Рішення № 84214310, 09.09.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 921/28/19Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Майданик Ю.В.

дослідивши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Імексбанк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк” (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудспецтех” (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-А)

до відповідача 2: Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „Лаванда” (46000, м. Тернопіль, вул. 15 квітня, буд. 4-Д, кв. 6)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс Девелопмент Груп” (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20)

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зміну договору

у відкритому судовому засіданні за участі

представників сторін:

від позивача: Митюк С.П. за довіреністю №230318/2 від 23.03.2018р. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача 1: Новікова Т.О. за довіреністю б/н від 26.12.2018р.;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – Щербина О.Ю. за довіреністю №27-26499 від 27.12.17; (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс Девелопмент Груп”: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зміну договору

Встановив:

09.01.2019р. Публічне акціонерне товариство „Імексбанк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк” (далі – АТ „Імексбанк”) звернулося із позовною заявою (т. 1 а.с. 5-15) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудспецтех” (далі - ТОВ „Укрбудспецтех”) та до Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „Лаванда” (далі – МП у вигляді ТОВ „Лаванда”) про застосування наслідків недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 26.12.2014р. між АТ „Імексбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Блек Сі Ріелті Груп”, повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо нерухомого майна, а саме: 1-ша черга торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська/проспект Олександрівський, яке було зареєстровано згідно іпотечного договору (з майновим поручителем), посвідченого 13.02.2012р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №321, з договором про зміни №1 до іпотечного договору (з майновим поручителем), посвідченим 21.02.2014р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованим в реєстрі за №1182;

зміну пункту 1.3. кредитного договору про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012р. та викладення його у такій редакції: „1.3. у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає з майновими поручителями: з Товариством з обмеженою відповідальністю „Блек Сі Ріелті Груп” (попереднє найменування – Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Примор`я”) іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно у вигляді 1-ї черги торгівельного комплексу загальною площею 2869, 1 кв.м., який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська/проспект Олександрівський, заставною вартістю 110 000 000 грн.; з Приватним акціонерним товариством „ФК „Чорноморець” іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно у вигляді нежитлових будівель центрального стадіону „Чорноморець”, загальною площею 80289, 0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20, заставною вартістю 7 800 000 000 грн. Кредит, виданий кредитором, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами”.

Доводи позивача

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 10.02.2012р. між АТ „Імексбанк” та МП у формі ТОВ „Лаванда” був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №3/12 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 13.02.2012р. між АТ „Імексбанк” та ТОВ „Блек Сі Ріелті Груп” (нинішнє найменування – ТОВ “Укрбудспецтех” ) був укладений іпотечний договір з майновим поручителем, відповідно до умов якого АТ „Імексбанк” передано майно, а саме: 1-ша черга торговельного комплексу, що складається з літ. „А”, загальною площею 2869, 1 кв.м., знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська/проспект Олександрівський та розташований на земельній ділянці.

Позивач вказує, що належне виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором підтверджується рішенням Господарського суду Тернопільської області по справі №921/934/15-г/16 від 18.11.2015р., яке досі не виконано позичальником.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк” при здійсненні перевірки правочинів було виявлено договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, укладений 26.12.2014р. між банком та іпотекодавцем, та на підставі якого було знято заборони відчуження вказаного в іпотечному договорі майна та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права. 30.10.2018р. ТОВ „Укрбудспецтех” як стороні договору про розірвання було направлено повідомлення про нікчемність договору про розірвання, яке було проігноровано.

Позивач зазначає, що розірвавши договір іпотеки, АТ „Імексбанк” фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог до ТОВ „Блек Сі Ріелті Груп” за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальника, внаслідок чого відповідний договір про розірвання є нікчемним в силу п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Позивачем зазначено, що 23.12.2014р. між ним та позичальником була укладена додаткова угода №6 до кредитного договору, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти п. 1.3. ст. 1 кредитного договору у новій редакції, внаслідок чого з предмету договору було виключено низку об`єктів забезпечення належного виконання зобов`язань позичальником. Враховуючи те, що визнання банку неплатоспроможним з введенням тимчасової адміністрації у ньому, а у подальшому, відкликання банківської ліцензії і запровадження ліквідаційної процедури є істотною обставиною, та те, що у разі добросовісної поведінки сторони не уклали б додаткової угоди, зазначена додаткова угода підлягає зміні. Посилаючись на положення ст.ст. 188 ГК України, ст.ст. 651, 654 ЦК України, позивач вказує, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

28.05.2019р. АТ „Імексбанк” надано відповідь на відзив ТОВ „Укрбудспецтех” (т. 3 а.с. 5-11), в якому позивач зазначає, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним між АТ „Імексбанк” та АТ „Футбольний клуб „Чорноморець”, посвідченим 25.12.2014р. приватним нотаріусом, так само як і наявність ухвали господарського суду, якою визнано судовий наказ про стягнення заборгованості з позичальника таким, що не підлягає виконанню, не впливають на вирішення питання щодо правомірності укладеного між позивачем та відповідачем договору про розірвання іпотечного договору та не спростовує його нікчемність. Посилаючись на положення ст.ст. 509, 526, 546, 572, 575, 589, 590, 598, 599, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 7, 11, 33, 35, 36 Закону України „Про іпотеку”, позивач вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку у випадку неповного погашення вимог кредитора не позбавляє останнього права на задоволення своїх вимог будь-яким іншим чином, зокрема, шляхом звернення стягнення на інше заставне майно, або ж шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення кредитної заборгованості.

