Рішення № 84216960, 02.09.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/8615/18

Провадження № 2/520/1900/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2019 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,

секретар судового засідання - Белінська Ганна Сергіївна,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника третьої особи Служба в справах дітей ОМР Погорецької Наталії Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба в справах дітей ОМР, Київська районна адміністрація Одеської міської ради орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення заборгованості по сплаті аліментів та пені за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

10.07.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість по аліментам на утримання сина, ОСОБА_4 , та пеню за прострочення сплати аліментів.

Ухвалою від 18.07.2018 року провадження у справі відкрито.

01.10.2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в якій просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам на утримання ОСОБА_4 Вказаний позов третьої особи ухвалою суду від 01.07.2019 року було повернуто.

10.10.2018 року відповідачем ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18.07.2018 року про відкриття провадження у справі.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 05.12.2018 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18.07.2018 року залишено без змін.

Ухвалою суду від 29.12.2018 року справу прийнято до провадження судді Васильків О.В.

06.03.2019 року відповідачем ОСОБА_3 до суду подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому він просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_3 в повному обсязі.

19.03.2019 року позивачем ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив.

12.04.2019 року відповідачем ОСОБА_3 подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

В підготовчому судовому засіданні 23.05.2019 року до участі у справі залучені Служба в справах дітей ОМР та орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову.

Ухвалою суду від 01.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином. На підставі вимог ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу по суті за відсутності відповідача.

Представник третьої особи Служби в справах дітей ОМР Погорецька Н.О. в судовому засіданні підтримала висновок, наданий Київською районною адміністрацією Одеської міської ради.

Представник третьої особи Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органа опіки та піклування до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином. В підготовчому судовому засіданні 01.07.2019 року представник ОСОБА_5 підтримала висновок, наданий Київською районною адміністрацією Одеської міської ради.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що позивач з відповідачем з 2001 року перебували у фактичних сімейних відносинах без реєстрації шлюбу та ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . В подальшому стосунки між сторонами погіршились, сім`я розпалася, відповідач проживає окремо, син залишився проживати з позивачем ОСОБА_1 Відповідач дитиною не цікавиться, участі у вихованні дитини не приймає, свій обов`язок щодо піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток не виконує, жодної допомоги на утримання неповнолітньої дитини не здійснює, всіма способами перешкоджає вихованню та розвитку дитини. Постановою суду від 07.04.2003 року з ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, щомісячно, проте ОСОБА_3 ухиляється від виконання судового рішення та з 2004 року аліменти не сплачував і лише після звернення позивача з цього приводу до правоохоронних органів відповідач почав частково сплачувати певні грошові кошти. В березні 2018 року відповідач подав до суду позов про виключення запису про батьківство, у якому поставив під сумнів походження сина, бо дитина інвалід це тягар, що нанесло сину ОСОБА_6 тяжку душевну травму. Зазначені вимоги ОСОБА_3 розглядаються судом в іншому провадженні. Крім того, в іншій справі на зустрічний позов ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на лікування хворого сина ОСОБА_3 подав заяву, в якій просить відмовити в додаткових витратах на лікування сина. Такі дії відповідача спричинили повне неприйняття його дитиною як батька, нанесли тяжкі душевні травми, тому позивач вимушена звернутись до суду з відповідним позовом. При цьому також позивач зазначає, що станом на 01.12.2017 року заборгованість по аліментам на утримання сина становила 15153,27 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача разом з пенею за прострочення сплати аліментів.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 посилається на те, що фактично у нього не було заборгованості по аліментам, оскільки ним передавались гроші особисто ОСОБА_1 в руки. З 2014 року відповідачем документально підтверджених аліментів було сплачено біля 70000,00 грн. Відповідач зазначає, що на сьогоднішній день на його утриманні знаходиться троє неповнолітніх дітей, а також жінка, яка у зв`язку з вихованням дітей не працює. Щодо того, що відповідач не цікавиться дитиною та не спілкується з сином, ОСОБА_3 вказує, що для спілкування мало лише його бажання, оскільки як вбачається з заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вони проти такого спілкування, в зв`язку з чим його вина, вважає відповідач, відсутня.

Представник третьої особи КРА ОМР Євона Т.В. в підготовчому судовому засіданні підтримала висновок Київської районної адміністрації Одеської міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Представник третьої особи Служби у справах дітей ОМР Погорецька Н.О. в судовому засіданні підтримала висновок Київської районної адміністрації Одеської міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 24.07.2002 року складено відповідний актовий запис №932, що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24.07.2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Одеси / т.1 а.с.8/. Батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

З довідки (з місця проживання про склад сім`ї та реєстрації) №344 від 25.06.2018 року вбачається, що ОСОБА_4 , 2002 року народження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з бабусею ОСОБА_7 та матір`ю ОСОБА_1 /т.1 а.с.9/.

