Рішення № 84214351, 09.09.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1785/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/1785/17

за позовом Приватного підприємства «СТРОЙТЕХГРАД»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОР»

про стягнення 37 983, 90 грн.

за участю представників:

від позивача: Єфтеній С.В. ордер серії ОД 088612 від 01.12.2015р.

від відповідача: Тодоров В.Д. довіреність від 02.07.2019р. №114

Суть спору: Приватне підприємство „СТРОЙТЕХГРАД” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „АВТОДОР” 37983,90 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу товар (пісок) за договором, зокрема, 16.05.2017 - пісок на суму 6 747,90 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000667 від 16.05.2017; 26.05.2017 - на суму 15 414,00 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-0000690 від 26.05.2017; 29.05.2017 – на суму 15 822,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000699 від 29.05.2017, однак отриманий товар відповідач не оплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.10.2017р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.05.2018р. рішення Господарського суду Одеської області від 11.10.17р. та Постанова Одеського апеляційного господарсько суду від 13.12.17р. у справі № 916/1785/17 скасовані, справу передано на розгляд Господарському суду Одеської області.

При цьому, згідно з вказівками, що містяться у постанові Верховного суду від 25.05.2018р., та які в силу вимог ч.1 ст.316 ГПК України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, накладна, є належним документом що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами. При новому розгляді суду слід належним чином дослідити наявні у справі видаткові накладні та встановити чи отримував за цими накладними відповідач товар, чи виник у відповідача обов`язок з оплати товару за цими накладними.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Смелянець Г.Є. для розгляду справи № 916/1785/17.

01.10.2018р. справу прийнято до провадження господарським судом Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є. та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

12.11.2018р. за вх. №2-5629/18 господарським судом одержано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в якій відповідач просить суд призначити у справі № 916/1785/17 почеркознавчу експертизу з питаннями: «чи виконано підпис в графі «Отримав» на видаткової накладної № РН-0000690 від 26 травня 2017 року особисто директором ТОВ «Автодор» … ОСОБА_1 »; «чи виконано підпис в графі «Отримав» на видаткової накладної № РН-0000699 від 29 травня 2017 року особисто директором ТОВ «Автодор» … ОСОБА_1 »; «чи виконано підпис в графі «Отримав» на видаткової накладної № РН-0000667 від 16 травня 2017 року особисто директором ТОВ «Автодор» … ОСОБА_1 ».

Під час підготовчого провадження, з урахуванням позиції позивача про відсутність у останнього сумнівів щодо того, що підписи на видаткових накладних не належать директору ТОВ «Автодор» Гончаренко О.В., відповідачем надано суду заяву про відмову від клопотання про призначення почеркознавчої експертизи за вх. № 25183/18 від 05.12.2018р., яку задоволено господарським судом у підготовчому засіданні 05.12.2018р.

У відзиві на позов за вх.№ 24083/18 від 21.11.2018р. відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі, посилаючись на те, що між стонами взагалі не було укладено договору та позивачем не надано доказів на його укладання. Також відповідач посилається на те, що доводи позивача про те, що поставка піску за договором здійснювалася «власними силами, з використанням власної техніки позивача», не підтверджені відповідними доказами, а саме товарно-транспортні накладні в матеріалах справи відсутні. Копії рахунків та видаткових накладних відповідач не отримував та не підписував. Більш того, у наданих до суду копіях видаткових накладних відсутній підпис посадової особи ТОВ«Автодор» з зазначенням назви підприємства та посади підписанта, відсутні відомості щодо дати та номеру довіреності на підставі якої діяв підписант, взагалі відсутній ПІБ підписанта. Тобто, видаткові накладні на які посилається позивач, підписані невідомою особою, посадове становище якої не визначено. Водночас відповідач стверджує, що директор ТОВ «Автодор» особисто не підписував видаткові накладні № РН-0000690 від 26 травня 2017 року, № РН-0000699 від 29 травня 2017 року, № РН-0000667 від 16 травня 2017 року та не надавав повноважень на підписання останніх будь-якими іншими особами.

