно до актів знищені.

Керуючись ст.ст.110, 169, 369-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов`язати прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Савченко Д.О., або іншого прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 за визначенням керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, повернути обвинуваченому ОСОБА_2 майно, яке було тимчасово вилучене на підставі:

-ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2013 року на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 ),

-ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11.06.2013 року на проведення обшуку у гаражі АДРЕСА_6 НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 гаражному кооперативі «Калиновий», що належить ОСОБА_4 , а, також вказане у висновках експерта та протоколі огляду ОСОБА_2 , а саме:

-дві стоматологічні бормашини - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.214;

-2 затвори пістолетів ПГШ-790 - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.214;

-пістолет РГ 88 з написом на затворі Регfекtа- НОМЕР_6 - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.213;

-мисливська рушниця ІЖ-18Є серії НОМЕР_8 №03704, 32 калібру - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.211;

-мисливська рушниця ІЖ-(К) серії НОМЕР_9 , 16 калібру - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.211;

-газовий револьвер без номеру « НОМЕР_17 », який згідно висновку експерта до категорії вогнепальної зброї не відноситься - вилучено відповідно до протоколу обшуку, т.1 а.с.197;