Судом досліджено висновок Київської районної адміністрації Одеської міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » / т.1 а.с.24-27/, з якого вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з народження та по теперішній час зареєстрований та проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Батько дитини - гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно фізичного, духовного та морального розвитку неповнолітнього, не проявляє до нього турботи та уваги, не цікавиться справами дитини та станом його здоров`я.

Батько неповнолітнього - гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в письмовому поясненні від 20.02.2018 року на адресу служби у справах дітей Одеської міської ради зазначив, що після припинення спільного проживання з гр. ОСОБА_1 , він не мав можливості будь-яким чином спілкуватись з дитиною. Про те, що дитина хвора, йому стало відомо під час судових засідань по аліментам. ОСОБА_3 також вказав, що жодним чином не ухиляється від виконання своїх обов`язків як батька, а також вважає, що немає підстав щодо позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності спеціаліста територіального відділу служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі, було написано заяву, в якій дитина зазначила, що батько ніяким чином не приймав участі у його житті, не дзвонив, не приходив, не вітав зі святами. В своїй заяві неповнолітній зазначив, що батько лише через 16 років дізнався про його інвалідність, та вирішив з`ясувати взагалі чи є він біологічний батько йому. Дитина не хоче бачити батька.

Враховуючи вимоги законодавства України, неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було запрошено на засідання ради опіки та піклування Київської районної адміністрації, яке відбулось 10.05.2018 року, на якому хлопчик розповів, що батька свого він ніколи не бачив, а якщо і бачив, то був дуже маленький і не пам`ятає цього. Весь цей час батько не цікавився його станом здоров`я, не приймав участі у вихованні, не вітав з Днями народження та Новим роком, не приходив до нього в гості, хоча він з дня народження проживає за адресою матері, яка відома його батькові. ОСОБА_8 зазначив, що дуже ображений на свого батька за те, що той позбавив можливості називати його «Батьком», за що дитина його ніколи не простить.

Під час засідання ради опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, батько неповнолітнього розповів, що коли дитині було 4 місяці між ним та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , припинились стосунки. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сумнівається в тому, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його син і в той же час проти позбавлення його батьківських прав відносно сина.

На підставі викладеного, діючи в інтересах дитини, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 - є хворобливою дитиною та потребує додаткової уваги до стану здоров`я, є дитиною з інвалідністю, що підтверджується наданою позивачем медичною документацією /т.1 а.с.10-23, 160-168/.

Судом досліджено заяву ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до компетентних органів, написану 29.01.2018 року в присутності головного спеціаліста ТВ ССД у Київському районі Дмітрієва О .А. /т.1 а.с.32/, в якій ОСОБА_4 просить розглянути питання про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 у відношенні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з тим, що він ніколи сином не цікавився, ніяким чином не приймав участі у його житті: не бачився з сином, не намагався зустрітися з ним, не дзвонив, не писав листів, ніколи не вітав сина з днем народження, матеріально ніколи не допомагав, доки мати не звернулась до правоохоронних органів. Коли ОСОБА_3 дізнався, що син має інвалідність, через 16 років від народження дитини, він вирішив з`ясувати взагалі, чи він є біологічним батьком ОСОБА_4 . При цьому також ОСОБА_4 зазначає, що він не хотів би мати навіть біологічним такого «батька».

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2003 року стягнуто з ОСОБА_3 , 1978 року народження, уродженця Одеської області Ізмаїльського району с. Суворова, аліменти на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 17.03.2003 року і до повноліття сина /т.1 а.с.36/.

На підставі вказаної постанови 07.04.2003 року був виданий відповідний виконавчий лист /т.1 а.с.37/.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2014 року позивач ОСОБА_1 зверталась до Ізмаїльського РВ ГУМВС України в Одеській області з заявою про кримінальне правопорушення щодо злісного ухилення ОСОБА_3 від сплати аліментів /т.1 а.с.38-39/.

Відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментам від 12.12.2017 року, складеного державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Бирка І.О., встановлено розмір заборгованості по стягненню аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 станом на 01.12.2017 року. Борг в сумі 15153,27 грн. /т.1 а.с.43/.

Відповідачем ОСОБА_3 суду надані копії квитанцій про сплату аліментів на користь ОСОБА_1 /т.1 а.с.205-214/.

Відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментам від 08.02.2017 року, складеного державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Шкурінським С.С., встановлено розмір заборгованості по стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/4 всіх видів заробітку, починаючи з 17.03.2003 року до 17.05.2020 року, заборгованість по аліментам станом на 01.02.2018 року складає 1550,25 грн. /т.1 а.с.196-199/.