Іпотечний договір від 25.12.2014р., який забезпечував виконання 41-го кредитного договору, укладеного з різними боржниками, при цьому, боржниками є кожен позичальник окремо. Позивач вважає, що ототожнення 41-го забезпечувального зобов`язання в одне зобов`язання, так само як і ототожнення 41-го боржника в одній особі є неможливим. Внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки стадіон „Чорноморець” за іпотечним договором від 25.12.2014р. погашеною є заборгованість лише позичальників ТОВ „ТБА „Промбуд”, ТОВ „Круїз Делюкс”, ТОВ „Компанія по торгівлі” та ТОВ „Мережа готелів Чорне море”, що підтверджується постановою Рівненського апеляційного господарського суду по справі №918/539/17 від 16.01.2018р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №907/600/17 від 23.01.2018р.

Позивач зазначає, що ухвала Господарського суду Одеської області, якою визнано таким, що не підлягає виконанню наказ, не є рішенням суду, ухваленим за результатом розгляду справи по суті, в якому встановлюються певні факти або обставини, а є ухвалою, постановленою з вирішення процесуального питання, в якій ніяких преюдиціальних фактів не встановлено, а тому останні не можуть звільнити від доказування обставин, як у випадку встановлення обставин у мотивувальній частині рішення суду у цивільній, господарській, адміністративній справі, прийнятого за результатом розгляду справи по суті спору, у якому беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини. Позивач вважає, що правова оцінка факту звернення стягнення на предмет іпотеки – стадіон „Чорноморець”, яка наведена в ухвалі, не може оцінюватися як преюдиціальність і не є обов`язковою для господарського суду відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України, при вирішенні даної справи.

Щодо строків позовної давності позивач, посилаючись на положення ст.ст. 257, 258, 261 ЦК України, ч. 2 ст. 38, ч. 2 ст. 37, ч. 4 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, зазначає, що позов було пред`явлено у березні 2019р., оскільки Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк” при здійсненні перевірки правочинів 29.10.2018р. було виявлено договір про розірвання іпотечного договору, про що свідчить надіслане іпотекодавцю та позичальнику повідомлення про нікчемність цього правочину. У справах про застосування наслідків нікчемності договорів, стороною в яких є банк, в якому здійснюється тимчасова адміністрація або ліквідація, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, перебіг якої спливає із завершенням строку проведення відповідних процедур у банку, як то тимчасова адміністрація/ліквідація, а тому у даній справі строк позовної давності спливає 26.05.2020р. Якщо суд вирішить, що строк на звернення з даним позовом є пропущеним, то з огляду на вказані положенні закону, а також стан та кількісний склад документів, переданих Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк” внаслідок пожежі, що в свою чергу ускладнило процедуру виявлення нікчемних правочинів у банку, позивач вважає, що у суду є підстави відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України визнати поважними причини пропущення позовної давності, а тому просить порушене право АТ „Імексбанк” захистити.

Доводи відповідача ТОВ „Укрбудспецтех”

Відповідач у відзиві на позов (т. 2 а.с. 47-56) просить відмовити у задоволенні позовної заяви, обґрунтовуючи це наступним. Правочин (договір) про розірвання договору іпотеки від 13.02.2012р., який укладено між АТ „Імексбанк” та ТОВ „Блек Сі Ріелті Груп” (нове найменування - ТОВ „Укрбудспецтех”) не відноситься відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” до правочину, за яким банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій та відмовився від власних майнових вимог. Відповідач підтверджує укладення між АТ „Імексбанк” та МП у вигляді ТОВ „Лаванда” кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 10.02.2012р. №3/12, в забезпечення виконання якого 13.02.2012р. між АТ „Імексбанк” та ТОВ „Бізнес Центр Примор`я” був укладений іпотечний договір. 26.12.2014р. між АТ „Імексбанк” та ТОВ „Блек Сі Ріелті Груп” був укладений договір, за умовами якого сторони дійшли згоди про розірвання іпотечного договору від 13.02.2012р.

В подальшому майнові вимоги АТ „Імексбанк” за вказаним кредитним договором були повністю забезпечені іпотекою нерухомого майна, що підтверджується наступним. Додатковою угодою вносились зміни до кредитного договору щодо предмету забезпечення.

Відповідач вказує, що 25.12.2014р. між АТ „Імексбанк” та АТ „Футбольний клуб „Чорноморець” був укладений іпотечний договір (з майновим поручителем) в забезпечення виконання зобов`язань у тому числі МП у вигляді ТОВ „Лаванда” за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012р., у зв`язку з чим майнові права АТ „Імексбанк” у повному обсязі були забезпечені іпотекою нерухомого майна, що у свою чергу заперечує твердження позивача стосовно того, що останній відмовився від власних майнових вимог, укладаючи із відповідачем договір про розірвання іпотечного договору.