20.12.2018р. господарським судом задоволено клопотання ПП «Стройтехград» за вх.№2-6025/18 від 28.11.18р. та у справі №916/1785/17 призначено судову технічну експертизу документу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1) Чи відповідають одна одній (є ідентичними) відтиски печатки ТОВ “Автодор”(код ЄДРПОУ 13888197) у видаткових накладних №РН-0000699 від 29.05.2017р., №РН-0000690 від 26.05.2017р., №РН-0000667 від 16.05.2017р. та у картці зі зразками підписів і відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю “Автодор” (68001, м. Чорноморськ, вул. Праці, 20, код ЄДРПОУ 13888197) від 25.05.2017р., що знаходиться у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Одесі ?

2) Чи відповідають одна одній (є ідентичними) відтиски печатки ТОВ “Автодор”(код ЄДРПОУ 13888197) у видаткових накладних №РН-0000699 від 29.05.2017р., №РН-0000690 від 26.05.2017р., №РН-0000667 від 16.05.2017р. та у довіреності ТОВ “Автодор” від 02.07.2018р., виданої на ім`я ОСОБА_2

Провадження у справі №916/1785/17 зупинено до одержання результатів експертизи.

18.07.2019р. вх..№13738/19 господарським судом отримано Висновок експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №87-П від 10.06.2019р., згідно з яким 1. Відбитки печатки ТОВ «Автодор» на видатковій накладній № РН-0000699 від 29.05.2017р., видатковій накладній № РН-0000690 від 26.05.2017р. , № РН-0000667 від 16.05.2017р. та у картці зі зразками підписів та відбитком печатки ТОВ «Автодор», що знаходяться у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Одесі, ймовірно нанесені за допомогою одного й того ж самого кліше печатки ТОВ «Автодор».

2. Відбитки печатки ТОВ «Автодор» на видатковій накладній № РН-0000699 від 29.05.2017р.», видатковій накладній № РН-0000690 від 26.05.2017р. , № РН-0000667 від 16.05.2017р. та у довіреності ТОВ «Автодор» за вих..№79 від 02.07.2018р., виданої на імя ОСОБА_2 , ймовірно нанесені за допомогою одного й того ж самого кліше печатки ТОВ «Автодор».

Ухвалою від 22.07.2019р. провадження у справі № 916/1785/17 поновлено господарським судом з 31.07.2019р. та підготовче засідання призначено на 31.07.2019р.

Ухвалою від 31.07.2019р. підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У заяві від 08.08.2019р. за вх..№15823/19 відповідачем висловлено позицію щодо укладення угоди не уповноваженим представником, з посиланням при цьому на правові висновки Верховного Суду. Також відповідач посилається на вимоги п. 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363, та вважає, що доказом поставки товару відповідачу є відповідні товарно-транспортні накладні. Окрім того, відповідач посилається на вимоги ст.58-1 ГПК України згідно з якими наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 09.09.2019р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

У матеріалах справи наявні видаткові накладні від 16.05.2017р. №№ РН-0000667, від 26.05.2017р.№ РН-0000690, від 29.05.2017р. №№ РН-0000699, згідно з якими ПП „Стрйтехград” є постачальником, а ТОВ „Автодор” є одержувачем товару (пісок) у загальній кількості 128.22 тон та загальною вартістю 37983.90 грн.

При цьому, вказані накладні містять підписи осіб, як з боку постачальника, так і з боку отримувача, без зазначення прізвища, ім`я та по-батькові особи, яка поставила, та яка отримала відповідний товар. Також на вказаних видаткових накладних наявна печатка обох сторін.