Згідно з довідкою про відсутність заборгованості по аліментам від 20.02.2018 р., №В-24/5935527, виданою старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шкурінським С.С., заборгованість по аліментам згідно з виконавчим листом №АЕ-51 від 07.04.2003 р., який видано Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку, починаючи з 17.03.2003 р. і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 20.02.2018 року відсутня /т.1 а.с.200/.

Згідно з довідкою про відсутність заборгованості по аліментам від 23.10.2018 р., №В-24/5935527, виданою старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шкурінським С.С., заборгованість по аліментам згідно з виконавчим листом №АЕ-51 від 07.04.2003 р., який видано Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку, починаючи з 17.03.2003 р. і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 01.10.2018 року відсутня, переплата по аліментам складає 3976,45 грн. /т.1 а.с.201/.

Відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментам від 29.01.2018 року, складеного державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Шкурінським С.С., встановлено розмір заборгованості по стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/4 всіх видів заробітку, починаючи з 17.03.2003 року до 17.05.2020 року, заборгованість по аліментам станом на 01.01.2019 року складає 11057,00 грн. /т.1 а.с.169-175/.

З приводу вказаного розрахунку заборгованості по аліментам від 29.01.2018 року відповідач ОСОБА_3 звертався до Київського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії органів державного виконавця, оспорюючи розмір заборгованості, нарахованої державним виконавцем /т.1 а.с.224-226/.

Згідно з розрахунком пені на заборгованість по сплаті аліментів, здійсненим позивачем ОСОБА_1 нарахована пеня складає 864677,34 грн. /т.1 а.с.187-192/.

Згідно з довідкою про відсутність заборгованості по аліментам від 10.04.2019 р., №В-24/5935527, виданою старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шкурінським С.С., заборгованість по аліментам згідно з виконавчим листом №АЕ-51 від 07.04.2003 р., який видано Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку, починаючи з 17.03.2003 р. і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 01.04.2019 року відсутня, переплата по аліментам складає 5694,41 грн. /т.2 а.с.53/.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на теперішній час відповідач ОСОБА_3 має іншу сім`ю та є багатодітним батьком, а саме окрім сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також має сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та доньку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що суду надано копії свідоцтв про народження та посвідчень /т.1 а.с.215-218/.

Дружина відповідача ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , не працює, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 /т.1 а.с.219/.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними-установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з п. 16 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Судом достеменно встановлено, що догляд за неповнолітнім ОСОБА_4 здійснює його мати ОСОБА_1 , тоді як батько дитини - відповідач ОСОБА_3 покинув дитину та тривалий час взагалі не цікавився життям сина.

При прийнятті рішення по справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява N 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Крім того діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст.114 наведеного вище Закону).

Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

За таких обставин, з урахуванням висновку Служби у справах дітей та думки самої дитини ОСОБА_4 , висловленої ним в заяві, написаної в присутності головного спеціаліста ТВ ССД у Київському районі Дмітрієвої О.А . , проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_4 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

З приводу вимог позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи встановлено, що між сторонами склались неприязні стосунки, декілька справ між ними розглядаються в судах. Зокрема, питання щодо зміни розміру аліментів, виключення запису про батьківство, оскарження дій державного виконавця щодо розрахунку заборгованості по аліментам та інші. Також позивач ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних органів з приводу несплати відповідачем ОСОБА_3 аліментів.

Сторонами суду надані розрахунки заборгованості по аліментам станом на різні дати, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_3 погашав заборгованість та згідно останньої довідки державного виконавця станом на 01.04.2019 року заборгованість взагалі відсутня, а переплата по аліментам складає 5694,41 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила суду, що не може надати актуальний розрахунок заборгованості по аліментам, оскільки державний виконавець не може його здійснити через перешкоди з боку відповідача ОСОБА_3 , який не надає інформацію щодо своїх доходів. Позивач ОСОБА_1 також зазначила, що розуміє, що на теперішній час її вимоги в цій частині не доведені та вказала, що вона зможе в подальшому після отримання такого розрахунку знову звертатись до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, проведений аналіз наданих доказів, яким суд мотивував прийняття їх на підтвердження заявлених вимог, є достатнім, належним, допустимим, а інші доводи не спростровують встановлені обставини, описані в мотивувальній частині рішення.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» сума належного до сплати судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі 704,80 грн., тобто за одну вимогу немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 19, 121, 141, 150, 155, 164, 165 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , тел.. НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), треті особи: Служба в справах дітей ОМР Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування (місце знаходження: 65114, м.Одеса, вул. Ак.Корольова, 9) про позбавлення батьківських прав та стягнення заборгованості по сплаті аліментів та пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. /сімсот чотири гривні 80 копійок/.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст рішення суду складено 12.09.2019 року.

Суддя Васильків О. В.