Відповідачем зазначено про припинення основного зобов`язання боржника МП у вигляді ТОВ „Лаванда” за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012р. перед АТ „Імексбанк” у зв`язку із набуттям права власності на предмет іпотеки, яке було зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2017р. та підставою виникнення якого визначено іпотечний договір від 25.12.2014р. Факт припинення зобов`язань МП у вигляді ТОВ „Лаванда” за вищезазначеним кредитним договором встановлений рішенням суду від 18.11.2015р. по справі №921/934/15-г/16, що унеможливлює відновлення спірної іпотеки ТОВ „Укрбудспецтех” в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вказане стосується також вимоги позивача щодо внесення змін до кредитного договору, оскільки вищезазначеним судовим рішенням встановлено, що зобов`язання боржника перед АТ „Імексбанк” є припиненими. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2018р. по справі №921/934/15-г/16 було визнано наказ, виданий на примусове виконання вказаного рішення суду, таким, що не підлягає виконанню.

Щодо повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк” здійснювати перевірку правочинів на предмет їх відповідності ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” відповідачем вказано, що процедура виведення АТ „Імексбанк” із ринку мала наступний хронологічний порядок: з 27.01.2015р. по 26.05.2015р. у банку діяла тимчасова адміністрація та з 27.05.2015р. по теперішній час запроваджено ліквідацію АТ „Імексбанк”. Недійсний правочин було виявлено при здійсненні перевірки правочинів АТ „Імексбанк” саме Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк”, що суперечить положенням ч.2 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, оскільки така перевірка здійснюється тільки протягом дії тимчасової адміністрації та відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 38 вказаного Закону України Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію може повідомити сторони про нікчемність правочину, однак, не наділена повноваженнями на перевірку такого правочину та встановлення його нікчемності.

Відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для пред`явлення даного позову та посилаючись на положення ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України та на правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018р. по справі №359/2012/15-ц та від 20.11.2018р. по справі №907/50/16, зазначає, що з моменту запровадження тимчасової адміністрації в АТ „Імексбанк” Уповноважена особа Фонду отримала можливість дізнатись про існування правочинів, які можуть бути кваліфіковані як нікчемні у зв`язку із наявністю обставин, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Оскільки тимчасову адміністрацію в АТ „Імексбанк” було запроваджено 27.01.2015р., відповідно, строк позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами, які ґрунтуються на застосуванні положень ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є таким, що сплинув 27.01.2018р., тоді як позов надійшов 09.01.2019р., тобто із пропуском терміну позовної давності. У зв`язку із викладеним відповідач просить застосувати позовну давність до позову АТ „Імексбанк” та відмовити у його задоволенні також на підставі ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України.

У додаткових поясненнях за вх. №12133/19 від 18.06.2019р. (т. 4 а.с. 2-7) відповідач, надаючи додаткові докази, посилаючись на положення п.п.1.1., 1.3. іпотечного договору, укладеного між АТ „Імексбанк” та АТ„Футбольний клуб „Чорноморець” 25.12.2014р., публічний паспорт торгів №1, в якому є посилання на решту інших кредитних договорів, які перелічені у п. 1.1. зазначеного іпотечного договору, вказує, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виставлено на відкриті торги одним лотом як стадіон „Чорноморець”, так і права за кредитним договором відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012р., який забезпечений заставою стадіону „Чорноморець”, право власності на який у свою чергу АТ „Імексбанк” набув ще 16.05.2017р. Посилаючись на положення п. 5.1. іпотечного договору, укладеного між АТ „Імексбанк” та АТ„Футбольний клуб „Чорноморець” 25.12.2014р., відповідач вказує, що останній не містить будь-яких положень про можливість вчинення/наявність у іпотекодержателя прав самостійно обирати заборгованість якого з боржників погасити за рахунок предмету іпотеки, а щодо яких залишити без забезпечення.

Пояснення відповідача надані з клопотанням про визнання поважними причини пропуску строку на їх подання та поновлення цього строку, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Одеської області від 23.07.2019р. (т. 4 а.с. 39-43).

Доводи відповідача МП у вигляді ТОВ „Лаванда”

Відповідач в жодне судове засідання не з`явився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце їх проведення, не повідомив про наявність поважних причин неявки; вимоги ухвал Господарського суду Одеської області від 01.04.2019р., 17.04.2019р. не виконав; про неможливість подання доказів, витребуваних судом не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався.

Ухвали суду, які направлялися на адресу відповідача, зазначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, (т. 1 а.с. 65-67), повернуті підприємством зв`язку (т. 2 а.с. 121-122, а.с. 138-139, т. 3 а.с. 93-94, а.с. 106-107, т. 4 а.с. 36-37, а.с. 58-59, 63-64).

Суд підкреслює, що якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абз. 3 п.3.9.1.Постанови Пленуму ВГСУ „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р.).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвал за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням, може вважатися поважною причиною не повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою учасника щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч. 9 ст. 165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

10.05.2019р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення (т. 2 а.с. 141-147), в яких викладено прохання задовольнити позовні вимоги АТ „Імексбанк” у повному обсязі з аналогічних підстав, зазначених позивачем у позовній заяві, з ідентичним позовній заяві змістом.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ „Офіс Девелопмент Груп” у судове засідання 09.09.2019р. не з`явився; пояснень із доданням до них доказів в порядку ч. 3 ст. 80 ГПК України не надав.