Згідно з Висновком експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №87-П від 10.06.2019р. відбитки печатки ТОВ «Автодор» на видатковій накладній № РН-0000699 від 29.05.2017р., видатковій накладній № РН-0000690 від 26.05.2017р. , № РН-0000667 від 16.05.2017р. та у картці зі зразками підписів та відбитком печатки ТОВ «Автодор», що знаходяться у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Одесі, ймовірно нанесені за допомогою одного й того ж самого кліше печатки ТОВ «Автодор». Відбитки печатки ТОВ «Автодор» на видатковій накладній № РН-0000699 від 29.05.2017р.», видатковій накладній № РН-0000690 від 26.05.2017р. , № РН-0000667 від 16.05.2017р. та у довіреності ТОВ «Автодор» за вих..№79 від 02.07.2018р., виданої на імя ОСОБА_2 , ймовірно нанесені за допомогою одного й того ж самого кліше печатки ТОВ «Автодор».

Також у матеріалах справи наявні складені постачальником рахунки –фактури від 16.05.2018р. №СФ-0000945 на суму 6747,90 грн., від 26.05.2017р. №СФ-0000930 на суму 15414 грн. та від 29.05.2017р. №СФ-0000947 на суму 15822 грн.

Водночас у матеріалах справи наявні складені постачальником податкові накладні від 16.05.2017р. №170, від 26.05.2017р. №306, від 29.05.2017р. №321 та квитанції про їх доставлення та прийняття Державної податковою службою, якою у відповідних податкових накладних виявлені помилки, а саме виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТЗЕД:2505.

Окрім того, у справі наявні видаткові накладні та звіт про дебітові і кредитові операції по рахунку ПП „Стрйтехград” з 01.07.2016р. по 30.09.2016р., які свідчать, що у червні-грудні 2016р. ПП „Стрйтехград” поставляло ТОВ „Автодор” товар, який оплачувався останнім.

При цьому, видаткові накладі на період червня-грудня 2016р. оформлені таким самим чином, що і спірні видаткові накладні.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вказівками, що містяться у постанові Верховного суду від 25.05.2018р., та які в силу вимог ч.1 ст.316 ГПК України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, накладна, є належним документом що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Водночас, відповідно до вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” накладна є також первинним документом, який свідчить про здійснення певних господарських операцій.

У ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.”

Як вище встановлено господарським судом, у спірних видаткових накладних в графі отримав міститься підпис особи, без зазначення прізвища, ім`я та по батькові такої особи.

Під час підготовчого провадження представниками обох сторін надані усні пояснення у підготовчому засіданні 05.12.2018р., згідно з якими обидві сторони визнають, що директор ТОВ „Автодор” ОСОБА_3 не підписував спірні видаткові накладні № РН-0000699 від 29.05.2017р., № РН-0000690 від 26.05.2017р., № РН-0000667 від 16.05.2017р.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, обставини справи щодо не підписання директором ТОВ „Автодор” Гончаренко В.Д. спірних видаткових накладних не потребують доказуванню.

Поряд з цим, ідентифікувати особу, якою отримано товар за спірними накладними, а тим більш, встановити обставини, які свідчать про відношення цієї особи до ТОВ „Автодор” є неможливим у зв`язку з відсутністю даних щодо ім`я, прізвища, та по-батькові особи, якою підписано ці спірні накладні.

Наявність печатки ТОВ „Автодор” на спірних видаткових накладних також не надає можливості суду встановити обставини отримання відповідачем поставленого позивачем товару, з наступних мотивів.

По-перше, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу" від 15.04.2014р. №1206- VII (набрав чинності 30.10.2014р.) внесені зміни до низки кодексів та законів України, які спрямовані, зокрема, на запровадження відмови від обов`язковості та перехід до добровільності використання печаток суб`єктами господарювання приватного права.

Так, цим Законом частину другу статті 207 Цивільного кодексу України, якою встановлені вимоги до письмової форми правочину, доповнено новим абзацом, згідно з яким обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін (підпункт 1 пункту 3 розділу I).

Також у Господарському кодексі України доповнено статтею 58 1 такого змісту: "Стаття 58 1. Печатки суб`єкта господарювання 1. Суб`єкт господарювання може мати печатки. 2. Для виготовлення печаток одержання будь-яких документів дозвільного характеру не передбачається";

Водночас наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2011 року N 5 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року N 17 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об`єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 року за N 264/3557).

Між тим, вимогами розділу 3.4. вказаної Інструкції встановлювався порядок зберігання печаток та штампів, їх знищення, а саме: 3.4.1. Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності.

Контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток і штампів покладається на канцелярії та осіб, відповідальних за діловодство (у разі наявності таких).

При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом.

Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників.

Обов`язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями.

Облік печаток і штампів ведеться в журналі обліку та видачі печаток і штампів (додаток 12). Журнал обліку печаток і штампів включається до номенклатури справ, його аркуші нумеруються, прошиваються і опечатуються.

Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток і штампів робляться відмітки в журналі обліку та видачі печаток і штампів після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що підприємство самостійно визначає порядок організації своєї діяльності, при вирішенні питання подальшого використання печаток, а тому слід керуватися статутом, що є основним документом, який регулює діяльність юридичної особи, а також внутрішніми документами юридичної особи, що відповідно до компетенції прийняті органами управління юридичної особи.

У Статуті ТОВ „Автодор” , який затверджений зборами учасників 29.03.2017р. протокол №1, встановлено, що товариство має печатку зі своїм найменуванням.

Проте, будь-якого внутрішнього документу, яким врегульовано порядок використання та зберігання печатки ТОВ „Автодор” та дослідження умов якого дозволяє суду встановити обставини справи щодо особи, якою здійснено проставлення печатки на спірні видаткові накладні, а також обставини відношення такої особи до відповідача, останнім до суду не надано. Відповідного клопотання про витребування таких доказів у відповідача, позивачем, всупереч вимог ст.81 ГПК України, до суду надано також не було.

По-друге, Висновком експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №87-П від 10.06.2019р. встановлено обставини, які свідчать, що відбитки печатки, які наявні на видаткових накладних ймовірно нанесені печаткою ТОВ „Автодор”.

Окрім того, правовідносини з перевезення вантажів регулюються Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363, у п. 11 якого встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п.11.1.) Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (п.11.3.). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п.11.4.). У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (п.11.5.).

Між тим, позивачем не надано до суду товарно-транспортних накладних, в підтвердження його посилань на те, що позивач власними силами, з використанням власної техніки виконав всі роботи з доставки піску.

Також, всупереч вимог ст.81 ГПК України позивачем не надано до суду клопотання про витребування відповідних товарно-транспортних накладних у відповідачу у зв`язку із зміною посилань позивача на те, що товар за спірними видатковими накладними був вивезений транспортом відповідача.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що позивачем не надано до суду належних доказів, які свідчать про отримання товару відповідачем, а відтак і про наявність у останнього обов`язку оплатити відповідний товар.

Щодо наявних у справі податкових накладних, які складені позивачем, господарський суд виходить з того, що вказані податкові накладні свідчать про виникнення податкових зобов`язань та є підставою для включення ПДВ у податковий кредит шляхом складання податкової декларації відповідачем і подання її до контролюючих органів.

Проте, у матеріалах справи відсутні податкові декларації, які свідчать про включення відповідачем ПДВ за податковими зобов`язаннями згідно податкових накладних позивача у податковий кредит, та які в свою чергу надають суду можливість встановити обставини одержання товару відповідачем.

При цьому, всупереч вимог ст.81 ГПК України, позивачем не було надано до суду відповідного клопотання про витребування таких доказів у відповідача.

Окрім того, у податкових накладних, які складені позивачем, контролюючим органом виявлені помилки, а саме виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТЗЕД:2505.

Посилання позивача на те, що відповідачем здійснено оплату товару, який поставлений позивачем у 2016 році за видатковими накладними, складеними таким самим чином, що і спірні видаткові накладні, не приймаються до уваги господарським судом в силу вимог ч. 1 ст.76 ГПК України, якою встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

На підставі п.2 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги у розмірі 6560 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 1687,68 грн. покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити Приватному підприємству «СТРОЙТЕХГРАД» у задоволенні позову.

2. Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги у розмірі 6560 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 1687,68 грн. покласти на Приватне підприємство «СТРОЙТЕХГРАД».

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 13 вересня 2019 р.

Суддя Г.Є. Смелянець