Рішення № 84214671, 11.09.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"11" вересня 2019 р. Справа № 924/701/19

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродистриб`юшн КАРГО ПАРТС", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця Соколовської Вікторії Олександрівни, с. Корчівка Красилівського району Хмельницької області

про стягнення 27 653,62грн. - основного боргу, 1 697,10грн. - пені, 193,58 - інфляційних втрат, 581,86грн. - 12% річних

Представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст.240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

09.07.2019 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродистриб`юшн КАРГО ПАРТС", м. Київ до Фізичної особи - підприємця Соколовської Вікторії Олександрівни, с. Корчівка Красилівського району Хмельницької області про стягнення 27 653,62грн. - основного боргу, 1 697,10грн. - пені, 193,58 - інфляційних втрат, 581,86грн. - 12% річних у зв`язку з неналежним виконання умов договору поставки №14146-24/2018 від 14.11.2019р.

Ухвалою суду від 15.07.2019 року відкрито провадження у даній справі в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалами суду від 06.08.2019р. та від 02.09.2019р. розгляд справи було відкладено.

Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, в судові засідання не з`являвся, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Так, повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та ухвали - повідомлення. Ухвали направлялися відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є його місцем проживання.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.)

Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).)

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка позивача та відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

14.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродистриб`юшн КАРГО ПАРТС", м. Київ (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Соколовською.В.О., с. Корчівка Красилівського району Хмельницької області укладено договір поставки №14146-24/2018.

За умовами договору (п.1.1) постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця визначені цим договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (послуги), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату.

Згідно п.1.2 договору, номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Ціни на товар і послуги погоджуються сторонами у кожному конкретному випадку і вказуються у товарних (видаткових) накладних, товаро-транспортних накладних, замовленнях-нарядах та актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною даного договору (п.3.1).

Якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (п.3.4)

Згідно п.5.2 договору за порушення грошового зобов`язання за цим договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.

Пунктом 5.3 договору передбачено право сторін у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, вимагати сплати 12 відсотків річних від простроченої суми.

Договір підписаний представником позивача та ФОП Соколовською В.О.

Як вбачається із рахунку №S0003691163 від 01.04.2019 року, видаткової накладної №SI0001621966 від 01.04.2019 року ФОП Соколовська В.О отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродистриб`юшн КАРГО ПАРТС", м. Київ товар на суму 27799,98 грн.

Як вбачається із рахунку №S0003714746 від 08.04.2019 року, видаткової накладної №SI0001634414 від 08.04.2019 року ФОП Соколовська В.О отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродистриб`юшн КАРГО ПАРТС", м. Київ товар на суму 353,64 грн.

30.04.2019 року відповідачем сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агродистриб`юшн КАРГО ПАРТС", м. Київ 500 грн. за товар (меморіальний ордер ваід 30.04.2019 року №@2PL243558).

Претензія позивача від 11.06.2019 року та лист-вимога від 25.06.2019 року залишені ФОП Соколовською В.О без задоволення.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродистриб`юшн КАРГО ПАРТС", м. Київ (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Соколовською.В.О., с. Корчівка Красилівського району Хмельницької області укладено договір поставки №14146-24/2018.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Сторонами у п.1.2. договору погоджено, що номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Матеріалами справи стверджується, зокрема, рахунками та підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками видатковими накладними, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 28 153,62грн.

Згідно умов договору (п. 3.4 договору), сторонами було визначено у видаткових накладних про поставку товару з відстроченням платежу, який зазначається в товарній накладній.

Так, судом враховано, що товар за видатковою накладною №SI0001621966 від 01.04.2019р. підлягав сплаті до 01.05.2019р., а за видатковою накладною №SI0001634414 від 08.04.2019р. - до 11.04.2019р.

Крім того, сторони пунктом 3.4 договору встановили, що товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною.

Однак, відповідачем 30.04.2019р. було сплачено позивачу лише 500 грн. за поставлений згідно договору №14146-24/2018 товар, що підтверджується меморіальним ордером від 30.04.2019р. №@2PL243558.

Інших доказів оплати товару сторонами не надано, а матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 27 653,62грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 697,10грн. - пені, 193,58грн. - інфляційних втрат, 581,86грн. - 12% річних, згідно поданих розрахунків.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 договору, за порушення грошового зобов`язання за цим договорм більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.

Позивачем згідно наданого розрахунку, заявлено до стягнення пені за період з 30.04.2019р. по 02.07.2019р. (64 дні).

Однак, судом враховано, що, зважаючи на умови відтермінування сплати платежу, належним є стягнення за період з 01.05.2019р. по 02.07.2019р. (63 дні), оскільки останнім днем виконання зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну, а наступний день є вже днем прострочення його виконання.

Здійснивши перерахунок пені (за допомогою системи „Законодавство") за встановлений судом період, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума до стягнення в розмірі 1 697,10грн. заявлена в межах суми, допустимої до стягнення, тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 договору, сторони встановили право позивача у разі прострочення виконання грошового зобов`язання вимагати сплати 12 % річних від простроченої суми.

Під час перерахунку (за допомогою системи „Законодавство") заявлених до стягнення 12% річних, з врахуванням встановленого судом періоду з 01.05.2019р. по 02.07.2019р., суд прийшов до висновку, що обґрунтованою та належною до стягнення є сума 572,77грн. В решті нарахованих позивачем 12% річних слід відмовити.

Стосовно нарахувань позивачем втрат від інфляції в сумі 193,58грн. за період 30.04.2019р. - 02.07.2019р. (індес інфляції - 1,007 (травень)), судом взято до уваги наступне.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

В той же час судом враховано, що позивачем (зважаючи на період прострочення зобов`зявання встановлений судом згідно умов договору) невірно застосовується до суми заборгованості індекс інфляції на місяць в якому мав бути проведений платіж, а не наступний.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 193,58грн. задоволенню не підлягає та в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст., 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродистриб`юшн КАРГО ПАРТС", м. Київ до Фізичної особи - підприємця Соколовської Вікторії Олександрівни, с. Корчівка Красилівського району Хмельницької області про стягнення 27 653,62грн. - основного боргу, 1 697,10грн. - пені, 193,58 - інфляційних втрат, 581,86грн. - 12% річних задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Соколовської Вікторії Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16; код ЄДРПОУ 37141112) 27 653,62грн. (двадцять сім тисяч шістсот п`ятдесят три гривні 62 коп.) основного боргу, 1 697,10грн. (одну тисячу шістсот дев`яносто сім гривень 10 коп.) пені, 572,77грн. (п`ятсот сімдесят дві гривні 77 коп.) 12% річних, 1 908,13грн. (одну тисячу дев`ятсот вісім гривень 13 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 13.09.2019р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим. (надісл. всім): 1- до справи; 2 - позивачу (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення; 3 - відповідачу (АДРЕСА_1) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.