Рух справи

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2019р. (т. 1 а.с. 2-4), залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019р. (т. 1 а.с. 97-103), позовну заяву АТ „Імексбанк” до відповідача 1 - ТОВ „Укрбудспецтех” та до відповідача – 2 МП у вигляді ТОВ „Лаванда” про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зміну договору передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/28/19; ухвалено розглядати справу за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку загального позовного провадження (т. 2 а.с. 2-5).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2019р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (т. 2 а.с. 126-129).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2019р. (т. 3 а.с. 99-104), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019р. (т. 3 а.с. 166-169) зупинено провадження у справі до закінчення перегляду судових рішень по справі №916/3156/17 в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2019р. поновлено провадження на стадії підготовчого провадження; продовжено строк проведення підготовчого провадження до 23.08.2019р.; залучено ТОВ ,,Офіс Девелопмент Груп” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (т. 4 а.с. 39-43).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.08.2019р. закрито підготовче провадження у справі №921/28/19 та призначено до судового розгляду по суті (т. 4 а.с. 67-69).

Обставини, встановлені судом

10.02.2012р. між АТ „Імексбанк” та МП у вигляді ТОВ „Лаванда” був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №3/12 (т.2 а.с. 9-17), відповідно до п. 1.1. якого АТ „Імексбанк” надає МП у вигляді ТОВ „Лаванда” кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 98 000 000 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

П. 1.3. вказаного договору передбачено, що у якості забезпечення МП у вигляді ТОВ „Лаванда” виконання своїх зобов`язань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги АТ „Імексбанк” укладає з майновим поручителем ТОВ „Бізнес-Центр „Примор`я” іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно у вигляді 1-ї черги торгівельного комплексу загальною площею 2869, 1 кв.м., який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська/ пр-т Олександрівський. Вартість іпотеки складає 110 000 000 грн. Іпотечний договір укласти до 28.02.2012р.

Кредит, виданий АТ „Імексбанк” також забезпечується всім належним МП у вигляді ТОВ „Лаванда” майном і коштами.

Додатковою угодою №5 від 28.08.2014р. до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012р. (т. 2 а.с. 30-31) п. 1.3. останнього викладено у наступній редакції: „у якості забезпечення МП у вигляді ТОВ „Лаванда” виконання своїх зобов`язань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги АТ „Імексбанк” укладає з майновим поручителем ТОВ „Блек Сі Ріелті Груп” (попереднє найменування ТОВ „Бізнес-Центр „Примор`я”) іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно у вигляді 1-ї черги торгівельного комплексу загальною площею 2869, 1 кв.м., який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська/ пр-т Олександрівський. Вартість іпотеки складає 110 000 000 грн.

Кредит, виданий АТ „Імексбанк” також забезпечується всім належним МП у вигляді ТОВ „Лаванда” майном і коштами”.

Додатковою угодою №6 від 23.12.2014р. до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012р. (т. 2 а.с. 32-34) п. 1.3. останнього викладено у наступній редакції: „у якості забезпечення МП у вигляді ТОВ „Лаванда” виконання своїх зобов`язань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги АТ „Імексбанк” укладає з майновим поручителем Приватним акціонерним товариством „Футбольний клуб „Чорноморець” договір іпотеки у вигляді нерухомості – нежитлових будівель центрального стадіону „Чорноморець” загальною площею 80289, 0 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20, заставною вартістю 7 800 000 000 грн. не пізніше 31.12.2014р.

Кредит, виданий АТ „Імексбанк” також забезпечується всім належним МП у вигляді ТОВ „Лаванда” майном і коштами”.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2015р. по справі №921/934/15-г/16 (т. 2 а.с. 86-92) позов задоволено частково; стягнуто з МП у вигляді ТОВ „Лаванда” на користь АТ „Імексбанк” 9 027 250 дол. США заборгованості за кредитом; 1 048 796, 69 дол. США заборгованості по відсотках; в решті позову відмовлено; стягнуто з МП у вигляді ТОВ „Лаванда” 71 816, 32 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.

У довідці АТ „Імексбанк” №2404/1 від 26.12.2018р. (т. 1 а.с. 19) вказано, що станом на 26.12.2014р. заборгованість МП у вигляді ТОВ „Лаванда” перед АТ „Імексбанк” за кредитним договором №3/12 від 10.02.2012р. становить 148 031 082, 73 грн.

13.02.2012р. між АТ „Імексбанк” та ТОВ „Бізнес центр Примор`я” (майновий поручитель за МП у вигляді ТОВ „Лаванда”) був укладений іпотечний договір з майновим поручителем (т. 3 а.с. 12-14), відповідно до п. 1.1. якого цей договір забезпечує вимоги АТ „Імексбанк” за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012р., який укладено між АТ „Імексбанк” та МП у вигляді ТОВ „Лаванда”, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо.

Згідно п. 1.3. вказаного договору предметом іпотеки є нерухоме майно: 1-ша черга торговельного комплексу, що складається з літ. „А” загальною площею 2869, 1 кв.м., знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська (вул. Чижикова)/проспект Олександрівський (проспект Миру).

У п.п.1.4., 1.5. зазначеного договору вказано, що відповідно до звіту незалежної експертної оцінки, складеного 05.01.2012р. експертом – оцінювачем ТОВ „РЕЗЮМЕ”, ринкова вартість предмета іпотеки становить 110 000 000 грн. Заставна вартість предмету іпотеки визначається сторонами в сумі 110 000 000 грн.

