Рішення № 8421619, 28.10.2009, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 2-822/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2009 року Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.

при секретарі Бартош О.

з участю представника сторони – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ СК „Згода”, ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування з врахуванням індексу інфляції, пені за прострочення виплати страхового відшкодування, трьох процентів річних від суми страхового відшкодування, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23 грудня 2008 року між ним та ЗАТ «Страхова компанія «Згода» в особі Рівненської агенції був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № НТ 299/10/08 із строком його дії до 23 грудня 2009 року. Під час дії Договору страхування, а саме 26.12.2008 року, стався страховий випадок – дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача. Відповідач не виконує покладений на нього обов’язок з сплати страхового відшкодування, а тому позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом, просить його задоволити.

Представник позивача позов підтримала, правова позиція сторони викладена в позовній заяві та поясненнях, долучених в письмовому вигляді.

Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що ОСОБА_3, як представник ЗАТ СК „Згода” уклав договір з позивачем з перевищенням наданих йому повноважень. А тому цей договір є нікчемним. За таких умов відсутні підстави для проведення страхового відшкодування. Просить відмовити в задоволенні позову.

Згідно до письмового пояснення відповідача ОСОБА_3, при укладенні вищезазначеного договору його дії не виходили за межі законодавства. Відповідач просить справу розглядати у його відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що по справі є можливість ухвалити судове рішення на підставі наявних доказів. Суд вважає, що позов підлягає до задоволення, частково.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено в судовому засіданні, 23 грудня 2008 року ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Згода» в особі Рівненської агенції було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № НТ 299/10/08 (надалі – Договір страхування) із строком його дії до 23 грудня 2009 року.

Об’єктом страхування, відповідно до п.6 Договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме: автомобілем, марки SKODA, модель FABIA CLASSIK, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску – 2007.

Відповідно до Договору страхування, ЗАТ «Страхова компанія «Згода» зобов’язався при настанні страхового випадку відшкодувати завданий збиток в межах страхової суми у порядку і на умовах, передбачених Договором страхування, а позивач зобов’язувався своєчасно сплатити страховий платіж та виконувати обов’язки на умовах, визначених Договором страхування.

Усі обов`язки, покладені договором на позивача, було ним виконано у повному обсязі та в передбачені договором строки.

Під час дії Договору страхування, а саме 26.12.2008 року, стався страховий випадок – дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль позивача.

Відповідно до умов Договору страхування 29.12.2008 року позивач звернувся до ЗАТ «Страхова компанія «Згода» із заявою про виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку – дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.12.2008 року. Позивачем були надані всі необхідні для проведення відшкодування документи. Відповідно до п.21 Договору страхування позивач надав ЗАТ «Страхова компанія «Згода» в особі його представника пошкоджений транспортний засіб для проведення автотоварознавчої експертизи пошкоджень.

30 грудня 2008 року за участю представника ЗАТ «Страхова компанія «Згода» експертом ПП Мельничуком ОСОБА_4 було складено Акт огляду дорожнього транспортного засобу. Відповідно до висновку спеціаліста № 3 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику дорожнього транспортного засобу SKODA FABIA CLASSIK, реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного 30 грудня 2008 року та додатку до висновку спеціаліста № 3 станом на 2 березня 2009 року, розмір матеріальних збитків, завданих власникові SKODA FABIA CLASSIK, реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 39 935, 00 грн. та 9 306 грн. 00 коп., а всього 49 241 грн. 00 коп.

Відповідно до акту виконаних робіт, що виданий МПП «Вік-Експо», сума виконаних робіт перевищила суму, зазначену у висновку експерта і становить 51 738,06 грн.

Відповідно до п.16.1 Договору страхування ЗАТ «Страхова компанія «Згода» протягом трьох робочих днів, і не пізніше семи діб як тільки стане відомо про настання страхового випадку зобов’язаний вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасно виплати страхового відшкодування Страхувальнику.

Відповідно до п.17.1.17. Договору страхування та Правил добровільного страхування наземного транспорту рішення про здійснення страхового відшкодування або відмову у його виплаті приймається на протязі десяти робочих днів, а страхове відшкодування виплачується в строк до 15-ти робочих днів після прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. У такий самий строк приймається рішення та надсилається повідомлення про відмову у виплаті страхового відшкодування після одержання Відповідачем всіх необхідних документів.

Всі документи, необхідні для прийняття рішення, були надані ЗАТ «Страхова компанія «Згода» до 09.01.2009 року, а тому не пізніше ніж до 23.01.2009 року відповідач повинен був прийняти рішення про здійснення відшкодування або про відмову у здійсненні відшкодування.

10 03.2009 року позивач звернувся до ЗАТ «Страхова компанія «Згода» з заявою, в якій просив повідомити причину порушення строків прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті страхового відшкодування, та на даний момент жодної відповіді від відповідача позивачем не було отримано.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року, загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не було порушено ні умов Договору страхування, ні норм Закону України «Про страхування».