Договором про зміни №1 від 21.02.2014р. (т. 3 а.с. 17) п. 1.1. іпотечного договору викладено в наступній редакції: „Цей договір іпотеки забезпечує вимоги АТ “Імексбанк” за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012р. з додатковою угодою №1 від 28.09.2012р., додатковою угодою №2 від 01.10.2012р. та додатковою угодою №3 від 13.02.2013р., який укладено між АТ “Імексбанк” та МП у вигляді ТОВ „Лаванда”, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо”.

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №34887836 від 13.02.2012р. (т. 3 а.с. 15) внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: підстава обтяження - іпотечний договір з майновим поручителем від 13.02.2012р.; об`єкт обтяження – 1-ша черга торговельного комплексу, загальна площа 2869, 1 кв.м., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська (вул. Чижикова)/проспект Олександрівський (проспект Миру); власник – ТОВ „Бізнес центр Примор`я”; обтяжувач – АТ „Імексбанк”.

Відповідно до витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №34887970 від 13.02.2012р. (т. 3 а.с. 16) внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: підстава обтяження – іпотечний договір з майновим поручителем від 13.02.2012р.; об`єкт обтяження – 1-ша черга торговельного комплексу, загальна площа 2869, 1 кв.м., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська (вул. Чижикова)/проспект Олександрівський (проспект Миру); іпотекодержатель – АТ „Імексбанк”; майновий поручитель -– ТОВ „Бізнес центр Примор`я”; боржник за основним зобов`язанням – МП у вигляді ТОВ „Лаванда”.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №18112579 від 21.02.2014р. (т. 3 а.с. 18) стосовно об`єкту нерухомого майна, а саме 1-ша черга торговельного комплексу, розташованого за адресою м. Одеса, вул. Пантелеймонівська/проспект Олександрівський, був внесений запис про іпотеку 13.02.2012р. на підставі іпотечного договору з майновим поручителем від 13.02.2012р.; майновий поручитель - – ТОВ „Бізнес центр Примор`я”; боржник – МП у вигляді ТОВ „Лаванда”; іпотекодержатель – АТ „Імексбанк”.

26.12.2014р. між АТ „Імексбанк” та ТОВ „Блек Сі Ріелті Груп” (майновий поручитель за МП у вигляді ТОВ „Лаванда”) був укладений договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем (т. 3 а.с. 19), відповідно до п. 1. якого за взаємною згодою та керуючись ст. 651-654 ЦК України, сторони вирішили розірвати іпотечний договір з майновим поручителем, укладений між АТ „Імексбанк” і ТОВ „Блек Сі Ріелті Груп”, та посвідчений 13.02.2012р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №321, з договором про зміни №1, посвідченим 21.02.2014р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №1182.

Згідно п. 2 зазначеного договору цей договір є підставою для зняття заборони відчуження вказаного в іпотечному договорі нерухомого майна: 1-шої черги торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська (вул. Чижикова)/проспект Олександрівський (проспект Миру), а також внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на вищевказане нерухоме майно та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №16 від 26.01.2015р. (т. 1 а.с. 49) „Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ „Імексбанк” вирішено серед іншого розпочати з 27.01.2015р. процедуру виведення АТ „Імексбанк” з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; тимчасову адміністрацію запровадити строком на три місяці з 27.01.2015р. по 26.04.2015р. включно.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №105 від 27.05.2015р. „Про початок процедури ліквідації АТ „Імексбанк” та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку (т. 1 а.с. 50) серед іншого вирішено розпочати процедуру ліквідації АТ „Імексбанк” з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання, з 27.05.2015р.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №261 від 29.01.2018р. (т. 1 а.с. 54) серед іншого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ „Імексбанк” на два роки з 27.05.2018р. по 26.05.2020р.

29.10.2018р. за вих. №2074 АТ „Імексбанк” було направлено повідомлення ТОВ „Укрбудспецтех” та МП у вигляді ТОВ „Лаванда” про нікчемність правочину (т. 1 а.с. 42-43), а саме договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем укладеного 26.12.2014р. між АТ „Імексбанк” та ТОВ „Блек Сі Ріелті Груп”, що посвідчений 26.12.2014р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №6236, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. У повідомленні вказано, що іпотека за іпотечним договором з майновим поручителем, посвідченим 13.02.2012р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №321 не є припиненою, а іпотекодержателем є АТ „Імексбанк”.

Позивачем надано копію протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 27.05.2015р., підписаного ст. оперуповноваженим УДСБЕЗ ГУМВС в Одеській області (т. 3 а.с. 20), де зазначено, що при ознайомленні зі змістом документів встановлено документи, які містяться у кредитній справі МП у вигляді ТОВ „Лаванда” та вилучені згідно постанови слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2015р. згідно описів від 27.05.2015р., копії яких є невід`ємною частиною цього протоколу. В описі від 27.05.2015р. речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (т. 3 а.с. 24 на зворотньому боці - 26) серед переліку документів вказано кредитний договір про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012р. та додаткові угоди до нього.

Позивачем для огляду були надані оригінали наступних документів: іпотечний договір від 13.02.2012р.; витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №34887836 від 13.02.2012р.; витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №34887970 від 13.02.2012р.; договір про зміни №1 до іпотечного договору від 21.02.2014р.; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №18112579 від 21.02.2014р.; договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем від 26.12.2014р. (т. 3 а.с. 83).

25.12.2014р. між АТ „Імексбанк” та ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець” (майновий поручитель у тому числі МП у вигляді ТОВ „Лаванда”) був укладений іпотечний договір (з майновим поручителем) (т. 2 а.с. 57-72), відповідно до п. 1.1. якого цей договір іпотеки забезпечує у тому числі вимоги АТ „Імексбанк” за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012р., з додатковою угодою №1 від 28.09.2012р. та додатковою угодою №2 від 01.10.2012р., додатковою угодою №3 від 13.02.2013р., додатковою угодою №4 від 17.02.2014р., додатковою угодою №5 від 28.08.2014р., додатковою угодою №6 від 23.12.2014р., який укладено між АТ „Імексбанк” та МП у вигляді ТОВ „Лаванда” стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо.

П. 1.3. вказаного договору передбачено, що предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону „Чорноморець”, які складаються з будівель, загальною площею 80 289 кв.м., основною площею 67 037, 5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), буд. 1/20.

Відповідно до п.п.1.4., 1.5. зазначеного договору оціночна вартість вищевказаного предмету іпотеки згідно висновку №112014/7-1, складеного 20.11.2014р. експертом оцінювачем ТОВ „АППРАЙЗЕР”, становить 7 800 000 000 грн. Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 7 800 000 000 грн.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №87349452 від 17.05.2017р. (т. 2 а.с. 79-85) вбачається, що стосовно нерухомого майна, а саме: будівель, нежитлових будівель центрального стадіону „Чорноморець”, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, 25.12.2014р. внесено запис про іпотеку на підставі іпотечного договору з майновим поручителем від 25.12.2014р., де іпотекодержатель – АТ „Імексбанк”, майновий поручитель – АТ „Футбольний клуб „Чорноморець”, боржник – МП у вигляді ТОВ „Лаванда” та 16.05.2017р. внесено запис про право власності на зазначене нерухоме майно на підставі іпотечного договору від 25.12.2014р., згідно якого власник – АТ „Імексбанк”.

Предметом спору у даній справі є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна та внесення змін до кредитного договору.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна із сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. (Позиція викладена у п. 94 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №916/3156/17, провадження №12-304гс18 від 04.06.2019р.

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Ст. 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 2 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Аналіз норм ч.1 ст. 15, ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1. ст.2,ч.2 ст.4, ст. 45 ГПК України дозволяє дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушених прав або охоронюваних законом інтересів, і таке звернення здійснюється особою, якій це право та законний інтерес належить, і саме з метою їх захисту (порушення передує судовому захисту обов`язково). Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулась, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ч.ч.1-5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

П. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Ст. 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України „Про іпотеку” іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Ч. 5 ст. 3 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України „Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України „Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про іпотеку” іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Юридичним наслідком належного виконання зобов`язання відповідно до ст. ст. 598, 599 ЦК України є припинення зобов`язання. Таким чином, з моменту виконання боржником зобов`язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов`язків сторін, що складають зміст конкретного зобов`язального правовідношення.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України „Про іпотеку” (в редакції від 19.10.2016р.) після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та ч.3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, в її постановах від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 (провадження № 12-15гс18), від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16 (провадження № 11-163апп18) та від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15 (провадження № 11-1080апп18), від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16(провадження № 11-775ас18) та підтверджена у постанові ВП ВС від 04.06.2019р. №916/3156/17.

У постанові ВП ВС від 04.06.2019р. №916/3156/17 (п. 85) також зазначено, що у цій справі банк (як сторона правочину) стверджує, що нікчемним є договір про розірвання договору застави майнових прав. Наслідком такої нікчемності є чинність договору застави майнових прав. Отже, спір фактично стосується наявності чи відсутності права застави ПАТ “Імексбанк”. За таких умов належним способом захисту інтересів позивача є визнання права застави (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, абзац 2 ч. 2 ст. 20 ГК України). Водночас позивач відповідну позовну вимогу не пред`являв.

Судом встановлено, що після розірвання іпотечного договору від 13.02.2013р. за реєстровим №321 майнові вимоги АТ “Імексбанк” за кредитними договорами про відкриття кредитних ліній №3/12 від 10.02.2012р. із МП у вигляді ТОВ „Лаванда” були повністю забезпечені іпотекою нерухомого майна за договором нерухомого майна від 25.12.2014р. №6134, укладеним АТ “Імексбанк” та АТ ФК “Чорноморець”, що спростовує твердження позивача про те, що він відмовився від власних майнових вимог, укладаючи договір від 26.12.2014р. про розірвання іпотечного договору .

Суд не погоджується з твердженнями банку про нікчемність правочину в силу ч.3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” внаслідок відмови АТ “Імексбанк” від власних майнових вимог при укладенні договору розірвання договору іпотеки. Дійсно в договорі про розірвання договору іпотеки відсутні посилання на заміну забезпечення, однак те, що договір іпотеки укладений одразу після підписання договору про розірвання, та те, що в договорі іпотеки зазначено, що він укладений в забезпечення виконання того ж самого кредитного договору, зміст кредитного 1.3 кредитного договору та додаткової угоди до нього, фактично свідчить про те, що відбулась така заміна та вона узгоджена сторонами, а відповідно зобов`язання залишилось забезпеченим і відмови від майнових вимог не відбулось.