Відомості про об’єкт страхування та про факт настання страхового випадку підтверджуються постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2008 року, відповідно до якої 26.12.2008 року о 19 год. 00 хв. на а/д М-22 в с. Малий Олексин Рівненського району Рівненської області позивач, керуючи транспортним засобом SKODA FABIA CLASSIK, реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Таким чином ЗАТ «Страхова компанія «Згода» порушує свої зобов’язання за Договором страхування, що суперечить нормам Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.21.3. Договору страхування, за невиконання або недобросовісне виконання своїх обов’язків згідно цього Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року споживачем є громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Оскільки позивач є страхувальником, що уклав з ЗАТ «Страхова компанія «Згода» – страховиком, договір страхування з метою захисту майнових інтересів позивача у разі настання страхового випадку, тобто позивач замовив страхові послуги для задоволення своїх власних побутових потреб, то він є споживачем таких послуг. Відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, захист прав та інтересів споживачів регулюється Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року.

Відповідно до ст.992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Оскільки на відносини між страховою компанією та споживачем поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», то відповідно до ч.5 ст.10 вказаного Закону, у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов’язання, не звільняє його від виконання зобов’язання в натурі.

Відповідно до ч.5 ст.110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Зазначені позивачем вище обставини підтверджуються доданими до позовної заяви документами.

Окрім того, в ході розгляду справи було встановлено, що 10 березня 2009 року ЗАТ СК «Згода» було видано наказ № 194/1-К про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у виді догани за неналежне виконання посадових обов’язків за перевищення меж своїх повноважень при укладанні зазначеного договору та грубим порушенням процедури укладання таких договорів.

На думку представника відповідача ЗАТ «Страхова компанія «Згода», у ОСОБА_3 (який діяв від імені ЗАТ «Страхова компанія «Згода») не було повноважень на укладання між позивачем та ЗАТ СК «Згода» договору добровільного страхування наземного транспорту. Довіреність від 05 грудня 2008 року є тому підтвердження. У зв’язку з цим ЗАТ СК «Згода» вважає укладений договір страхування нікчемним, так як у ОСОБА_3 не було повноважень на його укладення. Представник наводить суду рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.07.2009 р., яке констатує вищенаведене твердження.

Проте суд не може з цим погодитися.

У статті 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину.

Однак така презумпція може бути спростована у двох випадках.

По-перше, неправомірними мають вважатися такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами визнаються законом в імперативній формі недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

По-друге, будуть вважатися неправомірними і ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

Отже, ЦК України закріплює поділ недійсних правочинів на нікчемні (ч.2 ст.215 ЦК України) та оспорювані (ч.2 ст.215 ЦК України) принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемним правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі (стаття 236 ЦК України).

Відповідно до Узагальнення судової практики Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року, судам потрібно мати на увазі, що з огляду на ч.2 ст.215 ЦК України підстави недійсності правочину, встановлені нормами ЦК України та інших законодавчих актів, повинні мати імперативний характер.

Нікчемними, зокрема, є правочини:

а) укладені з недодержанням обов’язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом, наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобов’язань (ст.547 ЦК України);

б) укладені з недодержанням обов’язкової нотаріальної форми (ч.1 ст.219 ЦК України);

в) укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (ст.221 ЦК України);

г) укладені недієздатною фізичною особою (ст.226 ЦК України);

д) вчинені без дозволу органу опіки і піклування (ч.1 ст.224 ЦК України);

ж) які порушують публічний порядок (ст.228 ЦК України);

Водночас ЦК України передбачає можливість визнання деяких нікчемних правочинів недійсними (ч.2 ст.218, ч.2 ст.219, ч.2 ст.220, ч.2 ст.224) за підставами, визначеними в ЦК України.

Зробивши аналіз даних статей ЦК України можна зробити висновок, що укладений договір добровільного страхування не є нікчемним. В даному випадку відсутнє послання на норми чинного законодавства, на підставі яких відповідач дійшов до такого висновку.

Варто звернути увагу на те, що в Узагальненні судової практики Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року вказано, що розглядаючи справи про визнання правочинів недійсними у зв’язку з перевищенням повноважень фізичними особами за довіреностями, суди правильно встановлювали, який правочин був укладений, досліджували зміст довіреності та вирішували питання щодо перевищення меж цивільної дієздатності особи з урахуванням усіх матеріалів справи.

Тобто за умови, що дії ОСОБА_3 при укладанні договору добровільного страхування наземного транспорту № НТ 299/10/08 мали місце з перевищенням наданих йому повноважень, то в цьому випадку як наслідок повинно бути визнання такого договору недійсним (за наявності відповідних підстав), і не може йти мова про нікчемність договору, на що вказує ЗАТ СК «Згода». Якщо ЗАТ СК «Згода» заперечує дійсність договору, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Однак немає відомостей про те, що у відповідному судовому порядку встановлена недійсність вказаного Договору страхування.

Таким чином, виходячи із презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) можна зробити висновок, що укладений Договір страхування є правомірним, тобто дійсним, оскільки в даному випадку проголошена презумпція не спростована, зокрема:

? підстави для віднесення його до нікчемного правочину відсутні;

? відсутнє судове рішення, яким він визнаний недійсним.

На підставі викладеного, керуючись пунктами 4, 13, 20.1.3., 21, 23.2., 24.6., 24.7., 26.1., Договору страхування, ст.ст. 204, 526, ч.2 ст.625, ст. 992 Цивільного кодексу України, ст.6, п.3 ч.1 ст.26, ч.2 ст.26 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року, ч.5 ст.10, ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» суд вважає, що позов є обгрунтованим та доведеним.

Зважаючи, що суду не надано доказів того, що договір страхування є недійсним, заявлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 не підлягають до задоволення.

Нижче наводяться розрахунки стягнення з ЗАТ СК «Згода» суми страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № НТ 299/10/08 від 23 грудня 2008 року із врахування індексів інфляції за період з лютого 2009 року по вересень 2009 року:

50 810,06 грн. х 1,060 = 53 858,67 грн., де

50 810, 06 грн. – сума страхового відшкодування;

1,060 – загальний індекс інфляції за період з лютого 2009 року по вересень 2009 року, який розрахований наступним чином:

1,015 (індекс інфляції за лютий 2009 року) х

1,014 (індекс інфляції за березень 2009 року) х

1,009 (індекс інфляції за квітень 2009 року) х

1,005 (індекс інфляції за травень 2009 року) х

1,011 (індекс інфляції за червень 2009 року) х

0,999 (індекс інфляції за липень 2009 року) х

0,998 (індекс інфляції за серпень 2009 року) х

1,008 (індекс інфляції за вересень 2009 року) =

1,060 (загальний індекс інфляції за період з лютого 2009 року по вересень 2009 року).

Таким чином сума страхового відшкодування з урахуванням індексів інфляції, яку ЗАТ СК «Згода» зобов’язаний сплатити на користь позивача за період з лютого 2009 року по вересень 2009 року складає 53 858,67 грн.

Що стосується стягнення з ЗАТ СК «Згода» пені за прострочення виплати страхового відшкодування відповідно до умов Договору страхування:

50 810,06 грн. х 0,0001 х 244 = 1 239,77 коп., де

50 810,06 грн. – сума страхового відшкодування відповідно до Договору страхування;

0,0001 – 0,01% - пеня за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування відповідно до п.21.2 Договору страхування;

244 – кількість прострочених днів (з 12.02.2009 року по 13.10.2009 року включно).

Таким чином, загальний розмір пені за прострочення виплати страхового відшкодування відповідно до умов Договору страхування становить 1 239,77 грн.

Що стосується сплати ЗАТ СК «Згода» пені за прострочення виплати страхового відшкодування відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» (період прострочення з 12.02.2009 року по 13.10.2009 року):

50 810,06 грн. х 0,03 х 244 = 371 929,64 коп., де

50 810,06 грн. – сума страхового відшкодування відповідно до Договору страхування;

0,03 – 3 % пені відповідно до ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів»;

244 – кількість прострочених днів (з 12.02.2009 року по 13.10.2009 року включно).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку із цим наводиться розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми:

50 810,06 грн. х 0,03 х 244 = 1 019,92 коп., де

365

50 810,06 грн. – сума страхового відшкодування відповідно до Договору страхування;

0,03 – 3% річних;

365 – загальна кількість днів у році;

244 – кількість прострочених днів (з 12.02.2009 року по 13.10.2009 року включно).

Таким чином, відповідач ЗАТ СК «Згода» повинна сплатити три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1 019,92 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

Відповідно до вимог ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй актами цивільного законодавства, при здійсненні яких особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені цією статтею суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом враховуються положення постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду № 5 від 25.05.01 р.).

Протиправні дії відповідача встановлені в судовому засіданні.

ЦК України (стаття 280) вказує, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Суд вважає, що проведення невиплати страхового відшкодування вимагала від позивача відповідних зусиль для організації свого життя, і вважає за доцільне з урахуванням обставин справи, характеру і обсягу страждань стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн., що відповідає принципу розумності і справедливості.

З відповідача ЗАТ СК «Згода» на користь позивача повинні бути стягнуті судові витрати в сумі 1840 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ЗАТ СК „Згода” на користь ОСОБА_2:

? 54 940 грн. 30 коп. – за завдану майнову шкоду з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України;

? 1315, 98 грн. – пеня за прострочення виплати страхового відшкодування відповідно до п. 21.2 договору добровільного страхування наземного транспорту № НТ 299/10/08;

? 394 794, 17 грн. – пеня за прострочення виплати страхового відшкодування відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України „Про захист прав споживачів”;

? 1840 грн. – судові витрати;

? 3000 грн. за завдану моральну шкоду,

а всього 455 890 грн. 45 коп.

Стягнути з ЗАТ СК „Згода” на користь:

? держави 1700 грн. судових витрат по оплаті судового збору;

? ГУ ДКУ в Рівненській області, р/р 31219259700295, МФО 833017, код ЗКПО 22586549, УДК в Рівненській області, код платежу 22050000, призначення платежу – „інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Рівненським районним судом Рівненської області”, сума – 250 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.

СУДДЯ: О.О.КРАСОВСЬКИЙ

Примітка: повне рішення суду виготовлене 02 листопада 2009 року.