Посилання банку на те, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором не впливає на вирішення питання щодо правомірності укладеного 26.12.2014р. між банком і відповідачем договору про розірвання іпотечного договору та не спростовує його нікчемність оцінюються судом критично, оскільки на таку правомірність впливає сам факт укладення самого наступного договору іпотеки та фактично заміна предмета забезпечення за згодою банку.

Факт укладення іпотечного договору (з майновим поручителем) від 25.12.2014р. між АТ „Імексбанк” та ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець” підтверджує здійснення заміни предмета іпотеки, що також підтверджується змістом додаткової угоди №6 від 23.12.2014р. до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012р. та змістом кредитного договору.

Суттєвою для даного спору є та обставина, що права за наступним іпотечним договором 25.12.2014р. були АТ “Імексбанк” реалізовані, в позасудовому порядку набуто право власності на предмет іпотеки, за договором, яким передбачено забезпечення низки зобов`язань, у тому числі і зобов`язань МП у вигляді ТОВ „Лаванда” за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012р. щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій. Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України „Про іпотеку”, зобов`язання МП у вигляді ТОВ „Лаванда” за вказаним кредитним договором є припиненими, що унеможливлює відновлення спірної іпотеки ТОВ „Укрбудспецтех” в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно з умовами іпотечного договору, що був підставою для здійснення дій позивачем щодо задоволення своїх вимог у позасудовому порядку, іпотекою було забезпечено сплату позичальниками або іпотекодавцем (разом чи окремо) існуючих та майбутніх боргів усіх 41 позичальників (в тому числі і МП у вигляді ТОВ „Лаванда”) у строки та на умовах, зазначених в кредитному договорі, що узгоджується зі ст. 7 Закону України “Про іпотеку”. При цьому, кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку несе ризики, які пов`язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні із іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя може не забезпечити у повній мірі реалізацію прав як боржника, так і іпотекодавця у разі їх відмінності.

Аналіз норм ч.5 ст.3, ч.1 ст.7, ч.1 ст. 17 Закону України “Про іпотеку” ч.1 ст. 598, ч.1 ст. 593 ЦК України дозволяє дійти висновків, що договір іпотеки має додатковий (акцесорний) до основного зобов`язання – кредитного договору – характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього. Таким чином іпотека не може існувати у випадку якщо відсутнє основне зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст. 36 Закону України “Про іпотеку” (в редакції на момент звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку) після звернення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Таким чином, позасудове врегулювання шляхом набуття іпотекодержателем у власність предмета іпотеки, має наслідком припинення іпотечного зобов`язання з моменту державної реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем та зумовлює недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання (кредитного договору) в порядку ч.4 ст. 36 Закону України “Про іпотеку”.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, ч. 1 ст. 593 ЦК України з припиненням основного зобов`язання, забезпеченого заставою або порукою, припиняється порука і право застави (постанова Верховного суду України від 04.02.2015 року № 6-243цс14).

Не можуть бути прийняті судом посилання позивача на норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування” з 04.02.2019р. ст. 36 Закону України “Про іпотеку” викладені в новій редакції, згідно якої після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником – юридичною особою або фізичною особою-підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки зобов`язання МП у вигляді ТОВ „Лаванда” за кредитним договором припинились 16.05.2017р. у зв`язку із зверненням АТ “Імексбанк” стягнення на нежитлові будівлі стадіону “Чорноморець” в позасудовому порядку, тому до правовідносин МП у вигляді ТОВ „Лаванда” та АТ “Імексбанк” за нормою ст. 58 Конституції України про те, що нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, не може застосовуватись Закону України “Про іпотеку” у ред. після 04.02.2019р.,а відповідно до ч.4 ст. 36 Закону України “Про іпотеку” у ред. станом на 16.05.2017р. (час звернення стягнення на предмет іпотеки і позасудовому порядку) після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Щодо посилання відповідача на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2018р. по справі №921/934/15-г/16, якою був визнаний наказ, виданий на примусове виконання рішень таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає наступне.

Підстав для застосування ст. 75 ГПК України по відношенню до вищевказаних судових рішень не має, оскільки в них мало місце тільки дослідження наявних доказів по справах і їх оцінка, а не встановлення фактів, які були б преюдиційними по даній справі, яка стосується саме дослідження питання щодо наявності або відсутності порушеного права позивача при зверненні з даним позовом.

Стаття 232 ГПК України визначає види судових рішень є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Суд зазначає, що вищезазначені ухвали не є рішеннями суду, ухваленими за результатом розгляду справи по суті, в якому встановлюються певні факти або обставини, а є ухвалами (судовими рішеннями), постановленими з вирішення процесуального питання, в яких преюдиціальних фактів не встановлено, а отже, останні не можуть звільнити від доказування обставин, як у випадку встановлення обставин у мотивувальній частині рішення суду у цивільній, господарській, адміністративній справі, прийнятому за результатом розгляду справи по суті спору, у якому беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання позивача на те, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки стадіон „Чорноморець” за іпотечним договором від 25.12.2014р. погашеною є заборгованість лише позичальників ТОВ „ТБА „Промбуд”, ТОВ „Круїз Делюкс”, ТОВ „Компанія по торгівлі” та ТОВ „Мережа готелів Чорне море”, що підтверджується постановою Рівненського апеляційного господарського суду по справі №918/539/17 від 16.01.2018р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №907/600/17 від 23.01.2018р. не приймаються судом, оскільки підстав для застосування норми ст. 75 ГПК України, якою встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, оскільки в них мало місце тільки дослідження наявних доказів по справах і їх оцінка, а не встановлення фактів, які були б преюдиційними по даній справі, яка стосується саме дослідження питання щодо наявності або відсутності порушеного права позивача при зверненні з даним позовом.

Суд враховує, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виставлено на відкриті торги одним лотом як стадіон „Чорноморець”, так і права за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №3/12 від 10.02.2012р. укладений з МП у вигляді ТОВ „Лаванда”, та який забезпечений заставою (іпотекою) стадіону „Чорноморець”, право власності на який АТ „Імексбанк” набув 16.05.2017р., що підтверджується наданими доказами та доводить факт забезпечення іпотечним договором від 25.12.2014р. зобов`язань за кредитним договором, у тому числі за кредитним договором, у тому числі за кредитними договорами №3/12 від 10.02.2012р.

Згідно паспорту відкритих торгів (аукціону) з продажу майна (активів) АТ „Імексбанк” від 25.06.2019р. (т. 4 а.с. 92-95) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомляє про проведення відкритих торгів (голандського аукціону) з продажу наступних активів, що обліковуються на балансі АТ „Імексбанк”, а саме право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитними договорами №98/13 від 19.12.2013р., №100/13 від 20.12.2013р.

У публічному паспорті активу в графі найменування банку вказано АТ „Імексбанк”, у назві активу – нерухомість, вид нерухомості – нежитлові будівлі центрального стадіону „Чорноморець”, адреса місця розташування – м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20 та права вимоги за договорами, у т.ч. за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №3/12 від 10.02.2012р. (т. 4 а.с. 20). Перелік договорів співпадає із переліком договорів , вказаних у п.1.1 іпотечного договору №6134.

Таким чином, додатково підтверджується те, що банком було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність у рахунок погашення заборгованості за всіма кредитними договорами, так як одним лотом відчужується об`єкт нерухомого майна, який був предметом іпотеки і прав за кредитними договорами, в забезпечення по яким було передано в іпотеку даний об`єкт нерухомого майна.

Таким чином, позивач не довів наявності підстав нікчемності правочину про розірвання договору іпотеки, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та з врахуванням норм ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 4 ГПК України, ст. 55 Конституції України, позивач не довів в контексті даної позовної заяви, які саме його права та інтереси були порушені, та яким чином його права будуть захищені/поновлені у випадку задоволення позовних вимог, при тому що у відповідності до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ст.ст. 1, 33, абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України „Про іпотеку”, що іпотека не може існувати у випадку якщо відсутнє основне зобов`язання, а таке зобов`язання припинено.

Щодо посилань позивача на судову практику, слід зазначити, що обставини справи №921/28/19 не є схожими/аналогічними до обставин справ №914/1315/16, №914/1318/16, №914/1317/16, №914/1316/16, оскільки в даній справі наявна вимога виключно щодо застосування наслідків недійсності правочину, а вимоги про визнання правочину недійсним не має; на відміну від наведених позивачем справ, в даній справі нерухоме майно було передано в іпотеку Національного банку України з метою забезпечення належного виконання обов`язків позивача за договором стабілізаційного кредиту; основне зобов`язання за кредитним договором №3/12 від 10.02.2012р. є припиненими, а тому відсутня можливість поновлення іпотеки, як акцесорного зобов`язання.

Посилання позивача на іншу судову практику, не має відношення та правового значення для розгляду даної справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Ч.ч.1-4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ч.ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Ст. 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі „Серявін та інші проти України” вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Трофимчук проти України”).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позивачем не доведено які саме його права та інтереси були порушені; наявності підстав, з якими закон пов`язує недійсність (нікчемність) правочину та не спростовано презумпції правомірності правочину про розірвання договору іпотеки тому вимога позивача про застосування наслідків недійсності правочину задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги, викладеної у п. 2 щодо зміни п.1.3. кредитного договору про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012р., суд зазначає, що підстав для її задоволення з врахуванням вимог ч.ч.1, 2 ст. 651ЦК України (наявність згоди сторін, порушення умов договору стороною) позивачем не доведено у зв`язку з чим така вимога задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги викладене, суд відмовляє повністю у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, суд не розглядає питання застосування позовної давності.

Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати у разі відмови в позові - покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Імексбанк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк” (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 20971504) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбудспецтех” (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 32145683) та до Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „Лаванда” (46000, м. Тернопіль, вул. 15 квітня, буд. 4-Д, кв. 6) про застосування наслідків недійсності договору про розірвання іпотечного договору шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна, які були зареєстровані згідно іпотечного договору та зміну пункту кредитного договору.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на Публічне акціонерне товариство „Імексбанк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк” (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 20971504).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.09.2019р.

Копію рішення надіслати: ПАТ „ІМЕКСБАНК” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК” (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А), ТОВ „Укрбудспецтех” (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-А), Малому підприємству у вигляді ТОВ „Лаванда” (46000, м. Тернопіль, вул. 15 квітня, буд. 4-Д, кв. 6), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17), ТОВ „Офіс Девелопмент Груп” (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20).

Суддя Л.І. Грабован